ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3935/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149)
до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (61070, м. Харків, вул. Рудика, буд. 6)
про стягнення 110131,21 грн.
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Автоентерпрайз", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку за час прострочення повернення об'єктів за період з 01.03.2022 по 30.06.2022 у розмірі 91104,08 грн., інфляційні втрати у розмірі 15520,98 грн. та 3 % річних у розмірі 3506,15 грн. Позовні вимоги обґрунтовані закінченням 30.11.2020 строку дії договору на розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020, поверненням відповідачем позивачу об'єкту оренди 30.06.2022 та приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складаються із 2684,00 грн. сплаченого судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.
Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов не надав, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 12.09.2023, яка надсилалась судом на адресу відповідача, отримана уповноваженою особою 18.09.2023.
Отже, відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
З урахуванням наведеного, суд констатує, що у даному разі господарським судом було належним чином повідомлено учасників справи про розгляд даної справи та всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Матеріалами справи установлено, що 03.01.2020 між Акціонерним товариством “Харківобленерго” (виконавець) та Приватним підприємством “Автоентерпрайз” (користувач) було укладено Договір на розміщення обладнання №Ф4473 (далі - Договір) (а.с. 9-11), відповідно до умов пункту 1.1. якого виконавець надає користувачу послугу з розміщення обладнання користувача, а саме: зарядних пристроїв для електромобілів у кількості 50 шт., перелік яких наведено у додатку 1 до Договору, назване у подальшому - Місце розміщення, а користувач зобов'язується сплатити за таку послугу.
Обладнання належить користувачу на праві власності (п. 1.2. Договору).
Технічне обслуговування обладнання покладається на користувача (п. 1.3. Договору).
Відповідно до Актів приймання-передачі майна, укладених на підставі п.2.1, п.2.2 Договору було розпочато надання послуг на 44 об'єктах Позивача (а.с. 12-17).
Відповідно до п. 3.1 Договору строк дії Договору складає 1 рік з 01.12.2019 по 30.11.2020.
Згідно з п.п. 3.2.2 п. 3.2 Договору чинність цього договору може бути припинена внаслідок закінчення строку дії договору.
Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому зазначає про те, що 30.11.2020 строк дії зазначеного Договору закінчився, втім не бажаючи продовження договірних відносин з Відповідачем за вказаним Договором AT “Харківобленерго” направило Відповідачу лист за вих. № 04-21/13515 від 30.11.2020, яким повідомило останнього про закінчення строку дії договору на розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020, у зв'язку із чим просив відповідача звільнити місця розташування обладнання (а.с. 40).
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.09.2021 у справі №922/2314/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 у справі № 922/2314/21, у позові ПП "Автоентерпрайз" про визнання договору продовженим відмовлено, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2021 у справі № 803з-21. Судовими рішеннями підтверджено припинення строку дії Договору 30.11.2020.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з п.п. 5.3.15 п. 5.3 Договору Відповідач був зобов'язаний в разі припинення дії цього Договору або його дострокового розірвання протягом 15 діб звільнити Місце розміщення від Обладнання та повернути його Позивачу в тому ж стані, в якому воно було на момент укладення Договору з урахуванням нормального зносу.
Позивачем у позові зазначено про те, що у порушення п.п. 5.3.15 п. 5.3 Договору Відповідач не звільнив Місце розміщення від Обладнання та не повернув його Позивачу в передбачений умовами Договору термін.
Вищезазначене судове рішення у справі № 922/2314/21 набуло законної сили 19.01.2022, але Акт приймання-передачі майна, складений відповідно до п. 2.3 Договору, щодо припинення надання послуг та передання об'єктів був підписаний Сторонами лише 30.06.2022.
Сума заборгованості Відповідача за умовами Договору, яка існувала станом на 28.02.2022 сплачена.
Враховуючи те, що Відповідач повернув об'єкти лише 30.06.2022, Позивачем, на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, заявлено до стягнення з Відповідача неустойку за час прострочення повернення об'єктів за період з 01.03.2022 по 30.06.2022 в розмірі 91104,08 грн., яка станом на 29.08.2023 Відповідачем не сплачена. А саме:
- за березень 2022 в розмірі 21 543,32 грн.;
- за квітень 2022 в розмірі 22 512,76 грн.;
- за травень 2022 в розмірі 23 210,66 грн.;
- за червень 2022 в розмірі 23 837,34 грн.
Із матеріалів справи убачається, що з метою досудового врегулювання спору Позивачем до Відповідача були направлені вимога від 22.07.2022 № 15-22/3051, претензія від 04.07.2023 за вих. № 15-46/3606 щодо сплати неустойки.
Вказана претензія була отримана Відповідачем, але була залишена без реагування та задоволення.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір на розміщення обладнання №Ф4473 від 03.01.2020 (а.с. 9-11).
У даному разі, орендні правовідносини сторін щодо розміщення позивачем за плату власного обладнання на об'єктах нерухомого майна (трансформаторних підстанціях) відповідача регулюються відповідними положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, якими передбачено особливості продовження договору найму (оренди).
Згідно зі ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Положеннями ч. 1 ст. 763 ЦК України визначають, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.09.2021 у справі №922/2314/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 у справі № 922/2314/21, у позові ПП "Автоентерпрайз" про визнання договору продовженим відмовлено, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2021 у справі № 803з-21.
Вищенаведеними судовими рішенням установлено, що враховуючи те, що відповідач (орендодавець) висловив своє заперечення проти продовження дії договору оренди на дату закінчення терміну його дії та протягом одного місяця після закінчення строку договору у вищезазначених листах-претензіях №04-21/13515 від 30.11.2020, №04-21/2065 від 24.02.2021, №04-21/3684 від 01.04.2021, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Договір на розміщення обладнання № Ф4473 від 03.01.2020 припинив свою дію з 30.11.2020, з урахуванням ч. 1 ст. 763 ЦК України та п. 3.2.2. Договору.
Отже, судовими рішеннями встановлено факт припинення строку дії Договору - 30.11.2020.
Також, вищеозначеними судовими рішеннями установлено факт про безпідставне зайняття Приватним підприємством "Автоентерпрайз" орендованих точок розміщення з 30.11.2020.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, рішенням у справі № 922/2314/21 встановлені обставини щодо припинення строку дії Договору - 30.11.2020 та встановлено факт про безпідставне зайняття Приватним підприємством "Автоентерпрайз" орендованих точок розміщення з 30.11.2020.
За змістом положень частини першої статті 763, частини першої статті 764, частини першої статті 785 ЦК України, частини четвертої статті 284, частини четвертої статті 291 ГК України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об'єкта оренди або значне пошкодження об'єкта оренди.
Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Отже, договір найму (оренди) є підставою для виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору найму (оренди) невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному - сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Неустойка, за частиною другою статті 785 ЦК України, має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Суд звертає увагу, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Неустойка стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.
Як встановлено судом та не заперечено сторонами спору, відповідач не виконав свій обов'язок зі своєчасного повернення позивачу орендованого майна, оскільки об'єкти оренди передано позивачу за актом приймання-передачі майна, який підписано сторонами лише 30.06.2022.
Суду не надано інших доказів, які б підтверджували факт повернення орендованого майна в інший період.
Пояснення позивача відповідач не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду даної справи.
Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Також, частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до зазначеної норми, однією із основних умов застосування положень ст. 785 Цивільного кодексу України як щодо зобов'язання повернути майно, так і щодо сплати неустойки є встановлення факту припинення дії договору та користування річчю поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.
Із 01.03.2022 позивач почав нараховувати відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування майном до 30.06.2022 (до дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна).
Як зазначено, за розрахунком позивача, станом на 29.08.2023 утворилась заборгованість у розмірі 91104,08 грн., яка складається з:
- за березень 2022 в розмірі 21 543,32 грн.;
- за квітень 2022 в розмірі 22 512,76 грн.;
- за травень 2022 в розмірі 23 210,66 грн.;
- за червень 2022 в розмірі 23 837,34 грн.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми неустойки, судом установлено, що вимога про стягнення з відповідача 91104,08 грн неустойки за період з 01.03.2022 по 30.06.2022 підлягає задоволенню.
Також, за порушення грошових зобов'язань зі сплати неустойки в подвійному розмірі орендної плати, Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні витрати в розмірі 15520,98 грн. та 3% річних у розмірі 3506,15 грн.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).
За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційні витрати в розмірі 15520,98 грн. та 3% річних у розмірі 3506,15 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Харківобленерго" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 2684,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (61070, м. Харків, вул. Рудика, буд. 6, код ЄДРПОУ 40119580) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, код ЄДРПОУ 00131954) - 91104,08 грн. неустойки за час прострочення повернення об'єктів за період з 01.03.2022 по 30.06.2022; інфляційні втрати у розмірі 15520,98 грн.; 3 % річних у розмірі 3506,15 грн. та 2684,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "13" листопада 2023 р.
Суддя Є.М. Жиляєв