справа № 278/1840/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Євгена Татуйка, за участю секретаря Дарії Кравчук, розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
Направленим позовом заявниця просила суд ухвалити рішення про виділення їй 1\2 частини спільного сумісного майна у вигляді будинку і земельної ділянки. У обґрунтування заявленого суду повідомила наступне. З відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі за час якого спочатку придбали земельну ділянку, збудували на ній житловий будинок, а у подальшому ввели його в експлуатацію і відповідач на себе зареєстрував права власності. Наразі відповідач не погоджується у добровільному порядку вирішити питання поділу власності у зв'язку із чим і заявлено даний позов.
Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.
У судовому засідання представниця заявниці вимоги підтримала з підстав викладених у позові й з урахуванням доказів наявних у справі.
Відповідач разом із представником вимоги заперечували. Вважають майно особистою приватною власністю відповідача.
Заслухав пояснення учасників розгляду й дослідив надані ними матеріали, судом установлено наступні фактичні обставини справи і відповідно ним правовідносини.
Сторони у справі є громадянами України, мають зареєстровані місця проживання, отримували номери платників податків й позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір.
Позивачка й відповідач перебували у зареєстровано шлюбі у період часу з 22 лютого 2005 року по травень 2020 року.
22 березня 2011 року відповідач за договором купівлі - продажу придбав земельну ділянку з кадастровим номером 1822083200:06:001:0352 площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Правочин вчинено з дозволу позивачки, як дружини покупця. Правочин не містить відомостей про набуття даного нерухомого майна у особисту приватну власність відповідача. На запитання головуючого відповідач разом із представником не надали відповіді на запитання обґрунтованості висловлених у засіданні заперечень щодо заявлених вимог у частині земельної ділянки за наявності згадуваного дозволу дружини на придбання нерухомого майна.
28 грудня 2016 року видано декларацію про готовність житлового будинку до експлуатації за адресою АДРЕСА_1 .
9 лютого 2017 року права власності на обидва об'єкти нерухомості зареєстровані за відповідачем.
Допитаний у суді свідок ОСОБА_3 зазначив наступне. Відповідач є його сином, а позивачка, відповідно, колишньою невісткою. Земельна ділянка, придбана, а житловий будинок збудований за його особисті кошти, які свідок отримав від продажу спадщини. Кошти передавав синові без будь-яких розписок і окремих домовленостей із подружжям. Чого земельна ділянка набувалась сином у спільну сумісну власність свідок повідомити не зміг.
Правовідносини між сторонами врегульовані наступними положеннями законодавства України.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).
Проаналізувавши фактичні обставини справи, вимоги законодавства, якими врегульовані дані правовідносини й беручи до уваги усталену судову практику у даній галузі, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову з огляду на наступне.
Суд вважає спірне і заявлене позивачкою майно спільним сумісним. Щонайменше докази подані відповідачем не спростовують презумпцію спільності майна подружжя. Так, показання свідка у відсутність інших, зокрема письмових доказів про заявлену відповідачем домовленість щодо набуття нерухомого майна у приватну власність відповідача, суд вважає, не підтверджують заперечення на заявлений позов. Відсутність документів про отримання і реалізацію спадщини підтверджують такі висновки суду. Навпроти, дозвіл позивачки на придбання земельної ділянки у спільну сумісну власність, суд вважає, вказує на обґрунтованість заявлених вимог.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що наявний обсяг матеріалів підтверджує заявлені вимоги. Інших доказів суду не надавалось як і не заявлялось клопотань про їх витребування/забезпечення.
Доводи представника відповідача про некоректно заявлені вимоги судом до уваги не приймаються, як безпідставні.
Результати вирішення спору дають підстави стягнути з відповідача на користь позивачки понесені останньою й документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину житлового будинку і земельної ділянки (кадастровий номер 1822083200:06:001:0352 цільове призначення для будівництва й обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд), що за адресою АДРЕСА_1 .
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на зазначене нерухоме майно.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , номер платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати за розгляд даної справи у розмірі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення виготовлене 15 листопада 2023 року.
Суддя Євген Татуйко