ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"01" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2077/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєва Г.В. розглянувши справу №916/2077/23
за позовом Громадської організації “Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів” (02098, м. Київ, вул. Ю. Шумського, буд. 1Б, офіс 115, код ЄДРПОУ 23181352)
до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722)
про визнання незаконним, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії
Представник:
Від позивача: Тарасенко О.В. ордер;
Від відповідача: Іванова Т.В. самопредставництво;
ВСТАНОВИВ:
Громадська організація “Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів” звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Миколаївській областях про визнання незаконним, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії
Ухвалою від 23.05.2023р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Громадської організації “Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів” було залишено без руху.
24.05.2023р. до господарського суду надійшла заява (вх. №17084/23) від Громадської організації “Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів” про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2023р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2077/23 в порядку загального позовного провадження.
21.08.2023р. за вх.№28473/23 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, згідно якого останній просить суд поновити строк на подання доказу та долучити до матеріалів справи копію Висновку експерта від 04.08.2023р. №2229-23 за результатами проведення експертного економічного дослідження, виконаного судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Оксаною Константиновською.
Судом, протокольною ухвалою було поновлено позивачу строк на подання доказу та залучено до матеріалів справи копію Висновку експерта від 04.08.2023р. №2229-23 за результатами проведення експертного економічного дослідження, виконаного судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Оксаною Константиновською.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.09.2023р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
15.06.2023р. за вх. №19760/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.
26.06.2023р. за вх.№26957/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
11.02.2019 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (Орендодавець) та Громадською організацією «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» (Орендар) було укладено Договір оренди № 209840911836.
23.04.2019 р. між Сторонами було укладено Договір про внесення змін до вищевказаного Договору оренди від 11.02.2019 р.. посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Гашавою В.В., зареєстрований за № 190, відповідно до якого Договір оренди було викладено у новій редакції (далі - Договір).
За умовами Договору оренди (у редакції Договору про внесення змін) Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: базу відпочинку «Ракета», групу інвентарних об'єктів: основний будинок (літ. «А»), тимчасова будівля (літ. «Б»), тимчасова будівля (літ. «В»), тимчасова будівля (літ. «Г»), тимчасова будівля (літ. «Д»), тимчасова будівля (літ. «Ж»), вбиральня (літ. «З»), резервуар (літ. «И»), огорожі (№1,2), загальною площе 595,0 кв. м„ за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с. Лиман, вул. Золокарська, 19 (далі - Майно), яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Васильківський механічний завод», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «Одеська регіональна експертна компанія» станом на 30 листопада 2018 р. та становить 641 369,00 грн.
Майно було передане за Актами приймання-передавання від 11.02.2019 р. та від 23.04.2019 р.
Майно належить державі в особі Фонду державного майна України на праві державної власності, номер запису про право власності: 31117472, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1807687251250.
Право оренди зареєстроване у встановленому законом порядку, запис про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 31314943 від 23.04.2019 р.
Відповідно до п.2.5 договору, Майно включається до балансу Орендаря відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», із зазначенням що Майно є орендованим.
Органом управління Майном є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
У відповідності до п. 10.1. Договору оренди цей Договір укладено на 10 років та діє з 11.02.2019 р. до 10.02.2029 р. включно.
Відповідно до п. 1.2. Договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення закладу соціального захисту для бездомних громадян, безпритульних дітей та установ, призначених для тимчасового або постійного перебування громадян похилого віку та інвалідів.
За змістом п. 3.1. Договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2018 р. - 534,47 грн.
Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди - листопад 2018 р. на індекс інфляції за грудень 2018 р., січень 2019 р., лютий 2019 р.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3.2. Договору оренди).
Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. Договору оренди).
У відповідності до п. 3.6. Договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету 100% щомісяця, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.
Позивач вказує, що на момент подання позову у нього відсутня заборгованість з орендної плати, що підтверджується листом Регіонального відділення від 14.04.2023 р. № 10-06-01451 та платіжними дорученнями від 21.04.2023 № 304 на суму 572,77 грн. та № 305 на суму 329,71 грн.
Пунктом 4.4 Договору оренди передбачена можливість здійснення невід'ємних поліпшень орендованого Майна та визначено, що для отримання згоди Орендодавця на здійснення поліпшень Орендар звертається до Орендодавця згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 № 686 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.06.2018 за№ 711/32163 (далі - Порядок № 686).
Як вказує позивач, Листом від 14.08.2019 № 50-06-3483 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (орган управління) поінформовано Громадську організацію про доцільність здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна - бази відпочинку «Ракета».
Користуючись правом, наданим умовами Договору оренди, та вимогами пункту 3 Порядку № 686, як зазначає позивач він підготував і подав Орендодавцю повний пакет документів, необхідний для отримання згоди на здійснення поліпшення майна.
Так, за посиланнями позивача він надав Експертний звіт ДП «Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи» ДП «Укрдержбудекспертиза» від 02.08.2019 № 00-0830-19/Ц з додатком щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва кошторисної частини за робочим проектом «Капітальний ремонт з влаштуванням невід'ємних поліпшень бази відпочинку «Ракета», групи інвентарних об'єктів літери «А» - «И» загальною площею 595,0 кв.м за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, село Лиман (Лиманська с/р), вул. Золокарська, буд. 19, яким встановлено, що надана проектна документація відповідає нормативним вимогам з питань міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва та кошторисної частини. Крім того з наданого звіту вбачається, що загальна кошторисна вартість робіт у поточних цінах станом на 31.07.2019 р. складає 999,352 тис. грн., у тому числі будівельні роботи - 823,390 тис. грн., інші витрати - 175,962 тис. грн.
При цьому, як зазначає позивач у додатку до вищевказаного експертного звіту вказано, що згідно з Технічним висновком за результатами обстеження несучі конструкції будівлі знаходяться в задовільному технічному стані, будівля в цілому знаходиться в стані, непридатному до нормальної експлуатації і потребує капітального ремонту.
Також, як зазначає позивач він отримав від Орендодавця погодження листом від 03.09.2019 № 17-06- 00470 на відповідні поліпшення орендованого майна згідно наданої проектно- кошторисної документації, Експертного звіту ДП «Укрдержбудекспертиза» у межах встановленої суми - 832,793 тис. грн. (без ПДВ).
Отже як вважає позивач, відповідач надав йому згоду на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна на загальну суму 832,793 тис. грн. (без ПДВ).
В подальшому, як вказує позивач а підставі вищевказаних листів він зробив капітальний ремонт приміщень бази відпочинку «Ракета» на суму 349 995,60 грн. (триста сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень 60 копійок), в тому числі ПДВ - 58 332,60 грн. (п'ятдесят вісім тисяч триста тридцять дві гривні 60 копійок) або 291 663,00 грн. (двісті дев'яносто одна тисяча шістсот шістдесят три гривні 00 копійок) без врахування ПДВ, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2021 р. (форма КБ-3).
При цьому, за посиланнями позивача, звітом незалежного аудитора ТОВ «Аудиторська фірма «Віда-Аудит» від 10.09.2021 р. щодо фінансування здійснених поліпшень орендованого державного майна за рахунок коштів орендаря - Позивача станом на 30.07.2021 р. підтверджено, що загальна вартість фінансування виконаних робіт за рахунок власних коштів Позивача складає 349 995,60 грн. (з ПДВ).
Отже, як вважає позивач він поніс витрати на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна на загальну суму 349 995,60 грн. з ПДВ або 291 663,00 грн. без ПДВ.
Крім того, здійснення і склад невід'ємних поліпшень, у тому числі невід'ємний характер поліпшень, як зазначає позивач, підтверджені висновком експерта № 21/09/21 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, складеного 21 вересня 2021 року судовим експертом Стасюк Марією Юріївною. Із вказаного висновку вбачається, що виходячи із наданих матеріалів та результатів візуально-інструментального обстеження ремонтно-будівельні роботи в нежитлових приміщеннях Бази відпочинку «Ракета», зазначені в акті приймання виконаних будівельних робіт, виконані в повному обсязі. Ремонтно-будівельні роботи являються невід'ємними поліпшеннями нерухомого майна, оскільки мають невід'ємний характер і спрямовані на покращення споживчих якостей орендованого майна, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості та заподіяння шкоди об'єкта нерухомого майна. Первинна документація, що підтверджує обсяг виконаних робіт, є додатком до вищевказаного висновку експертного будівельно-технічного дослідження.
Також, як зазначає позивач, згідно зі звітом про оцінку невід'ємних поліпшень, виконаним ТОВ «Земюрконсалтинг», вартість невід'ємних поліпшень нежитлових приміщень бази відпочинку «Ракета» станом на 24.09.2021 р. становить 291 663,00 грн. без ПДВ. На вищевказаний звіт про оцінку невід'ємних поліпшень орендованого майна було складено рецензію ТОВ «АРХЕКСПЕРТУС» від 26.09.2021 р. з висновком про те, що звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
Як вказує позивач, враховуючи фактично здійснені невід'ємні поліпшення орендованого майна, він вирішив реалізувати своє право на його приватизацію шляхом викупу та подав до Регіонального відділення заяву від 23.09.2021 р. про включення орендованого майна до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, шо була зареєстрована Регіональним відділенням 29.09.2021 р. за № 17/05754. Також направив Відповідачу листа від 07.10.2021 р. № 1, до якого були додані документи, необхідні для проведення процедури приватизації Відповідачем, який був отриманий останнім 13.10.2021 р. вх.. № 17/06060.
В подальшому, Регіональне відділення направило заяву Позивача (з додатками) до Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях як уповноваженого органу управління майном та просило надати згоду на включення зазначеного об'єкта до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, у встановлені законодавством строки.
Як вказує позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надало Відповідачу згоду наказом від 18.10.2021 р. № 1056, що вбачається з Анкети об'єкта державної власності малої приватизації, яка є додатком до листа Регіонального відділення від 24.12.2021 р. № 01-08-05864.
Отже як вважає позивач, згода на приватизацію майна позивачем була надана органом управління майном.
Відповідач проінформував Позивача відносно поданої заяви листом від 24.12.2021 р. № 01-08-05864 та повідомив, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на об'єкт «База відпочинку «Ракета» загальною площею 407,1 кв.м. До Єдиного реєстру об'єктів державної власності та договорів оренди внесена загальна площа 595 кв.м., яка є помилковою, оскільки не відповідає технічному паспорту та інформації, наявній у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, об'єкт може бути приватизований як об'єкт соціально-культурного призначення «База відпочинку «Ракета» загальною площею 407,1 кв.м., що не відповідає об'єкту, запропонованому заявником. Питання права Орендаря на викуп потребує доопрацювання.
Разом з тим, як зазначає позивач у першій редакції Договору оренди від 11.02.2019 р. (до внесення змін) предметом Договору було державне нерухоме майно, а саме: база відпочинку «Ракета», група інвентарних об'єктів: основний будинок (літ. «А»), тимчасова будівля (літ. «Б»), тимчасова будівля (літ. «В»), тимчасова будівля (літ. «Г»), тимчасова будівля (літ. «Д»), тимчасова будівля (літ. «Ж»), вбиральня (літ. «З»), резервуар (літ. «И»), огорожі (№1,2), загальною площею 599,5 кв. м„ за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с. Лиман, вул. Золокарська, 19. У Договорі про внесення змін була вказана площа 595,0 кв.м.
З анкети, доданої до листа відповідача від 24.12.2021 р. № 01-08-05864, як вказує позивач вбачається, що складовими частинами орендованого майна є: Назва Площа забудови, кв.м. основний будинок (літ. «А») 407,1 тимчасова будівля (літ. «Б») 30,1 тимчасова будівля (літ. «В») 30,1 тимчасова будівля (літ. «Г») 30,1 тимчасова будівля (літ. «Д») 30,1 тимчасова будівля (літ. «Ж») 30,1 вбиральня (літ. « 3») 41,9 Разом: 599,5 резервуар (літ. «И»), огорожі (№1,2), Саме тому, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності лише на капітальну споруду «Бази відпочинку «Ракета» - основну будівлю літ. «А», що має загальною площею 407,1 кв.м. При цьому, в описі об'єкта державним реєстратором також вказано: площа земельної ділянки під будівлями 595 кв.м. Однак, Орендар отримав у строкове платне користування не лише капітальну, а і тимчасові споруди, що не підлягали державній реєстрації.
В подальшому, як зазначає позивач, йому стало відомо, що відповідач прийняв рішення про приватизацію «Бази відпочинку «Ракета» на аукціоні у складі об'єктів загальною площею 599,5 кв.м. та саме таку площу він вказав у своїй заяві від 23.09.2021 р. про включення орендованого майна до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, що була зареєстрована Регіональним відділенням 29.09.2021 р. за№ 17/05754.
Отже, як вважає позивач, розходження у площах, що вказана у договорі оренди, та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не мали бути перешкодою на шляху Позивача до реалізації свого законного права - приватизації орендованого об'єкта шляхом викупу, а твердження Відповідача є протиправними.
Крім того, у листі Відповідача від 24.12.2021 р. № 17-08-05865 вказано, що невід'ємні поліпшення повинні були в першу чергу здійснювались за рахунок амортизаційних відрахувань та повторно вказано, що База відпочинку «Ракета» може бути приватизована як об'єкт соціально-культурного призначення загальною площею 407,1 кв.м., але питання права Орендаря на викуп потребує доопрацювання.
Разом з тим як вважає позивач, по-перше амортизаційні відрахування можуть бути використані Орендарем протягом усього строку дії Договору оренди. Зважаючи, що строк дії Договору оренди - до 10.02.2029 р. включно, Орендар може їх використати у майбутньому. По -друге ринкова вартість орендованого майна для укладення договору оренди, визначена ТОВ «Одеська регіональна експертна компанія» згідно з висновком про вартість майна станом на 30 листопада 2018р. становить 641 369,00 грн. Згідно звіту про оцінку вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Земюрконсалтинг» станом на 24.09.2021 р., ним здійснено невід'ємні поліпшення вартістю 291 663,00 грн. без ПДВ, тобто вартість невід'ємних поліпшень останнього складає 45,5 % від ринкової вартості Майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна.
Позивач наголошу, що навіть у випадку використання позивачем амортизаційних відрахувань, вимоги ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» про необхідність здійснення невід'ємних поліпшень в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна, виконані Орендарем як умова для викупу орендованого майна.
В подальшому, як вказує позивач, листом Регіонального відділення від 14.03.2023 р. № 17-08-00921 Позивача повідомлено про те, що наказом Фонду державного майна України від 10.02.2023 р. № 232 «Про внесення змін до Наказу Фонду державного майна України» від 04.01.2022 р. № 1 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації» (зі змінами) об'єкт соціально-культурного призначення - База відпочинку «Ракета» була включена до переліку об'єктів, що підлягають приватизації. Крім того, наказом Регіонального відділення від 08.03.2023 р. № 208 прийняте рішення про приватизацію вищевказаного об'єкта.
Листом від 06.04.2023 р. № 10-08-01341, наданим у відповідь на адвокатський запит, Позивача повідомлено про те, що оскільки Позивачем як Орендарем не підтверджено здійснення невід'ємних поліпшень в повному обсязі відповідно до вимог ст. 18 Закону, наказом Регіонального відділення від 08.03.2023 р. № 208 «Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта соціально-культурного призначення «База відпочинку «Ракета» прийняте рішення про приватизацію об'єкта база відпочинку «Ракета» шляхом продажу на аукціоні. Рішення про приватизацію об'єкта шляхом викупу не приймалось.
Також, у листі від 14.03.2023 р. № 10-06001452, що був наданий у відповідь на адвокатський запит, Регіональне відділення повідомило, що Позивач листом від 07.10.2021 р. № 1 надав документи, які не відповідають вимогам чинного законодавства: інформація про завершення робіт не відповідає вимогам п. 162 Порядку укладання договорів оренди державного та комунального майна, який затверджений постановою КМУ від 03.06.2020 р. № 483 «Про деякі питання оренди державного та комунального майна».
Вказаним пунктом, як зазначає позивач. закріплено обов'язок останнього надати відповідачу копії підписаних позивачем і підрядником актів приймання виконаних робіт та платіжних доручень на підтвердження оплати виконаних робіт. Дані документи були надіслані листом № 1 від 07.10.2021 р., отримані Відповідачем 13.10.2021 р. за вх. № 10-01-01680. Акти приймання виконаних будівельних робіт та платіжні доручення також містяться у додатках до Звіту про оцінку вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна, виконаного ТОВ «Земюрконсалтинг». Платіжні доручення додані також до звіту аудитора.
Таким чином, на переконання позивача, про те що звіт про ринкову вартість невід'ємних поліпшень, виконаний ТОВ «Земюрконсалтинг» не відповідає вимогам пп. 164-165 Порядку, не відповідають дійсності, оскільки відповідні норми застосовуються до випадків, коли було укладено договір оренди з новим орендарем за результатами проведення аукціону, а попередній орендар реалізовує своє право на компенсацію вартості здійснених ним невід'ємних поліпшень. Відтак, дані норми не стосуються спірних правовідносин.
Позивач вважає, наказ Регіонального відділення від 08.03.2023 р. № 208 «Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта соціально-культурного призначення «База відпочинку «Ракета» незаконним, таким, що порушує права Позивача, та підлягає скасуванню. Крім того, порушене право Позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання Регіонального відділення визначити спосіб приватизації Майна - шляхом викупу Позивачем.
Позивач наголошує, що він виконав всі умови, передбачені частиною другою ст. 18 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна», та має право на приватизацію об'єкта шляхом викупу, а саме за згодою відповідача здійснив невід'ємні поліпшення орендованого майна на суму 349 995,60 грн, в тому числі ПДВ - 58 332,60 грн. або 291 663,00 грн, без пдв., реалізував своє право на приватизацію орендованого майна, подавши у встановленому законом порядку відповідну заяву про включення об'єкта права державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації від 29.09,2021 р. № 17/05754, а також інші необхідні документи.
Як вказує позивач, вважаючи на виконання закріплених у ч. 2 ст. 18 Закону вимог, він одержав право на викуп орендованого майна. Таке право Позивача кореспондується з обов'язком Регіонального відділення визначити спосіб приватизації - шляхом викупу Позивачем. Однак, Відповідач визначив інший спосіб приватизації - шляхом продажу на аукціоні, що призвело до порушення його прав.
Таким чином, позивач вважає, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам частин 2 і 3 статті 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та порушує його права на приватизацію шляхом викупу орендованого та поліпшеного майна - Бази відпочинку «Ракета».
Отже посилаючи на вищенаведені обставини Громадська організація “Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів” звернулась до Господарського суду за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Що стосується даної вимоги, суд зазначає наступне.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Отже, застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача.
Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" ("Kudla v. Poland", заява № 30210/96, § 158), 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" ("Garnaga v. Ukraine", заява № 20390/07, § 29).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" ("Chahal v. the United Kingdom", заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02, § 75)).
Отже, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Справа "Ейрі проти Ірландії" передбачає, у будь-якому разі, суд не зобов'язаний вказувати, і тим більше диктувати, які мають бути вжиті заходи. Єдине, чого вимагає Конвенція, це надання особі можливості практично реалізувати своє право на судовий розгляд за умовами, які не суперечать вимогам пункту 1 статті 6.
У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
У рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Відтак, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема, і судом, як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Конституційний Суд України в пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Отже, розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес) і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Так позивачем заявлено вимогу про визнання незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 08.03.2023 р. № 208 «Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта соціально-культурного призначення «База відпочинку «Ракета»
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про Фонд державного майна України», Фонд у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, дорученням Президента України та Прем'єр -Міністра України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України», основними завданнями Фонду державного майна України є реалізація державної політики у сфері приватизації; управління об'єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Статтею 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є: міністерства, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи (далі -уповноважені органи управління).
Положеннями ч. 2, 3 ст. 73 Господарського кодексу України встановлено, що орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених ГК України та іншими законодавчими актами.
Відповідно ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 7, ч. 10 ст. 11, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих. приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.
Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють основні повноваження, зокрема, затверджують переліки об'єктів, що підлягають приватизації, класифікують об'єкти приватизації відповідно до цього Закону, приймають рішення про приватизацію об'єктів державної власності у випадках, установлених законодавством, продають майно, що перебуває у державній власності, у процесі його приватизації, а також акції (частки), що належать державі у майні господарських товариств.
Державні органи приватизації щороку до 15 січня поточного року забезпечують оприлюднення переліків об'єктів, що підлягають приватизації на відповідний рік, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України. Якщо протягом року у передбаченому цією статтею порядку приймаються рішення про включення додаткових об'єктів права державної власності до переліків об'єктів, що підлягають приватизації Фонд державного майна України має включити такі об'єкти до відповідного переліку та оприлюднити відповідний змінений перелік об'єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.
Рішення про приватизацію об'єкта, який включено до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, приймаються державним органом приватизації шляхом видання наказу, але не пізніше 30 днів з дня включення до переліку.
Статтею 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" встановлено порядок формування та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації. Згідно з зазначеною процедурою ініціювати приватизацію об'єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб'єкти управління об'єктами державної і комунальної власності або покупці.
Переліки об'єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України.
Для включення державного майна до переліків об'єктів малої приватизації уповноважені органи управління: постійно переглядають, виявляють державне майно, яке безпосередньо не забезпечує виконання такими органами встановлених законодавством завдань; державне майно, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств (крім матеріальних носіїв секретної інформації); майно, що більше трьох років не використовується у виробничій діяльності і подальше його використання не планується, та щокварталу вносять Фонду державного майна України свої пропозиції щодо включення державного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації; для включення об'єктів соціально- культурного призначення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, подають до державних органів приватизації разом з пропозиціями стосовно включення до переліку пропозиції щодо строку збереження профілю діяльності об'єктів соціально-культурного призначення або можливості перепрофілювання кожного з таких об'єктів.
Отже, з наведеного вбачається, що суть переліку зводиться до того, що держава України висловила свою волю, щодо продажу/приватизації певного об'єкта державної власності, тоді як Регіональне відділення як орган приватизації таку волю Держави реалізує шляхом проведення подальших процедур визначених у статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (рішення про приватизацію, затвердження умов продажу об'єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією, опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об'єкта приватизації, проведення аукціону, укладання договору купівлі-продажу, та інші передбачені чинним законодавством процедури).
Так, як вбачається з матеріалів справи наказом Регіонального відділення від 30.11.2022 року №1010 «По включення до переліку об'єктів малої приватизації соціально-культурного призначення об'єкту державної власності «База відпочинку «Ракета», було прийнято рішення про включення до переліку об'єктів малої приватизації соціально-культурного призначення об'єкту державної власності «База відпочинку «Ракета».
Наказом Регіонального відділення від 08.03.2023 року №208 «Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта соціально-культурного призначення - «База відпочинку «Ракета» було прийнято рішення про приватизацію об'єкта соціально-культурного призначення «База відпочинку «Ракета» за адресою: Білгород-Дністровський р-н, с. Лиман, вул. Золокарська, 19 (балансоутримувач - ГО «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів»), орган управління Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
Приватизувати об'єкт соціально-культурного призначення «База відпочинку «Ракета» у сладі: основний будинок (літ. А) площею 407,1 кв.м: тимчасова будівля (літ. Б) площею 30,1 кв.м; тимчасова будівля (літ. В) площею 30,1 кв.м; тимчасова будівля (літ. Г) площею 30,1 кв.м; тимчасова будівля (літ. Д) площею 30,1 кв.м; тимчасова будівля (літ. Ж) площею 30,1 кв.м; вбиральня (літ 3) площею 41.9 кв.м; резервуар (літ. И); огорожа (№ 1,2) шляхом продажу на аукціоні.
Як встановлено судом, до об'єкта приватизації включено нерухоме майно: - основний будинок (літ. А) площею 407,1 кв.м; тимчасова будівля (літ. Б) площею 30,1 кв.м; тимчасова будівля (літ. В) площею 30,1 кв.м; тимчасова будівля (літ. Г) площею 30,1 кв.м; тимчасова будівля (літ. Д) площею 30,1 кв.м; тимчасова будівля (літ. Ж) площею 30,1 кв.м; вбиральня (літ 3) площею 41,9 кв.м; цистерна (резервуар) (літ. И); огорожа бази відпочинку (№ 1, 2), за адресою: Білгород-Дністровський р-н, с. Лиман, вул. Золокарська, 19.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - База відпочинку «Ракета», загальною площею 407.1 кв.м., право власності Продавця на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, село Лиман (Лиманська с/р), вулиця Золокарська (Катранка) будинок 19 є державною власністю, право власності на яке Держави Україна в особі Фонду державного майна України зареєстровано 10.04.2019 року; номер запису 31117472; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46404650 від 10.04.2019 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1807687251250.
Отже, об'єкт малої приватизації об'єкт соціально-культурного призначення -«База відпочинку «Ракета» відноситься до державної форми власності. Власником майна є Держава в особі Фонду державного майна України.
Таким чином, суд зазначає, що Регіональне відділення ФДМУ по Одеській а Миколаївській областях як орган приватизації в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства наділений правом приймати рішення про приватизацію об'єкта державної власності об'єкта соціально-культурного призначення «База відпочинку «Ракета» за адресою: Білгород-Дністровський р-н, с. Лиман, вул. Золокарська, 19.
Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про приватизацію держаного та комунального майна», приватизація державного або комунального майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» можуть бути покупцями.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» зазначено, що аукціон - спосіб продажу об'єкта приватизації, за яким власником об'єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об'єктів приватизації ефективному приватному власнику. Приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; продажу об'єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об'єктів; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного та достовірного інформування про об'єкти приватизації та порядок їх приватизації: забезпечення конкурентних умов приватизації.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», порядок приватизації державного і комунального майна передбачає: формування та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об'єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об'єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об'єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об'єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об'єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.
З урахуванням наведеного, формування та затвердження переліків, що підлягають приватизації та його опублікування відносить до компетенції Фонду державного майна України. Натомість подальші процедури передбачені законодавством приймає Регіональне відділення (у випадку визначення Регіонального відділення - органом приватизації). При цьому, власником майна продовжує бути Фонд державного майна України, а Регіональне відділення виступає у процедурі приватизації лише органом приватизації.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зазначений наказ Регіонального відділення Фонду державного майна є актами ненормативного характеру, що застосовуються одноразово, із прийняттям яких виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.
Спірний наказ вичерпав свою дію внаслідок виконання та скасування такого акту не породжує наслідків для позивача.
При цьому, розглядаючи відповідний спір, суд має встановити, чи були порушені права позивача в наслідок прийняття відповідного наказу.
Так позивач вказує, що відповідний наказ не відповідає вимогам частин 2 і 3 статті 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та порушує його права на приватизацію шляхом викупу орендованого та поліпшеного майна - Бази відпочинку «Ракета», оскільки ним виконані все вимоги передбачені ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Відповідно посилання позивача оцінюються судом при розгляд вимоги останнього про зобов'язання Регіональне відділення визначити спосіб приватизації об'єкта соціально-культурного призначення - «Бази відпочинку «Ракета» у складі: основний будинок (літ. «А») площею 407,1 кв.м., тимчасова будівля (літ. «Б») площею 30,1 кв.м, тимчасова будівля (літ. «В») площею 30,1 кв.м, тимчасова будівля (літ. «Г») площею 30,1 кв.м, тимчасова будівля (літ. «Д») площею 30,1 кв.м, тимчасова будівля (літ. «Ж ») площею 30,1 кв.м, вбиральня (літ. «З») площею 41,9 кв.м, резервуар (літ. «И»), огорожа (№1,2) за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с. Лиман, вул. Золокарська, 19, шляхом викупу Громадською організацією «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів»
Так, відповідно до статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», рішення про приватизацію об'єкта, який включено до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, приймається державними органами приватизації шляхом видання наказу, але не пізніше 30 днів з дня включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, за винятком випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Стаття Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» визначає способи приватизації, а саме приватизація державного або комунального майна здійснюється шліхом: 1) продажу об'єктів права державної або комунальної власності на аукціоні, у тому числі: аукціоні з умовами; аукціоні без умов; аукціоні за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій; аукціоні із зниженням стартової ціни; 2) викупу об'єктів приватизації.
Стаття 18 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» визначає порядок приватизації об'єктів державної та комунальної власності, переданих в оренду, а саме:
1. Приватизація об'єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті.
2. Орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов: орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу; невід'ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди; здійснення і склад невід'ємних поліпшень, у тому числі невід'ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід'ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб'єктом оціночної діяльності; орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати; договір оренди є чинним на момент приватизації. Надання згоди орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або представницьким органом місцевого самоврядування.
3. Орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об'єкта шляхом викупу.
Як встановлено судом, Наказом Фонду державного майна України від 18.08.2022 року №910 «Про затвердження Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна», був затверджений порядок надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна. Цей Порядок визначає процедуру надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення за рахунок власних коштів орендаря невід'ємних поліпшень орендованого державного майна.
Так відповідно до наведеного порядку, для розгляду питання про надання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень орендар подає орендодавцю та балансоутримувачу об'єкта оренди клопотання і такі документи: 1) опис передбачуваних робіт і кошторис витрат на їх проведення; 2) висновок будівельної експертизи щодо відповідності кошторису державним будівельним стандартам; 3) графік виконання робіт; 4) довідку про відсутність залишку амортизаційних відрахувань на державне майно (у разі здійснення невід'ємних поліпшень щодо єдиного майнового комплексу підприємства, його відокремленого структурного підрозділу); 5) звіт про оцінку об'єкта оренди станом на будь-яку дату між 01 січня поточного року і датою клопотання, складений суб'єктом оціночної діяльності, відібраним орендарем або балансоутримувачем орендованого майна; 6) рецензію на звіт про оцінку, проведену відповідно до вимог законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні; 7) довідку за підписом керівника балансоутримувача, що орендоване майно перебуває в стані, який не дозволяє використовувати його за цільовим призначенням, визначеним договором оренди (а якщо договір оренди не визначає цільового призначення - то за цільовим призначенням, визначеним орендарем у клопотанні) (подається лише орендодавцю).
У довідці обов'язково зазначається, що вона подається для цілей отримання орендарем згоди орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна. 8) підтвердження факту усунення орендарем порушення умов договору оренди (у разі їх наявності), виявлених орендодавцем у ході планової або позапланової перевірки, сплати заборгованості з орендної плати або будь-яких інших платежів за договором оренди, наявних на дату подання клопотання.
Протягом 10 робочих днів з дати отримання клопотання орендаря і доданих до нього документів орендодавець приймає одне з таких рішень: 1) повідомляє орендаря і балансоутримувача (а якщо об'єктом оренди є єдиний майновий комплекс або його структурний підрозділ - то уповноважений орган управління) листом про дату і час візуального обстеження об'єкта відповідно до пункту 158 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України рід 03 червня 2020 року № 483.
У листі орендодавець вказує прізвище та ім'я представника орендодавця, який буде брати участь у візуальному обстеженні об'єкта; 2) про відмову у наданні дозволу на здійснення невід'ємних поліпшень, якщо з поданих документів випливає, що орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону або конкурсу; 3) повідомляє орендаря про залишення клопотання та доданих до нього документів без розгляду у разі: відсутності будь-якого з документів, визначених пунктом 2 розділу І цього Порядку; наявності суперечностей та/або неповної чи неточної інформації у документах; якщо прогнозовані витрати на ремонт об'єкта оренди, за виключенням витрат на виконання ремонтних робіт, що були зараховані згідно з частиною другою статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон), становлять менше як 25 відсотків ринкової вартості об'єкта оренди, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна станом на будь-яку дату поточного року.
Орендодавець і балансоутримувач (а якщо об'єктом оренди є єдиний майновий комплексу його структурний підрозділ або майно, яке не увійшло до статутного капіталу - уповноважений орган управління) проводять візуальний огляд об'єкта оренди і складають акт візуального обстеження об'єкта оренди (далі - Акт), у якому зазначається опис стану об'єкта оренди, до якого додаються фотографічні зображення об'єкта оренди.
Якщо балансоутримувач (уповноважений орган управління) не взяв участі у візуальному обстеженні об'єкта оренди, орендодавець зазначає про це в Акті та надсилає його балансоутримувачу (уповноваженому органу управління) рекомендованим листом протягом трьох робочих днів з дати підписання Акта.
Якщо орендодавцем є балансоутримувач майна, Акт підписується таким балансоутримувачем як орендодавцем.
Акт складається за формою, що розробляється Фондом державного майна України і оприлюднюється на його офіційному вебсайті.
Після здійснення усіх робіт, на здійснення яких орендодавцем була надана згода, орендар надає орендодавцю та балансоутримувачу (у разі його наявності) інформацію про завершення виконання робіт, перелік і вартість виконаних робіт та копії підписаних замовником і підрядником актів приймання виконаних робіт.
Орендар має право отримати лист орендодавця про отримання ним документів, передбачених цим пунктом. Орендодавець зобов'язаний надати такий лист протягом 5 робочих днів з дати отримання прохання орендаря.
Так, відповідно до листа Регіонального відділення від 03.09.2019 року №17-06-00470, вбачається Регіональне відділення не заперечувало щодо проведення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна.
Разом з тим, відповідне візуальне обстеження об'єкта відповідно до пункту 158 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року № 483, проведення якого передбачено пунктом 1 Порядку проведено не було.
При цьому, відсутні відомості щодо надання інформації про завершення виконання робіт, перелік і вартість виконаних робіт та копії підписаних замовником і підрядником актів приймання виконаних робіт.
Як встановлено судом, позивач звертався з проханням надати згоду на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна на суму 812 793 тис.грн. (без ПДВ).
Проте з наданих позивачем документів вбачається, що невід'ємні поліпшення орендованого майна - групу інвентарних об'єктів: основний будинок (літ. "А"), тимчасова будівля (літ. "Б"), тимчасова будівля (літ. "В"), тимчасова будівля (літ. „Г"), тимчасова будівля (літ.„Д"), тимчасова будівля (літ. "Ж"), вбиральня (літ. "З"), резервуар (літ. "И"), огорожі (№1, 2), загальною площею 599,50 кв.м., за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с. Лиман, вул. Золокарська, 19 (далі - Майно), яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Васильківський механічний завод», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ „Одеська регіональна експертна компанія" станом на "30" листопада 2018р. та становить 641 369 (шістсот сорок одна тисяча триста шістдесят дев'ять) гривень 00 коп. - проведені на суму 291 663,00 (без ПДВ). Зазначене свідчить, що поліпшення не були проведені в повному обсязі на погоджену суму.
Пункт 4.3. Договору визначено, що поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю Держави.
Позивачем в якості доказу здійснення поліпшень за рахунок амортизаційних відрахувань було надано до справи Висновок експерта від 04.08.2023 р. №2229-23 за результатами проведення експертного економічного дослідження, виконаного судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Оксаною Константиновською.
Так з наданого висновку вбачається, що на вирішення експертного економічного дослідження поставлено наступне питання: Чи підтверджується документально розрахунок розміру амортизаційних відрахувань на орендоване майно за Договором оренди № 209840911836 від 11.02.20219 та Договором про внесення змін від 23.04.2019 за період 11.02.2019 - 31.07.2021, наданий Громадською організацією «Всеукраїнська спілка інвалідів в Афганістані та інших локальних конфліктів»?
Разом з тим суд зазначає, що відповідний висновок експерта №2229-23 стосується виключно питання нарахування амортизаційних відрахувань, та ніяким чином не підтверджує здійснення поліпшень за рахунок останніх.
Отже з урахуванням наведеного вище, суд зазначає що позивачем не підтверджено виконання ним вимог ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», зокрема в частині здійсненні невід'ємних поліпшень в повному обсязі.
Крім того, суд зазначає що статтею 18 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» передбачений перелік об'єктів приватизації на які розповсюджується право на викуп, а саме Орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з вищезазначених умов. Таким чином, чинним законодавством, саме Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна» не визначено можливість приватизувати об'єкт соціально-культурного призначення, шляхом викупу після проведення нев'ємних поліпшень орендованого майна.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» до об'єктів соціально-культурного призначення належать об'єкти освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об'єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об'єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств;
При цьому, як вбачається з п.1.1 договору в редакції Договору про внесення змін, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: базу відпочинку «Ракета», групу інвентарних об'єктів: основний будинок (літ. «А»), тимчасова будівля (літ. «Б»), тимчасова будівля (літ. «В»), тимчасова будівля (літ. «Г»), тимчасова будівля (літ. «Д»), тимчасова будівля (літ. «Ж»), вбиральня (літ. «З»), резервуар (літ. «И»), огорожі (№1,2), загальною площе 595,0 кв. м„ за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с. Лиман, вул. Золокарська, 19 (далі - Майно), яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Васильківський механічний завод», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «Одеська регіональна експертна компанія» станом на 30 листопада 2018 р. та становить 641 369,00 грн.
Крім того, відповідно до Акту приймання-передавання від 23.04.2019р. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме - Базу відпочинку «Ракета», групу інвентарних об'єктів: основний будинок (літ.«А»), тимчасова будівля (лїг.«Б»), тимчасова будівля (літ.«В»), тимчасова будівля (літ.«Г»). тимчасова будівля (літ.«Д»), тимчасова будівля (літ.«Ж). вбиральня (літ.«З»), резервуар (літ.«И»), огорожа (№ 1, 2), загальною площею 595,0 (п'ятсот дев'яносто п'ять цілих нуль десят их) кв.м.. за адресою: Одеська область, Татарбунарський район. с. Лиман (Лиманська с/р), вуя. Золокарська, будинок 19 (дев'ятнадцять) (далі Майно).
Отже з наведеного вбачається, що було отримано в оренду саме базу відпочинку, яка за своєю природою є оздоровчий заклад із регламентованим режимом, призначений для відпочинку практично здорових людей.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Громадської організації “Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів” в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позову Громадської організації “Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів” (02098, м. Київ, вул. Ю. Шумського, буд. 1Б, офіс 115, код ЄДРПОУ 23181352) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722) - відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на Громадську організацію “Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів” (02098, м. Київ, вул. Ю. Шумського, буд. 1Б, офіс 115, код ЄДРПОУ 23181352)
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 13 листопада 2023 р.
Суддя К.Ф. Погребна