ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9335/23 Справа № 187/1025/23 Суддя у 1-й інстанції - Караул О. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Ніколиної А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік Ірина Леонідівна, про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік Ірина Леонідівна про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
В обґрунтування позову зазначив, що 01.03.2023 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. було засвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, с/рада Єлизаветівка, кадастровий номер: 1223780800:03:052:0210, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 585100212237, продавцем якої був позивач ОСОБА_1 , а покупцем ОСОБА_2 .
Згідно п. 2.1 Договору, продаж вчинено на погоджену суму 1423,56 грн., які покупець зобов'язаний сплатити продавцю протягом однієї доби.
Однак відповідач не виконала свої зобов'язання та не сплатила грошові кошти на рахунок позивача, у зв'язку з чим позивач вважає, що договір купівлі-продажу підлягає розірванню.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив розірвати в односторонньому порядку договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01.03.2023 року зареєстрований приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. в реєстрі під № 250, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, с/рада Єлизаветівка, кадастровий номер: 1223780800:03:052:0210, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 585100212237.
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік Ірина Леонідівна, про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2023 року між ОСОБА_1 , як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки зареєстрований 01.03.2023 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. в реєстрі під № 250, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, с/рада Єлизаветівка, кадастровий номер: 1223780800:03:052:0210, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 585100212237. Зазначений договір купівлі -продажу був в той же день зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.13-17).
Згідно п. 2.1 Договору, продаж вчинено на погоджену суму 1423,56 грн., які покупець зобов'язаний сплатити продавцю протягом однієї доби.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач у строк, погоджений сторонами у пункті 2.1 договору, не сплатила грошові кошти у розмірі 1423,56 грн. грн. що є істотним порушенням, яке значною мірою позбавило його того, на що він розраховував при укладенні договору.
На підтвердження факту несплати відповідачем вищезазначених коштів, позивач долучив копію виписки по його рахунку за період з 28.02.2023 по 03.03.2023. (а.с. 19-20).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Позивач, обґрунтовуючи юридичні (правові) підстави позову, посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин положення статті 651 ЦК України з урахуванням висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі N 754/1564/19 (провадження N 61-21381св19).
Разом з тим, на думку суду несплата відповідачем коштів за договором купівлі - продажу в даному випадку не є підставою для розірвання такого договору на підставі статті 651 ЦК України, виходячи з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Так, суд зазначає, що розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору.
У свою чергу, глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем. Так, відповідно до частини четвертої статті 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов'язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов'язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору.
Продавець своєю чергою також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Отже продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов'язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням.
У постанові від 02 червня 2021 року у справі № 636/5261/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що такий спосіб захисту, як розірвання договору купівлі-продажу, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар не є ефективним, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовляти саме з цих підстав.
Зазначений висновок Верховного Суду ґрунтується на правовому висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми статті 692 ЦК України, викладеному у постанові від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 про те, що "… покупці отримали товар, але, як стверджує позивачка, не здійснили оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина третьої статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.
Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар покупцю, і який його прийняв, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами (зокрема, як у цій справі).
Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права".
Зазначеної правової позиції дотримався також і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22.09.2021 у справі № 194/342/15-ц.
На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційних скаргах, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: