КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023року місто Київ
Справа № 357/10369/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14985/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Желепи О. В.
суддів: Мазурик О. Ф., Немировської О. В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапка М. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (змінило назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк») на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2021 року (ухвалене у складі судді Орєхова О. І., повне судове рішення складено 28 вересня 2021 року)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки, виключення реєстраційного запису з Державного реєстру іпотек та про виключення з Державного реєстру заборон обтяження
ВСТАНОВИВ
В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до АТ «Альфа-Банк» про визнання припиненим договору іпотеки.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 01 серпня 2008 року між її сином, ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 388/33/08-Пі. Відповідно до умов даного договору відповідач надав ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості 35 000 Євро, зі сплатою 13,5 % процентів річних з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 31 липня 2018 року.
З метою забезпечення виконання боргових зобов'язань ОСОБА_2 перед банком 01 серпня 2008 року між нею та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено Іпотечний договір № 09/1-123, відповідно до якого вона, ОСОБА_1 , є майновим поручителем за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 388/33/08-Пі від 01 серпня 2008 року.
Відповідно до умов п. 1.1.1. вище вказаного Іпотечного договору, іпотекодержателю (відповідачу) у іпотеку передано нерухоме майно: двокімнатну квартиру загальною площею 76,7 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира, що є предметом іпотеки, належить позивачу на праві приватної власності відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 07 липня 1999 року.
23 вересня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», яке є правонаступник акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І.В., яка вчинила виконавчий напис, яким було звернуто стягнення на вказану квартиру на погашення заборгованості за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 388/33/08-Пі від 01 серпня 2008 року в розмірі 37 181,35 Євро.
Вважаючи вищевказаний виконавчий напис безпідставним, вчиненим з порушенням вимог закону, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 18 квітня 2016 року у справі № 357/2045/16-ц визнано виконавчий напис, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. 23 вересня 2013 року на підставі Іпотечного договору №09\І-123 від 01 серпня 2008 року про звернення стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , належної на праві власності ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.
Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 помер, а вона відмовилась від прийняття спадщини померлого сина, що підтверджується заявою про відмову від спадщини від 17 травня 2018 року, посвідченою приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Станчик С.Б. (зареєстровано в реєстрі № 171).
Дружина і син покійного ОСОБА_2 також відмовились від прийняття спадщини, що підтверджується заявою про відмову від спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 17 травня 2018 року, посвідченою приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Станчик С.Б. (зареєстровано в реєстрі № 169, 170).
Посилалась на те, що відповідно до ч. 1 ст. 608 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1277 Цивільного кодексу України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до ч. 4 ст. 1277 Цивільного кодексу України, територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.
На підстави вищевикладеного, позивач вказувала, що правовідносини за Іпотечним договором № 09/1-123 від 01 серпня 2008 року, фактично припинені, оскільки первинне зобов'язання за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 388/33/08-припинені смертю фізичної особи боржника. Від отримання спадщини всі родичі боржника відмовились, подальші зобов'язання за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 388/33/08-Пі іпотекою не забезпечувались, і відповідно до п. 6.3. Іпотечного договору № 09/1-123 від 01 серпня 2008 року, він припиняється з підстав, передбачених чинним законодавством України.
Таким чином, відповідач втратив право вимоги за Іпотечним договором № 09/1-123 від 01 серпня 2008 року, оскільки зобов'язання після смерті боржника за основним зобов'язанням - не було забезпечене іпотекою.
Крім того, одна із істотних умов іпотечного договору, а також підстава його припинення - строк дії договору, відсутній в Іпотечному договорі № 09/1-123 від 01 серпня 2008 року.
Позивач просила суд визнати припиненими правовідносини за Іпотечним договором № 09/1-123 від 01 серпня 2008 року, укладеним між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , щодо квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , виключити з Державного реєстру іпотек реєстраційний запис про реєстрацію Іпотечного договору № 09/1-123 від 01 серпня 2008 року, укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , щодо квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , виключити з Державного реєстру заборон на відчуження нерухомого майна запис про заборону відчуження квартири АДРЕСА_4 ( а. с. 1-6 ).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано припиненими правовідносини за Іпотечним договором № 09/1-123 від 01 серпня 2008 року, укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Виключено з Державного реєстру іпотек реєстраційний запис про реєстрацію Іпотечного договору № 09/1-123 від 01 серпня 2008 року, укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Виключено з Державного реєстру заборон на відчуження нерухомого майна запис про заборону відчуження квартири АДРЕСА_4 .
Стягнуто з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 522,40 грн.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник АТ «Альфа-Банк» (АТ «Сенс Банк») - Зелена Н.Ю. подала апеляційну скаргу, у якій вказує, що судом не було з'ясовано всіх обставин, що мають істотне значення для справи та не надано їм належної оцінки. Тому просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимогах у повному обсязі.
Вказує, що суд дійшов помилкового висновку, що зобов'язання припинено смертю боржника, а спадкоємці відмовились від прийняття спадщини, оскільки під час розгляду справи не було встановлено місце знаходження спадкової справи, не встановлено місце відкриття спадщини та об'єм спадкового майна, а тому й встановити відсутність спадкоємців у суду не було можливості.
Зазначає, що зобов'язання боржника за кредитним договором не є таким, що нерозривно пов'язане із особою боржника та може бути виконане іншою особою, а отже спірні правовідносини допускають правонаступництво та заяви про відмову від прийняття спадщини не є беззаперечним доказом відсутності спадкоємців після смерті боржника.
Посилається на те, що оскільки заяви про відмову від прийняття спадщини подані не за місцем відкриття спадщини, так як приватний нотаріус повідомив про те, що про відкриття спадщини йому не відомо та порадив звернутись до Єдиного реєстру спадкових справ - вони не є належним та допустими доказом, на які послався суд при ухвалення рішення.
13 січня 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_1 , відповідно до якого вважає апеляційну скаргу банку безпідставною та такою, що не відповідає обставинам справи й поданою із зловживанням правами.
Спростовуючи твердження скаржника щодо не встановлення місця відкриття спадщини, позивачка вказує на те, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яким було: АДРЕСА_5 .
Крім того, у свідоцтві про смерть вказано, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Біла Церква, Київської області й відповідно заяви про відмову від прийняття спадщини подавались до нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області.
Наголошує, що окрім неї - матері, дружини та сина, інших родичів, які б могли стати спадкоємцями, у померлого не було.
Також вказує, що відмова від спадщини є беззастережною та поширюється на весь обсяг спадщини, а тому твердження апелянта про не зазначення від якого саме обсягу спадщини відмовились родичі є маніпулюванням.
Разом з тим, на запит суду приватний нотаріус надав відповідь про відсутність спадкової справи у зв'язку із відсутністю спадкоємців.
Тож, враховуючи викладене у відзиві, ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги банку, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задоволено.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволені позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 783 грн 60 к.
Постановою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд вказував, що апеляційний суд посилаючись на інформаційну довідку зі Спадкового реєстру державного нотаріуса Першої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. Г. від 09 липня 2021 року № 879, за якою 21 травня 2018 року нотаріус завів спадкову справу № 62448389, не встановив підставу заведення спадкової справи та наявність спадкоємців.
Тобто, апеляційний суд на припущеннях дійшов висновку про наявність спадкоємців після смерті позичальника.
Крім того, апеляційний суд у цій справі не встановив не тільки спадкоємців боржника, а й волевиявлення (згоду) іпотекодавця забезпечувати виконання зобов'язання за кредитним договором новим боржником (спадкоємцем).
Таким чином, апеляційний суд не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2023 року визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Желепа О. В. (Головуючий судді), Мазурик О. Ф., Немировська О. В.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.
У судовому засіданні представник АТ «Сенс Банк» адвокат Гуйван І. В. доводи апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2021 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.
Позивач у судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлена судом належним чином.
03 жовтня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача (без участі позивача в судовому засіданні) до якого долучено письмові пояснення, які позивач просить врахувати при ухвалені рішення. Крім того, просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2021 року без змін.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача, яка належним чином повідомлена про розгляд справи та просила розглядати справу за її відсутності.
Згідно статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь Головуючого судді Желепи О. В., пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Як визначено ч.1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. У мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Судом встановлено,що 01 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк» був укладений кредитний договір № 388/33/08-Пі, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості 35 000,00 євро, зі сплатою 13,5 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості до 31 липня 2018 року.
Цього ж дня для забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк» був укладений іпотечний договір № 09/1-123, за умовами якого ОСОБА_1 є майновим поручителем за договором про надання відновлювальної кредитної лінії.
Згідно з пунктом 1.1.1 іпотечного договору ОСОБА_1 передала в іпотеку банку нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 . Квартира, що є предметом іпотеки, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 07 липня 1999 року.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2016 року у справі № 357/2045/16-ц задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда І. В., та визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. 23 вересня 2013 року на підставі іпотечного договору від 01 серпня 2008 року № 09/1-123 про звернення стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 . Зазначене рішення набрало законної сили.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2017 року у справі № 357/9054/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитом на загальну суму57 707,63 євро, що еквівалентно 1 713 300,70 грн, та судові витрати у сумі 25 699,51 грн. Згідно із цим рішенням, зазначена заборгованість виникла у ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі укладеного кредитного договору.
З наявної в матеріалах справи інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження відомо, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 здійснено арешт майна боржника ОСОБА_2 , а саме квартири АДРЕСА_7 .
За інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 24 червня 2021 року зазначена квартира АДРЕСА_8 була відчужена.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28 листопада 2017 року, виданим Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Померлий ОСОБА_2 доводився позивачці сином, що підтверджується свідоцтвом про народження від 30 березня 1964 року серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 відмовилась від прийняття спадщини померлого сина, що підтверджується заявою про відмову від спадщини від 17 травня 2018 року, посвідченою приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Станчик С. Б. та зареєстровано в реєстрі за № 171.
Крім того, дружина і син померлого, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією свідоцтва про одруження та копією свідоцтва про народження, також відмовились від прийняття спадщини, що підтверджується заявою про відмову від спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 17 травня 2018 року, посвідченою приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Станчик С. Б. та зареєстрованою в реєстрі за № № 169, 170.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов суд першої інстанції вказував, що після смерті боржника за кредитним договором його заміна на спадкоємців фактично не відбулася, оскільки його мати - позивач ОСОБА_1 , дружина та син померлого ОСОБА_2 відмовилися від спадщини, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що іпотечний договір підлягає припиненню з виключенням заборони на відчуження іпотечної нерухомості. Також суд в судовому рішення послався на те, що оскільки вимога позивача в частині щодо виключення з Державного реєстру іпотек реєстраційного записупро реєстрацію Іпотечного договору стосовно нерухомого майна є похідною вимогою від первісних позовних вимог, а томутака вимога також підлягає задоволенню.
Апеляційний суд погоджуються з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до 572 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з частиною першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Підстави припинення іпотеки визначені ЦК України та Законом України «Про іпотеку».
Так, частинами першою, другою статті 593 ЦК України передбачено, що право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
При цьому згідно з частиною першою статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
Заміна боржника може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з не залежних від нього, зокрема у результаті його смерті.
У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора стягує заборгованість в межах вартості майна, одержаного у спадщину (стаття 1282 ЦК України).
За змістом зазначеної норми у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов'язанні, який відповідає перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (стаття 1270 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (частина перша статті 1273 ЦК України).
Частиною першою статті 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (частина перша статті 1277 ЦК України).
Порядок заведення спадкової справи регламентовано Главою 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок в редакції, чинній на час заведення спадкової справи).
Згідно з підпунктом 2.1пункту 2 Глави 10 Порядку спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.
Враховуючи зазначене, спадкова справа може бути заведена не лише за заявою спадкоємця про прийняття спадщини, а, зокрема, за заявою про відмову від прийняття спадщини і за претензією кредитора.
З матеріалів справи встановлено, що іпотекодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів спадкової справи № 122/2018 заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вбачається, що заявою від 17 травня 2018 року № № 169, 170 ОСОБА_3 (дружина) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( повнолітній син) відмовились від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 .
Крім того, заявою від 17 травня 2018 року № 171 ОСОБА_1 (мати)відмовилась від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 .
Також відповідно до довідки про місце проживання та склад сім'ї (а.с. 7 т.3), на час смерті боржника ОСОБА_5 з ним проживала лише його дружина ОСОБА_6 , яка відмовилась від спадщини.
Інформації щодо наявності інших спадкоємців матеріали спадкової справи не містять.
Таким чином, після смерті боржника ОСОБА_2 , за кредитним договором його заміна на спадкоємців фактично не відбулася, оскільки дружина, син та мати відмовились від спадщини, а інших спадкоємців у боржника не має.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) сформулювала правову позицію щодо наявності/відсутності згоди іпотекодержателя в разі зміни боржника за основним зобов'язанням.
Зобов'язання за договором поруки нерозривно пов'язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого та/або іпотекодавців відповідну згоду забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (спадкоємцем).
У разі отримання такої згоди правовідносини поруки/іпотеки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя та/або іпотекодавця забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (спадкоємцем) порука та/або іпотека визнаються припиненими.
Отже, в разі відсутності згоди іпотекодавця забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (спадкоємцем) іпотека визнається припиненою.
Вивчивши зміст договору іпотеки, Київським апеляційним судом встановлено, що позивач не надавала згоду забезпечувати своїм майном виконання зобов'язання новим боржником (спадклоємцем).
Представник відповідача також не зміг навести положення іпотечного договору, які б свідчили про те, що позивач передаючи свою квартиру в іпотеку погоджувалась, що її майном будуть забезпечені обов'язки, в разі заміни боржника її сина на іншого боржника спадкоємця в тому числі державу.
Не надано відповідачем також доказів, що кредитор після смерті боржника отримав згоду чи то усну чи письмову від іпотекодавця забезпечувати переданим в іпотеку майном виконання зобов'язань іншим боржником (спадкоємцем).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Доводи апеляційної скарги про не встановлення кола спадкоємців та недоведеність позивачем заявлених вимог, колегія суддів не приймає з огляду на те, що апеляційним судом досліджена відкрита спадкова справа за заявами про відмову від прийняття спадщини, інших доказів на підтвердження своєї позиції, що існують інші спадкоємці, а також згоди іпотекодавця на забезпечення боргів іншого боржника, - відповідач не надає, а тому за таких обставин висновок суду про припинення іпотеки у зв'язку зі смертю боржника, зобов'язання якого були забезпечені такою іпотекою відповідають вимогам Закону та релевантним висновкам Верховного Суду.
Інші доводи скарги законності рішення суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Апеляційний суд за результатами проведеного повторного апеляційного розгляду також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені нею судові витрати за подачу касаційної скарги в сумі 5044 грн. 80 к.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2021 року - залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 044 грн (п'ять тисяч сорок чотири тисячі гривегь) 80 к.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 листопада 2023 року.
Головуючий суддя О. В. Желепа
Судді О. Ф. Мазурик
О. В. Немировська