Справа № 274/5217/22
Провадження № 2/0274/320/23
РІШЕННЯ
Іменем України
"09" листопада 2023 р. м. Бердичів
БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
в складі: головуючого - судді Хуторної І.Ю.,
з участю секретаря Дерманської О.В.,
учасники справи, присутні в судовому засіданні:
позивачка ОСОБА_1 , її представник адвокат Божок Р.О.,
відповідачка ОСОБА_2 , її представник адвокат Числовська І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
27.09.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просить:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 58 659, 00 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн.
Короткий виклад доводів позивача, заперечень відповідача
Позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що згідно договору дарування частки житлового будинку від 09.10.2013, вона є власником 46/100 ідеальних часток житлового будинку з надвірними господарчими та побутовими будівлями літньої кухні та вбиральні, за адресою: АДРЕСА_1 , що становить по технічному паспорту (додаток №2) квартиру АДРЕСА_2 .
Інша частина вказаного житлового будинку, а саме 54/100 ідеальних часток з надвірним господарчими та побутовими будівлями належить ОСОБА_2 та до надвірних побутових будівель відносить теж ці ж самі літня кухня та вбиральня, які знаходяться в їх спільному користуванні.
Між сторонами визначено порядок користування земельною ділянкою, площею 101 кв.м, яка надана для будівництва та обслуговування всього житлового будинку.
Відповідачка, скориставшись відсутністю позивачки, демонтувала свою частину літньої кухні, яка перебувала в їй спільній власності, розібравши стіну головного та тильного фасадів частини будівлі літньої кухні, внаслідок чого пішли численні тріщини на всю висоту спільної стіни та тріщини по всій поверхні цегляних головного, лівого та тильного фасадів будівлі кухні та призвело до аварійного технічно стану.
На її звернення до відповідачки щодо вирішення даного спору, остання відмовилася надати пояснення та вирішити мирним шляхом.
Відповідачка здійснила демонтаж своєї частині кухні без належних дозвільних документів та всупереч волі позивачки, як співвласника житлового будинку, чим порушує її права на володіння своїм майном, зокрема, на безпечне користування ним.
Згідно висновку судового експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 28.03.2022 розмір матеріальної шкоди, внаслідок демонтажу літньої кухні визначено у розмірі 58 659 гривень.
При проведенні візуально обстеження на неї почала сипатися штукатурка і вона не може навіть зайти в свою половину кухні та боїться там щось готувати та тримати якісь побутові прилади, як то плита чи холодильник, чи інші кухонні меблі. Окрім того, вона не може приготувати собі їжу та таким чином із нею стався нервовий стрес.
Вона має другу групу інвалідності та по хворобі повинна харчуватися по годинам, так має цукровий діабет. Проте не могла цього робити, так як не було де приготувати їсти, бо кухня була розвалена відповідачкою. Завдану їй моральну шкоду вона оцінює в грошовому еквіваленті - 50 000 грн.
У відзиві на позовну заяву представник відповідачки, адвокат Числовська І.В. просить відмовити у задоволенні позову.
Заперечення проти позову представник відповідачки обґрунтовує тим, позивачка фактично погодилася з тим фактом, що ОСОБА_2 здійснювала дії щодо своєї частини літньої кухні, яка за домовленістю між позивачкою та відповідачкою належала ОСОБА_2 .
Крім того, ОСОБА_1 була присутня під час демонтажу літньої кухні.
Щодо висновку про те, що саме внаслідок демонтажу частини літньої кухні, що фактично належала ОСОБА_2 , було завдано матеріальної шкоди частини будівлі кухні, що належала ОСОБА_1 , то із наданих до позовної заяви доказів, у тому числі із висновку судового експерта від 28 березня 2022 року, не вбачається причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачки та тріщинами, що зафіксовані експертом під час проведення будівельно-технічної експертизи.
Більш того, відсутність у позовній заяві інформації про дату такого демонтажу робить також неможливим встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачки та виявленими позивачкою ушкодженнями її частини літньої кухні.
У відповідності до п.5.1.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 для вирішення питань щодо визначення технічного стану зношення, аварійності, групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості об'єкта нерухомого майна, а також визначення пошкоджень та руйнувань об'єкта і його конструктивних елементів та причин їх виникнення експерту необхідно надати проектну документацію на будівництво об'єкта, документ про приймання його в експлуатацію, матеріали технічної інвентаризації, акти і звіти попередніх обстежень та досліджень тощо.
Таким чином, для того щоб робити висновок про те, що виявлені судовим експертом пошкодження об'єкту літньої кухні мали місце саме через демонтаж її частини, останній на виконання вимог вказаної вище Інструкції мав дослідити інформацію (акти обстежень, звіти та фото) про стан літньої кухні до такого демонтажу.
Сукупність вказаних вище обставин, зводить висновок судового експерта від 28 березня 2022 року лише до констатації наявності тріщин на будівлі літньої кухні, однак, жодним чином не доводить, що такі ушкодження сталися з вини відповідачки.
Доводи позивачки, що саме внаслідок дій ОСОБА_2 літня кухня була пошкоджена, а на ній з'явилися тріщини спростовуються долученими до відзиву фотографіями приміщення літньої кухні, зроблені до демонтажу частини, що належала ОСОБА_2 .
Тому представник відповідачки вважає, що не доведено вимогу позивачки про стягнення із відповідачки на її користь спричиненої матеріальної шкоди, пов'язаною із виникненням на її частині літньої кухні тріщин.
Щодо пред'явлених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень, із тих підстав, що позивачка позбавлена можливості готувати собі їжу, через розвалення літньої кухні, то вона мала таку можливість, так як позивачка користується кухнею у її будинку, розміром 10,3 кв.
Щодо інших доводів про моральні страждання, то жоден із них не підтверджений належним доказом по справі. Медичні довідки свідчать про діагнози встановлені позивачці ще у 2003 році та є хронічними.
Позивачкою не було доведено факту завдання їй моральної шкоди діями відповідача, а також причинно-наслідкового зв'язку між «переживаннями» позивачки та діями ОСОБА_2 щодо належного їй майна.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 28.10.2022 позовна заява прийнята до розгляду та у справі відкрито спрощене позовне провадження.
Ухвалою суду від 22.05.2023 клопотання представника позивача про призначення експертизи суд залишив без розгляду.
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги із підстав, вказаних у позовній заяві.
Позивачка доповнила, що вона власними силами добудовувала стіну літньої кухні, яку розвалила відповідачка. Через хвилювання у зв'язку із знесенням частини літньої кухні її здоров'я погіршилося, у неї піднімався тиск, вона викликала швидку. Після цієї події вона впала та зламала руку. Крім того, через хвилювання вона набула онкологічного захворювання.
Відповідача та її представник просили у задоволенні позову відмовити.
Відповідачка пояснила, що у неї та сестри тривалі неприязні стосунки. Питання поділу літньої кухні, яка перебуває у їх спільній власності не вирішувалося. Була домовленість про сплату нею грошових коштів позивачці за частину літньої кухні. Проте позивачка, після кількох місяців проплат, - відмовилася. Відповідно до встановленого порядку користування присадибною земельною ділянкою межа проходить по середині літньої кухні. Із літньої кухні, яка розташована практично під вікнами її будинку часто лунали пісні, там було розпивання спиртного, там позивачка займалася самогоноварінням. Через неналежну поведінку позивачки, вона на емоціях розвалила свою частину літньої кухні з тим, щоб відгородитися від позивачки. Позивачка не дала їй змурувати перестінок. Вважає, що позивачка невірно збудувала перестінок, без армування стін. Вказує про свій негативний стан здоров'я, що їй встановлено ендопротез та вона також має другу групу інвалідності. Звертає увагу, що позов було пред'явлено коли вона була не в Україні та у позовній заяві вказано невірну адресу, де вона тривало не проживала. Вважає такі дії позивачки зумисними.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що сторони є співвласниками житлового будинку у АДРЕСА_1 .
Позивачка, і відповідачка які є рідними сестрами та обидві є особами із інвалідністю другої групи. Кожна із них має ряд хронічних захворювань ( а.с. 11, 52, 53, 116, 133, 187).
Відповідно до договору дарування від 09.10.2013 ОСОБА_1 належить на праві власності 46/100 ідеальних часток житлового будинку у АДРЕСА_1 , з надвірними господарчими та побутовими будівлями - літньої кухні «Б» та вбиральні «В» (а.с. 6). 54/100 ідеальних часток цього будинку (приміщення 1-2, 1-3, 1-4, сіни а-1) погріб п/д, 1/2 літньої кухні Б-1, 1/2 уборної В-1 належить ОСОБА_2 , відповідно до договору дарування від 11.06.1996 року (а.с. 59).
Відповідно до технічного паспорта на цей житловий будинок, він має два окремі входи та поділений на квартири. Квартира АДРЕСА_2 у перебуває у фактичному володінні ОСОБА_1 , а квартира АДРЕСА_3 у володінні ОСОБА_2 . До будинку відносяться: погріб під частиною будівлі «А п/д», прибудова «а», літня кухня «Б» та убиральня «В» ( а.с. 55-58).
Сторони ствердили, що між ними відсутній письмовий договір чи рішення суду про порядок користування чи поділ в натурі будинку та господарських споруд.
Відповідно до Постанови Житомирського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року між сторонами встановлений порядок користування земельною ділянкою, площею 1014 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за варіантом №1 висновку експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 02.08.2016 року № 678/04.16. (а.с. 63).
Із схеми варіанту № 1 поділу земельної ділянкою, площею 1014 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що межа земельної ділянки проходить по середині літньої кухні (а.с. 119).
Позивачкою 15 листопада 2021 року демонтовано частину літньої кухні, що розташована на земельній ділянці, що перебувала у її користуванні. Цей факт визнала відповідачка та він доводиться показаннями свідків, довідко дільничного офіцера поліції Бердичівського РВП Мовчана Л. від 29.11.2021 (а.с. 130-131).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 28.03.2022 № 1315/03-2022:
1.Розмір матеріальної шкоди завданої частині будівлі літньої кухні (літ. «Б») по АДРЕСА_1 , що перебуває у власності ОСОБА_1 , внаслідок демонтажу іншої частини будівлі, що перебувала у власності ОСОБА_2 , в цінах на дату проведення дослідження, становить 58 659 грн, в т.ч. ПДВ 9 776, 50 грн.
2.У результаті проведення робіт з демонтажу частини будівлі літньої кухні (літ. «Б» по АДРЕСА_1 , що перебувала у власності ОСОБА_2 , було порушено стійкість та просторову жорсткість іншої частини даної будівлі, що перебуває у власності ОСОБА_1 та призвело до погіршення технічного стану частини будівлі літньої кухні (літ. «Б») ОСОБА_1 , який на момент дослідження можна оцінити як аварійний (категорія IV).
У висновку оцінюючи аварійність частини літньої кухні, що залишилася, експерт виходив із наступного.
Відповідно до об'ємно-планувального рішення наведеного в технічному паспорті від 30.09.2013 будівля літньої кухні (літ. «Б»), представляла собою конструктивно-цілісну безкаркасну будівлю з поздовжніми несучими стінами, просторова жорсткість та міцність якої забезпечувалася огороджуючими та несучими елементами (стінами та перекриттям). Конструктивна система являла собою взаємопов'язану сукупність вертикальних і горизонтальних несучих конструкцій і вузлових з'єднань, які спільно забезпечують міцність, просторову жорсткість і стійкість будівлі, зберігаючи геометричну незмінність її форми.
Дана будівля перебувала у спільній сумісні власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в результаті її розподілу на дві частини, та подальшого демонтажу східної частин, що перебувала у власності ОСОБА_2 , була порушена міцність та просторова жорсткість несучих та огороджуючих елементів, як цілісної конструкції, оскільки зв'язок даних елементів, як однієї конструкції був розірваний, частина елементів, сприймали просторове навантаження демонтовано, а також не вжито заходів щодо забезпечення жорсткості будівлі, відсутні будь які елементи (підпірки, стяжки тощо), які б зберегли міцність та просторову жорсткість частини, яка фактично наявна та перебуває у власності ОСОБА_1 ..
Оскільки в будівлі мають місце конструктивні елементи, які відповідають аварійно стану конструкцій /категорія IV/, технічний стан фактично наявної частини будівлі літні кухні (літ. «Б») за адресою: АДРЕСА_4 , слід оцінювати як «аварійний», при якому:
- конструкції будівлі літньої кухні (літ. «Б») характеризуються наявністю значних дефектів та пошкоджень і при цьому порушуються вимоги діючих норм граничним станам 1-ї та 1-ї груп, інша частина конструкцій характеризуються наявністю критичних дефектів і пошкоджень, при яких неможливо гарантувати цілісність даних конструкцій на період підсилення, особливо якщо можливий «крихкий» характер руйнування;
- у будівлі, станом на момент дослідження, в частині конструкцій існують пошкодження, що свідчать про небезпеку перебування людей в районі розташування даних конструкцій;
-фактична працездатність конструкцій частини будівлі літньої кухні (літ. «Б») в несучій здатності значно знизилась;
-на момент дослідження наявна небезпека обрушення конструкцій опоряджувальних покриттів та загроза безпеки людей, у разі не виконання робіт зниженню експлуатаційних навантажень підсиленню або відновлення та експлуатаційних властивостей конструкцій, в майбутньому не виключається ймовірність настання граничного стану по міцності з подальшим обрушенням цих конструкцій.
Свідок ОСОБА_3 пояснив, що він знайомий позивачки та близько двох років тому, в листопаді місяці бачив як наймані працівники, за вказівкою відповідачки, розбивали частину літньої кухні, зі сторони відповідачки. Позивачка вказувала, що це було без її відома. У нього позивачка просила ліки, викликала поліцію, вона плакала. Сестри сперечалися, кричали. Жанна хотіла забрати майно та не допустити руйнації. Після демонтажу одна стіна кухні, зі сторони ОСОБА_4 була відсутньою. Її замуровувала Жання.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що позивачка це її бабуся. Вона була очевидцем як 2 особи розбирали частину літньої кухні. Бабуся викликала поліцію, вони сварилися.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що він перебуває у дружніх стосунках із позивачкою. В листопаді 2021 року він був у Жанни та у цей час ОСОБА_4 розбирала частину літньої кухні, розбиваючи молотами. Він працював на будівництві та знає, що не таким способом потрібно демоновувати будівлю. Тріщини в кухні із середини були відсутні. На одній із зовнішніх стін були тріщини.
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що між сторонами існують тривалі неприязні стосунки. Він почув крик та побачив, що за вказівкою ОСОБА_4 ріжуть літню кухню Жанни. Потім, він на прохання Жанни збудував перегородку.
Норми права застосовані судом
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно із статтею 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ч. 1 ст. 360 ЦК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до вимог статті 1166 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 1166 ЦК передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі;
у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст.. 1192 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до правового висновку, сформульованого у Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 суд - у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 754/1108/15-ц (провадження № 61-16856св20) зазначено, що «при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну».
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини , яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно роз'яснень, наданих у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Аналіз доводів сторін, висновки суду
Дослідивши докази та з'ясувати обставини справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, із таких підстави.
Суд зазначає, що законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди, а тому саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини. Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач доводить лише протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між такими діями та наявність самої шкоди.
Судом встановлено, що відповідачка у листопаді 2021 року здійснила самовільний, тобто без дозвільних документів та згоди іншого співвласника, демонтаж частини будівлі літньої кухні «Б», що належала на праві спільної часткової власності відповідачки та позивачки.
Демонтаж відповідачкою частини будівлі літньої кухні, відповідно до висновку експерта, спричинив зниження несучої здатності частини будівлі, виникнення небезпеки обрушення конструкцій та опоряджувальних покриттів та загроза безпеки людей, у разі невиконання робіт по зниженню есплуатаціних навантажень та підсиленню або відновленню експлуатаційних властивостей конструкцій.
На підтвердження майнових витрат, необхідних для відновлення належної їй частини літньої кухні, пошкодженої внаслідок демонтажу, який провела відповідачка, позивачка надала висновок експерта. Відповідно до висновку розмір матеріальної шкоди, завданої частині будівлі літньої кухні (літ. «Б») по АДРЕСА_1 , що перебуває у власності ОСОБА_1 , внаслідок демонтажу іншої частини будівлі, що перебувала у власності ОСОБА_2 , в цінах на дату проведення дослідження, становить 58 659 грн.
Відповідачка не довела доказами, що шкоди позивачці завдано не з її вини.
Доводи сторони відповідача про наявність тріщин в одній із стін будівлі літньої кухні до демонтажу її частини відповідачкою, не свідчить про відсутність протиправності дій відповідачки та факту завдання шкоди позиваці.
Судом не встановлено, що до демонтажу частини літньої кухні, ця будівля була аварійною. Тоді як експерт у своєму висновку зазначає, що причиною аварійності будівлі послугував саме факт демонтажу частини літньої кухні.
Тривалі неприязні стосунки між сторонами також не давали права відповідачці знищувати частину будівлі та таким чином псувати майно позивачки.
Тому, позовні вимоги, в частині відшкодування матеріальної шкоди суд задовольняє повністю та стягує доведений висновком експерта розмір шкоди - 58 659 грн
Щодо відшкодування моральної шкоди, яку позивачка оцінила у 50 000 грн, суд дійшов таких висновків.
Суд вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідачки по самовільному демонтажу частини літньої кухні, що призвели до пошкодження майна позивачки, необхідності докладання позивачкою зусиль для відновлення порушеного права, хвилювань за своє майно, позивачка зазнала моральної шкоди.
Визначаючи розмір грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди, суд враховує стан здоров'я сторін, які є особами із інвалідністю та мають обидві ряд хронічних захворювань, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивачкою, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди.
Суд також враховує, що викладені у позові факти, що позивачка позбавлена можливості готувати собі їжу та мати необхідне харчування у зв'язку із наявністю захворювання - цукрового діабету доказами не доведено, як і не доведено доказами, що саме через демонтаж частини кухні відповідачкою, значно погіршився стан здоров'я позивачки.
Тому, враховуючи критерії розумності, справедливості та співмірності та той факт, що судом повністю компенсовано майнові збитки позивачки, суд визначає відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.
Таким чином, слід стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 58 659 гривень та у відшкодування моральної шкоди 5 000 гривень, а всього - 63 659 (шістдесят три тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) гривень.
Розподіл судових витрат
Оскільки і позивачка, і відповідачка звільнені від сплати судового збору, як особи із інвалідністю 2 групи, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 636, 59 грн (пропорційно задоволеним позовним вимогам), слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Щодо компенсації решти судових витрат позивачки, то суд не вирішує під час ухвалення рішення, оскільки представник позивачки у судовому засіданні повідомив про надання доказів про такі витрати у п'ятиденний строк із дня ухвалення рішення.
Керуючись ст. ст. 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 58 659 гривень та у відшкодування моральної шкоди 5 000 гривень, а всього - 63 659 (шістдесят три тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судовий збір в розмірі 636, 59 грн, від сплати якого обидві сторони звільнені, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 14.11.2023.
Суддя І.Ю. Хуторна