ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.11.2023 року м. Дніпро Справа № 908/4187/15
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.06.2023 р. (суддя Ярешко О.В.) у справі № 908/4187/15
за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Гавриленко Ірини Миколаївни, с. Велика Тернівка, Якимівський район, Запорізька область
про стягнення 13 616,37 грн, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2015р. Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення заборгованості за договором № б/н від 15.03.2011 у розмірі 13 616,37 грн. (8 421,79 грн. - заборгованість за кредитом; 2 489,10 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 245,48 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 460,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.06.2023 у справі № 908/4187/15 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 13.06.2023 у справі № 908/4187/15, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсягу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зокрема зазначає, що єдиним на сьогодні документальним підтвердженням всіх банківських операцій з договором від 15.03.2011р. є банківська виписка за поточним рахунком ФОП Гавриленко І.М. № НОМЕР_1 за період з 01.04.2011р. по 10.06.2015р. Зазначену виписку апелянт вважає належним і достатнім доказом видачі відповідачу кредиту / отримання кредиту саме ФОП Гавриленко І.М.
Також апелянт вважає, що враховуючи особливість реєстрації в Приват24 де-факто існує презумпція правомірності здійснення всіх дій клієнтом, бо фінансовий телефон, який зареєстрований в системі ПриватБанку, може бути в руках лише самого клієнта банку, а не в іншої особи. За допомогою лише одного фінансового телефону клієнта, на який приходить ОТП-пароль, можна здійснювати всі банківські операції на рахунках клієнта.
У зв'язку з чим апелянт стверджує, що в будь-якому разі стороння особа не могла мати доступ до Приват24 відповідачки, бо потрібен пароль для входу в Приват24 та фінансовий телефон, який є тільки у відповідачки.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - доповідач ОСОБА_1, судді: Орєшкіна Е.В., Іванов О.Г.
У зв'язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, призначено повторний автоматизований розподілу судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду у справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Орєшкіна Е.В., судді: Іванов О.Г., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.06.2023 у справі № 908/4187/15 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із звільненням судді-доповідача Орєшкіної Е.В. з посади судді Центрального апеляційного господарського суду (подання заяви про відставку), та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023р., визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередко А.Є., суддів - Мороз В.Ф., Коваль Л.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2023р. колегію суддів у складі головуючого судді - Чередко А.Є., суддів - Мороз В.Ф., Коваль Л.А. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.06.2023 у справі № 908/4187/15 для розгляду у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Фізична особа-підприємець Гавриленко Ірина Миколаївна не скористалася своїм правом та не надала відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 04.07.2006 ФОП Гавриленко Ірина Миколаївна звернулася до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" з письмовими заявами про відкриття поточного рахунку, згідно яких відповідачці були відкриті рахунки №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
Як зазначив позивач, 15.03.2011 ФОП Гавриленко Ірина Миколаївна звернулася з усною заявою про кредитування відкритого їй поточного рахунку № НОМЕР_1 шляхом встановлення на цьому рахунку кредитного ліміту.
Позивачем до матеріалів справи долучено копію заяви ФОП Гавриленко І.М. від 15.03.2011 (банк боржника - Якимівське відділення Запорізького РУ), згідно якої Банк за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту на рахунку № НОМЕР_1 . Зазначено, що про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту погашення та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua і разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Підписавши цю заяву клієнт погоджується з умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.
Згідно заяви, клієнтом 15.03.2011 накладено електронно-цифровий підпис у системі інтернет-клієнт-банкінгу Приват24.
Відповідно до п.п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.1.3 Умов та правил надання банківських послуг, копія з витягу яких долучено до позовної заяви, кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта. При наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.
Згідно довідок позивача від 18.06.2015, від 28.07.2015 ФОП Гавриленко І.М. встановлено кредитні ліміти: 15.03.2011 - 3700,00 грн., 05.11.2012 - 8000,00 грн., 04.02.2013 - 10000,00 грн., 15.03.2013 - 16000,00 грн., 01.03.2014 - 16000,00 грн., 02.03.2014 - 15994,75 грн., 01.04.2014 - 10000,00 грн., 23.07.2014 - 9000,00 грн.
Також подано копії виписок з Приват24 по клієнту ФОП Гавриленко І.М. щодо встановлення вказаних кредитних лімітів.
Позивачем подано виписку з 17.11.2014 по 16.06.2015 по рахунку № НОМЕР_1 , згідно якої 01.12.2014 суму в розмірі 9000,00 грн. кредиту винесено на прострочку по договору б/н від 15.03.2011.
Згідно виписки з Приват24 по клієнту ФОП Гавриленко І.М. від 05.06.2014, повідомлено про зміну з 01.07.2014 процентних ставок за користування кредитним лімітом.
Цінним листом з описом вкладення від 25.05.2015 позивач надіслав відповідачці претензію від 20.05.2015 щодо погашення заборгованості станом на 20.05.2015, зокрема, простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8421,79 грн.
Згідно повідомлення Якимівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 14.08.2015, наданого на звернення ФОП Гавриленко І.М. від 14.08.2015, у провадженні Слідчого відділення Якимівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080170001571 за її заявою. Матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014080170001447 та № 12014080170001571 від 24.12.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, були об'єднані в одне провадження під № 12014080170001447. В ході досудового розслідування було встановлено, що з 01.01.2011 до 03.11.2014 посадові особи Якимівського відділення ЗРУ ПАТ КБ "Приватбанк", зловживаючи своїм службовим становищем, за результатами проведення несанкціонованих операцій зняли з рахунку Гавриленко І.М. грошові кошти в сумі 9000 грн., чим заподіяли Гавриленко І.М. матеріальний збиток на вищевказану суму.
Як слідує з витягу з кримінального провадження № 12014080170001447, 24.12.2014 надійшла заява Гавриленко І.М. до чергової частини Якимівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області про те, що з 01.01.2011 до 03.11.2014 посадові особи Якимівського відділення ЗРУ ПАТ КБ "Приватбанк", зловживаючи своїм службовим становищем, зловживаючи довірою за результатами проведення несанкціонованих операцій зняли з рахунку ПП Гавриленко І.М. грошові кошти в сумі 9000 грн., чим заподіяли останній матеріальний збиток на вищевказану суму.
Відповідно до опису речей і документів від 11.06.2015, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, у ПАТ КБ "Приватбанк" було вилучено кредитну справу ПП Гавриленко І.М., яка складається з 10-ти аркушів щодо відкриття рахунку № НОМЕР_1 . Згідно протоколу огляду від 20.06.2015, складеного слідчим СВ Якимівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області по кримінальному провадженню № 12014080170001447, під час огляду виявлено: картонну папку світлого кольору, на зовнішній стороні якої наклеєно аркуш білого паперу з написом " Гавриленко Ірина Миколаївна ". Всередині папки розташовані документи: акт приймання-передачі юридичної справи корпоративного клієнта, заяви на відкриття рахунків 2605…, 2600.. від 04.07.2006, копія довідки про взяття на облік платника податків № 1071 від 13.02.2003, копія повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків, копія свідоцтва про держреєстрацію СПД Гавриленко І.М. , копія паспорта Гавриленко І.М. , копія ІПН Гавриленко І.М. , анкета Гавриленко І.М. від 04.07.2006, інформація про клієнта, заява Гавриленко І.М. від 04.07.2006, корінці повідомлень від платника податків Гавриленко І.М. про відкриття рахунку в установі банку.
На запит суду, Прокуратурою Запорізької області надано відповідь від 25.05.2017, в якій зазначено, зокрема, що в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12014080170001447 було встановлено, що з 14.07.2006 фахівцем з обслуговування корпоративних клієнтів в Якимівському відділенні ЗРУ ПАТ КБ "Приватбанк" працювала ОСОБА_3 , в посадові обов'язки якої, крім іншого, входило відкриття рахунків корпоративним клієнтам. ОСОБА_3 відкривала рахунки корпоративним клієнтам (юридичним особам та приватним підприємцям) та окремим фізичним особам. Після чого в особистих цілях ОСОБА_3 , знаходячись за своїм робочим місцем у приміщенні Якимівського відділення ЗРУ ПАТ КБ "Приватбанк", вводила в систему ПК "Приват 24 "Для бізнесу" особистий номер телефону з метою безперешкодного підтвердження доступу до розрахункового рахунку клієнта через СМС та генерованих електронних цифрових підписів, незаконно, за допомогою комп'ютерної техніки, мереж Інтернет, проводила несанкціоновані операції з грошовими коштами клієнтів. В ході досудового розслідування допитана в якості потерпілої Гавриленко І.М . Кримінальне провадження 05.10.2016 направлено для проведення економічної експертизи до НДЕКЦ в Запорізькій області.
На запит суду, Прокуратурою Запорізької області надано відповідь від 03.09.2018, згідно якої постановою прокурора від 19.12.2017 епізоди, у тому числі за фактом проведення несанкціонованих операцій зі зняття грошових коштів з поточних рахунків ПП Гавриленко І.М. виділені в окреме провадження за № 12017080000000360.
Згідно листа ГУ Національної поліції в Запорізькій області від 08.12.2022, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017080000000360 від 19.12.2017 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 190 КК України, здійснюється СВ Відділу поліції № 1 Мелітопольського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області. Матеріали кримінального провадження перебувають в адміністративній будівлі Відділу поліції № 1 Мелітопольського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, яка знаходиться на території Якимівської селищної територіальної громади Мелітопольського району в Запорізькій області, що перебуває на тимчасово окупованій території. Вказані обставини унеможливлюють подальше проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про недоведеність позивачем укладення ФОП Гавриленко І.М. договору № б/н від 15.03.2011 та отримання нею кредитних коштів.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини 1, 2 статті 14 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України (в редакції станом на 15.03.2011), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 1 статті 1054 ЦК України). Параграф 1 глави 71 ЦК України регулює питання позики та відповідного договору. Так, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
За приписами статей 2, 13, 74, 86 ГПК України, господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як зазначив позивач, відповідачка 15.03.2011 звернулася до Якимівського відділення Запорізького РУ ПриватБанку з усною заявою про кредитування її рахунку, що був відкритий 04.07.2006. Банком 15.03.2011 було прийнято позитивне рішення про кредитування поточного рахунку відповідачки. Заява від 15.03.2011, як й погодження зі встановленням їй кредитного ліміту на поточний рахунок, було підтверджено клієнткою/відповідачкою в сервісі інтернет-клієнт-банкінгу Приват24 або електронним підписом, який був підтверджений звичайним введенням паролю до власного Приват24, або введенням ОТП-пароля, який надійшов на її фінансовий телефон 0680902559.
Згідно доданої до позовної заяви копії заяви від 15.03.2011, як зазначено в тексті цієї заяви, клієнтом (ФОП Гавриленко І.М.) накладено електронно-цифровий підпис у системі інтернет-клієнт-банкінгу Приват24.
Згідно Закону України "Про електронний цифровий підпис", який був чинним станом на 15.03.2011, електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних; електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа; засіб електронного цифрового підпису - програмний засіб, програмно-апаратний або апаратний пристрій, призначені для генерації ключів, накладення та/або перевірки електронного цифрового підпису; особистий ключ - параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, доступний тільки підписувачу; відкритий ключ - параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб'єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису; засвідчення чинності відкритого ключа - процедура формування сертифіката відкритого ключа; сертифікат відкритого ключа (далі - сертифікат ключа) - документ, виданий центром сертифікації ключів, який засвідчує чинність і належність відкритого ключа підписувачу. Сертифікати ключів можуть розповсюджуватися в електронній формі або у формі документа на папері та використовуватися для ідентифікації особи підписувача.
Статтею 3 даного Закону визначено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
У статті 5 Закону України "Про електронний цифровий підпис", який був чинним станом на 15.03.2011, визначено, що порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису в банківській системі України та суб'єктами переказу коштів визначається Національним банком України.
Постановою правління Національного банку України 17.10.2006 № 284 затверджено Положення про центри сертифікації ключів банків України, яке визначає організаційні умови створення центру сертифікації ключів (далі - Центр), який має право надавати послуги електронного цифрового підпису банкам України та їх клієнтам. Згідно пункту 1.4 даного Положення, підписувач - фізична або юридична особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем і від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис на електронний документ та користується послугами електронного цифрового підпису, що надає їй Центр.
Суд першої інстанції ухвалами від 23.02.2023, від 15.03.2023, від 20.04.2023 витребовував у позивача докази накладення відповідачем електронно-цифрового підпису в системі інтернет-клієнт-банкінгу Приват24 на заяву від 15.03.2011, що покладена в підставу позову.
Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заявленої ним обставини щодо підписання відповідачкою заяви від 15.03.2011 шляхом накладення нею електронно-цифрового підпису в системі інтернет-клієнт-банкінгу Приват24. Зокрема, не надано відповідного посиленого сертифіката ключа на підтвердження електронного цифрового підпису.
Судова колегія відхиляє посилання апелянта на те, що фінансовий телефон відповідачки 0680902559, який зареєстрований в системі Приватбанку, та на який приходить ОТП-пароль, може бути в руках лише самого клієнта, а не іншої особи, що також критично оцінено судом першої інстанції.
Позивачем не підтверджено ніякими доказами надходження на телефон відповідачки 0680902559 ОТП-пароля; не підтверджено, що саме даний телефон був зареєстрований в системі Приват24 та належав станом на 15.03.2011 відповідачці.
На підтвердження позовних вимог та апеляційної скарги позивач посилається на банківську виписку за період з 01.04.2011 по 10.06.2015 по рахунку відповідачки, яка, як стверджує сам апелянт, є єдиним на сьогодні документальним підтвердженням всіх банківських операцій за цим банківським рахунком, і яку апелянт вважає належним і достатнім доказом видачі відповідачці кредиту / отримання кредиту саме ФОП Гавриленко І.М.
У вказаній виписці 16.12.2011 відображено операцію: "поповнення рахунку власними коштами, 850,00 грн." та 20.09.2013 відображено операцію: "поповнення рахунку власними коштами, 1300,00 грн.", при цьому кореспондентом зазначено: "СКС карта співробітника банку". Також, сплачувалася комісія за розрахунково-касове обслуговування рахунку згідно договору банківського рахунку від 06.07.2012. Будь-яких пояснень з цього приводу, зокрема, укладення відповідачкою договору банківського рахунку від 06.07.2012, позивачем не надано. З банківської виписки вбачається наявність у відповідачки депозитного договору № 214047 від 25.09.2013.
Згідно даної виписки, 12.06.2013 здійснено перерахування суми 7000,00 грн. та суми 9000,00 грн. ПП Буряковою Валентиною Авсентіївною.
Матеріали справи містять пояснення ПП Бурякової В.А., в яких остання зазначає, що ніяких безготівкових розрахунків з ПП Гавриленко І.М. не проводила, у тому числі не перераховувала 12.06.2013 суми 7000,00 грн. та суми 9000,00 грн.; вказані операції були проведені самовільно працівником ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_4
Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 908/4176/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Фізичної особи-підприємця Бурякової Валентини Авксентіївна про стягнення 25610,82 грн. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.09.2015 року провадження по справі № 908/4176/15 було зупинено до закінчення досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080170001543. Як зазначено в даній ухвалі, в ході досудового розслідування було встановлено, що з 01.01.2011 до 03.11.2014 року посадові особи Якимівського відділення ЗРУ ПАТ КБ "Приватбанк", зловживаючи своїм службовим становищем, за результатами проведення несанкціонованої операції зняли з рахунку ФОП Бурякової В.А. грошові кошти в сумі 15000 грн., чим заподіяли останній матеріальний збиток на вищевказану суму.
Також місцевий господарський суд, розглядаючи справу № 908/4187/15 встановив, що Господарським судом Запорізької області при розгляді справи № 908/5360/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця Соболь Сергія Олександровича про стягнення на підставі договору банківського обслуговування б/н від 14.04.2011, укладеного сторонами внаслідок приєднання відповідача 14.04.2011 до "Умов та правил надання банківських послуг" та тарифів банку, заборгованості за кредитом, встановлено таке:
"Матеріали справи містять вирок Якимівського районного суду Запорізької області у справі № 330/2687/17 від 02.07.2018 за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначеним вироком Якимівського районного суду Запорізької області встановлено наступне.
Обвинувачена ОСОБА_3 , займаючи посаду менеджера по банківському обслуговуванню юридичних осіб Якимівського відділення Запорізького регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк", будучи матеріально-відповідальною особою, якій відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність ввірено та передано у відання чуже майно, у період з 04.05.2012 по листопад 2014 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки, діючи повторно заволоділа чужими грошовими коштами, які знаходились на поточних рахунках клієнтів ПАТ КБ "ПриватБанк".
На початку 2010 року менеджер по обслуговуванню корпоративних клієнтів (провідний менеджер) Якимівського відділення Запорізького регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_3 , перебуваючи на своєму робочому місті, в приміщенні банківської установи по АДРЕСА_1 , використовуючи надані їй можливості в частині доступу до внутрішньобанківських систем - програмного комплексу "Промінь" та "Приват24", шляхом проведення незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки банківської установи, вирішила заволодівати чужими грошовими коштами, які знаходились на особових рахунках клієнтів ПАТ КБ "ПриватБанк".
Для реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами клієнтів банку та маскування вчинюваного кримінального правопорушення ОСОБА_3 складалися підроблені електронні документи, які були підставою для здійснення платежів та перерахування коштів клієнтів.
Встановлено, що ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, знаходячись за місцем своєї роботи, маючи умисел на заволодіння коштами клієнтів ПАТ КБ "ПриватБанк", зі свого робочого місця, а саме комп'ютера з ip-адресою 10.5.108.3, використовуючи логіни та паролі фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, незаконно підключилась до автоматизованої системи "Приват24" та без надання згоди клієнтів здійснила незаконне проведення операції по перерахуванню грошових коштів з рахунків, відкритих фізичними особами-підприємцями та юридичними особами, на рахунок № НОМЕР_3 , який належить фізичній особі-підприємцю Соболь С.О. Зокрема, були здійснені перерахування 19.03.2014, 20.03.2014, 28.03.2014 з рахунку ПП Над'ярного В.М . Клієнти, на рахунки яких було незаконно перераховано суми грошових коштів не знали про проведення операцій та не користувались грошовими коштами.
Допитана у якості обвинуваченої ОСОБА_3 свою вину в інкримінованих їй органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях визнала повністю і пояснила, що у 2007 році вона була прийнята на роботу до Якимівського відділення КБ "ПриватБанк" менеджером по обслуговуванню корпоративних клієнтів. У 2008 році вона взяла в кредит гроші на вирішення побутових проблем у сумі 32000,00 грн., однак через зменшення заробітної плати не змогла своєчасно погашати кредит та відсотки по ньому, через що були нараховані ще й штрафні санкції, тобто у обвинуваченої склалося дуже складне матеріальне становище. При цьому, у КБ "ПриватБанк" був запроваджений новий продукт "Кредитний ліміт на поточний рахунок клієнта", як працівнику банка їй необхідно було виконувати план по підключенню клієнтів до цієї послуги. Встановивши, хто з клієнтів цією послугою не користується, ОСОБА_3 вирішила підключити їх без їх відому, а також за рахунок кредитних коштів цих клієнтів погасити свій кредит та нарахування по ньому. Обвинувачена за рахунок кредитних коштів клієнтів банку погасила свій кредит. По кредитним рахункам клієнтів погашала проценти шляхом перерахування грошових коштів з рахунків інших клієнтів без їх відома. Так, використовуючи те, що ОСОБА_3 була особисто знайома з клієнтами, вони довіряли їй робити перерахування з їх рахунків без їх присутності, "по дзвінку", реєструвала їх у системі "Приват24", запевняючи клієнтів у такій необхідності, однак вказувала свій особистий номер телефону замість номерів телефонів клієнтів з метою отримання контрольних кодів для перерахування коштів. Після цього, використовуючи логіни та паролі клієнтів, а також одноразові коди, які повідомлялися у смс на її номер телефону, ОСОБА_3 здійснювала перерахування коштів з рахунків клієнтів банку без їх відома.
Вироком Якимівського районного суду Запорізької області у справі № 330/2687/17 від 02.07.2018 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.
Вказаний вирок Якимівського районного суду Запорізької області залишений без змін ухвалою Запорізьким апеляційним судом від 06.12.2018".
Як зазначено вище, у справі № 908/4187/15 позивач вказує на те, що єдиним документальним підтвердженням всіх банківських операцій за договором від 15.03.2011 є банківська виписка за поточним рахунком ФОП Гавриленко І.М. № НОМЕР_1 за період з 01.04.2011 по 10.06.2015. Інші платіжні касові документи не збереглися, бо термін їхнього зберігання за вимогою НБУ - 5 років.
Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження знищення позивачем документальних доказів на підтвердження видачі особисто відповідачці кредитних коштів суду не надано.
Щодо часткового погашення боргу позивач зазначає: 22.08.2014 на суму 3000,00 грн. - це готівкове надходження власних коштів самим відповідачем, 12.09.2014 відбулося готівкове поповнення рахунку на суму 2000,00 грн., 02.12.2012 - 1200,00 грн.
Так, згідно виписки, 22.08.2014 готівкові надходження від ПП Гавриленко І.М. у сумі 3000,00 грн.; 12.09.2014 готівкові надходження від ПП Гавриленко І.М. у сумі 2000,00 грн., 02.12.2014 готівкові надходження від ПП Гавриленко І.М. у сумі 1200,00 грн. Після цих дат відсутні операції з погашення кредиту, відображено операції: 02.12.2014 погашення по договору банківського обслуговування у сумі 1200,00 грн., 13.02.2015 погашення по договору банківського обслуговування у сумі 194,46 грн., 04.03.2015 погашення по договору банківського обслуговування у сумі 23,61 грн., кореспондент ПАТ КП "Приватбанк".
Як вбачається з поданої позивачем виписки за період з 01.04.2011 по 10.06.2015 по рахунку відповідачки № НОМЕР_1 , кореспондентом ПП Над'ярним В.М., рахунок № НОМЕР_4 , у період з 11.06.2013 по 06.09.2013 здійснювалися перерахування коштів за послуги.
Матеріали справи містять пояснення ПП Над'ярного В.М. від 21.08.2015, в якому зазначено, що він ніяких безготівкових розрахунків зі свого рахунку № НОМЕР_5 не здійснював, у тому числі не перераховував з 11.06.2013 по 06.09.2013 ПП Гавриленко І.М. грошових коштів.
Суд першої інстанції встановив, що Господарським судом Запорізької області при розгляді справи № 908/3793/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця Над'ярного Василя Миколайовича про стягнення суми заборгованості за договором від 10.03.2011 в розмірі 27007,20 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 18000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4581,27 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 3534 ,99 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 890,94 грн., встановлено таке:
"Матеріали справи містять вирок Якимівського районного суду Запорізької області у справі № 330/2687/17 від 02.07.2018 за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначеним вироком Якимівського районного суду Запорізької області встановлено наступне.
Обвинувачена ОСОБА_3 , займаючи посаду менеджера по банківському обслуговуванню юридичних осіб Якимівського відділення Запорізького регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк", будучи матеріально-відповідальною особою, якій відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність ввірено та передано у відання чуже майно, у період з 04.05.2012 по листопад 2014 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки, діючи повторно заволоділа чужими грошовими коштами, які знаходились на поточних рахунках клієнтів ПАТ КБ "ПриватБанк".
На початку 2010 року менеджер по обслуговуванню корпоративних клієнтів (провідний менеджер) Якимівського відділення Запорізького регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_3 , перебуваючи на своєму робочому місті, в приміщенні банківської установи по АДРЕСА_1 , використовуючи надані їй можливості в частині доступу до внутрішньобанківських систем - програмного комплексу "Промінь" та "Приват24", шляхом проведення незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки банківської установи, вирішила заволодівати чужими грошовими коштами, які знаходились на особових рахунках клієнтів ПАТ КБ "ПриватБанк".
Для реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами клієнта банку та маскування вчинюваного кримінального правопорушення ОСОБА_3 складалися підроблені електронні документи, які були підставою для здійснення платежів та перерахування коштів клієнтів.
10.02.2010 між Запорізьким регіональним управлінням ПАТ КБ "ПриватБанк" та приватним підприємцем Над'ярним В.М. було укладено договір про відкриття та подальше розрахунково-касове обслуговування поточного рахунку у національній валюті України № НОМЕР_4 .
У невстановлений досудовим слідством день та час, ОСОБА_3 , перебуваючи на своєму робочому місті, запевнивши Над'ярного В.М. в обов'язковості реєстрації клієнта, з метою належного обслуговування банківського рахунку, у внутрішньобанківській системі - програмному комплексі "Приват24", скориставшись особливою довірою останнього, який не цікавився процедурою реєстрації та не виявляв бажання освоювання програмного комплексу, використовуючи свій мобільний телефон, провела реєстрацію клієнта в програмному комплексі "Приват24". В подальшому ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами Над'ярного В.М. , без надання останнім відповідної згоди на отримання та розголошення своїх персональних даних, а саме - логіну, паролю від входу до вказаного програмного комплексу та особистого цифрового підпису клієнта здійснила їх фіксування у своєму блокноті та копіювання на свій персональний комп'ютер та флеш-носій інформації відповідно.
Встановлено, що ОСОБА_3 , використовуючи надані їй повноваження у зв'язку із займанням посади провідного менеджера банку, зловживаючи надмірною довірою Над'ярного В.М. , з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами клієнта, шляхом проведення незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки, а саме з робочого місця - комп'ютера з ip-адресою 10.5.108.3, отримала повний доступ до поточного рахунку № НОМЕР_4 останнього.
В подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами Над'ярного В.М. , в період з 20.07.2012 по 13.10.2014, ОСОБА_3 , усвідомлюючи незаконність своїх дій та маючи всі необхідні дані для входу в автоматизовану систему "Приват 24" від імені Над'ярного В.М. здійснила ряд незаконних операцій по списанню грошових коштів з рахунку клієнта № НОМЕР_4 , на рахунки, що належать іншим приватним підприємцям.
Клієнти, на рахунки яких було незаконно перераховано суми грошових коштів з рахунку картки клієнта банку № НОМЕР_4 , відкритого на ім'я Над'ярного В.М. , не знали про проведення операцій та не користувались грошовими коштами".
Отже, з наведених вище судових рішень вбачається, що співробітниця позивача, зловживаючи надмірною довірою клієнтів банку, здійснювала незаконні операції по списанню грошових коштів з рахунків цих клієнтів, на рахунки, що належать іншим приватним підприємцям, які в свою чергу не знали про проведення операцій та не користувались цими грошовими коштами. Для здійснення операцій по рахунках клієнтів банку без їх відома, співробітниця позивача використовувала логіни/паролі від входу до вказаного програмного комплексу "Приват24" та особистого цифрового підпису клієнтів, а також вводила в систему свій особистий номер телефону замість номерів телефонів клієнтів з метою отримання контрольних кодів для перерахування коштів.
Наведеним вище спростовується твердження позивача про те, що в будь-якому разі стороння особа не могла мати доступ до "Приват24" відповідачки, бо потрібен пароль для входу в "Приват24" та фінансовий телефон, який є тільки у відповідачки.
Судом першої інстанції слушно зауважено, що саме банк має відповідати за те, аби його співробітники оформлювали усі документи належним чином, банк має виступати гарантом надійності та законності укладеного договору, інакше будь-яка особа, яка звертається до банку, ризикує бути ошуканою.
Місцевим господарським судом відзначено, що за свідченням представника позивача, службова перевірка з приводу видачі відповідачці кредиту не проводилася. Разом з тим, позивачу достеменно відомо щодо вчинення працівником Якимівського відділення Запорізького регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_3 , в якому обслуговувалась відповідачка, незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки банківської установи та заволодіння чужими грошовими коштами, які знаходились на особових рахунках клієнтів ПАТ КБ "ПриватБанк".
Як зазначалося вище, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження підписання саме відповідачкою заяви від 15.03.2011 шляхом накладення нею електронно-цифрового підпису в системі інтернет-клієнт-банкінгу "Приват24".
Відтак, позивачем не підтверджено укладення ФОП Гавриленко І.М. договору банківського обслуговування № б/н від 15.03.2011 та отримання відповідачкою особисто кредитних коштів.
Довідки позивача про розміри кредитних лімітів також не дають підстав встановити щодо встановлення/зміни кредитних лімітів саме відповідачки, оскільки цей документ складений одноособово позивачем, у ньому не зазначено номера картки.
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог господарського судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем укладення ФОП Гавриленко І.М. договору № б/н від 15.03.2011 та отримання нею кредитних коштів, а отже ухвалив правомірне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки 8 421,79 грн. заборгованості за кредитом, 2 489,10 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 460,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 13.06.2023 р. у даній справі відсутні.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 740,50 грн слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.06.2023 р. у справі № 908/4187/15 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.06.2023 р. у справі № 908/4187/15 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Л.А. Коваль