ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.11.2023 Справа № 917/1017/23
за позовною заявою Акціонерного товариства “ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО” (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5 ЄДРПОУ: 00131819) в особі Полтавської об'єднаної філії АТ “ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО” (36007, м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 47А, код ЄДПРОУ 44283006)
до ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (код ЄДРПОУ 43005393, юридична адреса: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8) в особі ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (36000, місто Полтава, вул. Європейська, 4 ЄДРПОУ 44057192)
про стягнення 12 163,56 грн.
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін:
від позивача: Наливайко О.О.
від відповідача: Микитенко І.А.
До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО” в особі Полтавської об'єднаної філії АТ “ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО” до ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ в особі ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ про стягнення 12 163,56 грн. заборгованості за Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 22306565 від 01.03.2023 року, з них: 11 996,98 грн. - заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії за жовтень 2022 року; 163,58 грн. - заборгованість за перетікання реактивної енергії за жовтень 2022 року.
Ухвалою від 21.06.23 суд постановив, зокрема, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/1017/23, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановити відповідачу строк для подання суду відзиву на позов, 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити відповідачу строк для подання суду (за бажанням) клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Відповідач 15.08.2023 надав до суду заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження. Також, відповідач 18.08.2023 надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд, зокрема, розгляд справи № 917/1017/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом осіб.
Ухвалою від 23.08.2023р. суд постановив в задоволенні клопотання ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ про розгляд справи № 917/1017/23 за правилами загального позовного провадження з викликом осіб по справі відмовити, подальший розгляд справи № 917/1017/23 за позовною заявою Акціонерного товариства “ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО” в особі Полтавської об'єднаної філії АТ “ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО” до ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ в особі ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ про стягнення 12 163,56 грн. проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у даній справі призначити на 05.09.2023.
04.09.23 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 05.09.2023р. суд постановив відкласти розгляд справи на 12.10.2023
02.10.23 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
12.10.23 від позивача надійшли пояснення.
В судовому засіданні 12.10.23 суд заслухав усні пояснення представників та оголосив перерву до 07.11.23.
06.11.23 від відповідача надійшли додаткові пояснення.
В судовому засіданні 07.11.23 суд дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухав усні пояснення представників.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд у його задоволенні відмовити повністю.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засідання 07.11.23 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.
01.03.2021 року між АТ “Полтаваобленерго” та Головним управлінням ДФС у Полтавській області був укладений Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №22306565.
Відповідно до Додатку № 11 “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії” до Договору оплата за звітний розрахунковий період здійснюється, якщо споживання або генерація реактивної електроенергії за об'єктом становить 1000 кВАр год і більше (за відсутності відповідних засобів обліку реактивної електроенергії ці величини визначаються розрахунковим шляхом відповідно до п.З, 10 Методики). Плата за перетікання реактивної електроенергії перераховується Споживачем на поточний рахунок Оператора системи.
Позивач вказує, що протягом дії Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії Головне управління ДФС у Полтавській області щомісяця передавали звіт про покази засобів обліку (розташованих на об'єкті - нежитлове приміщення за адресою: м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 47) та сплачували виставлені рахунки. Останній платіж по Договору споживачем був здійснений по рахунку № ТR22306565 від 30.09.2022 року (за вересень 2022 р.) на суму 1770,27 грн.
При цьому, вказує позивач, Рахунок № ТR22306565 від 31.10.2022 року за послугу з розподілу електричної енергії (за жовтень 2022 року) на суму 11 996,98 грн. та рахунок № 1122306565 за жовтень 2022 року за перетікання реактивної електричної енергії на суму 166,58 грн. залишилися не оплаченими.
Рахунок № ТR22306565 від 31.10.2022 року за послугу з розподілу електричної енергії за жовтень 2022 року сформовано виходячи з наступних даних:
Показники засобів обліку Споживача зафіксовані станом на 01.10.2022 року: лічильник № 0197416-покази 11760,1; лічильник № 0193337 - покази 27 235,2;
Покази засобів обліку Споживача зафіксовані станом на 25.10.2022 року: лічильник № 0197416 - покази 12074; лічильник № 0193337 - покази 27 390.
Таким чином, за жовтень місяць 2022 року Споживачем було використано 468,7 кВт, які із застосуванням розрахункового коефіцієнту (20) відповідно до додатку № 3 до Договору Споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 22306565 від 01.03.2022 року, укладеного між АТ “Полтаваобленерго” та Головним управлінням ДФС у Полтавській області становлять: 9 374 кВт - (468,7*20) та 73 кВт - втрати (розраховуються відповідно до формули Додатку № 8 до Договору), всього 9447 кВт.
Рахунок № R22306565 за жовтень 2022 року за перетікання реактивної електричної енергії формувався на підставі “Методики обчислення плати за перетікання реактивної електричної енергії”, затвердженої наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від. 06.02.2018 року № 87 зареєстрованої Міністерством юстиції України 02.04.2018 р. за № 392/31844 (далі - Методика) та Додатку № 10 “Порядок надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії” до Договору оператор системи взяв на себе обов'язок надавати Споживачу послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, а споживач взяв на себе обов'язок оплачувати перетікання реактивної електричної енергії. Так, відповідно до п. 4.33 Правил споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж, що належать Оператору системи, вносять плату за перетікання реактивної електричної енергії на поточний рахунок Оператора системи відповідно до умов договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, який може бути додатком до договору споживача про розподіл (передачу) електричної енергії.
У зв'язку з набуттям чинності 25.03.2021 року ЗУ “Про Бюро економічної безпеки України” № 1150-ІХ від 28.01.2021 року згідно з вимогами постанови КМУ “Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України” № 1200 від 18.12.2018 року, абзацу 2 пункту 3 Постанови КМУ від 15.05.2019 року № 395 “Питання Державної податкової служби”, здійснено відповідні заходи, пов'язані з реорганізацією (ліквідацією) Державної фіскальної служби України (ДФС), що передбачені Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою КМУ № 1074 від 29.10.2011 року.
Відповідно до п. 2 Постанови КМУ “Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України” № 1200 від 18.12.2018 року Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступником майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
03.10.2022 року Головне управління ДПС у Полтавській області звернулось до АТ “Полтаваобленерго” з проханням доповнити Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 20100122 від 10.08.2020 року, укладений між АТ “Полтаваобленерго” та Головним управлінням ДПС у Полтавській області новим об'єктом (нежитлове приміщення за адресою: м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 47), що раніше рахувався за Головним управлінням ДФС у Полтавській області.
АТ “Полтаваобленерго” прийняло вказану вище пропозицію і почало готувати проект заяви - приєднання об'єкта - нежитлове приміщення за адресою: м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 47 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 20100122 від 10.08.2020 року, укладеного між АТ “Полтаваобленерго” та Головним управлінням ДПС у Полтавській області про що повідомило Головне управління ДФС у Полтавській області листом № 04.36/5411 від 16.11.2022 року та Головне управління ДПС у Полтавській області листом № 04.36/5411 від 16.11.2022.
27.12.2022 року об'єкт - нежитлове приміщення за адресою: м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 47 був виключений з переліку об'єктів та точок розподілу Споживача - Головного управління ДФС у Полтавській області, що є додатком до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 22306565 від 01.03.2021 року, укладеного між АТ “Полтаваобленерго” та Головним управлінням ДПС у Полтавській області та був включений до переліку об'єктів та точок розподілу Споживача - Головного управління ДПС у Полтавській області, що є додатком до заяви-приєднання до умов Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 20100122 від 10.08.2020 року, укладеного між АТ “Полтаваобленерго” та Головним управлінням ДПС у Полтавській області.
Як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що Державна податкова служба України є правонаступником майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідній сфері діяльності, то АТ “Полтаваобленерго” 22.03.2023 року направило на адресу Головного управління ДПС у Полтавській області вимогу про сплату коштів, а саме: заборгованості, що виникла у реорганізованого Головного управління ДФС у Полтавській області перед АТ “Полтаваобленерго” за послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 11 996,98 грн., та за перетікання реактивної енергії у розмірі 166,58 грн., за жовтень 2022 року на загальну суму 12 163,56 грн.
За твердженням позивача, станом на 15.06.2023 року зазначена заборгованість у сумі 12 163,54 грн. сплачена не була.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 12 163,56 грн., з них: 11 996,98 грн. - заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії за жовтень 2022 року; 163,58 грн. - заборгованість за перетікання реактивної енергії за жовтень 2022 року.
Відповідач у відзиві на позов зазначив таке:
- Головне управління ДПС у Полтавській області не є правонаступником Головного управління ДФС у Полтавській області.
05.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено відомості, що Головне управління ДФС у Полтавській області знаходиться в стані припинення в результаті реорганізації (код ЄДРПОУ 39461639). Станом на даний час Головне управління ДФС у Полтавській області не припинено. А отже підстави для залучення у справу ГУ ДПС у Полтавській області, як правонаступника ГУ ДФС - відсутні.
- ГУ ДПС у Полтавській області не є стороною Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.03.2021 № 22306565, а також є не належним відповідачем у даній справі.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 22306565 від 01.03.2021, зазначений в позовній заяві АТ “Полтаваобленерго” ГУ ДПС у Полтавській області не укладався і послуги з розподілу електроенергії по ньому не надавалися і переходу зобов'язань за договором від ГУ ДФС у Полтавській області до ГУ ДПС не відбулося.
Вказаний Договір був укладений між ГУ ДФС у Полтавській області і АТ “Полтаваобленерго”. Відомості щодо постачання електроенергії по Договору і проведення розрахунку у ГУ ДПС у Полтавській області відсутні та до Відповідача не направлялися.
- Розподіл електроенергії по цьому Договору здійснювався на потреби ГУ ДФС у Полтавській області по адміністративній будівлі за адресою: м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 47. На той час адміністративна будівля перебувала в оренді у ГУ ДФС у Полтавській області і отримання комунальних послуг, за винятком газопостачання, Головним управлінням ДФС здійснювалося самостійно.
- Після закінчення оренди та передачі будівлі Балансоутримувачу листом від 03.10.2022 за № 17878/6/16-31-17-02 ГУ ДПС у Полтавській області звернулося до АТ “Полтаваобленерго” про включення об'єкту за адресою: м. Полтава, Бірюзова, 47 до Договору з розподілу електричної енергії від 10.08.2020 №20100122/18 укладеного між ГУ ДПС у Полтавській області і АТ “Полтаваобленерго”.
На даний момент між ГУ ДПС у Полтавській області та АТ “Полтаваобленерго” наявні правовідносини щодо розподілу електричної енергії, які випливають з іншого Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 10.08.2020 за №20100122/18 та Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.12.2020 р. за № 22/53/20-Б. Заборгованість по даним договорам відсутня.
- Розповсюдження договірних відносин за договором між ГУ ДПС та АТ “Полтаваобленерго”, що виникли за Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 10.08.2020 р. № о/р 20100122/18, з огляду на приєднання до останнього об'єкту “Нежитлові приміщення і споруди” за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 47 на відносини щодо виконання зобов'язань, який виник за Договором між іншими сторонами (від 01.03.2021 р. № 22306565 ) не має правових обґрунтувань та є поза межами правового регулювання ЦК України та ГК України.
- ГУ ДПС у Полтавській області дійсно направлено заяву-приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 10.08.2022, однак дана заява не є свідченням того, що ГУ ДПС у Полтавській області стало правонаступником ГУ ДФС у Полтавській області, як зазначає Позивач у позові.
- у даній ситуації стягнення заборгованості не може бути визначений як спосіб захисту прав Позивача, оскільки ДПС України в особі Головного управління ДПС у Полтавської області (код ВП ЄДРПОУ 44057192) їх не порушувало та не є належним відповідачем у справі, а тому стягнення заборгованості з ДПС України в особі Головного управління ДПС у Полтавської області на загальну суму 12 163,56 грн не є правомірним та нормативно обґрунтованим.
За даних обставин, відповідач просив суд відмовити в задоволені позову повністю.
У відповіді на відзив позивач вказав, що хоч Головне управління ДПС у Полтавській області у своєму відзиві на позовну заяву і не визнає факт правонаступництва, їх дії свідчать про зворотнє. Зокрема, 10.02.2023 до Господарського суду Полтавської області від Головного управління ДПС у Полтавській області надійшло клопотання (вх.№ 1834) про заміну кредитора правонаступником, в якій заявник просить замінити кредитора у справі - Головне управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) (правонаступником якого с Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) - на його правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192). Суд задовольнив клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області (вх. № 1834 від 10.02.2023) про заміну кредитора правонаступником. (Ухвала Господарського суду Полтавської області від 20.04.2023 року у справі №917/2096/13).
28 березня 2023 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДПС у Полтавській області, у якій заявник просить суд замінити сторону виконавчого провадження у справі № 440/1575/19 з Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192). Заява судом була задоволена. (Ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 року у справі № 440/1575/19).
Відповідач у запереченнях на відповідь зазначив таке:
- Відповідно до Положення про ГУ ДІІС у Полтавській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.07.2019 № 14. ГУ ДПС у Полтавській області (код ЄДРГІОУ 43142831) є правонаступником усіх прав та обов'язків ГУ ДФС у Полтавській області (код ЄДРГІОУ 39461639) у відповідних сферах діяльності.
- Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Положення про ГУ ДПС у Полтавській області, затвердженого наказом ДПС України від 12.07.2019 № 14 “Про затвердження положень про ГУ Д11С 15 областях та м. Києві” (в редакції наказу ДПС України від 29.07.2020 № 372 “Про затвердження положень про головні управління ДПС в областях та м. Києві у новій редакції”) ГУ ДПС у Полтавській (код ЄДРПОУ 43142831) є правонаступником майна, прав та обов'язків ГУ ДФС у Полтавській області (код ЄДРГІОУ 39461639), у відповідних сферах діяльності.
- Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр), запис про припинення ГУ ДФС у Полтавській області до Реєстру не внесений, з цього випливає, що перехід всіх прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого ще не завершено.
- У певних сферах діяльності ДПС є правонаступником ДФС, що свідчить про наявність компентаційного (административного) правонаступнитва. При цьому, Позивач плутає поняття правонаступннцтва з виконання функцій контролюючого органу, відповідно до Податкового кодексу України, із правонаступництвом загальних прав і обов'язків установи в рамках забезпечення виконання нею цивільно-правових та господарських зобов'язань.
- Правонаступництво обмежено лише передачею функцій і повноважень ДФС, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.
Позивач та відповідач у поясненнях зазначили додаткові обгрунтування вимог та заперечень.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Правонаступництво - це перехід суб'єктивного права від однієї особи до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття. Перехід суб'єктивних прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого відбувається через набуття суб'єктивного права та/чи суб'єктивного обов'язку однією особою і, відповідно, їх втрату іншою. Однак при цьому спостерігається зв'язок між набутими суб'єктивними правами і обов'язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого і було можливе їх існування.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним.
Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов'язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником).
Суд звертає увагу на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20). Так, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що поняття «правонаступництво юридичної особи», «правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи» і «процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі» мають різний зміст.
Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов'язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов'язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов'язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.
Натомість правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов'язок боржника.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті). Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України), наприклад, смерті фізичної особи.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов'язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов'язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов'язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов'язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)]. Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення припиняється (статті 608, 609, 1219 ЦК України). Зобов'язання припиняється і тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу у визначений законом строк.
Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України). Крім випадків, коли заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України), кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України) чи правонаступництва (пункт 2 вказаної частини), яке за змістом тієї ж частини є універсальним). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Тобто правонаступництво прав чи обов'язків юридичної особи (кредитора або боржника) можливе і без правонаступництва юридичної особи у випадках заміни сторони у зобов'язанні.
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
Згідно з частиною першою статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 (справа № 524/4478/17) та від 20.02.2019 (справа № 826/16659/15).
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.
У такому разі також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом [на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)] сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із даним суб'єктом.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» від 18.12.2018 №1200 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 № 846) (далі - Постанова № 1200) утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Установлено, що ДФС України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної податкової служби» від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до Наказу ДПС України «Про початок діяльності Державної податкової служби України» від 28 серпня 2019 року №36 розпочато виконання ДПС України функцій і повноважень ДФС України, що припиняється.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» постановлено ліквідувати, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого входить Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831).
Головне управління ДПС у Полтавській області (утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України) здійснює свої повноваження відповідно до Положення про Головне управління ДПС у Полтавській області, затвердженого наказом ДПС України від 12.11.2020 № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС», відповідно до абзацу 3 пункту 1 якого є правонаступником майна, прав та обов'язків Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831).
Суд приймає до уваги, що згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про припинення ГУ ДФС у Полтавській області до Реєстру не внесений.
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Враховуючи, що зобов'язання за Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 22306565 від 01.03.2023 року не стосується публічно-владних функцій, і до Реєстру не внесений запис про припинення ГУ ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639), твердження позивача про правонаступництво відповідача за вказаним Договором є помилковим.
Відповідач - Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС у Полтавській області не є стороною за Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.03.2021 № 22306565.
За даних обставин, суд приходить до висновку, що Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС у Полтавській області є не належним відповідачем у даній справі.
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.11.23 р.
Суддя Киричук О.А.