Справа № 546/1195/23
ПОСТАНОВА
іменем України
14 листопада 2023 року смт Ємільчине
Суддя Ємільчинського районного суду Житомирської області Заполовський В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Решетилівського районного суду Полтавської області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не працює
за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії БД №265712 від 07.09.2023 року, зі змісту якого вбачається, що 07.09.2023 року о 09 год. 43 хв. по вул. Чумацькій в м. Решетилівці ОСОБА_1 керував автомобілем «Daewoo Nexia» д/н НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, а саме не набув цього права після закінчення терміну позбавлення права керування транспортними засобами згідно постанови Ємільчинського районного суду у справі №277/409/21. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги ст.15 Закону України “Про дорожній рух”, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 07.09.2023 року автомобілем «Daewoo Nexia» д/н НОМЕР_1 керував ОСОБА_2 , він знаходився в автомобілі, як пасажир. Однак він змушений був сісти за кермо автомобіля та керувати ним, оскільки водію автомобіля ОСОБА_2 стало погано і його потрібно було відвезти до лікарні. Також ОСОБА_1 надав ксерокопією листа зворотнього зв'язку від 07.09.2023 року, відповідно до якого бригада екстреної медичної допомоги №39 надала медичну допомогу ОСОБА_2 з діагнозом - гіпертонічний криз.
Свідок ОСОБА_2 пояснив, що 07.09.2023 року він керував автомобілем «Daewoo Nexia» д/н НОМЕР_1 в Полтавській області. В якості пасажира в автомобілі перебував ОСОБА_1 . Під час керування автомобілем йому стало погано і він не міг надалі керувати автомобілем у зв'язку із станом здоров'я, йому необхідна була невідкладна медична допомога. Тоді ж він попросив пасажира ОСОБА_1 сісти за кермо автомобіля та відвезти його в лікарню, що ОСОБА_1 і зробив.
Суд, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснення свідка, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважає, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 необхідно закрити з огляду на таке.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 та свідка, він почав керувати транспортним засобом, не маючи права керування транспортними засобами, з метою невідкладного порятунку людини, а саме для доставки ОСОБА_2 , якому раптово стало погано, до лікарні.
Відповідно до ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Згідно п. 4 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
Отже, в діях ОСОБА_1 за приведених вище обставин убачається крайня необхідність, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.17-18, 247, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками ч.5 ст.126 КУпАП у зв'язку із вчиненням дії в стані крайньої необхідності.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя:В. В. Заполовський