Справа № 234/8147/21
Провадження № 1-кп/202/488/2023
УХВАЛА
Іменем України
14 листопада 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
провівши в залі суду в м. Дніпрі судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052390000577 від 16 квітня 2021 року, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 121, ч.1 ст. 190 КК України,
за участі сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , захисника-адвоката - ОСОБА_5 , обвинуваченого - ОСОБА_3
ВСТАНОВИВ:
В ході судового розгляду кримінального провадження прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, при цьому зазначив про продовження існування ризиків, що передбачені п.п. 1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Захисник і обвинувачений просили суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вважали, що ризики, на які посилається прокурор у клопотанні не обґрунтовані та не вмотивовані, а також що інший, більш м'який запобіжний захід забезпечить судовий розгляд кримінального провадження.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином тощо; підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд погоджується з доводами, наведеними у клопотанні прокурора, про продовження існування ризику переховування від суду. Вказаний ризик суд оцінює з огляду на обставини кримінального провадження та обставини, що стосуються безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_3 , який офіційно не працевлаштований, міцних соціальних зв'язків та законного джерелу доходів не має.
Ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками, а також суворістю передбаченого покарання, оскільки злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_3 передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Також, суд вважає обґрунтованим існування ризику незаконного впливу на безпосередньо недопитаних свідків у цьому кримінальному провадженні. Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1 та 2 ст. 23, ст. КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Ураховуючи те, що встановлено наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_3 зможе переховуватись від суду, оскільки не працевлаштований, постійного доходу не має, не має будь - кого на утриманні, обвинувачується у вчиненні, у тому числі і тяжкого злочину, пов'язаного із застосуванням насильства, та існують ризики, що ОСОБА_3 зможе переховуватись від суду з метою перешкоджання розгляду кримінального провадження, а також впливати на недопитаних судом свідків по даному кримінальному провадженню.
Разом з тим, підстав, які б виключали можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вбачається, доказів, які б підтверджували неможливість на даний час перебування останнього під вартою суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що запобігти вище зазначеним ризикам та забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 ст.121 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч.4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Суд, ураховуючи вимоги ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, стадію судового розгляду кримінального провадження, вважає розмір застави як альтернативний запобіжний захід в межах, визначених ст.182 КПК України для тяжких злочинів, а саме 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у повній мірі відповідає обвинуваченню, висунутого ОСОБА_3 та суворості покарання, яке може бути йому призначено у разі доведеності його провини та його особі і здатна належним чином забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.331, 350 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 ст.121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, тобто до 12 січня 2024 року.
Визначити відносно обвинуваченогоОСОБА_3 заставу у кримінальному провадженні у розмірі 187 880 гривень.
У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченогоОСОБА_3 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися з населеного пункту у якому проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи в якій обвинувачений тримається під вартою.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язан виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуюча: ОСОБА_1