номер провадження справи 19/81/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2023 Справа № 908/2789/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Давиденко Ірина Вікторівна, розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства “СТРАХОВА ГРУПА “ТАС”, (03117, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65, ідентифікаційний код 30115243)
до відповідача Товариства додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “КРЕДО”, (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789)
про стягнення 26 613,45 грн.
без виклику учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
05.09.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 01787/0123 від 30.08.2023 (вх. № 3022/08-07/23 від 05.09.2022) Приватного акціонерного товариства “СТРАХОВА ГРУПА “ТАС”, м. Київ до Товариства додатковою відповідальністю “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “КРЕДО”, м. Запоріжжя про стягнення суми страхового відшкодування (в порядку суброгації) в розмірі 23 492,35 грн., пені в розмірі 2 893,74 грн., 3 % річних в розмірі 181,50 грн. і інфляційних втрат в розмірі 45,86 грн., а всього 26 613,45 грн. заборгованості.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 05.09.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2789/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 11.09.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі №908/2789/23, присвоєний номер провадження 19/81/23, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позов обґрунтовано тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування комплексного страхування транспортних ризиків AZEP-211932743 та полісом № ЕР-211932743 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «OPEL GRANDLEND X», державний номер НОМЕР_1 , а тому на думку позивача відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України ним отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «PONTIAC VIBE», державний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача, позивачем було направлено останньому вимогу про сплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути страхове відшкодування в розмірі в розмірі 26 613,45 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 23 492,35 грн, пеня в розмірі 2 893,74 грн, 3% річних в розмірі 181,50 грн, інфляційні втрати в розмірі 45,86 грн.
Через систему “Електронний суд” від Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Відповідач заперечив щодо позову з наступних підстав: ТДВ СК «КРЕДО» 01.12.2022 отримало заяву від ОСОБА_1 про страхове відшкодування з якої відповідачу стало відомо, що 28.11.2022 року сталася дорожньо- транспортна пригода за участю транспортних засобів «PONTIAC VIBE», державний номер НОМЕР_2 та «OPEL GRANDLEND X», державний номер НОМЕР_1 . ТДВ СК «Кредо» страховим актом № 3007585-1 було визнано настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого полісом № ЕР/208049592 за спричинення пошкоджень частин та деталей автомобіля «OPEL GRANDLEND X», державний номер НОМЕР_1 , які сталися 28.11.2022, страховим випадком та призначено страхове відшкодування у розмірі 25 284,45 грн. Виплата страхового відшкодування за заявою власника автомобіля «OPEL GRANDLEND X», державний номер НОМЕР_1 здійснювалась, на банківський рахунок ПАТ «Автосалон Мерседес». Тобто, платіжним дорученням № 456 від 24.01.2023 сплачено страхове відшкодування у розмірі 25 284,45 грн.
04.10.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив за вих. №01993/01123 від 27.09.2023, в якій останній просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на те, що на момент здійснення відповідачем виплати потерпілій особі страхового відшкодування (24.01.2023) вже існували обставини, які були законною підставою для відмови страховиком винної особи у виплаті суми страхового відшкодування (виплати відшкодування позивачем відбулась раніше, а саме 23.12.2022), тому виплату страхового відшкодування відповідач здійснив на власний ризик, без з'ясування факту наявності обставин, які є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Крім того, в подальшому відповідач не позбавлений права звернутися до ОСОБА_1 з вимогою про повернення безпідставно сплачених коштів. Враховуючи, що виплата відповідачем страхового відшкодування потерпілій особі відбулась не в порядку, визначеному Законом, у позивача виникло право вимог на стягнення страхового відшкодування із відповідача, сплаченого потерпілій особі.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 10.11.2023.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Між Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» та ОСОБА_1 укладено Договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків AZEP-211932743 та полісом № ЕР-211932743. Дія договору страхування з 18.11.2022 по 17.11.2023.
28.11.2022 у м. Дніпрі, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «PONTIAC VIBE», державний номер НОМЕР_2 , порушила Правила дорожнього руху України, а саме: здійснила зіткнення з автомобілем «OPEL GRANDLEND X», державний номер НОМЕР_1 .
У зв'язку з тим, що настання дорожньо-транспортної пригоди відбулося за участю забезпечених транспортних засобів, а також з відсутністю травмованих (загиблих) людей, а також за згодою водіїв даних транспортних засобів щодо обставини її скоєння, за відсутністю у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, було складено Європротокол, тобто повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, в якому ОСОБА_2 визнала свою вину.
29.11.2022 у зв'язку з пошкодженням у ДТП застрахованого автомобіля автомобілем «OPEL GRANDLEND X», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 (страхувальник за договором добровільного страхування наземного транспорту) звернулась до позивача (страховика) з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку.
Розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля «OPEL GRANDLEND X», державний номер НОМЕР_1 , визначено згідно Калькуляції № 20178_42 від 06.12.2022 та складає 23 492,35 грн.
15.12.2022 ОСОБА_1 звернулась до позивача з заявою на виплату страхового відшкодування, якою просила перерахувати виплату в розміррі 23 492,35 грн. на станцію технічного обслуговування автотранспортних засобів ФОП Єжова С.Ю.
Відповідно до умов договору страхування АТ «СТ «ТАС» (приватне) здійснило виплату страхового відшкодування за відновлювальний ремонт автомобіля OPEL «GRANDLEND X» державний номер НОМЕР_1 , у розмірі: 23 492,35 грн., що підтверджується страховим актом № 22828/42/922 від 21.12.2022 та платіжною інструкцією № 307580 від 23.12.2022 на суму 23 492,35 грн.
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником згідно із умов договору.
Згідно з полісом серії ЕР № 208049592 (діючий поліс на 28.11.2022) цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «PONTIAC VIBE», державний номер НОМЕР_2 , застрахована ТДВ “Страхова компанія “Кредо” (відповідач у справі); франшиза згідно з цим полісом - 0,00 грн.; ліміт за шкоду майну - 130 000,00 грн.
Після виплати страхового відшкодування позивач 23.01.2023 звернувся до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності особи, винної у вчиненні 28.11.2022 ДТП (водія ОСОБА_2 автомобіля марки «PONTIAC VIBE», державний номер НОМЕР_2 ) із заявою вих. № 00285/9223 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 23492,35 грн.
Невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування страхової виплати стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, за якою відкрито провадження у даній справі.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Із змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування” визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Зазначене узгоджується з вимогами ст. 27 Закону України “Про страхування”, в якій зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як встановлено судом вище, позивач у відповідності до умов договору добровільного страхування транспортного засобу здійснив виплату страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 23 492,35 грн.
Згідно зі ст. 9 Закону України “Про страхування” франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно з п. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Отже, враховуючи досліджені судом докази, згідно положень ст. ст. 512, 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування”, право вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власниці автотранспортного засобу «OPEL GRANDLEND X» реєстраційний номер НОМЕР_1 , водієм автотранспортного засобу «PONTIAC VIBE», державний номер НОМЕР_2 , цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 208049592, перейшло до позивача.
Відповідач проти позову заперечив, у відзиві зазначає про те, що у зв'язку з надходженням 05.12.2022 вимоги від власниці пошкодженого в ДТП автомобіля - ОСОБА_1 про здійснення страхової виплати у безготівковому порядку на поточний рахунок СТО (одержувач ПАТ «Дніпропетровськ-авто», філія «Автосалон Мерседес»), як потерпілій особі, відповідач, на підставі страхового акту № 3007585-1 від 19.01.2023 визнав нанесення майнової шкоди останньому внаслідок ДТП у розмірі 25284,75 грн, виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 456 від 24.01.2023, яке наявне в матеріалах справи.
З огляду на здійснену відповідачем страхову виплату, останній вважає, що підстав для повторної виплати за даним випадком немає, про що зазначив у відзиві.
Матеріали справи свідчать, що така виплата потерпілій особі була проведена позивачем 23.12.2022 у сумі 23 492,35 грн. (платіжна інструкція № 307580 від 23.12.2022), а відповідач зі свого боку, виплату страхового відшкодування здійснив ліше 24.01.2023 у сумі 25 284,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 456 від 24.01.2023, тобто вже після виплати позивачем страхового відшкодування ОСОБА_1 .
Так, статтею 34.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачений обов'язок страховика протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що виплата відповідачем страхового відшкодування на суму 25 284,45 грн. була здійснена ним на власний ризик, без з'ясування факту сплати потерпілій особі страхового відшкодування ПАТ “СТРАХОВА ГРУПА “ТАС”
Матеріали справи не містять жодних доказів, які б могли підтвердити факт повідомлення ОСОБА_1 відповідача про те, що позивачем вже було здійснено виплату страхового відшкодування, з огляду на що ОСОБА_1 отримала подвійну страхову виплату, а тому суд визнає дії зазначеної особи неправомірними, та такими, що ввели всіх учасників даних правовідносин в оману.
Суд роз'яснює відповідачу, що останній не позбавлений можливості на звернення до потерпілої особи - ОСОБА_1 із вимогою про повернення сплаченої суми грошових коштів у розмірі 25 284,45 грн.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № ЕР 208049592, суд дійшов висновку про те, що у відповідача, у зв'язку з настанням ДТП, виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до останнього.
Беручи до уваги підтверджену матеріалами справи суму сплаченого страховиком на користь страхувальника страхового відшкодування в розмірі 23 492,35 грн, а також враховуючи встановлений полісом № ЕР 208049592 розмір франшизи - 0,00 грн, суд дійшов висновку про те, що у відповідача у зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 23 492,35 грн.
Доказів оплати відповідачем вказаної суми страхового відшкодування на рахунок позивача суду не надано.
Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 23 492,35 грн страхового відшкодування.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування, яка була отримана відповідачем 27.02.2023, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Відповідач у встановлений законодавством строк свого обов'язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування позивачеві не направив, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням вимог закону і він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Встановивши, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з виплати позивачеві страхового відшкодування поза межами граничного строку (не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені за невиконання грошового зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 230 та ч.ч. 1, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Відповідно п. 36.5 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, у даному випадку - позивача.
Як встановлено судом, відповідач отримав заяву позивача про виплату страхового відшкодування 27.02.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповіді відповідача на заяву позивача матеріали справи не містять як і виплати страхового відшкодування.
Відповідач зобов'язаний був здійснити страхове відшкодування позивачеві не пізніше як через 90 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування, а отже зобов'язання відповідача перед позивачем є простроченим з 28.05.2023 (оскільки 28.05.2023 є вихідним днем, і останній день оплати відповідно до ч.5 ст. 254 ЦК України, є перший робочий день, а отже 90 днів з дня отримання заяви спливають 29.05.2023).
З урахуванням прострочення, позивачем заявлено до стягнення пені в розмірі 2 893 грн 74 коп. за період з 29.05.2023 по 30.08.2023, інфляційних втрат в розмірі 45 грн 86 коп. за період червень - липень 2023 та 3% річних в розмірі 181 грн 50 коп. за період з 29.05.2023 по 30.08.2023.
Судом перевірено розрахунок суми пені та з урахуванням виникнення прострочення з 30.05.2023, визнано правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2861 грн 56 коп. пені. Суд відмовляє позивачу у стягненні пені в розмірі 32,18 грн., у зв'язку з необґрунтованістю позову в цій частині.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).
Враховуючи, що правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, як і правовідносини сторін у даній справі, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних.
Суд, перевірив розрахунок 3% річних за допомогою ІПС «Законодавство» та визнав обґрунтованими та правомірно заявленими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 179 грн 57 коп., враховуючи дату початку виникнення прострочення з оплати страхового відшкодування - 30.05.2023. Суд відмовляє позивачу у стягненні 3% річних в розмірі 1,93 грн., у зв'язку з необґрунтованістю позову в цій частині.
Судом також перевірено розрахунок інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення та визнано правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 45 грн 86 коп. інфляційних втрат за період: червень 2023 - ліпень 2023.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст. ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторонни, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО”, (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “СТРАХОВА ГРУПА “ТАС”, (03117, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65, ідентифікаційний код 30115243) суму 23 492 (двадцять три тисячі чотириста дев'яносто дві) грн. 35 коп. страхового відшкодування, 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 57 коп - 3% річних, 45 (сорок п'ять) грн. 86 коп. втрат від інфляції, 2 861 (дві тисячі вісімсот шістдесят одна) грн. 56 коп. пені.
3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО”, (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “СТРАХОВА ГРУПА “ТАС”, (03117, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65, ідентифікаційний код 30115243) суму 2 680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) грн. 55 коп. витрат зі сплати судового збору.
4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
5. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення складено та підписано 13.11.2023.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.