ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 348/1306/23
Провадження № 3/348/676/23
13 листопада 2023 року м. Надвірна
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Солодовніков Р.С., за участю секретаря судового засіданні Нагорняк Г.М., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Гайтанюк М.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Надвірнянського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, жителя АДРЕСА_1 , раніше не притягався до адміністративної відповідальності, громадянина України,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 336619 від 29.05.2023 року, ОСОБА_1 28.05.2023 року біля 22год. 30 хв. в смт.Делятин вул.Авіаційна Надвірнянського району, Івано-Франківської області, керував транспортним засобом марки «OpelZafira » д.н.з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР). Від керування т/з відсторонений.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що 28.05.2023 року він з братом ремонтували автомобіль його дружини «Opel Zafira » д.н.з НОМЕР_1 , після чого хотіли провірити чи він справний. Він вживав алкоголь, а брат ОСОБА_2 був тверезий. Його брат сів за кермо автомобіля і вони поїхали до озера в смт.Делятин. В цей час проїжджав автомобіль ОСОБА_3 із сім'єю, якому не сподобалося, як був припаркований їх автомобіль. З приводу цього між ними виник конфлікт, під час якого вони в грубій формі обмінялися нецензурними словами. ОСОБА_3 поїхав, а вони з братом покурили. Після чого брат ОСОБА_2 сів за кермо і вони поїхали в центр військового містечка, де між ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продовжився конфлікт. В результаті чого ОСОБА_3 викликав поліцію.
ОСОБА_1 заперечував факт керування автомобілем «OpelZafira » д.н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння 28.05.2023 року. Тому він і відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу. Про це він також говорив поліцейському, однак вони не брали його заперечення до уваги. Зазначив, що працівники поліції його автомобіль не зупиняли, і не встановлювали хто був за кермом. Цього не міг бачити і ОСОБА_3 .. Протокол в його присутності не складали, підписувати його не давали. Роз'яснення йому прав поліцейським не пам'ятає, проїхати в лікарню для проведення огляду йому не пропонували, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів при ньому не складався. Копію протоколу отримав по пошті. ОСОБА_1 за станом здоров'я звільнений від військової служби за станом здоров'я (контузія).
Інтереси ОСОБА_1 при розгляді справи представляв захисник - адвокат Гайтанюк М.М., яка надала документи на підтвердження своїх повноважень.
З наданих в судовому засіданні пояснень, захисник Гайтанюк М.М. заперечувала щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Захисником подане клопотання про закриття провадження у справі.
Позиція захисту ґрунтується на тому, що провадження у справі про адміністративне правопорушення проведено із грубим порушеннями діючого законодавства.
Так, захисник Гайтанюк М.М. під час розгляду справи вказала на недоліки протоколу про адміністративне правопорушення. Працівниками поліції не надано доказів, що саме правопорушення вчинив ОСОБА_1 , яке стало причиною зупинки поліцейськими його транспортного засобу, та як транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 поліцейські не зупиняли, а сам ОСОБА_1 в цей день транспортним засобом не керував, що в силу правового принципу «плодів зіпсованого дерева» дає підставу вважати всі докази недопустимими в цій справі. Поліцейськими ОСОБА_1 не роз'яснено і не забезпечено його право на правову допомогу адвоката перед і під час складання протоколу.
Захисником вказано, що наявні в матеріалах справи докази є неналежними, та не можуть бути достатніми доказами вини ОСОБА_1 . Так, в протоколі про адміністративне правопорушення відсутній номер технічного засобу, за допомогою якого здійснено відеофіксацію події та взагалі відсутня будь-яка інформація про здійснення відеофіксації на місці події; відеозапис не містить повної інформації з місця події і переривається; файл із відеозаписом, на якому відображено огляд ОСОБА_4 взагалі відсутній; дата і час на відеозаписах не відповідають даті і часу, який вказаний в матеріалах справи: із відеозапису вбачається, що його здійснено 28.05.2023 року о 23:33 год., а із протоколу про адмінправопорушення, направлення на огляд водія і інших матеріалів вбачається, що подія мала місце 29.05.2023 року після 00.00 год.; диск з відеозаписом не підписано цифровим підписом ні особи, яка уповноважена на копіювання таких відеозаписів, ні особи, яка створила такий відеозапис. Наявне направлення на огляд водія транспортного засобу не може бути належним достатнім доказом у справі, поза як не містить інформації про те, що воно складалося присутності ОСОБА_1 ; не містить інформації про те, що воно вручалося ОСОБА_1 ; працівники поліції взагалі не пропонували ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Наявний в матеріалах справи акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів не може бути належним і достатнім доказом у справі, оскільки з нього не вбачається ні дата, ні час його складання, ні інформація про те, що він складався в присутності ОСОБА_1 , ні те, що його 2-й примірник вручався ОСОБА_1 і що останній відмовився від отримання другого примірника такого акту, такої інформації також не містить наявний в матеріалах справи відеозапис; письмові пояснення свідків, які містяться в матеріалах справи ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не можуть бути належним і достатнім доказом вини ОСОБА_1 і їх допиту в судовому засіданні з огляду на практику Європейського суду з прав людини. Рапорт поліцейського також не може бути належним доказом вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП (висновок Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 р. у справі № 524/5741/16-а). Матеріали справи не містять жодної інформації про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом ( він не керував до події і не керував після події).
За таких обставин, захисник вважає, що поліцейським порушена процедура притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного, захисник вказує про відсутність належних і допустимих доказів, які б достовірно свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому просить провадження закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З'ясувавши фактичні обставини справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Гайтанюк М.М., свідків, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, та оцінивши докази їх в сукупності, суддя дійшов наступних висновків.
За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Відповідно до положень ст.ст.254,256 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення так і на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до адміністративної відповідальності.
Під час розгляду справи встановлено, що посадовою особою органу поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП особі, яка притягується до адміністративної відповідальності не роз'яснені її права і обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП.
Таким чином, посадовою особою порушений порядок провадження у справі про адміністративне правопорушення, зокрема вимоги ст.256 КУпАП.
Провадження під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, без забезпечення прав і законних гарантій особи, що притягується до адміністративної відповідальності із суворим дотримання законності (ст.7 КУпАП) призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, право знайомитися з матеріалами справи, на підставі яких уповноважена особа приймає рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, заявляти клопотання, подавати докази по справі, тощо.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо вручення ОСОБА_1 копії протоколу про адміністративне правопорушення ААД №336619 від 29.05.2023 року у встановленому законом порядку.
Отже, вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення є важливою гарантією того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ознайомлена зі змістом обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення та має можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Зокрема, зі змісту рішення Європейського суду по справі «Ґалстян проти Вірменії» випливає, що протокол про адміністративне правопорушення, який містить обвинувачення та є головним доказом по справі, повинен мати відомості про точний час, коли цей документ був пред'явлений особі, яка притягається до адміністративної відповідальності та чи мала вона достатній час на ознайомлення з ним.
Звертаю увагу на те, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП обов'язок вручити протокол про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності покладається на відповідний орган, який складав протокол.
Так, обов'язок повідомити обвинуваченого повністю покладається на сторону обвинувачення, і він не може бути дотриманий у пасивний спосіб, створюючи інформацію і не повідомляючи про це сторону захисту (Матоцці проти Італії, Чічліан і Єкіндюєн проти Франції).
Оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та вручення протоколу про адміністративне правопорушення належить до компетенції та обов'язку уповноваженої посадової особи, яка склала протокол та яка висуває обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Європейський суд неодноразово вказував на необхідність особливо ретельно повідомляти «обвинувачення» зацікавленій особі, оскільки обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред'явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (Камасінський проти Австрії, Пеліссієр і Сассі проти Франції).
Визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з врахуванням правової природи порушення , його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки , мати захисника та інші.
Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні, вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
З огляду на порядок складення протоколу про адміністративне правопорушення, визначений ст.ст.254,256 КУпАП, положення ст.6 Європейської Конвенції з прав людини, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має бути негайно і детально поінформована зрозумілою для неї мовою про характер і причини «обвинувачення», висунутого проти неї, мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Факт надання ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення для підписання і ознайомлення з правами і обов'язками не підтверджений відеозаписом.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №336619 28.05.2023 року біля 22год. 30 хв. ОСОБА_1 в смт.Делятин вул.Авіаційна Надвірнянського району, Івано-Франківської області, керував транспортним засобом марки «Opel Zafira » д.н.з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР). Від керування т/з відсторонений, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою, а також в протоколі в графі «підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» міститься від підпису «відмовився».
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, вищевказані вимоги закону стосуються тільки особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, що свідчить про те, що факт керування транспортним засобом при розгляді справ про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП повинен бути доведений сукупністю доказів, які дозволяють прийняти відповідне процесуальне рішення.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП можливе лише у випадку наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення.
Згідно із роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
На підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом до протоколу про адміністративне правопорушення долучені наступні докази:
-витяг інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (ЄО №2790 від 28.05.2023), відповідно до якого 28.05.2023 о 23.12 надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що за адресою: м.Делятин вул..Авіаційна ВЧ 1807, невідомі особи порушують громадський порядок. Виїздом встановлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував автомобілем Опель Зафіра д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Складено протокол про адміністративне правопорушення за ст..130 КУпАП, відібрані пояснення ОСОБА_3 , і ОСОБА_5 ;
-письмові пояснення свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , відповідно до яких, 28.05.2023 року близько 22:30 год. в смт.Делятин по вул. Авіаційна ОСОБА_1 керував автомобілем марки «OpelZafira » д.н.з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою «Драгер» на місці події, на що він відмовився.Також відмовився пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі. Пізніше працівники поліції склали стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст..130 КУпАП та постанову за ст.. 126 КУпАП;
-відеозаписи з бодікамер поліцейських, відповідно до яких працівники поліції прибули за викликом на «102» з приводу порушення невідомими громадського порядку. Під час спілкування з учасниками події, ОСОБА_3 вказав на ОСОБА_1 як на особу, яка керувала транспортним засобом в стані сп'яніння. На запису є присутнім ОСОБА_2 . Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Останній відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгера» та в медичному закладі. При цьому ОСОБА_1 неодноразово стверджував, що не керував транспортним засобом. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що складають щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в суді заперечує.
За клопотанням захисника проведений допит свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_2 в суді пояснив, що є рідним братом особи, що притягується до адміністративної відповідальності. 28.05.2023 ремонтували з братом автомобіль, після чого вирішили поїхати на озеро. ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля, оскільки брат був на підпитку. До місця, де вони зупинились, під'їхав на автомобілі ОСОБА_3 , який почав висловлюватись на них нецензурними словами з приводу того, що вони в цьому місці припаркувались. ОСОБА_1 відповів матом, після чого ОСОБА_3 поїхав. Вони покурили і ОСОБА_1 попросив його відвезти додому. Біля штабу знову зустріли ОСОБА_3 , з яким продовжував сваритись ОСОБА_1 . В цей момент підійшла дружина брата. ОСОБА_3 викликав поліцію, сказав, що за кермом був ОСОБА_1 , що не відповідало дійсності, оскільки він сам керував автомобілем. Він просив, щоб освідчили його і ОСОБА_3 , однак поліція це не зробила.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що є дружиною особи, що притягується до адміністративної відповідальності. 28.05.2023 вночі їй зателефонував брат чоловіка і повідомив, що ОСОБА_1 конфліктує біля штабу в м.Делятин. Вона підійшла до місця події, де побачила сварку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Приїхала поліція. ОСОБА_3 стверджував, що її чоловік керував транспортним засобом в стані сп'яніння, пропонували пройти тест на місці, на що він відмовився. ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, оскільки автомобіль був припаркований. Вважає, що ОСОБА_3 переплутав ОСОБА_1 з його братом, який був за кермом автомобіля. Протокол поліції отримали поштою.
Судом приймались заходи щодо виклику в судове засідання свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , однак зазначені свідки на неодноразові виклики до суду не з'явились.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з врахуванням правової природи порушення , його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").
При цьому, Європейський суд неодноразово вказував на те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки , мати захисника та інші.
Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні, вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Зі змісту пояснень ОСОБА_7 , наданих в судовому засіданні випливає, що він не заперечує, що дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки не керував транспортним засобом і не може вважатися суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За матеріалами справи єдиними доказами на підтвердження факту керування ОСОБА_7 транспортним засобом є показання свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_5 .
Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що у разі, якщо вирок ґрунтується виключно або вирішальною мірою на показаннях особи, яку обвинувачений не мав можливості допитати або вимагати, щоб її допитали під час досудового слідства судового розгляду, права сторони захисту обмежуються такою мірою, яка є несумісною з гарантіями, передбаченими ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 20 вересня 1993 р. у справі «Саїді проти Франції» ; рішення від 27 лютого 2001 р. у справі «Лука проти Італії» та рішення у справі «Солаков проти "Колишньої Югославської Республіки Македонії»).
Так, у справі «Жуковський проти України» від 03.03.2011 заявник стверджував, що кримінальне провадження щодо нього було несправедливим і що в основу вироку стосовно нього суди поклали показання свідків, яких йому не надали можливості допитати. Своєю чергою ЄСПЛ вказав, що суд за певних обставин може послатися на показання, надані під час досудового слідства. Якщо підсудному було забезпечено відповідну та належну можливість заперечити показання або під час їхнього надання, або пізніше, їхнє прийняття як доказу само по собі не суперечить п. 1 і пп. «d» п. 3 ст. 6. Проте висновок щодо цього є таким: у разі якщо вирок ґрунтується виключно або вирішальною мірою на показаннях особи, яку обвинувачений не мав можливості допитати або вимагати, щоб її допитали під час досудового слідства судового розгляду, права сторони захисту обмежуються такою мірою, яка є несумісною з гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції.
За таких обставин, свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_5 повинні бути допитані безпосередньо в судовому засіданні за участі сторони захисту, оскільки їх письмові показання не узгоджуються з іншими дослідженими в суді доказами, потребують перевірки та не можуть бути покладені в основу висновків суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Суд констатує, що посилання на письмові показання свідків, які не допитувалися безпосередньо судом, за умови, що вказані показання мають особливе значення бо вирішальною мірою доводять вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки це порушує право на захист і суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом приймались заходи щодо виклику та допиту у судовому засіданні вказаних свідків, однак забезпечити їх участь виявилось неможливим.
Інших доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_7 керував автомобілем марки «OpelZafira » д.н.з НОМЕР_1 , в матеріалах справи не існує і працівниками поліції не здобуто.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд зауважує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, за відсутності інших доказів не може безперечно підтверджувати винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у вину, оскільки у протоколі викладаються фактичні обставини вчинення правопорушення, що повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували винуватість особи і не викликали сумнівів у суду.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 62 Конституції України закріплює правило, згідно з яким усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена. При цьому, вина є основною ознакою суб'єктивної сторони правопорушення та відсутність вини свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Отже, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, вважаю, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП, зокрема факт відмови останнього від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу правопорушення.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283 КУпАП, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення в Івано-Франківський апеляційний суд через Надвірнянський районний суд.
Вступна та резолютивна частини постанови ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13.11.2023.
Повний текст постанови проголошений 15.11.2023.
Суддя Солодовніков Р.С.