Справа № 131/1006/23
2023 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2023
Іллінецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Олексієнка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці за правилами спрощеного провадження справу адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови серії ЕАС №7444365, від 02.08.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі
про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не у автоматичному режимі,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції у Вінницькій області, в якому просить скасувати постанову серії ЕАС №7444365, від 02.08.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі
про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не у автоматичному режимі, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що 02 серпня 2023 року інспектором ВП №3 (Іллінці) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, старшим лейтенантом поліції Настичем С.Л. було винесено постанову серії ЕАС 7444365 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн.
Відповідно до зазначеної постанови 02.08.2023 року о 11:32:01 в м. Іллінці по вулиці Європейська водій керуючи транспортним засобом не мав посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, без одягненого мотошолому п.2.3г ПДРУ, ч.5 ст. 121 КУПАП, не зареєстрованим транспортним засобом п 2.9 в ПДРУ, ч. б ст. 121 КУПАП, порушив п.2.1а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким ТЗ. Даною постановою накладено стягнення за ч.2 ст. 126 КУПАП у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 гривень.
Позивач вважає дану постанову незаконною з підстав відсутності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та такою, що підлягає скасуванню, зважаючи на наступне. 01 серпня 2023 року, позивач вперше влаштувався на роботу до ТОВ «Люстдорф» м. Іллінці. У цей період часу проходить навчання у автошколі із метою отримання посвідчення водія, теоретичний курс закінчено, проходить практичний. 02 серпня 2023 року родич позивача, чоловік рідної тітки - ОСОБА_2 їхав із мікрорайону «Джупинівка» до центру міста та підвіз позивача до роботи. Під час руху на скутері їх було зупинено працівниками поліції, як виявилось посвідчення водія у родича було відсутнє (пізніше з'ясувалося, що він позбавлений права керування транспортним засобом у зв'язку із притягненням його до відповідальності за ст. 130 КУПАП). Саме з цих мотивів він напевно і вступив із працівниками поліції у суперечку та вказав, що транспортний засіб належить ОСОБА_1 і зазначив його дані, як виявилось і транспортний засіб є незареєстрованим. Зі слів працівників поліції позивачеві було зрозуміло, що з його сторони були порушення правил дорожнього руху за рух на скутері без шолому. Складання так званої постанови відбувалося у постійному галасі та суперечках між працівниками поліції та ОСОБА_2 , тому жодних пояснень не було зрозуміло. Зі змісту постанови було зрозуміло, що водій скутера не мав відповідного посвідчення водія, що сприйняв як порушення зі сторони свого родича, надав пояснення, однак зрозуміти суть та характер подій, що сталися було важко через галасливе середовище. Будь яких свідків даної події, пояснень ОСОБА_2 не було відібрано на місці складання протоколу. У постанові зазначено, що дана подія зафіксовано на бодікамеру, тому вважає, що відеозапис чітко прояснить ситуацію та підтвердить факт відсутності керування скутером.
Тому позивач звернувся до суду та просить справу про адміністративне правопорушення закрити, оскільки немає доказів події адміністративного правопорушення, а відсутність події адміністративного правопорушення у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП виступає обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.
04 вересня 2023 року представник відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Господарець А.А. подав відзив, у якому вказав, що головне управління Національної поліції у Вінницькій області не визнає даної позовної заяви, вважає її безпідставною та необґрунтованою з наступних причин.
Спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за N 1395. інспектор поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.
Постанова винесена уповноваженим працівником поліції на місці вчинення правопорушення у відповідності до ст. 258, 283 КупАП.
ГУНП у Вінницькій області наголошує, що стягнення, передбачене частиною 2 статті 126 КупАП, накладено у межах наданих йому повноважень і лише під час виконання службових обов'язків та були здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України та зафіксовані у постанові про накладання адміністративного стягнення серії ЕАС № 7444365 від 02.08.2023.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Статтею 254 КпАП України визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст. 256 КпАП України, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
ГУНП зазначає, що обставини вчинення правопорушення стверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.
Пунктом 10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 N 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за N 1408/27853, визначено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а згідно з пунктом 1 розділу IV цієї Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання-громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУ п АП У країни).
07 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що основним доказом наявності події адміністративного правопорушення у даному випадку є відеозапис із фіксацією події, який не надано відповідачем, у зв'язку з чим заперечує подію даного адміністративного правопорушення.
Суд, ознайомившись з поясненнями сторін, дослідивши представлені докази, дійшов наступного висновку.
Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС №7444365, від 02.08.2023 року, винесеної інспектором ВП №3 (Іллінці) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, старшим лейтенантом поліції Настичем С.Л., установлено, що 02.08.2023 року о 11:32:01 в м. Іллінці по вулиці Європейська водій керуючи транспортним засобом не мав посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, без одягненого мотошолому п.2.3г ПДРУ, ч.5 ст. 121 КУПАП, не зареєстрованим транспортним засобом п 2.9 в ПДРУ, ч. б ст. 121 КУПАП, порушив п.2.1а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким ТЗ. Даною постановою накладено стягнення за ч.2 ст. 126 КУПАП у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 гривень (а.с. 10).
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 4 КАС України встановлено, що до суб'єктів владних повноважень належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб'єкти при здійснені публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань) регулює Закон України "Про дорожній рух".
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", до учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
За приписами ст. 217 КУпАП. посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків. Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.
Відповідно до ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП на місці вчинення правопорушення).
Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року) передбачено, що повноваження з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення покладено на поліцейських підрозділів патрульної поліції та поліцейських, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за N 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, N 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до п. З ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Ч. 2 ст. 126 КУпАП, передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Стаття 9 КУпАП встановлює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона правопорушення порушення правил перевезення вантажу. Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення регламентується ст. 283 КУпАП.
Згідно із вимогами, які викладені у цій статті, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, також повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи.
Враховуючи вищезазначене, спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395, інспектор поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.
Постанова винесена уповноваженим працівником поліції на місці вчинення правопорушення у відповідності до ст. 258, 283 КупАП.
Враховуючи вищевикладене стягнення, передбачене частиною 2 статті 126 КупАП, накладено у межах наданих йому повноважень і лише під час виконання службових обов'язків та були здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України та зафіксовані у постанові про накладання адміністративного стягнення серії ЕАС № 7444365 від 02.08.2023.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Статтею 254 КпАП України визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст. 256 КпАП України, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Обставини вчинення правопорушення стверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.
Пунктом 10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, визначено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а згідно з пунктом 1 розділу IV цієї Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання-громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП України).
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
04 вересня 2023 року відповідачем до суду надано диск з фіксацією події адміністративного правопорушення, який є доказом наявності події адміністративного правопорушення та підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
В даному випадку, позивач жодним чином не спростовує обставин, викладених в оскаржуваній постанові, які стали дійсною причиною притягнення його до адміністративної відповідальності. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що інспектор ВП №3 (Іллінці) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, старшим лейтенант поліції Настич С.Л. правомірно виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, зміст якої не суперечить нормам законодавства. Позивачем не спростовано (з посиланням на докази), що обставини, викладені у постанові, не відповідають дійсності. Інспектор при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тому підстав для скасування постанови у справі немає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, в силу ст. 139 КАС України та з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, суд не вбачає підстав для відшкодування понесених позивачем витрат.
Керуючись ст. ст. 241-246, 251, 252, 280 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови серії ЕАС №7444365, від 02.08.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не у автоматичному режимі - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління національної поліції у Вінницькій області, 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10.
Суддя: