КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Головуючий у суді першої інстанції Білоцька Л.В.
Єдиний унікальний номер справи № 370/478/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/10402/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.
секретар - Олешко Л.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 25 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до Макарівської селищної ради, ОСОБА_3 , треті особи Макарівська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.
Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2018 року ОСОБА_1 інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Великокарашинської сільради Макарівського району Київської області, ОСОБА_3 , треті особи: Макарівська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , про визнання заповіту недійсним.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 02 червня 2021 року позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року ухвалу суду скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції .
Протокольною ухвалою суду від 17 серпня 2022 року до участі у справі залучено Макарівську селищну раду - правонаступника Великокарашинської сільської ради Макарівського району Київської області (т.2 а.с. 61-62).
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 25 квітня 2023 року позов залишено без розгляду (з підстав неявки позивача у судове засідання, та позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності) .
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просила ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У скарзі зазначила, що суд безпідставно залишив поданий нею позов без розгляду, посилаючись на вимоги п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, оскільки на усі судові засідання, про які її було належним чином повідомлено, вона з'являлася до суду або у судових засіданнях брав участь її представник. Проте в супереч вимогам закону про підготовчі судові засідання, призначені на 22 березня 2023 року, 25 квітня 2023 року її належним чином повідомлено не було. Крім того посилання суду на п.1 ч.1 ст. 257 ЦПК України є хибним, тому що на час подання позову іі дочка була неповнолітньою.
Крім того, апелянт зауважила, що суд першої інстанції не мав законних підстав залишати без розгляду подану нею позовну заяву у підготовчому судовому засіданні, застосувавши при цьому п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, оскільки позивач не з'явився у підготовче судове засідання, а не у судове засідання. Крім того, не мав місця факт її повторної неявки в судове засідання.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь у розгляді справи у режимі відео конференції, призначено відеоконференцію на 09 листопада 2023 року на 13.45 год.
Відповідно до ч.5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи,який подав відповідну заяву.
У судове засідання апеляційного суду , призначене на 09 листопада 2023 року , ОСОБА_1 на зв'язок в режимі відеоконференції не вийшла,тому відео конференція не відбувалася.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 09 листопада 2023 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило, а тому колегія суддів вважає ,що відсутні підстави вважати причини неявки осіб поважними .
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява подана особою, яка на має цивільної процесуальної дієздатності, з огляду на те, що дочка ОСОБА_1 , в інтересах якої вона подала позов стала повнолітньою, а їх неявка до судових засідань робить неможливим заміну позивача та надання ним суду належних пояснень та доказів на підтвердження предмету і підстав позову і у зв'язку із неявкою позивача в судові засідання протягом тривалого часу ( більше п'яти років).
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається ,що справа перебуває у провадженні із лютого 2018 року.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 02 червня 2021 року, у своїй постанові зазначав, що закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не відбулося, тобто розгляд справи перебував на стадії підготовчого процесу, тому у суду були відсутні підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду й, відповідно, застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Разом з тим, як видно із матеріалів справи , після направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, підготовчі судові засідання призначалися неодноразово - 28 вересня 2022 року ( т.2 а.с.82 ).
10 жовтня 2022 року ( а.с.85,знято з розгляду із перебуванням судді на лікарняному),
16 листопада 2022 року (т.2 а.с. знято з розгляду з відсутністю електроенергії у суді) ,
13 грудня 2022 року (т.2 а.с. 96, знято з розгляду з зв'язку із перебуванням судді у нарадчій кімнаті по іншій справі),
17 січня 2023 року (т.2 а.с. 98, сторони не з'явились),
09 лютого 2023 року ( т.2 а.с. 100, відкладено за заявою представника позивачки ),
22 березня 2023 року (т.2 а.с. знято з розгляду із перебуванням судді на лікарняному) ,
25 квітня 2023 року (т.2 а.с. 105, позивач та її представник не з'явились, позов залишено без розгляду).
Як видно із матеріалів справи, судом першої інстанції не приймалися процесуальні рішення щодо закриття підготовчого засідання. Відповідно до п.6 ч.5 ст. 198 ЦПК України у разі відкладення підготовчого засідання або оголошення перерви підготовче засідання продовжується зі стадії на якій засідання було відкладене або у ньому була оголошена перерва. Отже, у справі триває підготовче засідання.
Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Таким чином, підготовче судове провадження - це стадiя судового прoцесу, в якій з'ясовується предмет спoру, позoвні вимoги, заперечення на позoвні вимoги, склад учасників судовoго процесу, вирішення відводів, xарактер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкoдного розгляду справи пo суті, іншими словами, це важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.
Підготовче засідання проводиться судом із повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України).
Частиною другою статті 198 ЦПК України передбачено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у підготовчому засіданні.
За змістом частин першої-другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Виходячи зі змісту вказаних процесуальних норм, підготовче провадження має бути проведено протягом встановлених строків, а неявка належним чином повідомленого про дату та час підготовчого засідання позивача за загальним правилом не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.
Відповідно до частини першої статті 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні.
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава 3 Розділу III «Позовне провадження») та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 3 вказаного розділу).
Стаття 223 ЦПК України, яка, зокрема, передбачає, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору, стосується розгляду справи по суті, у зв'язку з чим регулятивний вплив цієї статті не поширюється на випадок повторної неявки позивача у підготовче засідання.
Отже, умовами залишення позовної заяви без розгляду у випадку повторної неявки в судове засідання позивача є: - повторна, тобто друга поспіль неявка позивача в судове засідання; - повідомлення позивача про судове засідання належним чином; - відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання, або неповідомлення позивачем про причини його неявки в судове засідання; - нез'явлення в судове засідання позивача перешкоджає вирішенню спору; - від позивача не надходила заява про розгляд справи за його відсутності.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Вказана позиція неодноразово підтримувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17 зроблено правовий висновок стосовно застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та зазначено, що аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з'явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19), від 18 січня 2021 року у справі № 760/22245/18 (провадження № 61-15715св19), від 20 січня 2021 року у справі № 569/5089/17 (провадження № 61-19799св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 598/2250/19 (провадження № 61-19688св20).
Суд залишаючи позов без розгляду , вважав , що 05 грудня 2022 року відбулася повторна неявка позивача до суду .
Разом з тим , слід зауважити , що у судовому засіданні призначеного на 22 березня 2023 року( т.2 а.с.101) справу було знято з розгляду із перебуванням судді на лікарняному) , а в судове засідання призначене на 25 квітня 2023 року ( т.2 а.с. 105) позивач та її представник не з'явились і позов залишено без розгляду, а відтак вданому випадку в відсутня повторна, тобто друга поспіль неявка позивача в судове засідання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки , крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи .
За змістом статті 257 ЦПК України повторне неприбуття позивача, належними чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання необхідно розуміти як неприбуття вдруге на розгляд справи за наявності у справі достовірних даних (доказів) щодо належного повідомлення позивача про дату, час і місце судового розгляду.
Таким чином, з урахуванням зазначених норм права та з дотриманням релевантної судової практики Верховного Суду, апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не відбулося, тобто розгляд справи перебуває на стадії підготовчого процесу, тому у суду були відсутні підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду й, відповідно, застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Посилання суду на ту обставину, що на даний час ОСОБА_2 є повнолітньою, а відтак мати ,яка звернулась до суду із позовом і її інтересах вже не є суб'єктом права вимоги, апеляційний суд не бере до уваги, з урахуванням того, що на момент звернення ОСОБА_2 була неповнолітня.
Відсутність у позивача права на звернення до суду є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні позову. Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року (справа №640/21611/19) . З огляду на це, суд першої інстанції, визначившись із характером правовідносин, і суб'єктним складом, не позбавлений можливості залучити ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, і вирішити спір відповідно до вимог закону .
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи можна зробити висновок, що позивачка недобросовісно користується належними їй процесуальними правами, з огляду на те що справа перебуває у провадження більше п'яти років на стадії підготовчого засідання, і суд до розгляду справи по суті не перейшов.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Застосування правових наслідків, передбачених ст.ст. 223, 257 ЦПК України, залежить від таких обставин: належне, відповідно до встановленого процесуальними нормами порядку, повідомлення особи, яка не з'явилась в судове засідання, про час і місце розгляду справи; поважність причини неявки; наявність заяви від позивача про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на вказане , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо цивільної процесуальної здатності ОСОБА_1 , повторності неявки позивача та його представника у судове засідання, оскільки суд не переходив до розгляду справи по суті із проведенням судового засідання, не врахував при цьому висновки , які були викладені в постанові Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року, а тому зазначені порушення суду першої інстанції норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи до суду першої інстанції відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 25 квітня 2023 року
скасувати, справу направити для проводження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2023 року.
Головуючий
Судді