ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" листопада 2023 р. Справа№ 910/13616/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Кропивної Л.В.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Реуцька Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Путієнко Є.В. (довіреність від 22.06.2023 №13049 )
від відповідача: Штокман А.І. (витяг з ЄДР)
розглянувши матеріали апеляційних скарг Міністерства аграрної політики та продовольства України та матеріали Державного підприємства "СПЕЦАГРО"
на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023
у справі №910/13616/22 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом державного підприємства "СПЕЦАГРО"
до Міністерства аграрної політики та продовольства України
про стягнення 302 786, 17 грн,-
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "СПЕЦАГРО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства аграрної політики та продовольства України боргу в сумі 197 754,00 грн, в т.ч. ПДВ - 32 959,00 грн, що виник у зв'язку з неналежним виконанням договору від 20.08.2019 № 62 про надання послуг та інфляційних втрат в сумі 87433,42 грн, 3% річних в сумі 17 598,75 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 позовні вимоги державного підприємства "СПЕЦАГРО" задоволено частково. Стягнуто з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь державного підприємства "СПЕЦАГРО" заборгованість в розмірі 33 228, 00 грн, інфляційні втрати в розмірі 14 929, 16 грн, 3% річних в розмірі 2 960, 48 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 766,6 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі №910/13616/22 за позовом державного підприємства "СПЕЦАГРО" до Міністерства аграрної політики та продовольства України скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову державного підприємства "СПЕЦАГРО" до Міністерства аграрної політики та продовольства України відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на думку відповідача:
1) суд першої інстанції проігнорував положення п. 4.2 Договору, у якому зазначено, що замовник здійснює оплату тільки після отримання на його рахунок, коштів з Державного бюджету на визначені в договорі цілі;
2) суд не надав оцінки твердженням про те, що у Мінагрополітики відсутні зобов'язання щодо сплати коштів позивачу оскільки з 03.09.2019 його приєднано до Мінекономрозвитку, а також тому що публічне правонаступництво відрізняється від правонаступництва юридичних осіб приватного права;
3) судом не враховано того, що зміст наказу Мінагрополітики від 19.09.2019 р. свідчить про те, що всі документи з фінансових питань та право підпису на фінансових документах опрацьовувалось та підписувалось Міністерством розвитку, торгівлі та сільського господарства, головою з реорганізації Миловановим Т.С.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі №910/13616/22 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів про сплату судового збору. Роз'яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
13.07.2023 через систему «Електронний суд» Північного апеляційного господарського суду скаржником на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху було подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 поновлено Міністерству аграрної політики та продовольства України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі №910/13616/22. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/13616/22. Зупинено дію оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі №910/13616/22 до закінчення апеляційного провадження у даній справі. Призначено справу до розгляду на 26.09.2023 о 10 год. 30 хв.
01.08.2023 від ДП «Спецагро» надійшов відзив на апеляційну скаргу Мінагрополітики, який мотивовано тим, що:
1) на стадії розгляду справи судом першої інстанції відповідач не посилався на необхідність застосування бюджетного законодавства;
2) відповідач не надав доказів надходження чи ненадходження бюджетних коштів чи звернення до ДКС про їх отримання;
3) відповідно до правової позиції, що викладена у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечоткін та Оліус проти України» відсутність бюджетних коштів на рахунку відповідача не виправдовує бездіяльність останнього і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення бюджетного зобов'язання;
4) Постановою КМУ від 28.12.2020 №1344 відмінено рішення про реорганізацію Міністерства аграрної політики та продовольства шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Також, не погоджуючись з судовим рішенням, державне підприємство "СПЕЦАГРО" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі №910/13616/22 частково та ухвалити нове рішення згідно з яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача заборгованість в сумі 302 786, 17 грн., з яких: 197 754, 00 грн. - основний борг, 87 433, 42 грн. - інфляційні втрати, 17 598, 75 - 3% річних.
Апеляційну скаргу позивача мотивовано тим, суд не врахував, що позивач не пропустив строк позовної давності за зобов'язанням по сплаті коштів відповідно до акту приймання-передачі послуг від 08.11.2019 № 158 з огляду на те, що строк виконання зобов'язання за вказаною накладною виник 15.11.2019, карантин на території України тривав з 12.03.202 по 30.06.2023, а відповідно до частини 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України визначено, що під час дії карантину в т. ч. загальні строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 апеляційну скаргу державного підприємства "СПЕЦАГРО" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 поновлено Державному підприємству "СПЕЦАГРО" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження додаткового рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі №910/13616/22. Прийняти до провадження апеляційну скаргу державного підприємства "СПЕЦАГРО" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі №910/13616/22. Зупинити дію оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі №910/13616/22 до закінчення апеляційного провадження у даній справі. Об'єднано апеляційні скарги Міністерства аграрної політики та продовольства України та державного підприємства "СПЕЦАГРО" на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 в одне апеляційне провадження у справі №910/13616/22. Призначено справу №910/13616/22 до розгляду на 26.09.2023 о 10 год. 30 хв.
У судовому засіданні, 26.09.2023 було оголошено перерву до 07.11.2023.
Судовому засіданні, 07.11.2023 представник позивача, підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати частково, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольни, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали апеляційних скарг та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20 серпня 2019 року між Державним підприємством «СПЕЦАГРО», як виконавцем та Міністерством аграрної політики та продовольства України, як замовником укладено договір № 62 про надання послуг (а.с.4-5) за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги з обробки інформації (код згідно національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»: 72310000-1 Послуги з обробки даних (далі - послуги) згідно з Переліком послуг (Додаток 1 до договору, що є його невід'ємною частиною), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Послуги вважаються наданими з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі наданих послуг. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору, ціна договору формується на підставі вартості послуг, наведених у Додатку 1 до цього договору, та становить 197 754, 00 грн., у тому числі ПДВ 32 959, 00 грн. Ціна договору складається з сукупності вартості фактично наданих послуг за договором, що підтверджується актами. За зміст, достовірність, повноту то якість послуг, зазначених у договорі, відповідальними є уповноважені представники сторін, які підписують акти. Вартість наданих послуг визначається відповідно до Переліку послуг та підтверджується актами.
За змістом п. 4.1 Договору оплата проводиться у безготівковій формі з рахунку замовника, що відкритий у Державній казначейські службі України на рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з дати підписання акту.
Замовник здійснює оплату за надані послуги тільки після надходження з Державного бюджету України коштів на його реєстраційний рахунок на цілі, визначені договором (п. 4.2 Договору).
Згідно з пунктами 5.1.-5.4. договору, строк надання послуг січень-грудень 2019, надання послуг здійснюється силами і засобами виконавця, місце надання послуг: вулиця Хрещатик, 24, місто Київ, 01001. Обсяг наданих послуг підтверджується актами.
У пункті 10.1. договору зазначено, що договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків.
Звертаючись з даним позовом, позивач посилається на те, що на виконання умов договору він надав відповідачу послуги на загальну суму 197 754,00 грн., що підтверджується підписаними актами приймання-передачі наданих послуг (а.с.8,9). Однак, станом на дату подання позовної заяви, відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.
За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем доведено факт надання послуг, а відповідачем не спростовано факту існування заборгованості. Також суд першої інстанції застосував позовну давність до вимог про стягнення заборгованості, яка виникла за актом приймання-передачі № 158 від 08.11.2019 (а.с.8) та похідних від вказаної вимог, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає на наступне.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать про те, що виконавцем надано, а замовником прийнято послуги за договором на загальну суму 197 754,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами договору та скріпленими печатками без зауважено актами приймання-передачі наданих послуг:
- № 158 від 08.11.2019 на суму 164 526, 00 грн.;(а.с.8)
- № 162 від 03.12.2019 на суму 33 228, 00 грн.(а.с.9)
Враховуючи викладене та з огляду на положення п. 4.1 Договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач був зобов'язаний оплатити надані послуги за актом № 158 до 14.11.2019, та за актом № 162 - до 09.12.2019.(а.с.8,9)
Доказів виконання вказаного зобов'язання матеріали справи не містять.
При цьому колегія суддів відхиляє твердження відповідача про неврахуванням судом першої інстанції положень 4.2 Договору з огляду на те, що відповідач, як на стадії розгляду справи судом першої інстанції, так і на стадії апеляційного оскарження не надав доказів ненадходження бюджетних коштів до моменту настання строку виконання зобов'язань за актами №158 та №162, а також не посилався на таку обставину у відзиві на позив, з огляду на що в силу положень ч. 4 ст. 165 ГПК України позбавляє права заперечувати проти обставин виникнення у нього обов'язку з оплати у визначений судом першої інстанції строк.
Разом з тим, колегія суддів також враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) від 8 листопада 2005 року державні установи не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (пункт 26).
При цьому, у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" ЄСПЛ вказав, що відсутність у державної установи необхідних коштів, не є виправданням для невиконання грошового зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
Також, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження відповідача про те, що права і обов'язки за договором перейшли до правонаступника (Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) у зв'язку з публічним правонаступництвом з огляду на наступне.
Відповідач посилався на те, що відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» вирішено реорганізувати Міністерство аграрної політики та продовольства України шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Пунктом 7 вищевказаної постанови вказано, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства є правонаступником майна, прав та обов'язків Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Відповідно до положень ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Також, Постановою КМУ від 28.12.2020 №1344:
- відмінено рішення про реорганізацію Міністерства аграрної політики та продовольства шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства (п. 1).
- визнано таким, що втратив чинність, абзац другий пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2019 р. № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» (п. 3).
Відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідчать про те, що станом на дату розгляду справи відповідач не перебуває в процесі припинення, а відповідного запису про припинення юридичної особи відповідача внесено до реєстру не було. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Оскільки матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 197 754,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
В процесі розгляду справи відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо вимог про оплату за актом № 158 від 08.11.2019, яку було застосовано судом першої інстанції з чим не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України ).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 с. 267 ЦК України).
Відповідно до п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із відповідними змінами і доповненнями) № 211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, строк дії якого неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був скасований 01.07.2023 р. постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про скасування на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Матеріали справи свідчать про те, що позов подано 07.12.2022, тобто в період дії карантину з огляду на що у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування строку позовної давності як до вимог про стягнення заборгованості в розмірі 164 526, 00 грн. за актом № 158 від 08.11.2019, так і до похідних від них вимог.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів дійшла висновку про те, що за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 17 598, 75 грн. (за період грудень 2019 по листопад 2022) та інфляційні втрати у розмірі 87 433,42 грн.(за період з січня 2020 по жовтень 2022)
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, натомість відповідачем не доведено обґрунтованості своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надано.
Оскільки суд в цілому дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, проте відмовив у задоволенні їх частини з посиланням на позовну давність, про помилковість застосування якої зазначав позивач у апеляційній скарзі та що було підтверджено в процесі апеляційного перегляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі №910/13616/22, підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог, внаслідок чого його резолютивна має бути викладена у новій редакції, відповідно до якої позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, вказаній особі відповідно до приписів ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 5887,55 грн. із розрахунку (261668,53 (розмір позовних вимог у задоволенні якого було відмовлено судом першої інстанції) х1,5%х150%).
Натомість судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою відповідача відшкодуванню вказаній особі не підлягають, у зв'язку з тим, що така апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Державного підприємства "СПЕЦАГРО" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі №910/13616/22 задовольнити.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі №910/13616/22 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим викласти його резолютивну частину у наступній редакції:
«1) Позовні вимоги Державного підприємства "СПЕЦАГРО" задовольнити повністю.
2) Стягнути з Міністерства аграрної політики та продовольства України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код ЄДРПОУ 37471967) на користь Державного підприємства "СПЕЦАГРО" (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 38516592) заборгованість в розмірі 197 754 (сто дев'яносто сім тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн.. 00 коп. основного боргу за договором від 20 серпня 2019 року №62 про надання послуг, 87433 (вісімдесят сім тисяч чотириста тридцять три) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 17598 (сімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп. 3% річних та 4541 (чотири тисячі п'ятсот сорок одну) грн. 79 коп. витрати зі сплати судового збору.»
4. Стягнути з Міністерства аграрної політики та продовольства України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код ЄДРПОУ 37471967) на користь Державного підприємства "СПЕЦАГРО" (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 38516592) 5887 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 55 коп. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
6. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги Міністерства аграрної політики та продовольства України покласти на вказану особу.
7. Матеріали справи №910/13616/22 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 15.11.2023
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Л.В. Кропивна
Є.Ю. Пономаренко