Справа № 128/3071/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2023 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Бондаренко О.І.
при секретарі Літневській А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву адвоката Куцого Костянтина Сергійовича, поданої в інтересах позивачки ОСОБА_1 , про відшкодування судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та майнової шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебувала вище вказана цивільна справа.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 25.09.2023 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 129 000 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої матеріальної шкоди 22 116, 89 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовити; стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 290 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 221, 17 грн.
При постановленні судового рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
16.10.2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Куций К.С. подав заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн, на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України, надавши при цьому докази на підтвердження понесених витрат його довірителем. Також вказує, що він (представник позивача) брав участь у розгляді справи, однак не був присутній 25.09.2023 під час ухвалення судового рішення, та дізнався про рішення суду 11.10.2023 року. До заяви долучив копії договору про надання правової допомоги, акта прийому-передачі наданих послуг, за надану правову допомогу. Згідно прохальної частини змісту заяви, дану заяву просить розглянути у його відсутність.
08.11.2023 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Куцого К.С. надійшла заява про залишення заяви без розгляду в частині стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача ОСОБА_2 , оскільки у позивачки відсутні претензії до ОСОБА_2 , щодо витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 10.11.2023 року заяву задоволено та заяву адвоката Куцого Костянтина Сергійовича, поданої в інтересах позивачки ОСОБА_1 , про відшкодування судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та майнової шкоди, в частині стягнення витрат на правову допомогу з відповідача ОСОБА_2 , залишено без розгляду.
Інші учасники до суду не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомленні належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та майнової шкоди.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 25.09.2023 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 129 000 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої матеріальної шкоди 22 116, 89 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовити; стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 290 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 221, 17 грн.
Крім вирішення судом заявлених вимог по суті, судом було вирішено питання щодо судових витрат, про які було відомо суду на час постановлення рішення.
Як вбачається з рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25.09.2023, суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, зазначив, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з чим, з відповідача ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 290 грн, та з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених до нього позовних вимог в сумі 221, 17 грн..
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 817/1889/17 в постанові від 16.04.2019 висловив позицію, що заява про відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи, може бути предметом вирішення судом під час ухвалення рішення в цій справі (так само як і додаткового рішення), якби їх заявили в межах розгляду справи, але до того, як суд ухвалить рішення, незалежно від того, що справа розглядалася в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Натомість, представник позивача лише 16.10.2023 року подав суду заяву про ухвалення додаткового рішення та докази на підтвердження розміру понесених судових витрат, після ухвалення 25.09.2023 рішення у справі, станом на час виходу суду до нарадчої кімнати для постановлення рішення жодних заяв позивачем чи його представником про надання доказів понесення судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, після завершення розгляду справи, згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, суду в будь-якій формі не заявлялося.
При цьому, згідно ухвали суду від 26.12.2022 справу було призначеного до розгляду в порядку загального позовного провадження. Та в судові засідання, яке були призначені, було викликано учасників судового розгляду, в тому числі представника позивача, адвоката Куцого К.С., що підтверджується матеріалами справи. Про обізнаність представника позивача щодо розгляду справи свідчить також і його заява від 13.03.2023 року, відповідно до якої представник просить позовну заяву розглянути без участі позивача та представника (а.с.102). В даній заяві окрім підтримання позовних вимог з проханням про їх задоволення, інших клопотань, в тому числі про надання доказів понесення судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, після завершення розгляду справи, не заявлено.
В прохальній частині позову позивач просить стягнути на її користь понесені судові витрати, при цьому до позовної заяви жодних доказів понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн або попереднього розрахунку судових витрат не долучено.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В акті наданих послуг № 1 від 13.10.2023 року, вказаний пункт № 8 «Контроль руху по справі» та вартість 2500,00 грн, витрачений час - 1 год.
Суд звертає увагу, що згідно даних АСДС «КП-Д3» судове рішення від 25.09.2023 року було виготовлено та відправлене до ЄДРСР - 25.09.2023 року.
Однак, представник позивача стверджує про те, що про рішення суду він дізнався лише 11.10.2023 року. Відповідно даний пункт не може розцінюватися як реальна робота адвоката. Разом з тим, представником позивача не надано на підтвердження понесених витрат по реальній сплаті коштів, що підтверджується записом в книзі обліку доходів для фізичних осіб або квитанцією про сплату коштів на оплату правничої допомоги адвокату.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20 вказано, що зазначення ж у прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.
Відповідно до позиції об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі N 340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.
Зважаючи на викладене, заявлене у позові клопотання про стягнення судових витрат на правову допомогу з вказівкою про надання їх розрахунку в судовому засіданні, не може бути розцінене судом як відповідна заява, що передбачена ч. 8 ст. 141 ЦПК України, оскільки справа була розглянута в порядку загального позовного провадження, в судове засідання сторони (в тому числі позивач) не з'явились за власним волевиявленням та представником позивача була подана заява про розгляд справи без його участі, та з яких причин представник позивача під час судового розгляду до винесення судом рішення по суті спору не надав суду доказів на підтвердження розміру понесення витрат на правничу допомогу або заяви (в судовому засіданні або письмово) про надання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення, як того вимагає ч. 8 ст. 141 ЦПК України, суду невідомо та будь-яких перешкод для цього судом не встановлено.
Позаяк представник позивача вирішив подати заяву про ухвалення додаткового рішення і відповідні документи після того, як суд ухвалив судове рішення у справі, підстави для ухвалення за цією заявою додаткового рішення відповідно до статті 246 ЦПК України відсутні.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Отже, ухвалення додаткового рішення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України можливе в тому випадку, коли суд не вирішив питання про судові витрати.
Враховуючи, що в рішенні Вінницького районного суду Вінницької області від 25.09.2023 суд вирішив питання про судові витрати за наявними в матеріалах справи доказами, та ні позивачем, ні його представником, в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, до завершення судового розгляду справи, відповідної заяви про надання таких доказів після завершення розгляду справи подано не було, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Куцого К.С. про ухвалення додаткового рішення на підставі ст. 270 ЦПК України також відсутні, а тому в ухваленні додаткового рішення слід відмовити.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справи положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 223, 246, 270, 279, 353 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву адвоката Куцого Костянтина Сергійовича, поданої в інтересах позивачки ОСОБА_1 , про відшкодування судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та майнової шкоди - залишити без задоволення.
Відмовити в ухваленні додаткового рішення в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та майнової шкоди .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 15.11.2023.
Суддя Оксана БОНДАРЕНКО