Справа №639/6380/23
Провадження № 1-в/639/314/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника установи виконання покарань - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
засудженого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
ВСТАНОВИВ:
До Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся засуджений ОСОБА_6 з клопотанням про умовно - дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 підтримали клопотання та просили його задовольнити, посилаючись на те, що своєю поведінкою та ставленням до праці засуджений довів своє виправлення, вину у скоєнні злочинів визнав повністю, щиро розкаюється.
Представник ДУ «Холодногірська виправна колонія (№ 18)» також підтримав клопотання.
Прокурор проти задоволення подання заперечував, посилаючись на те, що засуджений не довів свого виправлення на теперішній час, оскільки під час відбування покарання засуджений багаторазово порушував режим тримання, за що отримав 3 стягнень, останнє 08.02.2023 року. Зміна поведінки засудженого на кращу, на його думку, виражена формально, належних доказів реального доведення засудженим свого виправлення суду не надано.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Вимогами п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної комісії (п.13 постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 року).
Так, згідно положень п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року, суду слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення після фактичного відбуття засудженим, зокрема, не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
За змістом даної норми умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду.
Про необхідність перевірки під час розгляду питання щодо можливості умовно-дострокового звільнення засудженого обставин його поведінки, ставлення до праці та навчання за весь час відбування покарання свідчить і пункт 6.8. Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України 08.06.2012 № 847/5, відповідно до якого на засудженого, стосовно якого прийнято позитивне рішення про подання матеріалів до суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (статті 81, 107 Кримінального кодексу України), заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (стаття 82 Кримінального кодексу України), підрозділ готує до суду подання, яке містить анкетні дані, у тому числі про наявність чи відсутність непогашених та незнятих судимостей, про відбуту частину строку покарання, поведінку, ставлення до праці та навчання за весь час відбування покарання, до якого долучаються висновок комісії установи (СІЗО), характеристика на засудженого, дані про достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку стягнення, зазначені в абзацах четвертому, шостому - десятому частини першої статті 132 Кримінально-виконавчого кодексу України, протягом строку, визначеного статтею 134 цього Кодексу, та особова справа.
Отже, висновки про становлення особи на шлях виправлення слід робити не лише за період, що безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, а за весь час відбування покарання або принаймні протягом значної частини цього строку. (Відповідні висновки наведені в узагальненні судової практики розгляду судами деяких питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, наведеному в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.04.2017р.)
На переконання суду аналогічний підхід має застосовуватися тим більше при вирішенні питання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого.
При цьому згідно раз'яснень, які містяться в п.17 вказаної постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 року відповідні висновки можуть бути зроблені після ретельного з'ясовування ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його намірів щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При визначенні сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці мають значення не окремі вчинки, а стабільна, постійна лінія поведінки та спосіб життя засудженого. Відомості про це повинні отримуватися з матеріалів, що характеризують поведінку засудженого, не лише за період, що безпосередньо передує поданню його до умовно-дострокового звільнення, а за весь час відбування ним покарання або, принаймні, за значний період цього терміну.
Отже, при вирішенні питання про можливість умовно-дострокового звільнення засудженого дослідженню підлягає процес (обставини) відбування засудженим всього періоду відбування ним покарання, а не окремо взятого відрізку часу. Висновок про наявність підстав для умовно-дострокового звільнення може бути зроблений за умови системних та усталених позитивних змін, що відображаються, зокрема в поведінці засудженого та його ставленні до праці, та які свідчать про доведення засудженим його виправлення.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 18.09.2012 року Кролевецьким районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 115 КК України до 12 років позбавлення волі.
Ухвалою Шосткінського міськрайонного суду Сумської області від 12.02.2016 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання ОСОБА_6 зараховано строк попереднього ув'язнення з 19.06.2012 року по 19.12.2012 року.
Початок строку відбування покарання рахується з 19.06.2012 року, кінець строку відбування покарання 19.12.2023 року.
На момент розгляду клопотання ОСОБА_6 відбув 11 років 10 місяців 25 днів, залишилось 1 місяць 5 днів.
Як вбачається з характеристики засуджений ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі знаходиться з 22.06.2012 року.
З 24.10.2017 року відбуває покарання в державній установі «Холодногірська виправна колонія (№ 18)».
За час відбування покарання в установі характеризується посередньо. За допущені порушення встановленого порядку відбування покарання 3 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, останній раз 08.02.2023 року. Під впливом заходів виховного характеру засуджений зробив правильні висновки і змінив свою поведінку на кращу, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. На даний час станнє стягнення не погашене та не зняте у встановленому законодавством порядку.
За сумлінну поведінку та ставлення до праці та за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України та Правилами внутрішнього розпорядку, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці 8 разів заохочувався адміністрацією установи, останнє 11.01.2022 року.
Відповідно до статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України не працевлаштований, за власною заявою залучається без оплати праці більш двох годин на добу до робіт з благоустрою установи та поліпшення житлово-побутових умов засуджених. До праці ставиться задовільно.
Відповідно до статті 123 Кримінально-виконавчого кодексу України бере участь в реалізації програм диференційованого виховного впливу «Духзовне відродження», «Підготовка до звільнення». До реалізації програм ставиться із зацікавленістю.
Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими,адекватно реагує на критику на свою адресу.
Дотримується правомірних взаємовідносин з персоналом установи, з метою поблажливого ставлення до себе. Під час проведення бесід профілактично - виховного характеру проявляє тактовність та щирість.
Суд зазначає, що сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Згідно матеріалів наданих до суду, до засудженого ОСОБА_6 у період з 25.03.2020 року по 08.02.2023 року накладено 3 стягнення (догани, попередження), остання (08.02.2023 року) не знята та не погашена у встановленому законом порядку. Разом з тим, заохочення до ОСОБА_6 застосовувалися раніше, аніж останнє за часом стягнення.
Суд відзначає, що за змістом ст. ст. 100, 154 КВК України, ст. ст. 81, 82 КК України процес виправлення засудженого для висновків про можливість його умовно-дострокового звільнення повинен мати послідовний характер: ст. 100 КВК України - особа стає на шлях виправлення, ст. 82 КК України - особа стала на шлях виправлення, ст. 81 КК України - особа довела своє виправлення.
Водночас, в матеріалах особової справи ОСОБА_6 містяться висновки (рішення комісій ДУ «Холодногірська виправна колонія (№18)»): від 27.12.2017 р.,- застосування ст.ст. 100,101 КВК України - передчасне; від 08.01.2020 р. - застосування ст. 82 КВК України - передчасне, від 06.01.2021 р. - застосування ст. 81 КВК України - передчасне.
Таким чином, встановлені судовим розглядом дані щодо обставин відбування ОСОБА_6 , покарання не містять достатніх підстав для висновку щодо умовно-дострокового звільнення засудженого, адже відсутні факти, які б свідчили, що його поведінка та ставлення до праці набули таких позитивних, послідовних та сталих змін, що свідчать про його виправлення, а період зміни його поведінки на кращу має нетривалий характер, а тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити, оскільки воно є необґрунтованим, безпідставним та має формальний характер.
На підставі викладеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 369, 372, 392, 537, 539 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з моменту її проголошення, а засудженим - в той же термін після отримання її копії, шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова.
Повний текст ухвали складено 15.11.2023.
Суддя ОСОБА_1