ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №766/2503/23
Пров. №3/766/2798/23
25.10.2023
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Черниш О.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце роботи (служби) - сапер інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 ,
ВСТАНОВИЛА:
До Херсонського міського суду Херсонської області із Управління патрульної поліції Херсонського районного управління поліції Управління патрульної поліції в Херсонській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №270960 за ч.5 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1
Згідно змісту протоколу суть правопорушення полягає в наступному: «23.07.2023 року о 15 год 15 хв у м. Херсоні вул. Адмірала Сенявіна, 15, водій ОСОБА_1 керував автомобілем REUGЕOT 309 днз НОМЕР_2 , не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, тобто , не маючи права керуванням, повторно протягом року».
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав. Пояснив суду, що на час, коли до нього підійшли працівники поліції автомобілем не керував, сиділи в машині з друзями, відпочивали.
Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, просила закрити провадження у справі, надала доводи про відсутність складу та події адміністративного правопорушення за ч. 2 ст.130 КУПАП відносно ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, заперечення його представника, дослідивши додані до протоколу документи, оглянувши відеозапис, суддя прийшла до висновку, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний серед іншого з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідивши наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки(відеозапису), яка використовується при нагляді за використанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожньому руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей, а також іншими документами
Частина п'ята ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, вчинене протягом року повторно.
Згідно вказаної норми об'єктивною стороною адміністративного правопорушення є наявність факту керування транспортним засобом без наявності права такого керування.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в абзаці третьому пункту 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст.126 КУпАП (абзац четвертий п.27 того ж Пленуму) не має значення протягом якого часу особа, яка не має права керувати таким транспортним засобом, керувала ним. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
В п.38 постанови від 20 лютого 2019 року по справі №404/4467/16-а(2-іс/811/17), провадження № К/9901/21130/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Виходячи з наведеного знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останнього адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення місцем складання протоколу та місцем вчинення адміністративного правопорушення є одна і та ж адреса- м. Херсон, вул. Адмірала Сенявіна, 15.
Згідно рапорту поліцейського - командира взводу №8 роти №3 батальйону УПП в Херсонській області ДПП старшого лейтенанта поліції Михайла Садро «23.08.2023 року близько 15 години 05 хвилин за адресою: м. Херсон, вул. Сенявіна,15 було зупинено транспортний засіб REUGЕOT 309 днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . В подальшому у ОСОБА_1 було виявлено явні ознаки наркотичного сп'яніння».
Проте, згідно доданих до матеріалів справи відеозапису від 23.07..2023року з бодікамери 141797 патрульних поліцейських, відеозапис розпочинається о 15:05:19 і чітко видно, що автомобіль REUGЕOT 309 днз НОМЕР_2 . не рухається, стоїть припаркований, тоді як у рапорті зазначається, що автомобіль був зупинений, а в протоколі зазначається, що в цей час ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
При цьому відеозаписами з нагрудної камери патрульних поліцейських взагалі не було зафіксовано момент керування транспортним засобом, відеозаписи не відображають ані момент руху транспортного засобу REUGЕOT 309 днз НОМЕР_2 , ані його зупинки працівниками патрульної поліції, на початок відтворення запису з бодікамери авто перебуває в нерухомому стані - припарковано на узбіччі дороги.
Суддя зазначає, що на відеозаписі не зафіксовано, шо наблизившись до припаркованого на узбіччі дороги автомобіля REUGЕOT 309 днз НОМЕР_2 , поліцейський пояснював би водію підстави зупинки транспортного засобу, що мало б бути обов'язковим у разі, якби мало місце законне зупинення авто за вимогою поліцейського, оскільки відповідно до ч.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки.
При наближенні поліцейських до транспортного засобу про зупинку автомобіля взагалі не йдеться, як про це зазначається у рапорті.
Таким чином, матеріали справи не доводять, що ОСОБА_1 23 липня 2023року о15 год.05 хв керував вказаним транспортним засобом REUGЕOT 309 днз НОМЕР_2 .
Матеріали справи піддають сумніву, що подія мала місце саме 23 липня 2023 року, що підтверджується наступним: протокол про адміністративне правопорушення складено 23 липня 2023 року; у протоколі датою вчинення правопорушення зазначено 23 липня 2023 року. Проте направлення на проходження медичного огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 видано 23 серпня 2023 року, рапорт про зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 складено 23.08.2023 року; у рапорті зазначається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений 23.08.2023 року.
Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип “in dubio pro reo”, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008 року, заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Частина 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Склад адміністративного правопорушення це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Оскільки матеріали справи не містять доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 23 липня 2023 року, то відсутня об'єктивна сторона правопорушення, а відповідно і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 9, 245, 252, 280, п.1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
ПОСТАНОВИЛА:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
СуддяО. Л. Черниш