справа № 399/328/22
провадження № 1-в/399/30/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року смт Онуфріївка
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника Олександрійського РС №1 філії ДУ "Центр пробації" в Кіровоградській області, провідного інспектора ОСОБА_4
засудженої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Онуфріївка подання провідного інспектора Олександрійського РС №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області ОСОБА_4 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання відносно засудженої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
встановив:
До суду надійшло вищезазначене подання, яке обґрунтоване тим, що засуджена ОСОБА_5 перебуває на обліку Олександрійського РС №1 філії ДУ «Центр пробації» в Кіровоградській області (далі по тексту Центр пробації) з 15.11.2022 року. 30.11.2022 року ознайомлена з порядком та умовами відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, відібрано підписку, анкету та пояснення про те, що їй зрозумілі умови відбуття покарання з випробуванням та роз'яснено наслідки невиконання обов'язків покладених на неї судом і скоєння нових правопорушень, роз'яснені обов'язки покладені на неї судом. Після цього, в установлені дні реєстрації, а саме 07.02.2023 року та 21.02.2023 року засуджена без поважних причин не прибула до Центру пробації на реєстрацію, в зв'язку з чим 03.03.2023 року відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 166 КВК України до неї було застосоване письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбуття призначеного покарання. Далі, у встановлені дні реєстрації, а саме 05.09.2023 року, 19.09.2023 року та 03.10.2023 року засуджена незважаючи на застосоване відносно неї попередження знову не прибула до Центру пробації на реєстрацію без поважних причин, не повідомила про причину свого неприбуття та не надала документів, які б підтверджували поважність причин неприбуття на реєстрацію у встановлені дні, а тому засуджена без поважних причин не з'явилася до Центру пробації на реєстрацію, внаслідок чого не виконала покладений на неї судом обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. На підставі ч.1 ст. 166 КВК України, ч.2 ст. 166 КВК України, ч.2 ст. 78 КК України, п.8 ст. 537 КПК України направили матеріали подання для вирішення питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої для відбування призначеного покарання.
В судовому засіданні представник органу пробації підтримав подання з підстав зазначених у ньому та просив задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні підтримав подання, вважав, що останнє обґрунтоване та підлягає задоволенню, а пояснення засудженої необґрунтовані.
Засуджена в судовому засіданні заперечила щодо задоволення подання та пояснила, що умислу на невиконання покладених на неї судом обов'язків не мала, а пропущені дні неявки до Центру пробації були з поважних причин, які зводяться до погіршеного психологічного та морального самопочуття у зв'язку зі смертю сина півтора роки тому. Фактичне та зареєстроване місце проживання не змінювала та не збирається змінювати, оскільки доглядає матір похилого віку, яка, у тому числі, є особою з інвалідністю по зору.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та особової справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що вироком Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 07.10.2022 року ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, якщо протягом нього особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки. Відповідно до п.1, п.2 ч.1 ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладені обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання (а.с.3-4 о/с 26/2022).
Засуджена надала підписку від 30.11.2023 року про роз'яснення їй покладених на неї судом обов'язків та про наслідки щодо їх невиконання (а.с.13 о/с 26/2022).
Із постанови про встановлення днів явки на реєстрацію від 30.11.2022 року судом встановлено, що ОСОБА_5 зобов'язана з'являтися на реєстрацію до Центру пробації в 1-й та 3-й вівторок кожного місяця.
Із листка реєстрації (а.с.20 о/с 26/2022) судом встановлено, що засуджена ОСОБА_5 не з'явилася на відмітку 07.02.2023, 21.02.2023, 05.09.2023, 19.09.2023, 03.10.2023. У зв'язку з чим була попереджена 03.03.2023 року про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання (а.с.59 о/с 26/2022).
П. 8 ч. 1 ст.537 КПК України передбачено, що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України, має право вирішувати такі питання: про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.
Досліджуючи подання та викладені в ньому обставини, матеріали особової справи суд звертає увагу на наступне, що кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними (ст. 1 КВК України).
Кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань (ст. 5 КВК України).
Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеки. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (ст. 7 КВК України).
В абзаці 2 ч. 1ст. 8 КВК України визначено, що засуджений має право на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону; засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним дослідженням незалежно від їх згоди.
Згідно з ст.4 Закону України «Про пробацію» метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.
Відповідно до ст. 13 зазначеного Закону соціально-виховна робота - це цілеспрямована діяльність персоналу органу пробації для досягнення мети виправлення засуджених. Соціально-виховна робота проводиться за індивідуальним планом роботи із засудженим з урахуванням оцінки ризиків повторного вчинення кримінальних правопорушень та передбачає диференційований підхід під час надання консультативної, психологічної та інших видів допомоги, сприяння працевлаштуванню, залучення до навчання, участь у виховних заходах та соціально корисній діяльності, проведення індивідуально-профілактичної роботи. Заходи соціально-виховної роботи разом із заходами нагляду включаються до індивідуального плану роботи із засудженим.
Відповідно до ст. ст. 16-17 Закону України Про пробацію визначені основні права та обов'язків суб'єктів пробації.
Відповідно до положень ч. 1ст. 18 Закону України «Про пробацію» орган пробації у межах своїх повноважень, зокрема, здійснює - нагляд за засудженими; реалізацію пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням; соціально-виховну роботу із засудженими.
Відповідно до положень частин 1, 2, 3 та 4 ст. 166 КВК України, якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України"Про пробацію", а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Згідно з ч.2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Як вбачається з подання та особової справи щодо засудженої вона не прибула на відмітку до органу пробації протягом року п'ять разів із 21 разу, тобто у переважній більшості засуджена з'являлася до органу пробації не реєстрацію, відповідно засуджена у переважній більшості виконувала обов'язок покладений на неї судом. Підстав вважати, що засуджена не виконувала покладений на неї судом обов'язок щодо періодичного з'явлення до орану пробації на реєстрацію, немає.
Крім того, названі засудженою в судовому засіданні причини неявки на реєстрацію до органу пробації у зазначені дні, суд вважає їх поважними, оскільки такі причини пов'язані з психоемоційним та моральним станом засудженої внаслідок смерті сина, який був у неї єдиною дитиною.
Та, на переконання суду, представник органу пробації, в силу завдань пробації, повинен був з'ясувати такі причини та вжити заходів щодо проведення соціально-виховної роботи із засудженою, яка включає у себе і надання психологічної допомоги.
Отже, в судовому засіданні достеменно встановлено, що засуджена не мала жодного умислу на невиконання покладених на неї судом обов'язків, у переважній більшості з'являлася на реєстрацію до органу пробації, а неявка на реєстрацію у зазначені вище дні була з поважних причин, які пов'язані з психоемоційним та моральним станом засудженої внаслідок смерті сина, на що не було звернуто уваги органом пробації.
Одночасно слід зазначити, що засуджена протягом іспитового строку не змінювала свого зареєстрованого та фактичного місця проживання, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалася, що свідчить про її бажання виправитися.
З огляду на вище зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення подання та доходить висновку про відмову у його задоволенні.
На підставі ст.ст. 537, 539, 392 КПК України, суд, -
постановив:
В задоволенні подання Олександрійського РС №1 філії ДУ "Центр пробації" в Кіровоградській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для відбування призначеного покарання вироком Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 07.10.2022 року, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області.
Суддя Онуфріївського районного
суду Кіровоградської області ОСОБА_1