КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Головуючий у суді першої інстанції Яровенко Н.О.
Єдиний унікальний номер справи № 755/5860/23
Апеляційне провадження №22ц/824/12440/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В. ,
секретар - Олешко Л.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року (залишення позову без розгляду), ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року (відмова у поверненні судового збору) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення порядку користування спільною власністю.
Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позову зазначав, що він та відповідач ОСОБА_2 є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Кожному з них належить по 1\2 частини квартири, тобто квартира є спільною сумісною власністю.
Відповідачі, без згоди з позивачем вселяли до квартири сторонніх осіб, чим створювали йому перешкоди у користуванні квартирою, у зв'язку із чим він був змушений залишити місце свого проживання. Позивач неодноразово звертався до органів поліції, суду .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року йому виділено у користування дві житлові кімнати - 12,3 кв.м., 10,1 кв.м. у спірній квартирі . Рішення набрало законної сили 17 жовтня 2019 року.
До моменту набрання рішення законної сили відповідачі використовували всю квартиру, чим завдали йому як матеріальної шкоди , так і моральної.
У прохальній частині позову просив:
- стягнути солідарно з відповідачів на його користь 120837,50 грн на відшкодування шкоди за порушення порядку користування спільною сумісною власністю,
- стягнути судовий збір в сумі 1 745,20 грн.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2023 року відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін .
В судовому засіданні 19 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 подав усну заяву про залишення позову без розгляду.( а.с. 91)
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року позов залишено без розгляду (позивач подав заяву про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті).
У червні 2023 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про повернення йому судового збору.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року відмовлено у поверненні судового збору з підстав ст. 142 ЦПК України).
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвали суду від 19 червня 2023 року та ухвалу судді від 27 червня 2023 року ,ухвалити рішення яким повернути йому судовий збір у розмірі 1 745 ,40 грн.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 09 листопада 2023 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Заяв про причини неявки в судове засідання від сторін до апеляційного суду не надходило. Апелянт ОСОБА_1 приймав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишаючи заяву без розгляду з підстав п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд обґрунтовано виходив із того , що заява про залишення позову без розгляду подана ОСОБА_1 до початку розгляду заяви по суті .
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України( ст..є 43 ЦПК України). При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення заяви без розгляду не є необґрунтованими діями ОСОБА_1 , оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, що не містить обмежень у його реалізації.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору, суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви з таких підстав .
Згідно ч. 2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається у разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).
З матеріалів справи вбачається, що 03 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди внаслідок порушення порядку користування спільною власністю.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року заяву позивача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду задоволено. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди внаслідок порушення порядку користування спільною власністю залишено без розгляду.
Відповідно до статті 142 ЦПК України та статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду та задоволення такої заяви судом, судовий збір, сплачений при його поданні, позивачу.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції .
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає судові рішення законними та обґрунтованими, постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідають фактичним обставинам справи , тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року (залишення позову без розгляду) залишити без змін.
Ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року (відмова у поверненні судового збору) залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2023 року.
Головуючий
Судді