ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
УХВАЛА
про відкриття провадження у справі
"14" листопада 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4768/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
розглянув матеріали
позовної заяви Фізичної особи-підприємця Плис Тетяни Опанасівни(проїзд Садовий, буд № 22 . кв. № 64. м. Харків,
до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації(Краснопресненська набережна, м. Москва, Росія, 2103274)
про стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Плис Тетяна Опанасівна звернулась до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації, в якій просить суд :
Стягнути з держави - терориста російської федерації (RUSSIANFEDERATION код ISORU/RUS 643) на користь Фізичної особи - підприємця Плис Тетяни Опанасівни, паспорт серія НОМЕР_1 , ідентифікаційний код платника податків № НОМЕР_2 , збитки у вигляді упущеної вигоди на загальну суму 10000000.00 (десять мільйонів) гри, 00 коп, завданих Позивачу внаслідок військової агресії рф, що за офіційним курсом Національного банку України на момент підготовки Позивачем позовної заяви до суду (07.11.2023) становило 277449,46 (двісті сімдесят сім тисяч чотириста сорок дев'ять) доларів США 46 центів :
Залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, представника Кабінету Міністрів України в особі Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України.
Позов обгрунтовано з посиланням на те, що 24.02.2022 відповідач розпочав повноцінну широкомасштабну агресію проти України, а потужності виробництва позивача, розташовані в місцях активних бойових дій, за результатами проведених позивачем досліджень встановлено, що внаслідок бойових дій, обстрілів виробництва та пожеж, що виникли, матеріальні активи знищені.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позов відповідає процесуальним вимогам ст. ст. 162, 164, 172 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Оскільки, позовна заява з доданими до неї документами подана з додержанням процесуальних вимог статей 162, 164, 172 ГПК України, суд визнає їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у справі є держава Російська Федерація.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За змістом ст. ст. 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право", зокрема, пред'явлення позову до іноземної держави, - може бути допущено лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави, за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема, в якості відповідача.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 "Про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Наведені дії відповідач вчиняє з 2014 року та продовжує станом на момент постановлення цієї ухвали. Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суди України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі-громадянину України.
У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, у зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що унеможливлює із цієї дати направлення запитів до Посольства Російської Федерації в Україні щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди, з огляду на припинення його роботи на території України.
Судом встановлено, що звертаючись із позовом до Російської Федерації для правильного вирішення спору, позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, відповідно до якого національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту).
Так, суд дійшов висновку про застосування у цій справі «деліктного винятку», відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
Також суд зазначає, що, оскільки, в Україні введено воєнний стан у зв'язку з триваючою повномасштабною збройною агресією відповідача проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.
Дана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справі №№ 796/165/18 від 25.01.2019, № 308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.
Крім того, згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта", у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинила поштове співробітництво з поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.
На підставі викладеного, враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання цієї ухвали на адресу відповідача, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснюватиметься шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч. ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.
Розглянувши клопотання позивача щодо залучення Кабінету Міністрів України в особі Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, суд зазначає наступне.
Статтею 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України та вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина.
Згідно з ст. 4 Закону України від 20.03.2003 року Ne 638-TV «Про боротьбу з тероризмом» саме Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції здійснюються організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення необхідними силами, засобами і ресурсами.
Відповідно до ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Проаналізувавши наведену норму, суд зазначає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору має знаходитись з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Разом з цим, предмет спору повинен бути за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Відтак, не є можливим покладення на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-яких матеріально-правових обов'язків, а також установлення чи захист їхніх прав. Тобто є неможливим винесення рішення або ухвали суду про права чи обов'язки цих третіх осіб.
З огляду на наведенні положення вбачається, що необхідною умовою для залучення третьої особи до участі у справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є наявність юридичного інтересу до предмету спору у такої особи.
В даному випадку предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення збитків, пов'язаних з агресією російської федерації та пошкодженням в зв'язку з цим майна відповідача.
При цьому, позивачем не обґрунтовано яким чином рішення господарського суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки Кабінетом Міністрів України.
Саме лише посилання та не, що Кабінет Міністрів України знаходиться з позивачем у таких відносинах, які можуть змінитись у результаті прийнятого рішення, без надання відповідних доказів зазначених обставин, не є безумовною підставою для залучення Кабінету Міністрів України до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Доводи позивача про те, що відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» саме Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції здійснюються організація боротьби з тероризмом в Україні також не є достатніми підставами для залучення Кабінету Міністрів України до участі в даній справі в якості третьої особи.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про залучення Кабінету Міністрів України в особі Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України до участі в справі. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Керуючись статтями 12, 176, 197, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №922/4768/23.
2. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
3. Почати підготовче провадження і призначити підготовче засідання 12 грудня 2023 року о 11:30.
4. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи 5, 8-й під'їзд, 1-й поверх, зал № 108.
Відмовити в задоволенні клопотання позивача щодо залучення Кабінету Міністрів України в особі Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України в якості третьої особи,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
5. Встановити відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання суду, з дотриманням приписів статті 165 Господарського процесуального кодексу України: обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; доказів його направлення на адресу позивача.
5.1.Копія відзиву та доданих до нього документів прокурору повинна бути надіслана (надана) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду (ч. 5 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
5.2Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об'єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини 3, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
6. Встановити позивачу (п'ятиденний) строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив.
6.1. Зобов'язати позивача надіслати (надати) відповідь на відзив відповідачам одночасно з надісланням (наданням) такої відповіді на відзив до суду. Докази такого надіслання надати суду, із описом вкладеного у цінний лист.
6.2. Позивачу надати для огляду у судовому засіданні оригінали документів, копії яких подано разом з позовною заявою.
7. Участь учасників справи у підготовчому засіданні є обов'язковою.
7.1. Повноваження учасників справи оформити у відповідності з вимогами статті 60 Господарського процесуального кодексу України та надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують повноваження представників.
8. Звернути увагу учасників справи, що:
8.1. Заяви та клопотання, які подаються до суду, повинні відповідати статтям 169-170 Господарського процесуального кодексу України.
8.2. У випадку подання доказів до суду у всіх учасників справи існує обов'язок надіслання копій таких доказів усім іншим учасникам справи заздалегідь (частина 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Докази такого надіслання надати суду, із описом вкладеного у цінний лист.
8.3. Звернути увагу учасників справи на порядок подання доказів, встановлений у статті 80 Господарського процесуального кодексу України, та наслідки неподання їх та доказів їх направлення іншим учасникам справи, а також на загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення передбачені статті 170 Господарського процесуального кодексу України.
9. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання суддею.
10. Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 14 листопада 2023 року.
Також суд наголошує на необхідності дотримання вимог частини 6 статті 6 ГПК України в частині обов'язкової реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, та можливості ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами, а також зазначає про процесуальні наслідки, передбачені ГПК України, невчинення відповідних дій щодо реєстрації електронного кабінету.
Суддя О.О. Присяжнюк