Справа № 645/2338/23
Провадження № 2/645/1040/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Федорової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Жамгаряна А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу №645/2338/23 за позовом:
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про зменшення розміру аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі судового наказу №645/5322/21 від 10.08.2021 року, виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька ОСОБА_3 , про що 15.05.2021 року складено відповідний актовий запис №807. Шлюб між сторонами не укладався. 10.08.2021 року Фрунзенським районним судом м. Харкова винесено судовий наказ №645/5322/21 про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 06.08.2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак наявні підстави, які зазначені у ст. 182 Сімейного кодексу України, для зменшення розміру аліментів, а саме: у позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_4 , який знаходиться на повному утриманні позивача; також, на повному утриманні позивача знаходиться дружина, яка у зв'язку з народженням дитини є непрацездатною; з початком воєнної агресії РФ з 2022 року ТОВ «Грандресурс», керівником якого є позивач, зупинило свою діяльність і, у зв'язку з цим, у позивача відсутній постійний дохід; крім того наявні відкриті виконавчі провадження, що, на думку позивача, підтверджує той факт, що він не справляється з борговим навантаженням, оскільки відсутній стабільних дохід, достатній навіть для свого ж існування. Тому позивач вважає, що додаткові витрати в розмірі 1/4 від усіх доходів на відповідачку призведуть до існування позивача нижче прожиткового мінімуму. Крім того, позивач наголосив, що є ще відкрите виконавче провадження також на утримання відповідачки в розмірі 1/4 від усіх доходів до досягнення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, починаючи з 06.08.2021 року. Таким чином, позивач вважає, що для забезпечення потреб дітей доцільним є зменшити розмір аліментів до 1/6 частки від усіх його доходів, що становитиме 1200 грн., що є більшим чим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01.06.2023 року позов залишено без руху та позивачеві надано строк десять днів для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.06.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.07.2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Моісеєнко О.М. про зупинення стягнення на підставі судового наказу залишено без задоволення.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.11.2023 року заяву представника позивача про прийняття заяви про уточнення позовних вимог від 30.06.2023 року залишено без задоволення.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Представник позивача адвокат Моісеєнко О.М. надала заяву від 10.11.2023 року про розгляд справи без її часті у зв'язку із зайнятістю в іншому процесі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідачка та її представник адвокат Мазур В.В. в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. 14.11.2023 року до суду надійшло клопотання представника відповідачки, в якому він просив розглядати справу без участі сторони відповідача, посилаючись на те, що сторона позивача систематично не з'являється в судове засідання та подала клопотання про розгляд справи без її участі, що втрачає зміст брати участь в судовому засіданні і стороні відповідача. Викладені доводи у відзиві на позовну заяву сторона відповідача підтримала в повному обсязі та просила відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до п. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
У ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_3 , про що 15.05.2021 року складено відповідний актовий запис №807.
Шлюб між сторонами не укладався.
10.08.2021 року Фрунзенським районним судом м.Харкова винесено судовий наказ №645/5322/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 06.08.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач наголосив, що у нього ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 03.05.2023 року. Дитина, як і його матір - дружина позивача, яка у зв'язку з народженням дитини є непрацездатною, перебувають на повному утриманні позивача.
Крім того, позивач зазначає, що з початком воєнної агресії РФ з 2022 року ТОВ «Грандресурс», керівником якого є позивач, зупинило свою діяльність, у зв'язку з чим у нього відсутній постійний дохід, на підтвердження чого позивачем надано Довідку №16/05-1 від 16.05.2023 року.
Також позивач посилається на наявність відкритих виконавчих проваджень, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру боржників. Позивач стверджує, що він не справляється з борговим навантаженням, оскільки відсутній стабільних дохід, достатній навіть для свого ж існування.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів, що стало підставою для його зверення із зазначеним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Зі змісту ст.ст. 182,183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей тощо.
Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
За правилами ст. 191 СК України лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч. 2 ст. 182 СК України).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів перед ОСОБА_2 на утримання малолітньої ОСОБА_3 за період серпня 2021 року по березень 2023 року в загальній сумі 31729,62 грн., що підтверджується відповідною довідкою державного виконавця, копія якої надана стороною відповідача в обґрунтування заперечень проти позову.
Крім того, у відзиві на позов зазначено, що позивач не бере участі у вихованні доньки, не цікавиться станом її здоров'я, не піклується про її матеріальне становище, не має жодних планів щодо її майбутнього.
Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір'ю у гуртожитку для переселенців, та вони мають статус внутрішньо-переміщених осіб (далі - ВПО) у м. Стрий Львівської області, що підтверджується копіями довідки про взяття на облік як ВПО та довідкою про склад сім'ї відповідачки.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради №413 від 19.10.2023 року дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, що постраждала внаслідок воєнних дій та воєнного конфлікту.
На підтвердження нестабільності та мінливості місця проживання відповідачки з дитиною позивачкою надана суду копія реєстраційного посвідчення №763, в якому наявні відмітки про зміну адреси місця проживання протягом останніх 2 років, що, за твердженням відповідачки, відбувається у зв'язку із необхідністю орендувати більш дешевого житла.
За твердженням сторони відповідача єдиним доходом ОСОБА_2 є державна допомога малозабезпеченій сім'ї, а саме 5487,43 грн. (на утримання двох малолітніх дітей та непрацездатної відповідачки).
Аналіз статті 192 СК України дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В обґрунтування посилання позивача на погіршення його майнового становища останнім надано до суду копію довідки ТОВ «Грандресурс» № 16/05-1 від 16.05.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 працює на посаді директора ТОВ «Грандресурс» та за період з травня 2022 року по квітень 2023 року останньому взагалі не сплачувалася заробітна плата. Вказана довідка підписана директором ОСОБА_1 та скріплена печаткою ТОВ «Грандресурс».
Суд критично оцінює посилання сторони відповідачки на те, що позивач окрім того, що є керівником юридичної особи, також працює в одній із військових частин м. Харкова, оскільки таке посилання не підтверджено жодними належними та допустимими доказами по справі.
Разом з тим, стороною позивача не надано суду довідки з Державної податкової служби України, яка б свідчила про те, що позивач не має доходів за вказаний ним у позові період. Крім того, сторона позивача не зверталася до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів, які б свідчили про відсутність у позивача доходів в зазначений період часу.
Наявність відкритих виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_1 не є доказом погіршення матеріального становища позивача.
Суд вважає, що відповідно до судового наказу № 645/5322/21 від 10.08.2021 року розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.
Наведене свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 3 червня 2020 р. у справі № 760/9783/18-ц, від 16 вересня 2020 р. у справі № 565/2071/19.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 76-78, 80-81, 89, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 14.11.2023 року.
Суддя Федорова О.В.