Справа № 495/8367/18
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
09 листопада 2023 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
судді - Заверюхи В.О., при секретарі - Денисовій К.І.,
за участю: представника позивача - адвоката Братінова І.П., представника відповідача - адвоката Шаркевича В.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Білгород-Дністровському Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути на свою користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн..
Стислий виклад позиції сторони позивача
10.07.2018 року о 12.00 год. позивач ОСОБА_1 у встановленому місці у спільному дворі по АДРЕСА_1 вивішувала білизну, раптом зі своєї квартири вийшла сусідка відповідач по справі ОСОБА_2 , яка безпідставно у присутності громадян, у тому числі дітях почала чіплятися до позивача, висловлюватись в її адресу нецензурною лайкою, голосно кричала, чим порушила громадський спокій та порядок. Відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП, матеріали по якому вподальшому направлено до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для розгляду. 20.08.2018 року постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2 звільнена від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, обмежившись щодо неї усним зауваженням, постанова набрала чинності 31.08.2018 року. Позивач зазначає, що внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_2 їй завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях яких вона зазнала, приниженням її честі та гідності, оскільки відповідач образила її на очах сусідів, у тому числі дітей. Позивач вказує, що внаслідок описаних вище протиправних дій відповідача, вона відчуває постійні переживання, почуття обуреності, тривоги, страху за своє життя та здоровя, що негативно вплинуло на стан її психологічного здоров'я та привели до душевних страждань. Позивач спочатку самостійно вживала заспокійливі ліки, проте в подальшому була змушена звернутися за допомогою до лікарів, які встановили позивачу діагноз - церебрально-васкулярна криза, невроз на ситуацію, що підтверджується довідкою КЗ «Білгород-Дністровська центральна дікарня» від 16.07.2018 року. Крім того, після згаданої ситуації, відповідач надалі продовжує ображати позивача, провокує її та її рідних, що сказується не тільки на позивачеві, але і на її рідних людях. Отже, внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_2 , позивачу ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду, яку у вартісному вигляді вона оцінює в 50 000 грн.. Відтак просить суд стягнути з відповідача на свою користь 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди та стягнути з відповідача на свою користь понесені нею судові витрати.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач подала письмові заперечення на позовну заяву про відшкодування моральної шкоди відповідно до яких вказала, що вважає подану до суду позовну заяву про стягнення моральної шкоди безпідставною та просила суд позовну заяву залишити без задоволення по причині відсутності обставин, на які посилається позивач.
Відомості про рух справи, процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2018 року матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди передані на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчук Ю.В..
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.09.2018 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.10.2023 року заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчук Юлії Валеріївни від розгляду цивільної справи №495/8367/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - задоволено та матеріали цивільної справи передані до канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для визначення іншого складу суду, який буде розглядати дану справу.
Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи від 05.10.2023 року №161 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи №495/8367/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, передані на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О..
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.10.2023 року справа прийнята до свого провадження та призначено судове засідання.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.11.2023 року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовлено, матеріали зустрічного позову повернуті відповідачу.
Представник позивача - адвокат Братінов І.П. в судовому засіданні вимоги позову підтримав, посилаючись на обставини які зазначені в позові та просив задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Шаркевич В.Т. заперечував проти задоволення позову та просив відмовити в повному обсязі.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Положеннями ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Згідно частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, додані докази, дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З матеріалів справи вбачається, що 10.07.2018 року о 12.00 год. відповідач ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , вчинила сварку з позивачем ОСОБА_1 , під час якої гучно висловлювалась нецензурною лайкою, принижувала честь та гідність, в звязку з чим відносно відповідача ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.08.2018 року, справа №495/6390/18 ОСОБА_2 звільнена від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП за малозначності вчиненого адміністративного правопорушення та вирішено обмежитись усним зауваженням. Постанова суду ні ким оскаржена не була та набрала чинності 31.08.2018 року.
Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями з боку відповідача ОСОБА_2 ..
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, позивачем зазначено, що вона зазнала душевних стражданнь внаслідок неправомірних дій відповідача, що виразилося у приниженні її честі та гідності, оскільки відповідач образила її на очах сусідів, у тому числі дітей, внаслідок описаних вище протиправних дій відповідача, позивач відчуває постійні переживання, почуття обуреності, тривоги, страху за своє життя та здоровя, що негативно вплинуло на стан її психологічного здоров'я. Позивач спочатку самостійно вживала заспокійливі ліки, проте в подальшому була змушена звернутися за допомогою до лікарів, які встановили позивачу діагноз - церебрально-васкулярна криза, невроз на ситуацію, що підтверджується довідкою КЗ «Білгород-Дністровська центральна дікарня» від 16.07.2018 року. Крім того, після згаданої ситуації, відповідач надалі продовжує ображати позивача, провокує її та її рідних, що сказується не тільки на позивачеві, але і на її рідних людях. Внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_2 , їй було заподіяно моральну шкоду, яку у вартісному вигляді вона оцінює в 50 000 грн.. На підтвердження наявності підстав для покладення на ОСОБА_2 обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду, стороною позивача до суду надані наступні докази: постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.08.2018 року по справі №495/6390/18 та довідка КЗ «Білгород-Дністровська центральна дікарня» від 16.07.2018 року.
Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтями 12,13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 Цивільного кодексу України.
За змістом пунктів 8, 9 частини 2 статті 16 ЦК України, способами захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За правилами ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до п.п.1, 2, 3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20) вказано, що: «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
У постанові Об'єднаної Палати Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20, яка в силу частини 4 статті 263 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
Характер та обсяг заподіяних позивачам моральних страждань підлягає встановленню та доказуванню в судовому порядку на загальних засадах змагальності сторін та доказування в цивільному процесі, виходячи із їх характеру та тривалості, стану здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин у справі, наслідків, що наступили, оскільки сума компенсації за спричинення моральної шкоди не встановлена законом.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Крім того, за змістом п.4 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
У ч.ч.1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76ЦПК України).
В статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).
Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як уже зазначалося вище, загальні підстави виникнення зобов'язання з відшкодування моральної шкоди визначені частиною другою статті 23 ЦК України, статтею 1167 ЦК України.
Пункт 3 частини другої статті 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чим близьких родичів.
Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що моральна шкода полягає не тільки у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, а й щодо членів її сім'ї чи близьких родичів. Таке визначення законодавцем моральної шкоди, дає підстави вважати, що встановлена судом наявність такої шкоди є самостійною підставою для її відшкодування за доведення та встановлення інших складових цивільно-правової відповідальності: протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини заподіювача.
Отже, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки, заподіювану шкоду та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
На підтвердження наявності підстав для покладення на ОСОБА_2 обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду, стороною позивача в якості доказів надано постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.08.2018 року по справі №495/6390/18 та довідку КЗ «Білгород-Дністровська центральна дікарня» від 16.07.2018 року.
З постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.08.2018 року по справі №495/6390/18 вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було встановлено, що 10.07.2018 року о 12.00 год. відповідач ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , вчинила сварку з позивачем ОСОБА_1 , під час якої гучно висловлювалась нецензурною лайкою, принижувала честь та гідність.
Відповідно до ст.269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
З постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.08.2018 року не вбачається, що при складанні адміністративного протоколу та розгляду справи у суді про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст.173 КУпАП, позивача ОСОБА_1 визнано потерпілою стороною.
Крім того, з зазначеної постанови суду вбачається, що під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст.173 КУпАП до суду від захисника Братінова в інтересах ОСОБА_4 та захисника Шаркевича В.Т. в інтересах ОСОБА_3 надійшли заяви про застосування до ОСОБА_3 стягнення у вигляді попередження.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.08.2018 року, справа №495/6390/18, ОСОБА_2 звільнена від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП за малозначності вчиненого адміністративного правопорушення та вирішено обмежитись усним зауваженням. Постанова набрала чинності 31.08.2018 року.
Таким чином, дослідивши постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.08.2018 року судом не встановлено, що дійсно мали місце неправомірні дії з боку відповідача ОСОБА_2 до позивача ОСОБА_1 , які могли б бути, підставою для відшкодування позивачу, заподіяної такими діями, шкоди.
Тобто, в даному випадку постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.08.2018 року не є належним доказом наявності протиправної поведінки відповідача та підставою для відшкодування позивачу шкоди. Тобто належних доказів про визнання дій відповідача неправомірними позивачем не надано, як і не доведено факту завдання їй цими діями моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку з протиправністю дій і завданням шкоди.
Позивач наявність моральної шкоди обґрунтовує тим, що вона зазнала душевних стражданнь внаслідок неправомірних дій відповідача, що виразилося у приниженні її честі та гідності, оскільки відповідач образила її на очах сусідів, у тому числі дітей, внаслідок описаних вище протиправних дій відповідача, позивач відчуває постійні переживання, почуття обуреності, тривоги, страху за своє життя та здоровя, що негативно вплинуло на стан її психологічного здоров'я. Позивач спочатку самостійно вживала заспокійливі ліки, проте в подальшому була змушена звернутися за допомогою до лікарів, які встановили позивачу діагноз - церебрально-васкулярна криза, невроз на ситуацію, що підтверджується довідкою КЗ «Білгород-Дністровська центральна дікарня» від 16.07.2018 року.
У виписці лікаря, яка долучена до матеріалів справі зазначено, що 16.07.2018 року о 16.00 год. ОСОБА_1 у супроводі чоловіка була доставлена до лікаря зі скаргами на головну біль, запаморочення, загальна слабкість, легкий озноб, однак, суд вважає, що під час судового розгляду позивач не довела, що необхідність її звернення за медичною допомогою пов'язана саме з неправомірними діями відповідача, які мали місце 10.07.2018 року, як і не доведено будь-якими доказами сам факт наявності неправомірних дій відповідача.
В позовній заяві позивач зазначала, що моральна шкода спричинена позивачеві, оскільки у неї погіршувався стан здоров'я у зв'язку з неправомірними діями відповідача відносно позивача. Однак, жодних доказів наявності таких неправомірних дій відповідача відносно позивача суду не було надано, відтак, суд позбавлений можливості констатувати наявність причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я позивача і діяннями відповідача.
Враховуючи обставини даної справи, позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення їй моральної шкоди, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок дій відповідача, відсутні будь-які докази, які б підтверджували пережитий позивачем психологічний стрес, порушення нормального ходу її життя, дискомфорту, посилення душевних страждань, погіршення психологічного стану здоров'я, причинного зв'язку між діями відповідача і моральною шкодою, крім того, позивачем не зазначено з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди 50 000 грн., не довела розумності та співмірності зазначеного розміру та якими доказами це підтверджується. Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у позивача є спір, в такому вигляді не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, обставини, на які посилається позивач, характеризуючи свій стан внаслідок понесених моральних страждань, є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами, що мають відношення до спору сторін, а тому не можуть бути задоволені.
Висновок суду
Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені у позовній заяві обставини щодо заподіяння моральної шкоди позивачу діяннями відповідача не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи, позовна вимога про стягнення моральної шкоди позивачем не доведена, тому у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат у даній справі, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, то судові витрати позивача слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст.15, 16, 22, 23, 1167 ЦК України, ст.ст.3, 4, 5, 10, 12, 13, 18, 76-82, 89, 141, 263-265, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.дання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Заверюха В.О.