Справа № 930/2774/23
Провадження №2/930/777/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2023 року м.Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Войницької Т.Є.
за участі секретаря судового засідання Вакар Г.І.
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
ВСТАНОВИВ:
06.10.2023 ОСОБА_2 звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки усіх видів доходу, щомісячно але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту звернення до суду з ним позовом до досягнення дітьми повноліття та витрати, понесені на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Позов обґрунтований тим, що позивачка разом з відповідачем спільно проживали в зареєстрованому шлюбі.
За час спільного проживання у них з відповідачем народилося двоє дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 25.07.2023 у справі № 930/1763/23 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
На даний час вони з відповідачем проживають окремо, оскільки сімейне життя між ними не склалось.
З часу проживання окремо і по даний час їхні спільні з відповідачем діти проживали та проживають з позивачкою.
ОСОБА_2 зазначає, що з моменту фактичного припинення відносин, відповідач матеріально їй та дітям взагалі не допомагає, участі у їх вихованні не приймає, внаслідок чого вона не має можливості сама утримувати їхніх неповнолітніх дітей.
Відповідач ухиляється від свого обов'язку щодо утримання спільних з позивачкою дітей.
Між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на момент пред'явлення цього позову не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання дітей.
Позивачка стверджує, що відповідач отримує дохід і може надавати матеріальну допомогу у розмірі 1/3 частки усіх видів доходу, щомісячно на дитину, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак, відповідач добровільно цього не робить, хоча аліменти нікому не платить, стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться, інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, повнолітніх дочки, сина немає.
У зв'язку із зазначеними обставинами позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 13.10.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити в спрощеному позовному провадженні.
Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 позов визнав, не заперечував щодо його задоволення.
Згідно з частиною 3статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Суд заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 сторони є батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.8-9).
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 25.07.2023 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( а.с.10-11).
Згідно довідки про доходи №15 від 26.10.2023, виданої КЗ «ВСШ», ОСОБА_1 займає посаду вчителя індивідуального навчання та за період: квітень 2023-вересень 2023 загальна сума його доходу становить 10 276,18 грн.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Приписами ч. 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
При визначенні розміру аліментів, суд виходить із встановлених обставин справи та враховує, що відповідач працює, хоча має незначну заробітну плату, інших утриманців немає (в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про протилежне), а тому зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів з метою отримання законних джерел доходів для забезпечення гідних умов проживання та розвитку дітей.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Визначаючись щодо розміру та способу стягнення аліментів, суд враховує обов'язок обох батьків утримувати дітей до їх повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, вік дітей (1 та 7 років), реальні і розумні потреби їх фізичного, духовного, соціального розвитку, виходячи із засад справедливості та розумності, враховуючи обставини, передбачені ст. 182 СК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів доходів відповідача, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вказаний розмір аліментів є адекватним, відповідає інтересам обох сторін, а також вимогам чинного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 199 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі ч. 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, які понесені позивачем і документально підтвердженні.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а тому з відповідача мають бути стягнуті 1073 грн. 60 коп. судового збору на користь держави.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц зазначив, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до судової практики у питанні стягнення витрат на правову допомогу, заявник має довести, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. У випадку відсутності документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, це є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, позивачкою не долучено до матеріалів справи та не надано суду підтвердження понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу.
Керуючись ст.ст.141, 180-183, 192, 199 СК України, ст.ст.12, 81, 89, 133, 141, 211, 258, 259, 263, 273, 354, 355,430 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП не відомо, адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітку, усіх видів доходів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 06.10.2023 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП не відомо, адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір на користь держави у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (з 06.10.2023 по 06.11.2023).
У стягненні з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 03.11.2023 року.
Суддя Т. Є. Войницька