КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 11-кп/824/1316/2023 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
№ 372/783/20
Категорія КК: ч. 3 ст. 185 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_14
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12
перекладача ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Поті Республіки Грузія, громадянина Грузії, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кутаїсі Республіки Грузія, громадянина Грузії, маючий посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , яка втратила чинність 30.09.2016, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця Республіки Грузія, громадянина Грузії, без постійного місця проживання на території України та періодично проживає за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, -
УСТАНОВИЛА:
Вироком Обухівського районного суду Київської області від 08 листопада 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком ОСОБА_8 приєднано частину невідбутого покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 20.09.2017 та ухвали Харківського апеляційного суду від 19.12.2017 у виді одного року позбавлення волі, та призначено остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Цим же вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Цим же вироком ОСОБА_14 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Вирішено питання з процесуальними витратами та речовими доказами у кримінальному провадженні.
Вироком суду встановлено, що 17.03.2019, приблизно о 03 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на заволодіння чужим майном поєднаним із проникненням до житла, одягнувши з метою конспірації рукавички, балаклави, маски, прибули за адресою: АДРЕСА_6 . Переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, перелізли через паркан домоволодіння, де підійшовши до будинку, шляхом віджиму метало пластикового вікна проникли до середини житлового приміщення будинку за вищевказаною адресою, де на другому поверсі спала ОСОБА_15 .
В подальшому, ОСОБА_8 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , обшукали приміщення житлового будинку АДРЕСА_7 , де заволодівши належними ОСОБА_15 майном, винесли його за територію домоволодіння та розпорядилися викраденим на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 135 381 грн., яка станом на момент вчинення кримінального правопорушення більше ніж в 100 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та, відповідно до пункту 2 примітки ст. 185 КК України, є значним розміром.
Крім того, 06.07.2019, приблизно о 03 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та невстановлена судовим розслідуванням особа, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на заволодіння чужим майном поєднаним із проникненням до житла, одягнувши з метою конспірації рукавички, балаклави, маски, прибули за адресою: АДРЕСА_6 . ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановлена судовим розслідуванням особа, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, перелізли через паркан домоволодіння, де підійшовши до будинку, шляхом віджиму метало пластикового вікна проникли до середини житлового приміщення будинку за вищевказаною адресою, де на другому поверсі спали члени родини ОСОБА_16 .В подальшому, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановлена судовим розслідуванням особа обшукали приміщення житлового будинку АДРЕСА_6 , де заволодівши належними ОСОБА_16 майном, яке винесли за територію домоволодіння та розпорядилися на власний розсуд, заподіявши потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 49 393 грн. 83 коп.
Крім того, 30.07.2019, приблизно о 01 годині 30 хвилин, ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та невстановлена судовим розслідуванням особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на заволодіння чужим майном поєднаним із проникненням до житла, одягнувши з метою конспірації рукавички, балаклави, маски, прибули за адресою: АДРЕСА_8 . В подальшому ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та невстановлена судовим розслідуванням особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, перелізли через паркан домоволодіння, де підійшовши до будинку, шляхом віджиму металопластикового вікна проникли до середини житлового приміщення будинку за вищевказаною адресою, де на другому поверсі спала ОСОБА_17 ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та невстановлена судовим розслідуванням особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, обшукали приміщення житлового будинку АДРЕСА_8 , де заволоділи належними ОСОБА_17 ювелірними прикрасами та матеріальними цінностями, заподіявши матеріальних збитків на загальну суму 1 958 554 грн.
Дії обвинувачених кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , просить вказаний вирок скасувати та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Обгрунтовуючи апеляційні вимоги, захисник вказує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження захисник вбачає у тому, що з даних відеозаписів з камер відеоспостереження, які були надані потерпілими вбачаються особи, які вчиняють крадіжку та зовсім не схожі на обвинувачених.
Крім того, судом не було надано належну правову оцінку тому, що на момент вчинення інкримінованих злочинів, ОСОБА_14 не знаходився на території України. Ці обставини, на думку захисника, ставлять під сумнів докази, які пред'явила сторона обвинувачення.
Захисник звертає увагу на істотне порушення органом досудового розслідування КПК України під час отримання доказів в результаті проведення 04.09.2019 обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 у АДРЕСА_3 . Дана слідча дія проведена на підставі постанови слідчого про примусове проникнення до житла. Однак таке рішення не передбачене КПК України. В якості підстави його проведення було вказано на наявність невідкладного випадку, передбаченого ч. 3 ст. 233 КПК України. Така вказівка не відповідає дійсності, так як слідчий знав про те, що буде проводити зазначену слідчу дію задовго. Саме з цією метою слідчий приїжджав з м. Києва до м. Одеса. На думку апелянта, слідчий зобов'язаний був звернутись до слідчого судді для отримання дозолу на проведення обшуку. Натомість останній вдався до маніпуляцій з метою фальшування доказів, оскільки з відеозапису вбачається, що слідчий дуже добре орієнтується в тому де саме лежать викрадені речі, які вони ж і підкунили ОСОБА_9 . Саме в результаті проведення вказаного обшуку були вилучене майно, яке визнано речовим доказом.
Крім того, захисник звертає увагу на те, що розмір заподіяної шкоди, не встановлена у законний спосіб, шляхом призначення експертизи для визначення вартості майна, яке було викрадено у потерпілих.
Захисник вважає, що суд обмежився лише формальним перерахуванням доказів без надання кожному з них належної правової оцінки. Однак сторона захисту, під час судового розгляду неодноразово вказувала на їх недопустимість та неналежність.
Також захисник вважає, що призначене ОСОБА_9 покарання у виді 5 років позбавлення волі є занадто судовим з огляду на відсутність доказів винуватості останнього, а також даних про його особу.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , просить вказаний вирок скасувати та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості осіб в суді і вичерпані можливості їх отримання.
Обгрунтовуючи апеляційні вимоги, захисник вказує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Захисник звертає увагу на істотне порушення органом досудового розслідування КПК України під час отримання доказів в результаті проведення 04.09.2019 обшуку за місцем проживання ОСОБА_18 у АДРЕСА_2 . Дана слідча дія проведена на підставі постанови слідчого про примусове проникнення до житла. Однак таке рішення не передбачене КПК України. В якості підстави його проведення було вказано про наявність невідкладного випадку, передбаченого ч. 3 ст. 233 КПК України. Така вказівка не відповідає дійсності, так як слідчий знав про те, що буде проводити зазначену слідчу дію задовго. Саме з цією метою слідчий приїжджав з м. Києва до м. Миколєва. На думку апелянта, слідчий зобов'язаний був звернутись до слідчого судді для отримання дозолу на проведення обшуку. Натомість останній вдався до маніпуляцій з метою фальшування доказів. З відеозапису, який складається з двох відеофайлів вбачається фіксація знайденої ювелірної прикраси. На початку другої частини відеозапису зафіксовано, що даний речовий доказ разом з іншими речами лежить на столі, хоча по завершенні першої частини відеозапису, її там не було. Таким чином, захисник вбачає наявність фальсифікації доказів в перерві між відео фіксацією, яка має бути безперервною. Натомість суд першої інстанції не взяв до уваги порушення ст. 104 КПК України та не визнав вказаний доказ недопустимим.
Крім того, захисник звертає увагу на те, що розмір заподіяної шкоди, не встановлена у законний спосіб, шляхом призначення експертизи для визначення вартості майна, яке було викрадено у потерпілих.
Захисник вважає, що суд обмежився лише формальним перерахуванням доказів без надання кожному з них належної правової оцінки. Однак сторона захисту, під час судового розгляду неодноразово вказувала на їх недопустимість та неналежність.
Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність захисник вбачає у безпідставному застосуванні до ОСОБА_8 положень ст. 71 ККУкраїни, оскільки від покарання, яке суд приєднав, як невідбуте, обвинуваченого було звільнено ухвалою Ленінського районного суду м. Миколєва від 12.03.2021 у зв'язку з закінченням іспитового строку.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_19 просить вирок Обухівського районного суду Київської області від 08 листопада 2022 року скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким визнати винними ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 /кожного/ у виненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, та призначити ОСОБА_8 покарання у виді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ОСОБА_14 та ОСОБА_9 /кожному/ покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження прокурор вбачає у тому, що суд в мотивувальній та резолютивній частині вироку встановив той факт, що обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 зорганізувались між собою, розподілили ролі, конспірувались, переслідуючи єдиний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів вчинили 3 епізоди кримінальних правопорушень у період часу з 17.03.2019 по 30.07.2019, тобто впродовж майже п'яти місяців скоювали злочини в різних населених пунктах Київської області. На думку апелянта, встановлені судом обставини повністю підтверджують вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Висновок суду про те, що стороною обвинувачення не надано доказів причетності ОСОБА_14 до скоєння крадіжки 05.07.2019 лише з тих підстав, що викрадене майно не було знайдено під час проведення особистого обшуку обвинуваченого та огляду автомобіля, який перебував у його користуванні від 24.09.2019, на думку прокурора, є безпідставним. Речі, які були викрадені у ОСОБА_16 05.07.2019 були вилучені в обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Враховуючи те, що інкриміновані злочини були вчиненні організованою групою, а також те, що після вчинення останнього кримінального правопорушення 30.07.2019 ОСОБА_14 виїжджав за межі території України, та фактично міг реалізувати викрадені речі за кордоном, судом безпідставно прийнято рішення про виключення ОСОБА_14 з числа співвиконавців крадіжки, вчиненої 05.07.2019.
Крім того, сторона обвинувачення вважає безпідставним застосування судом положень ст. 71 КК України під час призначення ОСОБА_18 покарання, оскільки не володіє інформацією про притягнення його до кримінальної відповідальності за вироком Обухівського районного суду Київської області від 03.07.2020.
В апеляційних скаргах з доповненнями обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 просять вирок суду щодо них скасувати, призначити новий судовий розгляд кримінального провадження за їх обвинуваченнм в суді першої інстанції.
Обвинувачені вважають, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Суд безпідставно не визнав ряд доказів сторони обвинувачення недопустимими, хоча вони здобуті з порушенням КПК України, за наявності суперечливих доказів не надав їм жодної правової оцінки.
Так, обшук за місцем проживання ОСОБА_8 проведено без ухвали слідчого судді. Вказівка про наявність невідкладного випадку суперечить положенням ст. 233 КПК України. Під час дослідження в судовому засіданні протоколу даної слідчої дії та відеозапису його проведення було встановлено явне фальшування слідчим доказів, оскільки викрадені речі не зрозуміло де були виявлені. Вказана слідча дія була проведена без захисника та без попередження про її проведення. Відеозапис також не є безперервним та переривається, що дає підстави для сумніву в його достовірності.
Обшук за місцем проживання ОСОБА_9 також був проведений з порушенням КПК України. Під час дослідження в судовому засіданні протоколу даної слідчої дії та відеозапису його проведення також було встановлено явне фальшування доказів, оскільки ОСОБА_9 вивели з помешкання, в якому залишилась його малолітня дитина наодинці з оперативні працівники. Через деякий час відбулась зйомка слідчої дії, з якої вбачається, як оперативні працівники одразу знаходять викрадені речі, не прикладаючи зусиль, щоб їх знайти. Така їх поведінка свідчить про те, що вони знали достовірно де знаходяться викрадені речі, оскільки самі ж їх і підкинули.
Дані роздруківок мобільних телефонів операторів Лайф та Київстар, на думку обвинувачених, є неналежними доказами, так як не містять відомостей, які їх стосуються.
Під час дослідження доказів в суді першої інстанції переглядались відеозаписи з камер відеоспостереження в будинках, де скоєно крадіжки. На записах зафіксовані особи, які зовсім не схожі на апелянтів. Більш того, потерпілий ОСОБА_20 , надаючи показання, зазначив, що камерою відеоспостереження зафіксовано осіб слов'янської зовнішності.
Посилання суду на наявність даних експертиз ДНК, які нібито доводять участь обвинувачених у крадіжках обвинуваченні вважають безпідставними, оскільки жодних таких експертиз не проводилось.
На думку апелянтів, обвинувачення прокурор побудував на припущеннях, а суд першої інстанції безпідставно визнав їх винуватими. Розмір шкоди, яка була завдана потерпілим не підтверджений експертними висновками. Апелянти виражають сумнів того, що вона взагалі була заподіяна, так як потерпіла ОСОБА_21 відмовилася від заявленого позову у зв'язку з відшкодуванням завданої шкоди, розмір якого вдвічі більший за раніше нею заявлений. При цьому обвинувачені стверджують, що не мають відношення до відшкодування збитків, оскільки злочинів не вчиняли та не розуміють яким чином потерпіла отримала кошти.
Доказом того, що ОСОБА_22 не скоював злочину є також те, що він, будучи за межами території України, дізнався про наявність щодо нього кримінального переслідування повернувся до України, оскільки не є винуватим.
Вказують обвинувачені і про порушення їх прав на переклад судового процесу на грузинську мову. Залучення перекладача по відео з ресурсу Вайбер, не є належним виконанням КПК України, оскільки вони не чули якісно перекладу на мову, якою володіють. Надані їм документи, перекладені на грузинську мову містять відомості, які не стосуються даного кримінального провадження, а перекладений вирок відрізняється від мови оригіналу наявністю додаткового епізоду крадіжки від 19.03.2019, якого немає у вироку від 08.11.2022. Також обвинувачені вказують, що прокурором неодноразово змінювалось обвинувачення, що свідчить, на їх думку, про намагання притягнути до відповідальності будь-кого.
Доповнюючи апеляційну скаргу, обвинувачені вказують про порушення судом положень п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, оскільки мотивувальна частина обвинувального вироку відносно них не містить жодного правового аналізу та оцінки перерахованим письмовим документам.
Крім того, сторона захисту вказує про невірну кваліфікацію дій обвинувачених за ч. 3 ст. 185 КК України, визнаючи їх винними у вчиненні таємного викрадення чужого майна, повторно, за попередньою змовою групою осіб. Діяння, у вчиненні якого суд визнав винними обвинувачених передбачено диспозицією ч. 2 ст. 185 КК України. Тобто має місце неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинуваченя та заперечив проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, обвинувачених та захисників на підтримку апеляційних скарг обвинувачених, захисника ОСОБА_11 та заперечення проти апеляційної скарги прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинувачених, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як указують положення п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку, зокрема, зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Формулювання обвинувачення повинно містити всі ознаки складу злочину, у вчиненні якого особу визнано винною, та за своїм змістом відповідати диспозиції норми закону України про кримінальну відповідальність.
Проте, дані вимоги закону судом першої інстанції під час ухвалення вироку щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 - не дотримані, а вирок ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з обвинувального акта, зі зміненим обвинуваченням у кримінальному провадженні № 12019110200001302, дії ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 стороною обвинувачення кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше приміщення, вчинено організованою групою. ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
За змістом вироку суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, кваліфікувавши їх дії за ч. 3 ст. 185 КК України.
Диспозицією ч. 3 ст. 185 КК України передбачена кримінальна відповадіальність за вчинення крадіжки, поєднаної з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому.
Викладаючи фактичні обставини скоєного обвинуваченими кримінального правопорушення, які встановлені судом, зазначено про вчинення крадіжки, поєднаної з проникненням у сховище. Натомість даної кваліфікуючої ознаки судом не вказано при осаточній кваліфікації дії обвинувачених. Мотиви прийняття такого рішення у вироку відсутні.
Крім того, визнаючи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 винуватими за ч. 3 ст. 185 КК України, викладені судом мотиви зміни обвинувачення без попереднього зазначення доказів на підтвердження встановлених судом обставин, на думку колегії суддів, є порушенням п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України. Перелічені назви письмових документів, без вказівки обставин, які вони підтверджують або спростовують, на думку колегії суддів, не є виконанням положень вказаної статті. Так само судом не зазначено підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, з посиланням на те, чому він не приймає до уваги докази, надані стороною обвинувачення. Фактично у вироку взагалі відсутні докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Таким чином, виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, допустивши істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, які, у відповідності з приписами ст.ст. 409, 411, 412, 415 КПК України, тягнуть за собою безумовне скасування вироку суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, як на те посилались в апеляційній скарзі прокурор та захисник ОСОБА_23 в інтересах ОСОБА_24 , тому ці доводи слід перевірити при новому розгляді провадження, а відтак, апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_25 та захисника ОСОБА_23 в інтересах ОСОБА_18 підлягає частковому задоволенню, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_23 в інтересах ОСОБА_26 та обвинувачених ОСОБА_18 , ОСОБА_26 та ОСОБА_14 - задоволенню.
Скасовуючи вирок та призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне запобіжний захід, обраний ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 у виді тримання під вартою продовжити до 05 січня 2024 року. Колегією суддів враховані дані про особу обвинувачених, а саме те, що вони є громадянами Грузії, не мають постійного місця проживання на території Україні, у них відсутні соціальні зв'язки. Враховано судом і тяжкість пред'явленого обвинувачення, що в сукупності обгрунтовано свідчить про наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_23 в інтересах ОСОБА_18 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_25 задовольнити частково.
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_23 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_26 та обвинувачених ОСОБА_18 , ОСОБА_26 , ОСОБА_14 задовольнити.
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 08 листопада 2022 року скасувати.
Призначити новий розгляд в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 за ст. 257; ч. 4 ст. 187; ч. 5 ст. 185 КК України в суді першої інстанції.
Запобіжний захід обраний обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 /кожному/ у виді тримання під вартою, продовжити на 60 днів до 05 січня 2024 року включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
__________________ _________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 11-кп/824/1316/2023 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
№ 372/783/20
Категорія КК: ч. 3 ст. 185 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_14
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12
перекладача ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Поті Республіки Грузія, громадянина Грузії, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кутаїсі Республіки Грузія, громадянина Грузії, маючий посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , яка втратила чинність 30.09.2016, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця Республіки Грузія, громадянина Грузії, без постійного місця проживання на території України та періодично проживає за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, -
УСТАНОВИЛА:
Приймаючи до уваги те, що складання ухвали вимагає значного часу, колегія суддів вважає за можливе обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної її частини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_23 в інтересах ОСОБА_18 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_25 задовольнити частково.
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_23 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_26 та обвинувачених ОСОБА_18 , ОСОБА_26 , ОСОБА_14 задовольнити.
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 08 листопада 2022 року скасувати.
Призначити новий розгляд в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 за ст. 257; ч. 4 ст. 187; ч. 5 ст. 185 КК України в суді першої інстанції.
Запобіжний захід обраний обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 /кожному/ у виді тримання під вартою, продовжити на 60 днів до 05 січня 2024 року включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголосити 13 листопада 2023 року о 10 годині 30 хвилин.
Судді:
__________________ _________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4