Справа № 759/15658/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5695/2023 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого (ВКЗ) - ОСОБА_10 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 , на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2023 року, якою продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраний щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 25 грудня 2023 року включно, -
ВСТАНОВИЛА :
Згідно з ухвалою суду, в провадженні Святошинського районного суду м. Києва знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023100120000416 від 26.05.2023 року щодо ОСОБА_10 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2023 року ОСОБА_10 продовжено строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 25 грудня 2023 року включно, без визначення розмір застави та відмовлено у клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 на цілодобовий домашній арешт.
Також відмовлено у клопотанні адвокатів та юристів Макарівської ОТГ в порядку ст.180 КПК України про передачу обвинуваченого ОСОБА_10 їм на поруки.
Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, який, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, а тому являє собою значну суспільну небезпеку, оскільки спричинив загибель людини. Також суд відповідно до вимог ст.178 КПК України взяв до уваги інші дані про особу обвинуваченого, зокрема міцність соціальних зв'язків ОСОБА_10 , вік та стан здоров'я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому при винесенні обвинувального вироку.
Суд також вважає, що на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема, можливість обвинуваченого ОСОБА_10 ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), незаконно впливати на потерпілих, свідків та експертів, які ще не допитані у даному кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник в апеляційній скарзі, з урахуванням доповнень, просить ухвалу скасувати, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_10 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою - домашній арешт із забороною цілодобово залишати адресу проживання із застосуванням обов'язків носити електронний засіб контролю; здати на зберігання документи, що дають право на виїзд за межі України.
В обґрунтуванні вказує, що суд при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу не оцінив в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів при вчиненні обвинуваченим кримінального провадження, не встановив, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення.
Захисник зазначає, що в розпорядженні суду є підтверджені відомості, що ОСОБА_10 перебуває у шлюбі, на його виключному утриманні (дружина не працює) перебувають двоє неповнолітніх дітей 2010 та 2016 року народження відповідно, з якими він спільно проживає на території м. Києва та батьки похилого віку, ніколи не притягувався навіть до адміністративної відповідальності, 13 річний стаж роботи в статусі судді, статки виключно в межах визначеної заробітної плати. На переконання апелянта, наведені дані про особу обвинуваченого є більш ніж стримуючим фактором для ОСОБА_10 від переховування, навіть за наявності такої можливості.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків та експертів у кримінальному провадженні, про існування якого, як вказує сторона захисту, без будь-якого обґрунтування та доказів, неодноразово заявляв прокурор і на стадії досудового розслідування. Саме цей ризик, без будь-яких посилань, вдруге наводить й суд в ухвалі про безальтернативне тримання під вартою ОСОБА_10 .
Проте, серед «доказів ризиків» сторони обвинувачення до цього часу будь-яка інформація, що ОСОБА_10 мав спроби впливати на свідків або експертів у вказаному провадженні - не знайшла свого підтвердження.
Поряд з цим, з позиції захисту, висновки експертів в частині дослідження біологічних зразків, які частково вже досліджені судом в межах підготовчого судового засідання, без будь-якого впливу з боку ОСОБА_10 є не тільки суперечливими, але містять протилежну інформацію поряд з відсутністю встановлення бажаного для обвинувачення «стану алкогольного сп'яніння».
З позиції захисту, якщо запропонований прокурором запобіжний захід у виді безальтернативного тримання під вартою не є покаранням без вироку суду, ч.3 ст.176, ч.2 ст.194, ч.5 ст.199 КПК України - за відсутності саме доведення належними доказами, що жоден з запобіжних заходів не пов'язаних з триманням під вартою не зможе запобігти заявленим ризикам кримінального провадження, суд зобов'язаний відмовити у продовженні дії виняткового безальтернативного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Про відсутність не тільки належного, але й будь-якого обґрунтування прокурором недостатності застосування іншого запобіжного заходу, на думку захисника, свідчить текст самого клопотання від 25.10.2023.
Апелянт зазначає, що в жодному клопотанні прокурора, як і в жодній ухвалі суду з цього приводу, обґрунтування недостатності застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, аніж запропонований та безальтернативний - відсутнє.
Захисник вказує, що в світлі змінених обставин кримінального провадження - позиції потерпілих, які поряд із заявами «нам нічого не треба», заявили цивільні позови на суму понад 40 млн. грн., позиція захисту зводиться до наступного.
Суд має належне підтвердження, подане захистом, що доходи, які отримував ОСОБА_10 до затримання, та майновий стан його родини в цілому, не забезпечували можливості виконати вимоги потерпілих у зазначеному розмірі. Вочевидь, перебуваючи під вартою, така можливість у ОСОБА_10 не з'явиться і в подальшому.
Поряд з цим, за наявності третіх осіб, які нададуть згоду фінансово поручитися за належну поведінку ОСОБА_10 у визначеному судом розмірі (визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу), застава здатна забезпечити не тільки ризики кримінального провадження, й частково забезпечити майнові вимоги, заявлені потерпілими у цивільних позовах.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, потерпілого та його представника, які просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Правовими приписами ст.370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку колегії суддів, зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано.
Так, на даний час в провадженні суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України. Пред'явлене йому обвинувачення обґрунтоване викладеними в обвинувальному акті фактами та інформацією, які у своїй сукупності здатні переконати пересічного об'єктивного спостерігача у тому, що обвинувачений може бути причетний до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та на даний час триває судовий розгляд, а питання щодо доведення або не доведення винуватості у його вчиненні не може бути предметом дослідження суду апеляційної інстанції, зважаючи на стадію кримінального провадження та особливості апеляційного розгляду з перегляду конкретного судового рішення. Не вправі давати таку оцінку доказам і суд першої інстанції, оскільки це виходить за межі його повноважень під час судового розгляду, в ході якого докази досліджуються, а оцінка їм може бути надана в нарадчій кімнаті під час прийняття рішення за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.
В свою чергу, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 , як того вимагає закон, суд встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує прокурор, підтверджуються матеріалами провадження.
Колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу та при продовженні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 не зменшились.
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, яке відповідно до положень ст.12 КК України, є тяжким злочином, та внаслідок якого загинула людина. Вказане кримінальне правопорушення беззаперечно викликало суспільний резонанс. Санкція інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Обвинувачений є раніше не судимим, має постійне проживання, перебуває у шлюбі, має на утриманні неповнолітніх дітей, що підтверджує наявність у нього міцних соціальних зв'язків, є суддею Макарівського районного суду Київської області.
На даний час у вказаному кримінальному провадженні не допитані потерпілі та свідки, а тому суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про існування, ризику впливу на них та ухилення від суду.
Наведені дані про особу обвинуваченого, самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута на даний час шляхом застосування до нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також твердження сторони захисту, що стороною обвинувачення не доведено їх наявність, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які на даний час виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 та встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в ч.1 ст.177 КПК України, та на даний час не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка вказує на те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З приписів ч.4 ст.183 КПК України вбачається, що суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З огляду на дискреційні повноваження суду при застосуванні альтернативного запобіжного заходу при взятті особи під варту, колегія суддів вважає, що суд правомірно не визначив розмір застави при його продовженні, з огляду на обвинувачення у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не домашній арешт чи застава, як просить захисник обвинуваченого в апеляційній скарзі, має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст. 401, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 - залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2023 року, якою продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраний щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 25 грудня 2023 року включно - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: