Справа № 544/2711/23
1-кс/544/503/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2023 року м. Пирятин
Слідча суддя Пирятинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
ст. слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
ахисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши в залі суду м. Пирятин по вул. Соборна, 41, клопотання старшої слідчої СВ ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 , погоджене начальником Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Горностаївка Ріпкинського району Чернігівської області,громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , з середньою освітою, учасника бойових дій, пенсіонера, одруженого, маючого на утриманні дружину інваліда, раніше не судимого.
Підозрюваний ОСОБА_5 затриманий 08 листопада 2023 року о 16 годині 21 хвилину,
УСТАНОВИЛА:
До слідчої судді Пирятинського районного суду Полтавської області надійшло клопотання старшої слідчої СВ ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 , погоджене начальником Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 . Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 у середині жовтня 2023 року неподалік магазину в с.Малютинці Пирятинської ТГ Лубенського району Полтавської області, діючи всупереч Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 та Інструкції по порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів з гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї або вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, знайшов, тим самим незаконно придбав, без передбаченого законом дозволу, гранату, яка є осколковою гранатою Ф-1, і уніфікований запал ручної гранати модернізований типу УЗРГМ та ручну осколкову гранату М67, тобто незаконно придбав вибухові пристрої без передбаченого законом дозволу. Надалі, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 переніс до свого місця проживання та на час підшукування покупців і досягнення домовленості щодо ціни та інших умов продажу вказаних вибухових пристроїв, незаконно зберігав їх після придбання за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
08.11.2023 близько 10:57год ОСОБА_5 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з корисливих мотивів, шляхом продажу за 4000 гривень (купюри номіналом по 200 гривень, серії ДЕЗ 844398; ДГ5710344; ХВ5881598; ГЖ1818468; ЕЄ0008432; ЕИ5153094; ГА6873070; ДБ9042697; ТД2546926; ЕА7388657; ВД2551237; ЭБ5845603; АА8664696; КБ7900404; ЄИ0270042; Х34566337; ЕЄ6252600; ПЄ7932925; ГА3684784; ДА3087408), незаконно збув залегендованій особі - ОСОБА_8 запал та гранату Ф-1 і гранату М67, які згідно висновку експерта № СЕ-19/117-23/17192-ВТХ від 09.11.2023 є уніфікованим запалом ручної гранати модернізований типу УЗРГМ та корпусом ручної осколкової гранати Ф-1, споряджений в середині, які у разі поєднання в єдину конструкцію будуть відноситись до категорії вибухових пристроїв (боєприпасів) та ручну осколкову гранату М67, яка відноситься до категорії вибухових пристроїв (боєприпасів).
Таким чином своїми умисними діями, які виразилися у незаконному придбанні, носінні, зберіганні та збуті вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України.
Слідча за погодженням прокурора посилається на те, що підставою застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватися від слідства та суду, зможе незаконно впливати на свідків та продовжуватиме вчиняти нові кримінальні правопорушення. Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за ч. 1 ст. 263 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, а тому з урахуванням положень п.2 ч.1 ст.178 КПК України виникає обґрунтоване припущення про можливе ухилення (переховування) ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому слідча за погодженням прокурора зазначає, що з урахуванням репутації підозрюваного, обставин вчинення ним інкримінованого йому злочину, підозрюваний самостійно не здатен виконати обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України у випадку їх покладення на нього ухвалою слідчого судді, та потребує контролю з боку сторонніх осіб.
З огляду на викладене слідча за погодженням прокурора наголошує на тому, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання є неможливим. Більше того на виконання вимог ст. 23 КПК України щодо безпосередності дослідження судом показань свідки кримінального провадження у судовому засіданні на теперішній час не допитані, що свідчить про можливість незаконного впливу з боку підозрюваного на свідків у цьому кримінальному провадженні. До теперішнього часу до органу досудового розслідування не надійшло жодних клопотань від жодної юридичної чи фізичної особи про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, що унеможливлює застосування до нього вказаного запобіжного заходу.
Крім цього підозрюваний ОСОБА_5 зареєстрований в місті Київ, а в селі Малютинці проживає в будинку, який йому не належить, не зареєстрований. Тому застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не є можливим. У разі застосування вказаного запобіжного заходу до ОСОБА_5 за місцем його фактичного проживання, вказане може призвести до залишення підозрюваним свого місця проживання, та ухилення від органів досудового розслідування та суду. Крім цього дасть можливість впливати на свідків та продовжувати свою злочинну діяльність.
Окрім цього, перебуваючи на волі, без обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи в разі обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, підозрюваний матиме можливість продовжити свою злочинну діяльність, пов'язану з незаконним придбанням, зберіганням та збутом зброї, вибухових пристроїв та боєприпасів, але робитиме це більш конспіративно, з метою отримання незаконного джерела прибутку.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав вказане клопотання та просив обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 просив не обирати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, натомість просив застосувати до нього домашній арешт.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 просив відмовити у клопотанні про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Натомість просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Також захисник заперечував проти твердження прокурора у клопотанні про те, що його підзахисний не здатний виконувати обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, оскільки ОСОБА_5 має квартиру в м. Києві, де наразі проживає його донька з 2-ма малолітніми дітьми, його сваха наразі теж перебуває там з ними. Він декілька місяців проживає в будинку в с. Малютинці, який належить його свасі. ОСОБА_5 раніше не судимий, ніякої негативної інформації стосовно його підзахисного немає. Дружина ОСОБА_5 є інвалідом ІІ групи, та потребує догляду з боку чоловіка. З огляду на всі ці обставини вважає достатнім застосувати до підозрюваного цілодобовий домашній арешт.
Слідча суддя, заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання, дійшла такого висновку.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У судовому засіданні встановлено, що ВП №1 Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2023 за №12023170580000488, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, в якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263КК України.
Санкція ч.1 ст.263 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Згідно ч.4 ст.12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Отже, ОСОБА_5 органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо оцінки слідчим суддею обґрунтованості підозри, то слід зазначити, що вимога обґрунтованої (розумної) підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Отже на початковій стадії розслідування слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду (рішення у справі Fox, CampbellandHartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32; рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184).
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, на даний час повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом о/у ЗС №1 ВКП Лубенського РВП ОСОБА_9 про виявлене кримінальне правопорушення від 02.11.2023; рапортом о/у ЗС №1 ВКП ОСОБА_9 про встановлення анкетних даних особи; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 02.11.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 03.11.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 03.11.2023; протоколом огляду грошових коштів від 08.11.2023; протоколом огляду покупця від 08.11.2023; протоколом помітки та вручення грошових коштів від 08.11.2023; протоколом добровільної видачі від 08.11.2023; протоколом обшуку домоволодіння по АДРЕСА_2 від 08.11.2023 та речовими доказами, вилученими в ході обшуку; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 08.11.2023; протоколом огляду від 08.11.2023 та речовими доказами вилученими в ході огляду; висновком експертизи № СЕ-19/117-23/17192-ВТХ від 09.11.2023; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 08.11.2023; повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 09.11.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 09.11.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 09.11.2023; протоколом допиту ОСОБА_12 від 09.11.2023; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Враховуючи наведене слідча суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, правильність кваліфікації його дій, належність та допустимість доказів на підтвердження вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, уважає, що зміст клопотання та долучених до нього документів можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, отже, про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Перевіряючи наявність ризиків, на які посилається прокурор, встановлено наступне.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, суд враховує вимоги п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового покарання, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
З огляду на викладене наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України прокурором та слідчим в судовому засіданні не доведено.
Стосовно ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, про наявність якого вказано у клопотанні, слідча суддя зазначає, що вказаний ризик ґрунтується на припущеннях прокурора та не підтверджений належними та допустимими доказами.
Натомість суд вбачає наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України: спроби підозрюваного незаконно впливати на свідків, оскільки останні ще не допитувались судом. А відповідно до вимог ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Згідно ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику чи ризикам.
Прокурором при розгляді клопотання всупереч вимогам ч.3 ст.176 КПК України не доведено, що встановлені під час розгляду даного клопотання обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не може бути застосований до підозрюваного.
Досліджуючи особу підозрюваного установлено, що ОСОБА_5 раніше несудимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , є пенсіонером, має на утриманні дружину інваліда ІІ групи, яка за станом свого здоров'я потребує догляду з боку чоловіка. Вказані факти розцінюються слідчею суддею як міцність соціальних зв'язків підозрюваного.
Також слідча суддя враховує, що ОСОБА_14 , яка є свахою підозрюваного, надала дозвіл на те, що у разі обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд визначив місцем проживання останнього АДРЕСА_2 .
Таким чином, оскільки при розгляді клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, проте не доведено недостатність застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, не доведено наявність ризиків переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також оцінюючи в сукупності всі вищевказані обставини, слідча суддя уважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 задоволенню не підлягає. При цьому, з огляду на викладене, слідча суддя вважає наявними всі підстави для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме домашнього арешту шляхом заборони підозрюваному цілодобово залишати своє житло без застосування електронних засобів контролю та покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених п.1, 2, 3 ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Керуючись ст.131, 132, 176-178, 181, 183, 193-194, 196, 369-372, 395 КПК України, слідча суддя
УХВАЛИЛА:
У задоволенні клопотання старшої слідчої СВ ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 , погоджене начальником Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, заборонивши підозрюваному цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Визначити строк дії ухвали слідчої судді тривалістю два місяці, який обраховувати з 10 листопада 2023 року.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду, органу досудового розслідування, а також виконувати такі обов'язки:
1) не виїжджати з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
3) прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду негайно.
Ухвалу про застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання до відділу поліції за фактичним місцем проживання підозрюваного.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням домашнього арешту покласти на слідчого, а у разі надходження справи до суду - на прокурора.
Копію ухвали невідкладно вручити підозрюваному, його захиснику, слідчому та прокурору.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошено 13.11.2023.
Слідча суддя ОСОБА_1