ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
07.11.2023 Справа №905/800/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Лавриш О.В.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня №3” Краматорської міської ради, м.Краматорськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша Фармація Донеччини”, м.Харків
про стягнення 1050749,68 грн
Представники сторін:
від позивача (в режимі відеоконференції): Коломієць О.М. - в порядку самопредставництва;
від відповідача (в режимі відеоконференції): Дородних С.В. - адвокат, на підставі ордеру
Суть спору: Позивач, Комунальне некомерційне підприємство “Міська лікарня №3” Краматорської міської ради, м.Краматорськ, звернувся до Господарського суду Донецької області із позовною до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша Фармація Донеччини”, м.Харків, про стягнення 1050749,68 грн, з яких 823507,55 грн - сума боргу з урахуванням індексу інфляції, 214379,00 грн - пеня, 12863,13 грн - 3% річних.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №477 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів, у зв'язку з чим нарахував пеню та 3% річних.
Ухвалою суду від 03.07.2023 позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 3» Краматорської міської ради, м.Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Фармація Донеччини», м.Харків про стягнення 1050749,68 грн - залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/800/23, здійснювати розгляд справи вирішено за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.08.2023 об 11:00 год.
21.08.2023 від відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша Фармація Донеччини”, м.Харків, через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує. Відповідач наполягає, що постановою Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 встановлено автоматичний порядок звільнення орендарів від обов'язку внесення орендної плати за договорами оренди державного та комунального майна з початку ведення в Україні воєнного стану (з 24.02.2022). Починаючи з 24.02.2022 та до моменту припинення чи скасування воєнного стану, а згодом, ще протягом трьох місяців орендар має правову підставу для звільнення його від обов'язку сплачувати орендну плату за користування нерухомого майна: нежитлового приміщення першого поверху будівлі терапевтичного корпусу, розташованого за адресою: Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Героїв України, б. 17. Також, відповідачем вказується, що зі здійсненого позивачем розрахунку суми борг не можливо достеменно встановити боргові періоди, за які здійснюються стягнення та позивачем не надано до позовної заяви акт приймання-передачі нерухомого майна на підтвердження факту початку чи припинення відповідних правовідносин.
21.08.2023 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 18.08.2023 про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 22.08.2023 відкладено підготовче засідання на 06.09.2023 о 13:00год.
01.09.2023 від позивача на електронну адресу суду надійшли відповідь на відзив, правова позиція щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху та детальний розрахунок суми заборгованості орендаря з орендної плати (не скріплено ЕЦП).
05.09.2023 від позивача до канцелярії суду надійшли відповідь на відзив, правова позиція щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху та детальний розрахунок суми заборгованості орендаря з орендної плати. За змістом відповіді на відзив позивачем повідомлено, що останній вважає, що строк початку та закінчення оренди не є предметом спору цього позову, ні позивач ні відповідач не заперечують факту передачі в оренду приміщення за розглядуваним договором. Позивач зазначає, що Конституцією України закріплено положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, окрім випадків коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, а тому Постанову Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 в частині звільнення орендарів державного і комунального майна слід застосовувати наступним чином: постанова діє з 01.06.2022 (з моменту набрання її чинності) і припиняє свою дію 31.12.2022, оскільки в самій постанові прописано, що в будь-якому разі норма закону діє до 31.12.2022. Також позивачем наголошується, що відповідач не заперечує, що приміщення використовує у своїй господарській діяльності, підстав, які впливають на здатність відповідача сплачувати оренду плату, немає.
Ухвалою суду від 06.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/800/23 на 30 (тридцять) днів; відкладено підготовче засідання на 28.09.2023 о 13:00год.
27.09.2023 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 26.09.2023 про залишення позовної заяви без руху.
27.09.2023 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній не погоджується із викладеними позивачем у відповіді на відзив твердженнями та просить суд повністю відмовити в задоволенні позову. Відповідач наполягає, що постановою Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 встановлено автоматичний порядок звільнення орендарів від обов'язку внесення орендної плати за договорами оренди державного та комунального майна з початку ведення в Україні воєнного стану (з 24.02.2022 року) та до моменту припинення чи скасування воєнного стану, а згодом, ще протягом трьох місяців.
28.09.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів надсилання позивачу заперечень.
Ухвалою суду від 28.09.2023 у задоволенні клопотань відповідача б/н від 18.08.2023 та б/н від 26.09.2023 про залишення позовної заяви без руху - відмовлено; відкладено підготовче засідання на 17.10.2023 о 14:00 год.
Ухвалою суду від 17.10.2023 у задоволенні усного клопотання представника позивача про надання часу для подання до суду доказів направлення актів та рахунків на адресу відповідача - відмовлено; закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 07.11.2023 о 12:00год.
06.11.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява №01-11/1271 від 30.10.2023 про зменшення позовних вимог та приєднання доказів до матеріалів справи.
В судове засідання в режимі відеоконференції 07.11.2023 з'явилась представник позивача, надала пояснення по суті справи, просила прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, задовольнити клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання в режимі відеоконференції 07.11.2023 з'явився представник відповідача, надав пояснення по суті справи, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, заперечував щодо прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення позовних вимог та задоволення клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
Суд розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог зазначає наступне.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Стаття 118 Господарського процесуального кодексу України, визначає, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, підготовче провадження у справі №905/800/23 було закрито 17.10.2023, що підтверджується відповідною ухвалою суду, заява про зменшення позовних вимог подана позивачем після закриття підготовчого провадження.
Враховуючи, що заяву про зменшення позовних вимог подано після закінчення процесуального строку встановленого п.2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив залишити дану заяву без розгляду.
Поряд з цим, суд розглянувши заяву позивача про приєднання доказів до матеріалів справи зазначає.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, крім іншого, мають право подавати докази.
Згідно з ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Враховуючи, що докази, долучені до заяви про зменшення позовних вимог не подані у встановлений процесуальним законом строк та, при цьому, позивачем не обґрунтовано неможливість їх подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, такі докази до розгляду судом не приймаються на підставі ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.
29.11.2021 між Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня № 3» Краматорської міської ради (орендодавець, балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Фармація Донеччини» (орендар) було укладено договір № 477 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності.
Договір складається із Змінюваних умов договору (Умови) та Незмінюваних умов договору.
Об'єктом оренди та складом майна є нежитлове приміщення, площею 62,5 м2, що знаходиться на 1-му поверсі будівлі терапевтичного корпусу, розташованого за адресою: Донецька обл., м.Краматорськ, вул. Героїв України, 17 (п. 4.1 Умов).
Майно отримано в оренду в результаті аукціону (п. 5.1 Умов).
Ринкова (оціночна) вартість майна становить 185710,00грн без ПДВ (п.6.1 Умов).
Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 65100,00 грн, без податку на додану вартість (п. 9.1 Умов).
Строк договору складає 5 років з дати набрання чинності цим договором (п. 12.1 Умов).
Орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 умов (п. 1.1 договору).
Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору (п. 2.1 договору).
Орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору (п. 3.1 договору).
Якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року (п. 3.2 договору).
Орендар сплачує орендну плату балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством). щомісяця:
до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (п. 3.3 договору).
Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується до місцевого бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу. Протягом п'яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість (п. 3.4 договору).
На суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (п.3.9 договору).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором (п.11.1. договору)
Цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (п. 12.1 договору).
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств без зауважень та виправлень.
29.11.2021 в день укладення договору № 477 від 29.11.2021 сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності про наступне.
На виконання договору оренди нерухомого майна від 29.11.2021 № 477 (договір оренди) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до комунальної власності (п. 1 акту).
В пункті 2 акту міститься інформація про майно, що передається в оренду, а саме це нежитлове приміщення, розташоване на 1 поверсі, загальна площа якого складає 62,5 кв.м. та знаходиться за адресою: Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Героїв України, б.17.
Акт підписаний позивачем та відповідачем, скріплений печатками підприємств, зауважень та виправлень не містить.
До позовної заяви позивачем надані рахунки до договору № 477 від 29.11.2021, а саме:
- № 45 від 28.02.2022 за 02.2022 на суму 78120,00 грн;
- № 61 від 31.03.2022 за 03.2022 на суму 78120,00 грн;
- № 75 від 30.04.2022 за 04.2022 на суму 78120,00 грн;
- № 84 від 31.05.2022 за 05.2022 на суму 78120,00 грн;
- № 13 від 31.01.2023 за 01.2023 на суму 78120,00 грн;
- № 36 від 28.02.2023 за 02.2022 на суму 78120,00 грн;
- № 51 від 31.03.2023 за 03.2022 на суму 78120,00 грн;
- № 66 від 30.04.2023 за 04.2022 на суму 78120,00 грн;
- № 89 від 31.05.2023 за 05.2022 на суму 78120,00 грн.
За фактом наданих відповідачу послуг з оренди позивачем сформовано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):
- № 105 від 15.06.2023 за оренду за січень 2022 року в розмірі 71610,00 грн;
- № 106 від 15.06.2023 за оренду за лютий 2022 року в розмірі 85932,00 грн;
- № 107 від 15.06.2023 за оренду за березень 2022 року в розмірі 85932,00 грн;
- № 108 від 15.06.2023 за оренду за квітень 2022 року в розмірі 85932,00 грн;
- № 109 від 15.06.2023 за оренду за травень 2022 року в розмірі 85932,00 грн;
- № 110 від 15.06.2023 за оренду за січень 2023 року в розмірі 108789,91 грн;
- № 111 від 15.06.2023 за оренду за лютий 2023 року в розмірі 108789,91 грн;
- № 112 від 15.06.2023 за оренду за березень 2023 року в розмірі 108789,91 грн;
- № 113 від 15.06.2023 за оренду за квітень 2023 року в розмірі 108789,91 грн;
- № 114 від 15.06.2023 за оренду за травень 2023 року в розмірі 108789,91 грн.
Зазначені акти містять підписи та печатку з боку виконавця (позивача), представником відповідача акти не підписані.
Відповідачем було направлено на адресу позивача лист № 23-17 від 23.12.2022, в якому просив останнього не враховувати орендну плату починаючи з 24.02.2022 посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».
09.01.2023 відповідачем було здійснено орендну плату за лютий 2023 року в сумі 64170,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 46.
У відповідь на лист відповідача № 23-17 від 23.12.2022 позивач направив на адресу відповідача лист № 01-11/207 від 09.02.2023, в якому зазначав, що ті обставини, на які посилався відповідач у своєму листі, не передбачені умовами укладеного між ними договору.
Листом б/н від 13.03.2023 відповідач надав позивачу відповідь на лист № 01-11/207 від 09.02.2023 та вказав, що керуючись нормами чинного законодавства та укладеного договору оренди комунального майна, у них відсутня заборгованість в заявленому позивачем розмірі. Зазначено, що у період з 13.04.2022 по 25.11.2022 орендоване приміщення не використовувалось відповідачем з метою здійснення господарської діяльності, заявлено про намір і надалі використовувати орендоване приміщення з метою розміщення аптечного закладу, але в межах норм чинного законодавства.
03.07.2023 відповідачем надано відповідь на вимогу позивача №03-07/23 за змістом якої зазначено, що ТОВ "Перша Фармація Донеччини" починаючи з 24.02.2022 року та до моменту припинення чи скасування воєнного стану, а згодом ще протягом трьох місяців має правову підставу для звільнення його від обов'язку сплачувати орендну плату за користування нерухомим майном.
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав умови укладеного між ним та позивачем договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 477 від 29.11.2021 в частині здійснення повної та своєчасної орендної плати, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення основного боргу в розмірі 823507,55 грн за період з лютого 2022 року по травень 2022 року та з січня 2023 року по травень 2023 року, а також пені в розмірі 214379,00 грн та 3% річних в розмірі 12863,13 грн.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд дійшов наступного.
Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 626, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а також Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Частинами 1 та 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами ст. 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 477 від 29.11.2021 підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи 29.11.2021 в день укладення договору № 477 від 29.11.2021 позивач передав, а відповідач прийняв за актом приймання-передачі в оренду нерухоме майно.
Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
За визначенням ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
За ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
У ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.
Згідно п. 9.1 Умов місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 65100,00 грн, без податку на додану вартість.
З сумою ПДВ вартість місячної орендної плати складає 78120,00 грн (20 % ПДВ х 65100,00 грн = 13020,00 грн).
Якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року (п. 3.2 договору).
Річний індекс інфляції за 2021 рік становить 110,0 %, за 2022 рік - 126,6 %, таким чином місячна орендна плата складає у 2022 році - 85932,00 грн (78120,00 грн х 110%); місячна орендна плата складає у 2023 році - 108789,91 грн (85932,00 грн х 126,6 %).
Згідно п. 3.3 договору орендар сплачує орендну плату балансоутримувачу щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в - оренду за результатами аукціону.
Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується до місцевого бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу. Протягом п'яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість (п. 3.4 договору).
Дослідивши надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), суд зазначає, що всі акти датовані однією датою - 15.06.2023, незважаючи на те, за який період акт сформований, а також суду не надані докази направлення означених актів відповідачу.
В рахунках № 36 від 28.02.2023, № 51 від 31.03.2023, № 66 від 30.04.2023 та № 89 від 31.05.2023 невірно визначено період надання послуги, тобто рахунки датовані 2023 роком, а в найменуванні наданих послуг зазначається за відповідні місяці 2022 року, крім того у всіх рахунках невірно зазначений розмір орендної плати 78120,00 грн, замість 85932,00 грн за 2022 рік та 108789,91 грн за 2023 рік. Доказів направлення рахунків на адресу відповідача суду не надано.
Водночас умовами договору № 477 від 29.11.2021 не встановлено настання строку оплати в залежності від виставлення рахунків або підписання сторонами актів здачі-прийняття робіт. Навпаки строки оплати чітко встановлені п. 3.3 договору, і підписання вказаних актів не є умовою для сплати орендних платежів.
Суд зазначає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а отже, наявність або відсутність доказів направлення рахунку на адресу відповідача не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість з урахуванням умов договору № 477 від 29.11.2021.
В свою чергу матеріалами справи підтверджується, що відповідач використовує орендоване приміщення з метою розміщення аптечного закладу.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондуються зі ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стосовно сплати оренди за лютий-травень 2022 року суд зазначає таке.
Договір № 477 від 29.11.2021 набрав чинності 29.11.2021.
Підпунктом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» передбачено, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р., за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна, а саме, які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (зокрема, Донецька область).
Водночас, підпунктом 5 пункту 1 Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 передбачено, що звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до пункту 1 Постанови № 634 здійснюється без окремого рішення орендодавця.
Відповідно до пункту 16 Постанови № 634 від 27.05.2022 орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї Постанови, починаючи з 24.02.2022.
Постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" набрала законної сили 01.06.2022.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем нарахована до стягнення з відповідача орендна плата зокрема за період лютий-травень 2022 року; період червень-грудень 2022 року позивач не включає до періоду заборгованості на підставі зазначеної вище Постанови.
У питанні критеріїв вибору та особливостей застосування Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» в залежності від набрання ним чинності та його дії на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з такого.
Приписами частини першої статті 58 Конституції України унормовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
При цьому положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватися на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99).
Таким чином, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правовим актом, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено в 2 пункті Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися 1) негайно (безпосередня дія); 2) шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма); 3) шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Під зворотною (ретроактивною) дією акта цивільного/господарського законодавства розуміється поширення його дії на відносини, що виникли до набрання ним чинності.
Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного/господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства.
Отже, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Закріплення названого принципу є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 у справі № 1-зп/1997).
Водночас, цивільне/господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою, але виключно тоді, коли зворотна дія цих актів, по-перше, встановлена в них самих, а, по-друге, якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта), під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на викладене та враховуючи вимоги пункту 16 Постанови № 634 від 27.05.2022, суд вважає, що вказаними положеннями нормативно-правового акта, який набув чинності 01.06.2022, орендарі комунального майна, які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (зокрема, Донецька область), звільняються від орендної плати в умовах воєнного стану відповідно п. 1 Постанови №634 від 27.05.2022, починаючи з 24.02.2022. Тобто, має місце надання зворотної сили нормативно-правовому акту в часі (ретроактивна дія) шляхом прямої вказівки про це в такому нормативно-правовому акті, і такий темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України, оскільки ретроактивна дія вказаної Постанови уточнює початкові наміри законодавця забезпечити правову визначеність орендаря в умовах воєнного стану, який запроваджено в Україні з 24.02.2022.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 квітня 2023 року по справі № 917/565/22.
Тому суд дійшов висновку, що відповідач був звільнений від сплати орендної плати з 24.02.2022 по 31.12.2022.
Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що відповідач звільнений від орендної плати у 2023 році, оскільки в підпункті 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 встановлено, що орендарі звільняються від орендної плати "у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р".
Крім того, згідно ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, одночасно відповідачем не доведено, що в 2023 році відповідач не використовував орендоване майно.
Враховуючи викладене вище, у зв'язку із тим, що в період 24.02.2022-31.12.2022 відповідач звільнений від сплати орендної плати за комунальне майно, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявленої вимоги про стягнення основного боргу за лютий 2022 року у розмірі 70587,00 грн (85932,00 грн : 28 днів х 23 дні), січень-травень 2023 року у розмірі 479779,55 грн, отже до стягнення підлягає суму боргу в розмірі 550366,55грн.
Щодо заявленої вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 214379,00 грн та 3% річних в розмірі 12863,13 грн за період з 28.02.2022 по 15.06.2023 суд зазначає наступне.
На суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (п. 3.9 договору).
В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Господарський суд звертає увагу, що договір між сторонами був укладений 29.11.2021, тобто укладаючи договір сторони мали бути обізнаними зі змінами законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та відповідний карантин був продовженим до 30.06.2023 (згідно постанови Кабінетом Міністрів №383 від 25.04.2023).
Отже, нарахування пені за зобов'язаннями з лютого 2022 року по 15.06.2023 є правомірним.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та 3 % річних, суд визнає його частково невірним, оскільки позивачем нараховані пеня та 3% річних за кожен місяць оренди на суму 78120,00грн, яка є меншою ніж передбачена умовами договору, однак, суд не може виходити за межі позовних вимог, також позивач помилково нарахував пеню та 3% річних за період користування майном з 24.02.2022 по травень 2022 року.
Пеню та 3 % річних за зобов'язаннями відповідача за лютий 2022 року суд перераховує на суму заборгованості у розмірі 70587,00 грн.
Здійснивши перерахунок суми пені та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «Ліга.Закон», суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних підлягає частковому задоволенню, а саме пеня в розмірі 71824,53 грн, 3% річних в розмірі 4640,16 грн.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 74, 76, 80, 91, 113, 118, 119, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради, м.Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Фармація Донеччини», м.Харків про стягнення 1050749,68 грн, з яких сума боргу з орендної плати у розмірі 823507,55 грн, пеня у розмірі 214379,00 грн, 3% річних у розмірі 12863,13 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Фармація Донеччини», м.Харків (61038, м.Харків, Білостоцький в?їзд, б.3, код ЄДРПОУ 43940383) на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради, м.Краматорськ (84331, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Героїв України, б.17, код ЄДРПОУ 01990810) суму боргу з орендної плати в розмірі 550366,55 грн, пеня в розмірі 71824,53 грн, 3% річних в розмірі 4640,16 грн, а також судовий збір в розмірі 9402,47 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошена та підписана 07.11.2023. Повний текст рішення підписано 13.11.2023.
Суддя Г.Є. Курило