КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.
№ 22-з/824/1254/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ Справа № 369/9135/17
09 листопада 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Смолко А.В.,
розглянувши заяву третьої особи ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою третьої особи ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Пінкевич Н.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 1 957 246 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 299 422 грн. 92 коп., 8% річних у розмірі 288 572 грн. 46 коп., пеню у розмірі 300 000 грн 00 коп. та судові витрати у розмірі 23 452 грн. 26 коп.
У задоволенні решти позовних вимоги відмовлено.
За результатами розгляду апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року колегією суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду прийнято постанову від 17 жовтня 2019 року, якою рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від17 лютого 2017 року у загальному розмірі 3 499 507 (три мільйони чотириста дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот сім) грн. 98 коп., з яких: заборгованість за договором позики у розмірі 1 957 246 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 267 359 грн. 80 коп., вісім процентів річних у розмірі 205 913 грн. 00 коп. та пеня у розмірі 1 068 989 грн. 18 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 39 205 грн. 05 коп.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Після закінчення апеляційного розгляду справи третя особа ОСОБА_1 , який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, подав апеляційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в частині скасування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 1 957 246 грн. 00 коп. та в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в загальному розмірі 3 499 507,98 грн. скасовано.
Апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в розмірі 1 957 246 грн. 00 коп. залишено без змін.
05 жовтня 2023 року третя особа ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування вимог заяви зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року було розглянуто касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року, якою було відмовлено у виправленні описки в постанові Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року. Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, колегія суддів зазначила, що погоджується із заявником, що наявність трьох судових рішень - рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року, постанов Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року та від 10 лютого 2022 року, а також стилістичне формулювання резолютивної частини постанови апеляційного суду від 10 лютого 2022 року дійсно може викликати необхідність роз'яснення, в якому ж саме розмірі складові заборгованості за договором позики (сума позики, проценти, інфляційні втрати, пеня) за результатами остаточного вирішення справи апеляційним судом підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.
Вказує також, що в ухвалі Верховного суду від 24 березня 2023 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року зазначено, що у прохальній частині касаційної скарги заявник просить скасувати повністю рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, що не узгоджується з повноваженнями суду касаційної інстанції, оскільки постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року скасовано. Отже, заявнику необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги і викласти вимоги касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України.
Окрім того, зазначає, що Київським апеляційним судом не було вирішено питання, яким є процесуальний статус ОСОБА_1 у даній справі, що суперечить вимогам ст.53 ЦПК України.
Зазначає, що ним під час розгляду справи до винесення апеляційним судом постанови від 10 лютого 2022 року були подані докази та пояснення, однак судом апеляційної інстанції було вирішено питання про право та не зазначено точної грошової суми що підлягає стягненню, не визначено процесуальний статус апелянта ОСОБА_1 згідно діючого ЦПК України та не визначено розміру судових витрат.
Враховуючи викладене, просить суд ухвалити додаткове рішення, яким зазначити точну грошову суму присуджену до стягнення, а саме: в якому розмірі складові заборгованості за договором позики (сума позики, проценти, інфляційні втрати, пеня) за результатами апеляційного розгляду підлягають стягненню із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . Визначити процесуальний статус ОСОБА_1 , тобто, чи є він,відповідно до вимог ЦПК України в редакції 2004 року, третьою особою із самостійними/без самостійних вимог на стороні позивача/відповідача відповідно до ЦПК України в редакції 2017 року.
06 листопада 2023 року позивач ОСОБА_2 подала заперечення на заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в яких посилається на те, що суди першої та другої інстанції при розгляді даної справи № 369/9135/17 в своїх судових рішеннях зазначити точні грошові суми, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки. Окрім того, на підставі цих рішень судом першої інстанції було видано виконавчий лист щодо стягнення вказаних коштів.
Зазначає, що питання про судові витрати вирішувалося судом апеляційної інстанції при перегляді справи № 369/9135/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , про що свідчить зміст постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року, в якій зазначено: « що оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу».
Щодо процесуального статусу ОСОБА_1 вказує на те, що матеріали справи № 369/9135/17 підтверджують факт того, що суд першої інстанції залучив ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (а.с.210,211, 1 том).
В судове засідання заявник ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_3 та позивачка ОСОБА_2 не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд заяви у їх відсутності.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи заяви третьої особи ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та заперечень позивачки ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
3. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
4. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
5. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Тлумачення положень ст. 270 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення - засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що 09 квітня 2019 року представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Падалко Костянтин Вікторович звернувся до Києво- Сятошинського районного суду Київської області з клопотанням про залучення до участі у розгляді даної справи в якості третьої особи ОСОБА_4 . (т. 1 а.с. 210-211)
Протокольною ухвалою Києво- Святошинського районного суду Київської області від 09 квітня 2019 року було залучено в якості третьої особи ОСОБА_1 . (т. 1 а.с. 212)
У жовтні 2021 року третя особа ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Києво- Святошинського районного суду Київської області від 24 червня2019 року.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 зазначає свій процесуальний статус. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 оскаржував залучення його до участі у справі в якості третьої особи чи посилався в апеляційній скарзі на невизначеність його статусу у даній справі.
Безпідставними є доводи заяви третьої особи ОСОБА_1 про наявність підстав для ухвалення апеляційним судом додаткового судового рішення, так як при ухваленні постанови від 10 лютого 2022 року за його апеляційною скаргою на рішення Києво -Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року, судом апеляційної інстанції не зазначено в постанові точної грошової суми, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з огляду на наступне.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в частині скасування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 1 957 246 грн. 00 коп. та в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в загальному розмірі 3 499 507,98 грн. скасовано.
Апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в розмірі 1 957 246 грн. 00 коп. залишено без змін.
З постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року вбачається, що постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року було скасовано лише в частині скасування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 1 957 246 грн. 00 коп. та в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в загальному розмірі 3 499 507,98 грн.
При цьому, у постанові Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року зазначено, що у даній справі суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 , помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині складової вимоги заборгованості - основного боргу у розмірі 1 957 246 грн. 00 коп., тобто, в тій частині, яка в апеляційному порядку сторонами (позивачем та відповідачем) не оскаржувалась,
Постанова Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 інфляційних втрат у розмірі 267 359 грн. 80 коп., вісім процентів річних у розмірі 205 913 грн. 00 коп. та пені у розмірі 1 068 989 грн. 18 коп., судових витрат у розмірі 39 205 грн. 05 коп. є чинною та не скасована.
З викладеного вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в розмірі 1 957 246 грн. 00 коп. залишено без змін.
З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи заяви третьої особи : ОСОБА_1 про наявність підстав для ухвалення апеляційним судом додаткового рішення у даній справі з метою визначення точної суми стягнення заборгованості.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що 02 червня 2023 року відповідач ОСОБА_3 зверталась до Київського апеляційного суду з заявою про роз'яснення мотивувальної та резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 липня 2023 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_3 про роз'яснення мотивувальної та резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 липня 2023 року про відмову у роз'ясненні мотивувальної та резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року.
З викладеного вбачається, що у задоволенні заяви третьої особи ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою третьої особи ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Пінкевич Н.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 про стягнення заборгованості необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 270 ЦПК України суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви третьої особи ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою третьої особи ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Пінкевич Н.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 10 листопада 2023 року.
Головуючий: Судді: