Справа№ 938/794/23
Судове провадження № 1-кп/938/125/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12023096130000078 від 11.08.2023 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Яблуниця Путильського району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, з повною середньою освітою, на утриманні 1 неповнолітня дитина, депутатом не обирався, раніше судимого вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 року за ч.1 ст.390-1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, звільненого від відбування цього покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 умисно заподіяв легкі тілесні ушкодження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , тобто вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 125 КК України.
Кримінальні правопорушення вчинено при таких обставинах.
ОСОБА_4 09.08.2023 року о 21.30 год., перебуваючи у житловому будинку, розміщеного в АДРЕСА_2 , де проживає його колишня дружина ОСОБА_5 зі своєю матір'ю ОСОБА_6 , на грунті ревнощів вступив у словесний конфлікт зі ОСОБА_5 .
У ході даного конфлікту ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, наніс три удари кулаком руки в різні ділянки тіла потерпілої ОСОБА_5 .
У результаті вищевказаних дій, ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин лобної ділянки та лівої китиці з травматичним набряком та синцями, садна лівої вушної раковини, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 11.08.2023 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Крім того, ОСОБА_4 09.08.2023 року о 21.30 год., перебуваючи у житловому будинку, розміщеного в АДРЕСА_2 , де проживає його колишня дружина ОСОБА_5 зі своєю матір'ю ОСОБА_6 , вступив у словенсний конфлікт зі ОСОБА_6 .
У ході даного конфлікту ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, наніс один удар кулаком руки в область голови потерпілої ОСОБА_6 .
У результаті вищевказаних дій, ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканинлівої скроневої ділянки з наявністю синця та травматичного набряку, садна лівої вушної раковини, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 28.08.2023 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю, вказавши, що 09.08.2023 року зранку прийшов до будинку, в якому проживає його колишня дружина, взяв сина та пішов до магазину. Перебуваючи в магазині, до нього зателефонував дільничий інспектор та спитав, чого він вкрав дитину. Він, тобто обвинувачений, пробув у магазині до вечора, а тоді пішов до дому колишньої дружини, де приблизно о 21.30 годин між ним та його колишньою дружиною почалася сварка, під час якої він декілька разів вдарив її. Потім почалася сварка з тещею, яку він також один раз вдарив. Обвинувачений просив його суворо не карати.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину повністю, то не заперечував щодо того, щоб не допитувати свідків по даній справі, не досліджувати письмові докази, подавши письмову заяву з цього приводу, зазначивши, що його позиція є добровільною та істинною, розуміє, що в разі оскарження вироку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку (а.с.26).
Враховуючи показання обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів у добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, у зв'язку з чим суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, допитом потерпілих у частині з'ясування їх думки щодо покарання обвинуваченого, а також дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні просила обвинуваченого карати по закону, а потерпіла ОСОБА_6 - не суворо.
При призначенні покарання суд враховує, що у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9.06.2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Крім того, загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, відповідно до якої покарання призначається 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить те, що він щиро розкаявся у вчиненному, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжуюють покарання ОСОБА_4 , не встановлено (а.с.4).
Суд також враховує особу винного ОСОБА_4 . Зокрема, вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.27), його місце проживання та реєстрації: село с.Плай Путильського району Чернівецької області (а.с 27 зворот, 35), на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінетах не знаходиться (а.с.34), позитивно характеризується за місцем проживання, на утриманні 1 неповнолітня дитина (а.с. 36,37), раніше судимий вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 року за вчинення 17.05.2023 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.390-1 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, від відбування якого звільнений на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України (а.с.29-33).
У ч.2 ст.4 КК України закріплено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
У ч. 2 ст. 4 КК України закріплено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст.125 КК України (в редакції закону, що діяв на час вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, тобто станом на 09.08.2023 року) умисне легке тілесне ушкодження карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
Впродовж періоду з часу вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому вказаного кримінального правопорушення та по час ухвалення судом даного вироку не набирав чинності закон про кримінальну відповідальність, яким скасовувалася б кримінальна протиправність діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, пом'якшувалася б кримінальна відповідальність за його вчинення або іншим чином поліпшувалося становище обвинуваченого.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує положення ч.2 ст. 65 КК України, згідно з яким більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Санкцією ч. 1 ст. 125 КК України передбачено найменш суворе покарання у виді штрафу в розмірі до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судвважає, що штраф, як найменш суворий вид покарання, буде достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи, що ОСОБА_4 судимий вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 року за вчинення 17.05.2023 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.390-1 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, то на підставі ч.4 ст.70 КК України, йому слід визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ч.1' ст.390-1, ч.1 ст.125 КК України) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та звільнити від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком, поклавши обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_4 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Речові докази по справі відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч. ч.1, 4 ст.70 КК України, враховуючи покарання призначене вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 року, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На вирок суду сторонами може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду відповідно до вимог ч.2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілим.
Суддя: Наталія ЧЕКАН