Справа № 127/27182/23
Провадження № 2/127/3500/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовну заяву тим, що 16.04.2021 року відповідач приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Сторонами було укладено кредитний договір № б/н, який складається із Анкети-Заяви, Умов та Правил надання банківських послуг.
Відповідач не виконувала належним чином умови кредитного договору, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість, яка станом на 26.07.2023 року становить 10042,91 грн., яка складається з: 5822,83 грн. - заборгованості за кредитом, 4220,08 грн. - заборгованості по відсоткам. Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав банку, тому позивач змушений був звернутися в суд з даним позовом.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Відповідач у визначений ухвалою суду строк відзив на позов не подала.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 16.04.2021 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а.с. 9).
Згідно з інформацією, викладеною в цій заяві, відповідач підтвердила, що вона погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Банк, звертаючись до суду з позовом, надав: Анкету-заяву від 16.04.2021 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», яка підписана відповідачем, Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», Виписку по картці (а.с. 6-7), розрахунок заборгованості за договором з початковими операціями з 16.04.2021 року, а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
Згідно з наданим позивачем розрахунку, заборгованість відповідача станом на 26.07.2023 року становить 10042,91 грн, з яких: 5822,83 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 4220,08 грн. - заборгованості по відсоткам (а.с. 8).
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з положеннями статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із Анкети-заяви позичальника від 16.04.2021 року в ній відсутні умови договору щодо строку дії кредитного ліміту, його розміру, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості.
АТ «А-Банк», звернувшись із вимогою про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав позичальник), стягнути відсотки. Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, позивач, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», які розміщені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, а також на паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, відповідальність сторін, зокрема штрафу за несвоєчасне погашення кредиту та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Наданий позивачем витяг із Умов та Тарифів надання банківських послуг належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.
За таких обставин, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, подані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Разом з тим, позивачем надано Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена», який в той же день - 16.04.2021 року підписаний відповідачем і який містить погоджену між сторонами процентну ставку, а також процентну ставку за порушення зобов'язання, тобто відсоткову ставку з нарахування відсотків за простроченим тілом кредиту (а.с. 10).
Щодо підтвердження розміру погоджених сторонами відсотків відповідно до Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена», підписаного електронним підписом відповідача, то слід зазначити, що норми статей 204, 628, 639 ЦК України не забороняють укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, а Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Слід відзначити, що в Анкті-Заяві відповідач просила вважати наведений зразок її цифрового підпису або його аналог обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в банку. Визнає, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного підпису. Засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключнем: 02f9703b9616c9970737d679d463f069cf78dca71afe77b194f868bd4104acb8cb, що буде використовуватись для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку АВank24 з метою засвідчення її дій згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг.
Суд звертає увагу, що саме вказаним вище електронним підписом було підписано відповідачем Паспорт споживчого кредиту, отже ОСОБА_1 була повідомлена про умови кредитування та погодилась з ними.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до укладеного у письмовій формі договору.
При цьому, статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є, зокрема, використання електронного підпису, визначеного цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (стаття третя зазначеного Закону).
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Встановивши наявність підстав для стягнення простроченого тіла кредиту, суд вважав, що позивачем також доведено, що позичальник підписав документ, який обумовлює порядок та умови нарахування і сплати таких платежів, як проценти.
Як вбачається з Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена», в ньому викладена інформація стосовно фіксованої базової процентної ставки в розмірі 40,8% річних для картки «Зелена»; а також щодо встановленої збільшеної відсоткової ставки на суму загальної заборгованості в розмірі 6,8% на місяць для картки «Зелена», при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту.
Тобто, такі позовні вимоги Банку як стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими за простроченим тілом кредиту ґрунтуються на підставах саме узгодженої між сторонами умови, викладеної у Паспорті споживчого кредиту, в зв'язку з чим вимога в частині стягнення заборгованості за процентами в розмірі 4220,08 грн. також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Підписавши Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена», позичальник відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором №б/н від 16.04.2021 року на загальну суму 10042,91 грн.
При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн., тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись статті ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Задовольнити позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 16.04.2021 року у розмірі 10042,91 грн. (десять тисяч сорок дві гривні 91 коп.) станом на 26.07.2023 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати на оплату судового збору в сумі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складений 14.11.2023 року.
Суддя: