ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9393/23 Справа № 189/2259/23 Суддя у 1-й інстанції - Степанова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Драгомерецької А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Єланського О.Г. на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа Приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко Марина Григорівна про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, -
ВСТАНОВИВ:
В липні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 в с. Гаврилівка Покровського району Дніпропетровської області. Спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , крім іншого, складається із земельної ділянки загальною площею 4,483 га, кадастровий номер 1224285600:01:001:0402. При зверненні 22 червня 2023 року до Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, яка є правонаступником Гаврилівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, їй було повідомлено про наявність заповіту від імені ОСОБА_2 , а також було надано дублікат заповіту, посвідченого секретарем виконкому Гаврилівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Чигир О.О. 17.02.2009 року і зареєстрованого в реєстрі за №06. Відповідно до даного заповіту, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов'язки, які належать йому на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов'язки, які належатимуть йому на день смерті, в тому числі грошові вклади в усіх установах банку, ОСОБА_2 заповів ОСОБА_1 ..
27.06.2003 року вона звернулася до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г. з метою подачі заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 , однак, їй було роз'яснено, що вона пропустила строк.
Вважає, що строк для подачі заяви про прийняття спадщини нею було пропущено з поважних причин, оскільки про наявність заповіту вона дізналась лише 22.06.2023 року після отримання його дублікату, тривалий час вони з батьком не спілкувались, проживали окремо на значній відстані, і тому їй не було відомо про наявність заповіту на її ім'я.
Просила визначити додатковий строк в два місяці для прийняття спадщини.
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вважає, що судом першої ін. стації помилково не прийнято до уваги, що строк було пропущено з поважних причин, оскільки про наявність заповіту позивач дізналася лише 22.06.2023 року після отримання його дублікату, тривалий час вони з батьком не спілкувались, проживали окремо на значній відстані, і тому їй не було відомо про наявність заповіту на її ім'я.
В судове засідання сторони не з'явилися,про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог,суд першої інстанції виходив із того, що позивачка є донькою спадкодавця ОСОБА_2 , отже є спадкоємцем першої черги за законом до майна померлого. Позивачка не вказує, що вона не була обізнана про факт смерті свого батька - ОСОБА_2 , а, отже, про смерть батька і про факт відкриття спадщини на його майно ОСОБА_1 знала. Відтак, незалежно від обізнаності позивачки про наявність заповіту на її ім'я, вона могла реалізувати своє волевиявлення на прийняття спадщини після смерті батька, як спадкоємець першої черги за законом, шляхом подачі відповідної заяви до нотаріуса у встановлений 6-місячний строк, тобто, якщо позивачка бажала б прийняти спадщину, то мала б можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, однак, цього не зробила.
Проте такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Такий правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлено,що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08 травня 2015 року, виданого виконавчим комітетом Гаврилівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, актовий запис №21..
Згідно заповіту, посвідченого секретарем виконкому Гаврилівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Чигир О.О. 17 лютого 2009 року і зареєстрованого в реєстрі за №06, ОСОБА_2 заповів усе своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов'язки, які належать йому на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов'язки, які належатимуть йому на день смерті, в тім числі грошові вклади в усіх установах банку, ОСОБА_1 , 1979 року народження (а.с.5).
ОСОБА_1 є донькою спадкодавця ОСОБА_2 .
Дублікат даного заповіту ОСОБА_1 отримала 22.06.2023 року в Гаврилівському старостинському окрузі Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
27 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г. з метою подачі заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 , однак їй було відмовлено у зв'язку із пропуском строку на прийняття спадщини.
З обставин справи вбачається, що спадкоємець своєчасно спадщину не прийняла через те, що вона не проживала разом із спадкоємцем, не підтримувала з ним відносин, не була обізнана про існування заповіту на її ім'я, що стало на заваді своєчасному поданню нею заяви до нотаріальної контори у встановлений законом строк. Про цей факт їй стало відомо 22.06.2023 рокупри звернені до Гаврилівського старостинського округу Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, де їй було видано дублікат даного заповіту.
У справі, яка переглядається, встановлено, що шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 сплив 07 листопада 2015 року, а із відповідною заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулася 27 червня 2023 року .
Обґрунтовуючи поважність причин пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилався на те, що за життя ОСОБА_2 склав на її користь заповіт, однак про його існування вона дізналася лише в червні 2023 року, оскільки вона не проживала разом із спадкоємцем, не підтримувала з ним відносин, у зв'язку з чим не могла знати про існування заповіту. Зазначені нею обставини нічим не спростовуються.
Отже, наведена позивачем причина пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважною для надання судом додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки необізнаність позивача про наявність заповіту призвела до неможливості подати ним заяву про прийняття спадщини у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , не врахував вказаних обставин та помилково вважав, що необізнаність позивача про наявність заповіту не свідчить про поважність причин пропуску нею строку для прийняття спадщини.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення було неправильно застосовано норми матеріального права, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст.368, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Єланського О.Г. задовольнити.
Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2023 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа Приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко Марина Григорівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяці з моменту набранням судовим рішенням законної сили.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: