ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/7915/23 Головуючий у І інстанції - Бородавкіна С.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Костюк Л.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення двадцять шостої позачергової сесії восьмого скликання від 24.03.2023 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0000 га (кадастровий номер 7420387500:02:001:0028), та передачі її Позивачу у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дмитрівської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0000 га (кадастровий номер 7420387500:02:001:0028), та передачі її Позивачу у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дмитрівської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтований тим, що відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України Позивач, як громадянин України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Також зазначено, що Відповідачем не враховано правову оцінку, надану Чернігівським окружним адміністративним судом у рішенні від 31 жовтня 2022 року у справі № 620/5703/22, не описаний зміст недоліку, немає посилання на затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.
Апеляційна скарга мотивована також тим, що судом першої інстанції не встановлено законність чи протиправність рішення Дмитрівської селищної ради від 24.03.2023 про відмову Позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та сам по собі період дії воєнного стану, який забороняє безоплатну передачу земель комунальної власності у приватну власність, не є причиною відмови у задоволенні позову.
Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.07.2021 Позивач звернувся до Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням одинадцятої позачергової сесії восьмого скликання Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 » від 04 серпня 2021 року (а.с. 6) Позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
14.12.2021 на ім'я Голови Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області Бойко В.Б. Позивачем подано заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку із тим, що Відповідачем рішення за результатами заяви Позивача прийнято не було, останній звернувся з адміністративним позовом до адміністративного суду.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 620/5703/22, яке набрало законної сили 30 листопада 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області щодо прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 14.12.2021 про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Зобов'язано Дмитрівську селищну раду Ніжинського району Чернігівської області розглянути на сесії ради заяву ОСОБА_1 від 14.12.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішенням двадцять шостої позачергової сесії восьмого скликання Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області «Про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 » від 24 березня 2023 року, відповідно до п. 34 ст. 26, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 12, 22, 33, 79-1, 81, 116, 118, 121, 122, 126, 186 Земельного кодексу України, статей 19, 50 Закону України «Про землеустрій», законів України «Про Державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України, враховуючи рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 620/5703/22, вирішено, у зв'язку з невідповідністю площі та розташуванню земельної ділянки відповідно до схеми, доданої до заяви на отримання землі, а також через накладання земельної ділянки на проектну сусідню земельну ділянку ОСОБА_2 , відмовлено Позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0000 га (кадастровий номер 7420387500:02:001:0028), та передачі її у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дмитрівської селищної ради за адресою АДРЕСА_1 .
Вважаючи вказане рішення Відповідача протиправним, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що в Україні триває воєнний стан, під час дії якого Земельним Кодексом України забороняється безоплатна передача земель у приватну власність, що є наслідком затвердження проекту землеустрою.
Суд першої інстанції звернув увагу, що Позивач не позбавлений права звернутись до Відповідача із відповідною заявою після закінчення або скасування воєнного стану в Україні.
Крім того, відповідно до змісту спірного рішення в ході перевірки наданого Позивачем проекту землеустрою встановлено невідповідність площі та розташування земельної ділянки відповідно до схеми, доданої до заяви на отримання землі, накладення земельної ділянки на проекту сусідню земельну ділянку ОСОБА_2 , у зв'язку із чим рекомендовано ОСОБА_1 привести у відповідність поданий проект, проте на підтвердження неведеного Відповідачем не надано відповідні докази.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Положеннями частини 1 ст. 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється:
- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;
- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
- шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;
- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
- за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.
Згідно з частиною 5 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.
Згідно з частинами 8-11 статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).
Відповідно до частин 7-10 статті 186 Земельного кодексу України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.
Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.
Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.
Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним Кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою.
При цьому, з аналізу положень статті 118 Земельного кодексу України вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до змісту оскаржуваного рішення Відповідача в ході перевірки наданого Позивачем проекту землеустрою встановлено невідповідність площі та розташування земельної ділянки відповідно до схеми, доданої до заяви на отримання землі, накладення земельної ділянки на проекту сусідню земельну ділянку ОСОБА_2 , у зв'язку із чим рекомендовано ОСОБА_1 привести у відповідність поданий проект, проте на підтвердження наведеного Відповідачем не надано відповідні докази.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що в Україні триває воєнний стан, під час дії якого Земельним Кодексом України забороняється безоплатна передача земель у приватну власність, що є наслідком затвердження проекту землеустрою.
Колегія суддів звертає увагу, за наслідками розгляду клопотання Позивача про затвердження проекту землеустрою, враховуючи висновки Чернігівського окружного адміністративного суду, викладені в рішенні у справі № 620/5703/22, керуючись, зокрема положеннями розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України, Відповідач відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність Позивача.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Таким чином, як на час прийняття оскаржуваного рішення Відповідача, так і на час розгляду даної адміністративної справи у судах першої та апеляційної інстанцій, в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом № 389-VIII.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року № 2145-IX (далі - Закон № 2145-IX), який набрав чинності 07 квітня 2022 року, у розділ Х Перехідних положень Земельного Кодексу України внесено зміни шляхом доповнення його підпунктом 5 пункту 27 такого змісту: «Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.».
Таким чином, з 07 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
Чинне законодавство, яке регулює відносини у період воєнного стану, не містить винятків у застосуванні положень підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України, а також не містить застережень, що розгляд поданих клопотань про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність переноситься на період після припинення воєнного стану, не зупиняє перебіг строків, встановлених для розгляду даного питання та не звільняє від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі № 300/3771/22.
Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, з чим погоджується і колегія суддів.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивач не позбавлений права звернутись до Відповідача із відповідною заявою після закінчення або скасування воєнного стану в Україні.
Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Л.О. Костюк
О.М. Оксененко