Справа № 740/6638/23
Провадження № 1-кп/740/443/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Ніжині Чернігівської області кримінальне провадження №62023100130001625 від 02.10.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Маньківка Маньківського району Черкаської області, громадянина України, з базовою вищою освітою, одруженого, має малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, зареєстрований: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878, Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у, в тому числі, сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Національну гвардію України» за вчинення протиправних дій та бездіяльність військовослужбовці Національної гвардії України несуть дисциплінарну, матеріальну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до вступної частини Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дія вказаних Статутів - серед іншого, поширюється на військовослужбовців Національної гвардії України.
Відповідно до ст. 111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир роти в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність роти, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу роти та інше.
Командир роти підпорядковується командирові батальйону) і є прямим начальником усього особового складу роти.
Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.
Відповідно до ст. ст. 29 - 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Відповідно до ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїми військовими званнями начальниками, окрім іншого, є військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу.
Відповідно до ст. 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці строкової військової служби у вільний від занять та робіт час мають право вільно переміщатись по території військової частини, а під час звільнення - і в межах гарнізону.
Крім того, відповідно до ст. 217 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці строкової військової служби, які не мають дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на чергове звільнення, користуються правом на звільнення з розташування військової частини. При цьому звільнення військовослужбовців здійснюється в такій черговості, щоб це не призводило до зниження рівня бойової готовності військової частини та якості бойового чергування.
Військовослужбовці строкової військової служби звільняються з розташування військової частини командиром роти в установленому командиром військової частини порядку.
Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктами, на яких поширюється дія Закону, тобто особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки.
Статтею 65-1 зазначеного закону передбачено, що за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
У відповідності до ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції» військовій посадовій особі Національної гвардії України, як суб'єкту, на якого поширюється дія цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.
Окрім цього, згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Відповідно ч.3 ст.18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Приміткою до статті 364 КК України передбачено, що службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 КК України є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом чи законом.
Згідно з указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому продовжено до 15.11.2023.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 215 від 23.10.2021 військовослужбовця військової служби за контрактом старшого лейтенанта ОСОБА_4 призначено на посаду командира роти на автомобілях 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 109 від 31.05.2021 військовослужбовця строкової військової служби солдата ОСОБА_6 призначено на посаду кулеметника 3 відділення 1 взводу роти на автомобілях 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до бойового розпорядження Командувача Сил і засобів оборони Києва №2/250т/СД особовий склад роти на автомобілях 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГ України в складі батальйонної тактичної групи військової частини НОМЕР_1 НГ України було відряджено до АДРЕСА_3 для облаштування та зайняття позицій першої лінії оборони м. Києва.
З огляду на викладене, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді командира роти, є службовою посадовою особою, а також прямим начальником для ОСОБА_6 .
Проте, діючи у порушення вищевказаних нормативних актів, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, вчинив умисний корупційний злочин за наступних обставин.
Так, близько 11 год 00 хв 14.10.2022, ОСОБА_6 , перебуваючи поряд з будинком лісника, що розташований на території Ніжинського району Чернігівської області, звернувся до командира роти ОСОБА_4 з проханням надати звільнення від військової служби з метою виїзду до смт. Великодолинське Овідіопольського району Одеської області строком на три доби - з 14.10.2022 по 18.10.2022 для потреб, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.
У подальшому ОСОБА_4 , перебуваючи поряд з будинком лісника, що розташований на території Ніжинського району Чернігівської області, повідомив ОСОБА_6 про можливість надання йому звільнення від військової служби без документального оформлення строком на три доби за умови надання йому, ОСОБА_4 , неправомірної вигоди у розмірі 11 тис. грн., шляхом перерахування вказаної суми на його карту ПАТ КБ «Приват Банк» за номером № НОМЕР_2 .
Після чого, о 12 год. 05 хв. 14.10.2022 ОСОБА_6 погодився на вказані умови ОСОБА_4 та із власної банківської карти ПАТ КБ «Приват Банк» за № НОМЕР_3 перерахував грошові кошти у розмірі 11 тис. грн. на банківську карту ОСОБА_4 ПАТ КБ «Приват Банк» за номером № НОМЕР_2 .
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст.368 КК України як одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення.
13 листопада 2023 року між прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні, відповідно до якої сторони визначили міру покарання за ч.1 ст.368 КК України у виді 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, вчиненого за обставин, викладених в обвинувальному акті, погодився з його правовою кваліфікацією за ч.1 ст.368 КК України, підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості, просив її затвердити і призначити узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди йому зрозумілі.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтримали укладену угоду, просили її затвердити вироком суду і призначити ОСОБА_4 узгоджену міру покарання.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників процесу, суд дійшов висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами угоди міру покарання з наступних підстав.
ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України - одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає, неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення.
Угода є добровільною між прокурором та обвинуваченим. Зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст.469, 472 КПК України, відсутні підстави для відмови у затвердженні угоди, оскільки наявні фактичні підстави для визнання винуватості ОСОБА_4 , надана правильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, умови угоди відповідають інтересам суспільства, існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди є добровільним.
Обвинувачений ОСОБА_4 розуміє, що відповідно до ст.473 КПК України наслідком укладення та затвердження угоди для сторін є: для прокурора і обвинуваченого - обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.394, 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 і 4 п.1 ч.4 ст.474 КПК України.
Суд встановив, що сторони уклали угоду добровільно, що угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.
ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст.474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ст.473 КПК України, і наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України, що є підставою для її затвердження та призначення узгодженої сторонами міри покарання, і обвинуваченому слід призначити узгоджену сторонами міру покарання за ч.1 ст.368 КК України - у виді 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
При цьому суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст.12 КК України, особу винного, який раніше не судимий, обставини, які пом*якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, знаходження на утриманні малолітньої дитини, 2002 року народження, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Суд відповідно до ч.7 ст.474 КПК України перевірив угоду на відповідність вимогам цього Кодексу, зокрема, щодо відсутності порушень прав, свобод чи інтересів інших осіб умовами вказаної угоди.
Керуючись ст.374, 394, 473-475 Кримінального процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 від 13 листопада 2023 року у кримінальному провадженні №62023100130001625 від 02.10.2023 та визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 (однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, з урахуванням обмеження права оскарження вироку відповідно до ч.2 ст.473 КПК України, до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.
Головуюча суддя ОСОБА_1