Справа № 350/1649/23
Номер провадження 1-кп/350/158/2023
УХВАЛА
про продовження строку тримання під вартою
15 листопада 2023 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023091220000129, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 03.08.2023 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 Кримінального кодексу України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
суд, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
Прокурор Рожнятівського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням, в якому просить продовжити раніше застосований запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04.08.2023 до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 02.10.2023 включно. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні завершено, 27.09.2023 обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.3 ст.152 КК України направлено в Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області. Підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки не встановлені обставини, які б свідчили про зменшення ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_3 може переховуватися від суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років і обвинувачений усвідомлює про можливу неминучість покарання за вчинення злочину. Також ОСОБА_3 може незаконно впливати на малолітню потерпілу ОСОБА_6 , свідків, оскільки обвинуваченому ОСОБА_3 відоме місце проживання останніх і ним можуть вживатися заходи з метою уникнення кримінальної відповідальності. Окрім цього, ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він раніше притягався до кримінальної відповідальності, ніде офіційно не працює, постійного джерела доходу немає, може продовжити свою злочинну діяльність. Застосування до ОСОБА_3 більш м?якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов?язків, а ризики та суспільна небезпека особи обвинуваченого не зменшились і виправдовують продовження строку його тримання під вартою.
У судовому засідання прокурор ОСОБА_4 просила задоволити вищезазначене клопотання та продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 не заперечили проти задоволення заявленого клопотання прокурором про продовження строку тримання під вартою.
Заслухавши учасників судового провадження та вивчивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 слід задоволити з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 України, про що йому 04.08.2023 було повідомлено про підозру.
Імовірна причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення відповідно до клопотання підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події, висновками судово-медичної, судово-цитологічної, судово-імунологічної, судово-психологічної, молекулярно-генетичної експертиз, показаннями неповнолітньої потерпілої, свідків та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Відповідно до ухвали слідчого судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2023 року щодо ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, який згодом був продовжений ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2023 року.
Як визначено положеннями ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Тому, розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою оцінюється в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; зокрема, при продовженні строку тримання під вартою, суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливого тяжкого злочину за ч.3 ст.152 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши позиції сторін судового провадження, приходжу до висновку, що станом на день розгляду клопотання прокурора про продовження раніше застосованого запобіжного заходу продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_3 може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за імовірне вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років;
- незаконно впливати на свідків та неповнолітню потерпілу, оскільки обвинуваченому ОСОБА_3 відоме місце проживання останніх і ним можуть вживатися заходи для зміни ними дачі показань або вчинення інших заходів з метою уникнення кримінальної відповідальності;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки скільки обвинувачений ОСОБА_3 раніше притягався до кримінальної відповідальності, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу немає.
З урахуванням зазначеного, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, виключає можливість ухилення обвинуваченого від суду, а тому суд не вбачає підстав для зміни відносно обвинуваченого запобіжного заходу на більш м'який.
Даних про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора, матеріали кримінального провадження не містять. Обвинувачений не є особою, щодо якої не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України.
Все вищевикладене в сукупності, свідчить про доцільність продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, а обмеження його конституційних прав в даному випадку є виправданим і таким, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
За змістом частини четвертої статті 196 КПК України, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дату закінчення її у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Строк тримання під вартою обвинуваченому слід визначити з урахуванням вимог ч.1 ст.197 КПК України, за змістом якої, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, а також те, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи із застосуванням насильства, суд вважає недоцільним визначити обвинуваченому ОСОБА_3 розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 217, 334 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора Рожнятівського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 Кримінального кодексу України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 13 січня 2024 року включно.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження та направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12».
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів після її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк після отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1