ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9214/23 Справа № 183/2840/23 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
за участю секретаря Попенко Ю.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хоменка Андрія Семеновича на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є особою з інвалідністю 1-ї групи на підставі загального захворювання. 16 квітня 2021 року між нею та відповідачем було укладено Договір про надання соціальних послуг, згідно з яким відповідач зобов?язався надавати позивачу соціальні послуги, а саме догляд вдома. Позивач зазначає, у січні 2022 року нею було отримано від відповідача офіційного листа № 31 від 26 січня 2022 року про припинення надання соціальних послуг на підставі раніше укладеного договору. Причинами для такого припинення були: не підписання без поважних причин договору та індивідуального плану надання соціальних послуг, не дотримання правил внутрішнього розпорядку роботи працівників відповідача, а саме: роботи водія територіального центру при наданні транспортних соціальних послуг 26 грудня 2021 року, 13 січня 2022 року. Окрім того, у вказаному листі зазначено, що вона грубо, принизливо ставиться до соціальних робітників, які надають їй соціальну послугу “догляд вдома”, до керівництва та інших працівників відповідача. Ці факти нібито підтверджені доповідними записками від працівників територіального центру. Коли позивачу зачитали указаного листа, для неї це стало значним психологічним потрясінням, оскільки вона завжди спілкувалась з усіма лише у культурній формі, виважено, ввічливо та тактовно, жодного разу нікого не ображала, в тому числі і працівників відповідача. Офіційний лист за № 31 від 26 січня 2022 року, підписаний в.о. директора Мішиною Людмилою, своїм змістом викликав сплеск негативних емоцій у позивача, що в свою чергу потягло за собою значні душевні страждання, це принизило її гідність та честь. У свою чергу цей лист та відповідь з виконкому Новомосковської міської ради, отримана позивачем у вересні 2022 року з аналогічним змістом, є доказами, того що відповідач розповсюдив неправдиву інформацію негативного характеру стосовно позивача за межі відносин позивач-відповідач. Таким чином, на думку позивача, у неї є право на звернення до суду з цим позовом для захисту порушених немайнових прав позивача та захисту честі та гідності, шляхом відшкодування спричиненої моральної шкоди за рахунок коштів відповідача. Оскільки розповсюдженням негативної інформації про позивача відповідач викликав негативну соціальну оцінку позивача в очах працівників виконавчого комітету Новомосковської міської ради та поставив під сумнів визнання цінності позивача як унікальної біопсихосоціальної цінності. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 50 000 грн. в якості відшкодування завданої моральної шкоди.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.Новомосковська про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди. Судові витрати віднесено на рахунок держави.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хоменко А.С. просить рішення суду від 16 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначивши про те, що справа судом першої інстанції була розглянута у спрощеному провадженні, хоча представник позивача просив у своєму клопотанні розглянути справу у загальному провадженні з викликом у судове засідання сторін у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.Новомосковська заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
У порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ст. 274 ЦПК України, розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Слід зазначити, позивачем було подано до суду заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження за участю сторін (а.с.37-52).
Враховуючи приписи ст. ст. 19, 274 ЦПК України, беручи до уваги предмет спору, категорію справи та її складність, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, можливий обсяг і характер доказів у справі, з метою забезпечення принципів змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності у цивільному судочинстві, колегія суддів вважає, що зазначену справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження.
Звернувшись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.Новомосковська на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 50 000 грн. в якості відшкодування завданої моральної шкоди, посилаючись на порушення відповідачем її немайнових прав, честі та гідності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на їх необґрунтованість, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження.
Однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них у порушення норм процесуального права, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки представник позивача 15 червня 2023 року звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Беручи до уваги приведені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України “Про інформацію”, реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві (стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).
Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ч. 1, 4, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Отже позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
Відповідно до ст. ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При вирішенні даного спору про стягнення моральної шкоди слід встановити: факт заподіяння позивачу шкоди; протиправність діяння відповідача (відповідачів); наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача (відповідачів).
При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У справі встановлено, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю І групи, є пенсіонеркою за віком (а.с.7, 8).
16 квітня 2021 року між позивачем ОСОБА_1 та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська було укладено договір про надання соціальних послуг, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надавати позивачеві соціальні послуги, визначені індивідуальним планом - догляд вдома (а.с.9, 10, 25).
Повідомленням про припинення надання соціальних послуг Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська № 31 від 26 січня 2022 року повідомлено ОСОБА_1 про припинення з 02 лютого 2022 року надання соціальних послуг, у разі подальшого невиконання умов договору та грубого, принизливого ставлення до соціальних робітників, які надають позивачеві соціальну послугу “Догляд вдома”, до керівництва та інших працівників територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська. Дані факти підтверджені доповідними записками від працівників територіального центру (а.с.11).
Причинами для такого припинення вказано: не підписання без поважних причин договору та індивідуального плану надання соціальних послуг, не дотримання правил внутрішнього розпорядку роботи працівників відповідача, а саме: роботи водія територіального центру при наданні транспортних соціальних послуг 26 грудня 2021 року, 13 січня 2022 року.
Крім того, у вказаному повідомленні зазначено, що позивач грубо, принизливо ставиться до соціальних робітників, які надають їй соціальну послугу “догляд вдома”, до керівництва та інших працівників відповідача.
На підтвердження вказаного були надані доповідні записки працівників територіального центру (а.с.29-32).
Посилання на це повідомлення та зазначену у ньому інформацію містять листи Виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 14 вересня 2022 року № ЗВГ № 939/0/12-22 та від 27 вересня 2022 року № ЗВГ № 660/0/12-22 (а.с.12, 13).
У абзацах 1, 2 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” № 1 від 27 лютого 2009 року роз'яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
У пункті 15 вказаної постанови роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про інформацію” ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, ратифікованої Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Отже, як роз'яснено у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” № 1 від 27 лютого 2009 року, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду” встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
У своїй практиці Європейський Суд з прав людини розрізняє факти та оціночні судження.
Так, у рішенні у справі Lingens v. Austria, Європейський Суд зазначив, якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції.
Проаналізувавши зміст оспорюваних позивачем висловлювань, викладених у адресованому відповідачем позивачу повідомленні від 26 січня 2022 року, слід зазначити, інформація, на яку позивач посилається в своєму позові, як на неправдиву інформацію негативного характеру та таку, що зачіпає її інтереси, оскільки принижує її честь та гідність, а тому негативно охарактеризовує її особисті якості, не містить фактичних даних, а є лише критикою, оцінкою дій, припущеннями особи, що її висловлює, а тому не може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності.
Зазначені у повідомленні висловлювання є оціночними судженнями.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хоменка Андрія Семеновича - задовольнити частково.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді Т.П.Красвітна
О.В.Свистунова