ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2023 р. Справа№ 920/445/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Яковлєва М.Л.
без виклику сторін
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Морозова Євгена Вікторовича
на рішення Господарського суду Сумської області від 29.05.2023 (повний текст складено 31.05.2023)
у справі № 920/445/23 (суддя - Резніченко О.Ю.)
за позовом Управління комунального майна Сумської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Морозова Євгена Вікторовича
про стягнення 52 556,55 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
Управління комунального майна Сумської міської ради звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Морозова Є.В. про стягнення 52 556,55 грн, з яких: 33 110,00 грн боргу та 19 446,55 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна в частині здійснення платежу з орендної плати за лютий 2022.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.05.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФОП Морозова Є.В. на користь Управління комунального майна Сумської міської ради 33 110,00 грн боргу, 5 297,60 грн пені та 1 961,43 грн судового збору за подання позову. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник зазначав:
- неправомірність нарахування позивачем пені, без врахування обставин непереборної сили;
- невірність перерахунку пені судом першої інстанції;
- не врахування судом зарахованої відповідачем суми витрат на проведення поліпшення орендованого майна за договором оренди у рахунок орендної плати.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023, у складі колегії суддів: Гончаров С.А. (головуючий), Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
13.09.2023 до суду надійшов відзив позивача із запереченнями на апеляційну скаргу.
20.09.2023 до суду надійшла відповідь відповідача на відзив.
Cуддя Гончаров С.А. перебував у відряджені з 14.10.2023 по 24.10.2023, а з 25.10.2023 по 10.11.2023 у відпустці.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що 14.04.2015 між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (орендодавець) та ФОП Морозовим Є.В. (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № УМКВ-0812 (далі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно за адресою: м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 21, площею 32,5 кв.м.
Факт передачі нерухомого майна підтверджується актом прийому-передачі від 14.04.2015, який є додатком № 3 до договору.
Відповідно до рішення № 735-МР Сумської міської ради 04.05.2016 створено Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, а Управління майна комунальної власності Сумської міської ради реорганізоване шляхом приєднання до новоствореного Департаменту.
Підпунктом 1.1 пункту 1 рішення Сумської міської ради № 3173-МР від 03.11.2022 "Про внесення змін до структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради", затвердженої рішенням Сумської міської ради № 1031-МР від 27.07.2016 "Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної чисельності (зі змінами)" утворено Управління комунального майна Сумської міської ради (з правом юридичної особи) шляхом виділення його з Департаменту забезпечення ресурсних платежів.
Відповідно до пунктів 1.6 та 1.10 розділу 1 Положення про Управління комунального майна Сумської міської ради, затвердженого в редакції рішення Сумської міської ради № 3396-МР від 11.01.2023, Управління здійснює управління та розпорядження майном комунальної власності Сумської міської територіальної громади (далі - майно комунальної власності) у межах, визначених чинним законодавством України, Сумською міською радою та цим Положенням, і є її уповноваженим органом з питань управління та розпорядження майном комунальної власності, а також: Управління є правонаступником Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради по всіх майнових та немайнових правах та обов'язках в частині здійснення повноважень, визначених у пункті 1.11 розділу 1 цього Положення.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Отже, враховуючи вищевикладене, Управління комунального майна Сумської міської ради є орендодавцем у зазначених вище зобов'язаннях та належним позивачем за цим позовом.
06.05.2021 між сторонами було укладено зміни № 2 до договору, відповідно до пункту 4.1 якої в оренду передано вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення, яке розташоване на першому поверсі триповерхового будинку за адресою: м. Суми, вул. Інтернаціоналістів (Збройних Сил України), 21, площею 32,5 м2.
Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 змін № 2 до договору орендар сплачує орендну плату до бюджету Сумської міської ТГ у 100 %-му розмірі щомісяця, до 15 числа поточного місяця оренди. Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків орендодавця.
Розмір орендної плати встановлено відповідно до розрахунку розміру місячної орендної плати до договору оренди, що є додатком № 4 до зміни № 2.
Згідно з п. 3.10 змін № 2 до договору припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, в повному обсязі, враховуючи санкції.
Відповідно до п. 5.1 змін № 2 до договору орендар має право:
- за згодою орендодавця здійснювати поточний та/або капітальний ремонт майна і виступати замовником на виготовлення проектно-кошторисної документації на проведення ремонту;
- здійснювати невід'ємні поліпшення майна за наявності рішення орендодавця про надання згоди, прийнятого відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020 (далі - Порядок);
- за згодою орендодавця, наданою відповідно до Закону та Порядку, і один раз протягом строку оренди зарахувати частину витрат на здійснення капітального ремонту в рахунок зменшення орендної плати.
09.09.2022 сторони уклали угоду про дострокове розірвання договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0812 від 14.04.2015 та підписали акт приймання-передачі нежитлових приміщень.
Позивач просив господарський суд стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати за лютий 2022 у розмірі 33 110,00 грн, а також 19 446,55 пені, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частинами 2, 5 статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Заперечуючи наявність заборгованості відповідач зазначав, що він самостійно зарахував кошти у розмірі 32 504,00 грн, які були витрачені на поліпшення орендованого приміщення у 2016 році, у рахунок орендних платежів відповідно до п. 5.1 змін № 2 до договору оренди.
Однак суд критично оцінює такі доводи, так як пунктом 5.1 змін № 2 від 06.05.2021 до договору оренди передбачено, що орендар має право за згодою орендодавця, наданою відповідно до Закону та Порядку, і один раз протягом строку оренди зарахувати частину витрат на здійснення капітального ремонту в рахунок зменшення орендної плати.
Отже в рахунок орендної плати зараховуються лише витрати на проведення капітального ремонту об'єкта оренди.
У листі Управління майна комунальної власності Сумської міської ради № 08.01-18/5604 від 12.01.2016, який додано відповідачем до відзиву, зазначається, що Управлінням надається згода виключно на проведення поліпшення орендованого майна, а не на проведення капітального ремонту.
У звіті незалежного аудитора від 08.10.2018, який додано до відзиву на позовну заяву, зазначено, що незалежна аудиторська фірма підтверджує, що роботи по поліпшенню нежитлових приміщень загальною площею 32,5 кв.м, розташованих та І поверсі за адресою: вул. Інтернаціоналістів, 21, м. Суми, було повністю профінансовано за рахунок власних коштів орендаря.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази того, що орендар отримував дозвіл від орендодавця на проведення капітального ремонту на орендованому об'єкті.
Стосовно долучених апелянтом додаткових доказів, слід зазначити наступне.
Частиною 3 статті 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, у вирішенні питання щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із процесуальною нормою частини 3 статті 269 ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Таким чином, суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, якщо визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції.
Утім, як встановлено судом апеляційної інстанції, об'єктивної неможливості подання доказів суду першої інстанції апелянт не довів.
Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказів на підтвердження погашення заборгованості з орендної плати за лютий 2022 у розмірі 33 110,00 грн відповідач суду не подав, тому позов у частині стягнення боргу правомірно задоволено судом першої інстанції.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати оренди, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 19 446,55 грн за загальний період прострочення з 01.02.2022 по 31.03.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3.8 змін № 2 до договору, згідно з якими на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок пені, колегія суддів вважає його арифметично правильним, оскільки прострочення виконання зобов'язання з оплати оренди за лютий 2022 у сумі 33 110,00 грн, у відповідності до умов договору, починається з 16.02.2022, та в силу ч. 6 ст. 232 ГК України, нараховується по 15.08.2022, що складає 5 297,60 грн. за наведений період.
В решті сума пені необґрунтована, оскільки відповідно до детального розрахунку для нарахування пені позивач використовує заборгованість, яка існувала у період з вересня 2021 по січень 2022, додаючи до неї розмір боргу за лютий 2022, однак позивачем не підтверджено розмір боргу на який він нараховує пеню за вказаний період.
Крім цього, при розгляді справи № 920/357/22 предметом дослідження була заборгованість відповідача по орендній платі за договором оренди комунального майна УМКВ-0812 від 14.04.2015 станом на 31.01.2022 і у рішенні суду було визначено, що розмір боргу відповідача по сплаті орендної плати станом на 31.01.2022 складає 121 709,00 грн і саме на цю заборгованість вже була нарахована і стягнута судом пеня у розмірі 2 843,16 грн за період з 01.08.2021 по 31.01.2022.
Стосовно доводів апелянта щодо неправомірності пені, то вони є недоведеними, оскільки підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати (ТПП) України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат, який би підтверджував наявність форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, а саме по собі посилання відповідача на наявність листа ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, як на наявність обставин непереборної сили без надання доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням обставин щодо неможливості виконання грошового зобов'язання перед позивачем.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що посилання відповідача на редакцію договору від 2018 є недоречним, так як договір було укладено у новій редакції відповідно до змін № 2, які підписані сторонами 06.05.2021.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-282 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Морозова Євгена Вікторовича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 29.05.2023 у справі № 920/445/23 залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
Матеріали справи повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді Є.Ю. Шаптала
М.Л. Яковлєв