ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/10992/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Єжелі А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року, суддя Житняк Л.О., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Козелецького відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Козелецького відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Козелецького відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Неоменка Вячеслава Вікторовича про закінчення виконавчого провадження від 07.12.2022 ВП НОМЕР_2 та просить зобов'язати відновити вказане виконавче провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не перевіряв повноти виконання боржником рішення суду та передчасно дійшов висновку про виконання судового рішення в повному обсязі.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного державного виконавця Козелецького відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Неоменка Вячеслава Вікторовича про закінчення виконавчого провадження від 07.12.2022 ВП НОМЕР_2. В решті позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Козелецького відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень 80 коп.), відповідно до частини задоволених вимог.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасуватип рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі №620/17703/21 задоволено повністю позов ОСОБА_1 (https://reestr.court.gov.ua/Review/НОМЕР_3), із врахуванням ухвал про виправлення описки від 03.08.2022 та 04.10.2022, а саме: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 30.11.2021 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 30.11.2021 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 30.11.2021 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 30.11.2021 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
На виконання зазначеного рішення 01.11.2022 видано виконавчий лист.
23.11.2022 Головним державним виконавцем Козелецького відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Козелецького відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 та 07.12.2022 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду.
Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, оскільки рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі №620/17703/21 не виконано, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ).
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
У відповідності до 1 частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно пункту 1 частини 3, частини 4 стаття 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Статте 39 Закону №1404-VIII визначає виключний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження.
Згідно пункту 9 статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частиною 3 ст. 39 Закону №1404 встановлено, що у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Як убачається із матеріалів справи, згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі №620/17703/21 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 30.11.2021 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 30.11.2021 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Разом з тим, відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2023 №250 та додатків до нього, боржник за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 взагалі не нарахував позивачу індексацію, а у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 нарахував та виплатив індексацію із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2016 року (а.с.23).
Також, з наданих документів не вбачається, що у період з 01.03.2018 по 30.11.2021 боржником застосовано положення абз.4, 6 п.5 Порядку №1078.
Окрім того, з листа слідує, що боржник взагалі заперечує необхідність застосування зазначених положень Порядку №1078 у зв'язку з проведенням розрахунку індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, що прямо суперечить рішенню суду.
Отже, Військовою частиною НОМЕР_1 не було виконано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі №620/17703/21.
Доказів виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі №620/17703/21 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у повному обсязі апелянтом не надано і до апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження, передбачені пунктом 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи вищевикладене, колегією суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування постанови Головного державного виконавця Козелецького відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Неоменка Вячеслава Вікторовича про закінчення виконавчого провадження від 07.12.2022 ВП НОМЕР_2.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. ст. 229 241, 242, 243, 287, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.
Постанову виготовлено: 14 листопада 2023 року.