КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа №362/3904/22
Провадження № 33/824/4710/2023 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий в суді першої інстанції: Попович О.В.
Головуючий в апеляційній інстанції: Матвієнко Ю.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Матвієнко Ю.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 19 вересня 2022 року о 15 год. 23 хв. в с. Липовий Скиток, Фастівського району, Київської області, автодорога Т-138, керував автомобілем «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя та виражене тремтіння пальців рук, від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров'я Обухівської ЦРЛ відмовився, що зафіксовано на нагрудний відео реєстратор, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, у якій посилався на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування судом усіх фактичних обставин справи та ненадання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. При цьому суд підійшов формально до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що в матеріалах справи не містяться докази того, що ОСОБА_1 керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР України.
Поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол недопустимим доказом. З відеозапису вбачається, що в ході розмови працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про виявлені в нього ознаки наркотичного сп'яніння, однак не називає ці ознаки та пропонує пройти огляд на стан сп'яніння. Наведене свідчить про те, що поліцейський діяв упереджено, з метою складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Скаржник в апеляційній скарзі також посилається на те, що йому не було роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, а також права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, внаслідок чого він не міг належним чином оцінити ситуацію та правильно відреагувати на неї.
Крім того, наявний в матеріалах справи відеозапис є неповним, на ньому не відображені події, які стали підставою для відмови від проходження огляду у лікаря на стан наркотичного сп'яніння.
Вищенаведене у своїй сукупності, на думку апелянта, є підставою для висновку про те, що його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, мотивоване тим, що 18.08.2023 року розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 та його адвоката, а копію оскаржуваної постанови скаржник отримав поштою 11.09.2023 року. Вищенаведені причини, на думку апелянта, є поважними та достатніми для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Апеляційний суд, розглянувши доводи клопотання про поновлення строку, визнає їх обґрунтованими та поновлює апелянту строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката Федака М.Л., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Так, зібраними у справі доказами є: протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 042045 від 19.09.2022 року (а.с.1); акт огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я (а.с.2); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.09.2022 року (а.с.3); рапорт ст. інспектора СПД №1 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції Здершка Б.В. від 19.09.2022 р. (а.с.4); розписка ОСОБА_2 про доставлення автомобіля за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5); копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 632850 від 19.09.2022 року (а.с.15); диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с.16).
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність особи настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так само за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову осіб, які керують транспортними засобами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, диспозицією ч. 1 статті 130 КУпАП охоплюються одразу три склади адміністративного правопорушення: по-перше, керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє, відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Кожен склад складає окреме правопорушення.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, абз. 2 п. 27 роз'яснено, що якщо водій ухиляється від огляду, це є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у зв'язку із виявленими у нього ознаками наркотичного сп'яніння на місці зупинки або в закладі охорони здоров'я, на що отримує відмову ОСОБА_1 , після чого інспектор зазначає, що на ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, повністю доведена у розумінні ст. 251 КУпАП належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 042045 від 19.09.2022 року, складеним та підписаним уповноваженою на це особою та самим ОСОБА_1 ; актом огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, у якому зазначено ознаки наркотичного сп'яніння, наявні у ОСОБА_1 , та зазначено, що огляд не проводився у встановленому законом порядку на стан сп'яніння; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, де зазначено, що особа не доставлялась до Обухівської ЦРЛ, у зв'язку з відмовою від проходження огляду; диском з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, при перегляді якого підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння; рапортом ст. інспектора СПД №1 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції Здершка Б.В. щодо обставин події, в якому зазначено, що під час несення служби було виявлено автомобіль «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , водій якого порушив ПДР України, в подальшому вказаний транспортний засіб був зупинений. За кермом автомобіля знаходився ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм, були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння та в подальшому запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку, на що ОСОБА_1 відмовився. На водія було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП та постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 632850 від 19.09.2022 року за ч.5 ст. 121 КУпАП.; розпискою ОСОБА_2 про доставлення автомобіля за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП., а тому доводи ОСОБА_1 про те, що йому не були роз'яснені його права, апеляційним судом не беруться до уваги.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння - звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя та виражене тремтіння пальців рук, виявлені працівниками поліції 19.09.2022 року у ОСОБА_1 в розумінні п.п. 2, 3 п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 , який реалізував своє право володіти і керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який 19 вересня 2022 року в с. Липовий Скиток, Фастівського району, Київської області керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку на вимогу працівника поліції відмовився.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та порушив ПДР України, спростовуються наявним у справі відеозаписом, з якого вбачається, що працівник поліції з'ясовує у ОСОБА_1 його анкетні дані та відомості щодо автомобіля, яким він керував, запитав у водія про виявлені пошкодження на транспортному засобі, на що останній сказав, що пошкодив його сам біля дому. Далі працівник поліції запитує у ОСОБА_1 куди він рухався на даному автомобілі, на що отримує відповідь, що рухався додому з роботи. Під час пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння, ОСОБА_1 поводив себе як водій транспортного засобу,та не висловив жодних заперечень з приводу того, що він керував транспортним засобом. Також, доказом того, що ОСОБА_1 порушив ПДР України є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 632850 від 19.09.2022 року, де зазначено, що ОСОБА_1 порушив п. 2.3в ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Щодо посилань скаржника на те, що відеозапис який міститься в матеріалах справи є неповний, і у ньому не відображені події, які стали підставою для відмови від проходження огляду у лікаря, а тому відеозапис є неналежним та не допустимим доказом, то такі посилання є неспроможними, оскільки відеозапис має чітку і логічну послідовність обставин, що мали місце 19.09.2022 року о 15 год. 23 хв. під час спілкування співробітників поліції із ОСОБА_1 , на ньому чітко зафіксовано повідомлення працівників поліції про наявність у водія ознак наркотичного сп'яніння та саму відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, тобто всі події, що стосуються безпосередньо складу ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду, спростовуються наявним у справі відеозаписом, на якому зафіксовано, що працівник поліції після того, як ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан сп'яніння, сказав, що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, в подальшому його буде ознайомлено з даним протоколом, а адміністративні матеріали будуть передані до Васильківського міськрайонного суду Київської області для розгляду, на що ОСОБА_1 сказав «зрозуміло». Про ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 042045 від 19.09.2022 року свідчить його власний підпис на даному протоколі.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол недопустимим доказом, оскільки суд апеляційної інстанції вважає, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, порушень вищезазначених Інструкції, Порядку та вимог ст. 266 КУпАП допущено не було. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій тощо) апеляційному суду не надано.
Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про відсутність в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст.279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження у справі, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи наведене, вважаю, що постанова судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2023 року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Ю.О. Матвієнко