КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконференцзв'язку між Київським апеляційним судом та Ірпінським міським судом Київської області, кримінальне провадження № 12019110000000537 за апеляційною скаргою прокурора у провадженні на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 серпня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 серпня 2023 року, з підготовчого судового засідання, поміж іншого, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019110000000537 по обвинуваченню ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України, повернуто прокурору.
Повертаючи кримінальне провадження прокурору, своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, бо виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, формулювання обвинувачення та кваліфікація дій обвинувачених містить істотні недоліки, що стосуються обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та містить положення, що суперечать одне одному.
Так, при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , _____________________________________________________
Справа №11-кп/824/5069/2023 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_12
Категорія: ч. 3 ст. 307 КК України Доповідач ОСОБА_1
ОСОБА_10 та ОСОБА_11 інкримінованих їм злочинів у даному обвинувальному акті (епізод за 01.12.2020 року, а.с. 11, 20, 28) слідчим допущено описку при написанні прізвища обвинуваченого - ОСОБА_9 , а саме вказано, що 01.12.2020 року близько 23 год. 00 хв., ОСОБА_9 зателефонував до ОСОБА_14 та повідомив останнього про те, що він може прийти до його місця утримання в ДУ «Бучанська виправна колонія № 85» та забрати придбаний наркотичний засіб. Таким чином, в обвинувальному акті фактично викладено обставини вчинення правопорушення іншою особою ОСОБА_9 , який не є обвинуваченим в даному провадженні.
Крім того, в наступному абзаці, на думку суду, допущено помилку в даті вчинення інкримінованих ОСОБА_9 дій.
Так, в обвинувальному акті викладено, що 01.12.2020 р. близько 17 год. 45 хв., ОСОБА_14 перерахував грошові кошти у сумі 900 гривень для придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено, метадон у кількості 0,5 гр., на номер мобільного зв'язку, який використовувався ОСОБА_9 і тоді ж повідомив ОСОБА_14 про те, що придбаний наркотичний засіб він зможе забрати пізніше.
Далі викладено, що того ж дня, тобто 01.12.2020 р. близько 23 год. 15 хв., ОСОБА_9 зателефонував до ОСОБА_14 та повідомив останнього про те, що він може прийти до його місця утримання та забрати придбаний наркотичний засіб.
Втім, далі викладено, що після цього, 01.02.2020 року близько 23 год. 15 хв. ОСОБА_9 , діючи з відома ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконний збут наркотичного засобу, перебуваючи у ДУ «Бучанська виправна колонія № 85», передав ОСОБА_14 , який діяв під контролем правоохоронних органів, паперовий згорток з кристалічною речовиною білого кольору, вчинивши таким чином останньому збут кристалічної речовини білого кольору, що, відповідно до висновку експерта, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - «метадон (фенадон)».»
Тобто описання подальшого безпосереднього збуту наркотичного засобу має дату 01.02.2020 р., що на 10 місяців раніше ніж домовленність про його збут, яка, згідно обвинувального акта, відбулась 01.12.2020 р. Такий виклад обставин вчинення кримінального правопорушення інкримінованого ОСОБА_9 та іншим обвинуваченим суперечить загальноприйнятому перебігу часу, та аналізуючи зміст повного викладу даного епізоду, не зрозуміло коли саме були вчинені ОСОБА_9 вищевказані дії, оскільки в попередньому абзаці не вказано навіть приблизні дата й час, коли ОСОБА_14 зможе забрати придбаний ним наркотичний засіб.
Крім того, в даному обвинувальному акті (а.с. 7, 17, 26, 33, 38) зазначено, що 09.11.2020 року, близько 20 год. 48 хв. ОСОБА_10 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, діючи у складі організованої злочинної групи з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , прибула до вул. Дегтярівська у м. Києві, де у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, яка заздалегідь сховала наркотичний засіб - «метадон» по вул. Дегтярівській у м. Києві, придбала вказаний наркотичний засіб та почала його зберігати при собі. З такого викладу як фактичних обставин, так і формулювання обвинувачення не зрозуміло, яка загальна кількість (маса) наркотичного засобу «метадону» була придбана ОСОБА_10 , за спільною домовленістю, яку масу наркотичного засобу «метадону» в подальшому вона зберігала, перевозила, а в подальшому передала ОСОБА_11 , який передав цей наркотичний засіб на територію ДУ «Бучанська виправна колонія № 85».
Дана обставина є важливою в даному кримінальному провадженні, оскільки в подальшому, як вбачається зі змісту обвинувального акту, саме цей наркотичний засіб, придбаний ОСОБА_10 09.11.2020 року, обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 збували засудженим у ДУ «Бучанська виправна колонія № 85» в декілька етапів, в різних об'ємах.
Така неконкретність в обвинувальному акті не дозволяє суду в подальшому встановити, обставини, які підлягають доказуванню, зокрема щодо об'ємів наркотичного засобу, придбаного та збутого, чи це один й той самий наркотичний засіб, придбання та збут якого інкримінують обвинуваченим.
Крім того, при викладені в різних частинах обвинувального акту кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 було допущено суттєві суперечності між ними.
Так, згідно обвинувального акту, після викладу фактичних обставин справи встановлених прокурором та при формулюванні обвинувачення кожному з обвинувачених (а.с. 11-12): «Правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність: Органом досудового розслідування дії ОСОБА_8 відповідно до ч. 3 ст. 307 КК України кваліфіковано як незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, збут наркотичного засобу, та передача наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчинене організованою групою; відповідно до ч. 3 ст. 307 КК України кваліфіковано як незаконне придбання, зберігання, перевезення, з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчинене повторно, організованою групою. Органом досудового розслідування дії ОСОБА_9 відповідно до ч. 3 ст. 307 КК України кваліфіковано як незаконне придбання та зберігання з метою збуту, збут наркотичного засобу, та передача наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчинене організованою групою; відповідно до ч. 3 ст. 307 КК України кваліфіковано як незаконне придбання та зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчинене повторно, організованою групою. Органом досудового розслідування дії ОСОБА_10 відповідно до ч. 3 ст. 307 КК України кваліфіковано як незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, та передача наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчинене організованою групою. Органом досудового розслідування дії ОСОБА_15 до ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України кваліфіковано як пособництво незаконної передачі наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчинене організованою групою.»
Крім того, при викладі в обвинувальному акті формулювання обвинувачення ОСОБА_8 на початку зазначено, що ОСОБА_8 обвинувачується (а.с. 12) у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, збут наркотичного засобу, та передача наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчинене організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. А також зазначено, що ОСОБА_8 обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту та незаконному збуті наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчиненому повторно, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Разом із тим, як вбачається з подальшого викладу формулювання обвинувачення (а.с. 13-21), ОСОБА_8 по першому епізоду обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, збуті наркотичного засобу, та передачі наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчиненому організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. В другому, третьому та четвертому епізодах (а.с. 19, 20, 21) ОСОБА_8 обвинувачується у незаконному зберіганні з метою збуту та незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненому повторно, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Таким чином, в даному обвинувальному акті при викладенні кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 було допущено суперечності, оскільки в формулюванні обвинувачення ОСОБА_8 по другому, третьому та четвертому епізодах при викладені кваліфікації дій ОСОБА_8 по кожному епізоду, відсутні такі кваліфікуючі ознаки як придбання, перевезення з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчинені повторно, які вказані при написанні кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 та на початку викладу формулювання обвинувачення (а.с. 11-12).
Крім того, при викладені кваліфікації дій та формулюванні обвинувачення ОСОБА_9 (а.с. 21) також зазначено, що він обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту, збуті наркотичного засобу та передачі наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчиненому організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. А також у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту та незаконному збуті наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчиненому повторно, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Разом із тим, при викладені подальшого формулювання обвинувачення ОСОБА_9 по епізодах, по другому епізоду (01.12.2020 р.) на а.с. 28 при викладені кваліфікації дій ОСОБА_9 , відсутня така кваліфікуюча ознака як незаконний збут наркотичного засобу у місця позбавлення волі.
Таким чином, в даному обвинувальному акті при викладенні кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 було допущено суперечності.
Також при викладі фактичних обставин справи та формулюванні обвинувачення (а.с. 33) вказано: «В подальшому вказаний наркотичний засіб, з відома ОСОБА_10 , відповідно до розробленого єдиного злочинного плану відомого всім учасникам групи, був збутий 13.11.2020 року ОСОБА_8 , 20.11.2020 року ОСОБА_9 , 23.11.2020 року ОСОБА_8 та 01.12.2020 року ОСОБА_9 на території ДУ «Бучанська виправна колонія № 85» ОСОБА_14 , який діяв під контролем правоохоронних органів.»
Разом із тим, всупереч, вказаній в обвинувальному акті ролі ОСОБА_10 в організованій ОСОБА_8 групі, вказаних фактичних обставинах щодо обізнаності ОСОБА_10 про збут наркотичного засобу та єдиного злочинного плану, кваліфікація дій ОСОБА_10 не містить такої кваліфікації як збут наркотичного засобу.
За таких обставин, складений обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та порушує гарантовані законом процесуальні права сторін кримінального провадження, порушує основні засади кримінального провадження, зокрема, верховенство права, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинувачених, в тому числі і право на захист, а тому підлягає поверненню прокуророві для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор у провадженні, вважаючи ухвалу суду в частині повернення обвинувального акта прокурору незаконною через невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати в цій частині, а обвинувальний акт повернути до суду першої інстанції на стадію підготовчого судового засідання.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст. 291 КПК України і підстав для його повернення не має, оскільки він містить відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
Що стосується посилання суду як на суттєвий недолік, який перешкоджає призначенню справи до судового розгляду опечатку при написанні прізвища обвинуваченого « ОСОБА_9 » замість ОСОБА_9 , то прокурор звертає увагу, що у судовому засіданні, встановивши анкетні дані обвинуваченого, суд не взяв до уваги той факт, що сторона захисту не вказувала на цей недолік, як на істотний, що дозволяє поставити під сумнів той факт, що кримінальні правопорушення інкримінуються саме ОСОБА_18 , тобто сам обвинувачений і його захисник розуміли, що у обвинувальному акті мова йде саме про ОСОБА_18 .
Теж саме стосується технічної описки у одному з абзаців, який стосується вчинення кримінального правопорушення 01.12.2020, а саме, зазначення 01.02.2020 замість 01.12.2020. Сторона захисту у повному складі не зазначала про те, що цей недолік заважає вірно зрозуміти суть пред'явленого обвинувачення, адже із змісту обвинувального акту, виходячи із структури та послідовності його викладення можна дійти однозначного висновку, що датою вчинення правопорушення є саме 01.12.2020.
Також зазначає, що аналізуючи інші доводи суду, які викладені починаючи з абз. 6 стор. 6 до абз. 8 стор. 7 оскаржуваної ухвали, слід дійти висновку, що вони полягають у незгоді суду з правовою кваліфікацією протиправних дій обвинувачених та невірним, на думку суду, викладенням фактичних обставин, вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень.
Разом з тим, в обвинувальному акті міститься повний виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація вчиненого із посиланням на статті Закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення із зазначенням конкретних дій, які, на думку сторони обвинувачення, утворюють склад інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, а також інші обставини, що, відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.
Визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора, так як виключно прокурор уповноважений підтримувати публічне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Водночас кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо.
Таким чином, сторона обвинувачення наполягає на тому, що обвинувальний акт, який надійшов до місцевого суду, відповідає вимогам ст. 291 КПК України і не містить недоліків, які б перешкоджали його призначенню до судового розгляду, таку ж позицію у підготовчому засіданні висловила сторона захисту. Проте суд, повертаючи обвинувальний акт прокурору з вище вказаних підстав, вдався до формального підходу при його оцінці на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, що є неприпустимим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 проти її задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За приписами ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право із стадії підготовчого судового розгляду повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Згідно із ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Статтею 291 КПК України встановлено вимоги щодо змісту та форми обвинувального акта. Зокрема, обвинувальний акт обов'язково повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Таким чином, рішення про повернення обвинувального акта прокурору може бути прийнято лише в разі, якщо при його складанні допущені порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України.
Як убачається з обвинувального акта по обвинуваченню ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України, в ньому зазначені всі відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд першої інстанції в ухвалі послався на ті обставини, що у вказаному обвинувальному акті відсутні відомості про загальну кількість наркотичного засобу, придбаного ОСОБА_10 , який в подальшому збували ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також наявні суперечності при викладі фактичних обставин справи, формулюванні обвинувачення та кваліфікації дій, зокрема: стосовно ОСОБА_8 по другому, третьому та четвертому епізоду відсутні такі кваліфікуючі ознаки як придбання, перевезення з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу у місця позбавлення волі, вчинені повторно, які вказані при написанні кваліфікації його дій та на початку викладу формулювання обвинувачення; стосовно ОСОБА_9 по другому епізоду при викладенні кваліфікації його дій відсутня така кваліфікуюча ознака як незаконний збут наркотичного засобу у місця позбавлення волі; стосовно ОСОБА_10 - кваліфікація її дій не містить такої кваліфікації як збут наркотичного засобу. Крім того, згідно оскаржуваного рішення, у вказаному обвинувальному акті слідчим допущено описку при написанні прізвища обвинуваченого, а саме ОСОБА_9 замість ОСОБА_9 , а також він містить помилку в даті вчинення інкримінованих ОСОБА_9 дій, а саме 01.02.2020 року замість 01.12.2020 року.
Разом з тим, під час перевірки можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, що є, в тому числі, завданням підготовчого судового засідання, правова оцінка відповідності, викладених в обвинувальному акті, встановлених обставин вчинення кримінальних правопорушень повинна бути дана тільки відносно загальних критеріїв їх відповідності ознакам статті (частин статті) Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність за якою, на думку прокурора, повинна настати відносно обвинувачених.
Згідно п. 13 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Виклад фактичних обставин справи, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у такому обсязі, які прокурор вважає встановленими.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідками підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №273/1053/17.
Отже, зміст формулювання обвинувачення, як складової частини обвинувального акта, яке лише буде підлягати доведенню під час судового розгляду та в аспекті ст. 338 КПК України не завжди може бути остаточним на момент його надходження до суду, має містити формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого КК України, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право, але не зобов'язаний, повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну його невідповідність вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які дійсно перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
У рішенні у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року, зазначено, що ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи. Відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Таким чином, висновки суду щодо невідповідності обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України в частині формулювання обвинувачення та кваліфікації дій ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки вказані обставини є предметом перевірки під час розгляду кримінального провадження по суті. Це ж саме стосується і об'єму наркотичного засобу, який обвинувачені придбали та збували в декілька етапів, зважаючи на те, що розмір наркотичного засобу може впливати на кваліфікацію дій обвинувачених, правильність якої перевіряється по суті розгляду кримінального провадження.
Ті відомості, які містяться в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 307 КК України містять достатні відомості для повного розуміння останніми суті висунутого проти них обвинувачення і є необхідними для підготовки адекватного захисту.
Що стосується прізвища обвинуваченого ОСОБА_9 , яке слідчий у обвинувальному акті в епізоді за 01.12.2020 рік вказав як ОСОБА_9 , то це є очевидною опискою, оскільки в інших випадках прізвище обвинуваченого ОСОБА_9 зазначається правильно, його анкетні дані встановлювалися як під час досудового розслідування, так і в суді першої інстанції і жодних сумнівів щодо правильності пред'явлення обвинувачення саме ОСОБА_9 матеріали кримінального провадження не містять. Не заявлялося з цього приводу будь-яких зауважень чи заперечень і стороною захисту.
Аналогічного висновку приходить колегія суддів і щодо епізоду кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_9 01.12.2020 року, дата якого при описанні безпосереднього збуту наркотичного засобу в обвинувальному акті зазначена - 01.02.2020. Так, виходячи із структури та послідовності викладу обставин справи та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті вбачається, що датою вчинення правопорушення є саме 01.12.2020 року.
Отже, на думку колегії суддів, повертаючи обвинувальний акт прокурору з вищевказаних підстав, суд вийшов за межі предмету судового розгляду, який вирішується у підготовчому судовому засіданні, та фактично вдався до дослідження обставин кримінального провадження і надання оцінки правильності кваліфікації дій обвинувачених, що є неприпустимим на даній стадії судового розгляду.
Також ті обставини, що у обвинувальному акті в одному епізоді невірно зазначено прізвище обвинуваченого ОСОБА_9 та дату одного епізоду вчиненого ним кримінального правопорушення, то зазначені недоліки є очевидними помилками, які сталися при технічному наборі тексту та можуть бути усунуті шляхом виправлення описки і вони жодним чином не перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставності повернення обвинувального акта судом першої інстанції є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 01 серпня 2023 року про повернення прокурору обвинувального акта стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , як така, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора у провадженні підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу прокурора у провадженні задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 серпня 2023 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019110000000537 по обвинуваченню ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України, скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ___________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3