ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.11.2023р. Справа № 904/4076/23
За позовом: Дніпровської міської ради, м. Дніпро
До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Таймс Білдінг», м. Дніпро
Третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро
Третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Дніпро
Третя особа - 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандсіті-Інвест», м. Дніпро
Третя особа - 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал строй групп», м. Дніпро
Третя особа - 5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грантсіті-Інвест», м. Дніпро
Про: усунення перешкод у користуванні майном
Суддя Васильєв О.Ю.
Без участі представників сторін
СУТЬ СПОРУ:
Дніпровська міська рада (позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Таймс Білдінг» (відповідач), третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради; третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ; третя особа - 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача : ТОВ «Грандсіті-Інвест»; третя особа - 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ТОВ «Капітал строй групп»; третя особа - 5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ТОВ «Грантсіті-Інвест» про:
- усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ТОВ «Таймс Білдінг» знести самочинно збудоване нерухоме майно - торгівельний павільйон літ. А-1, що складається з нежитлового приміщення II поз.2, загальною площею 45 кв.м, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 922685312101) та нежитлового приміщення І поз.1, загальною площею 45 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 922663912101);
- скасування державної реєстрації та припинення права власності із закриттям розділу на об'єкти нерухомого майна, а саме: торгівельний павільйон літ. А-1, нежитлове приміщення II поз. 2, загальною площею 45 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 922685312101); торгівельний павільйон літ. А-1, нежитлове приміщення І поз.1, загальною площею 45кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 922663912101); торгівельний комплекс літ. А-1, нежитлове приміщення №1,2 загальною площею 90 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 731393312101).
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на скасування Дніпропетровським апеляційним судом заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.15 р. у справі № 202/7090/15-ц , яким було визнано право власності ОСОБА_1 на торгівельний комплекс , що розташований на спірній земельній ділянці.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.23р. відкрито провадження у справі №904/4076/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
ТОВ «Таймс Білдінг» (відповідач) відзив на позов не надав , ухвала суду від 09.08.23р., яка направлялась за адресою місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з поштовою відміткою « адресат відсутній за вказаною адресою».
Зважаючи на те, що в силу приписів п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, в тому числі день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Треті особи-2,3,4,5 письмових пояснень щодо позову не надали , а ухвали суду від 09.08.23р., які направлялась за адресою місцезнаходження цих третіх осіб згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».
За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила),
Інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п. 102 Правил).
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).
Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою “Судова повістка”, які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення “закінчення встановленого строку зберігання”, суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення “у зв'язку з відсутністю адресата”.
Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв'язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача та третіх осіб про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Органи місцевого самоврядування, які одночасно здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, у земельних правовідносинах виступають як представницькі органи суб'єкта власності - народу України, територіальної громади власників землі щодо права розпорядження, притаманного власнику.
Статями 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України та статями 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України врегульовано порядок розпорядження землею.
Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
За приписами ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.
Як суб'єкт владних повноважень орган місцевого самоврядування Дніпровська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю.
Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки) виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону.
Виходячи із вимог статті 83 Земельного кодексу України, презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпра територіальній громаді міста з визначенням її власником Дніпровської міської ради.
Звертаючись з позовними вимогами позивач вказує на те, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 202/7090/15-ц від 04.09.2015 позовні вимоги задоволено та розірвано Договір піднайму № 1 від 03 червня 2015 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо передання у користування виробничого приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 250,00кв.м.; визнано за ОСОБА_1 без додаткових актів введення в експлуатацію, право приватної власності на гараж № НОМЕР_1 в літ. В, загальною площею 21,30кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 та складається з:1 гараж, загальною площею 21,3кв.м.; визнано за ОСОБА_1 без додаткових актів введення в експлуатацію, право приватної власності на торгівельний комплекс літ.А-1, загальною площею 90,0кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_4 та складається з: приміщення, загальною площею 25,6 кв.м.; приміщення, загальною площею 64,4кв.м.; визнано протиправною та скасовано постанову приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 26 серпня 2015 року за № 181/02-31; зобов'язано приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального Зайченко І.А., зареєструвати за ОСОБА_1 право приватної власності на: гараж № 1 в літ. В, загальною площею 21,30кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; торгівельний комплекс літ. А-1, загальною площею 90,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; зобов'язано приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального Зайченко І.А., посвідчити договір оренди, що укладений між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ОСОБА_3 (Орендар), гаражу № НОМЕР_1 в літ.В, загальною площею 21,30кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та торгівельного комплексу літ. А-1, загальною площею 90,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_4 .
На підставі вказаного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2015 у справі № 202/7090/15-ц приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 11282979 про реєстрацію прав власності за ОСОБА_1 на торгівельний комплекс літ. А-1 приміщення № 1,2 загальною площею 90,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкту нерухомості 731393312101.
Крім того, 13.10.2015 між ОСОБА_4 та ТОВ «Грандсіті-Інвест» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, а саме: торгівельного комплексу літ. А-1 приміщення №1,2 загальною площею 90,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкту нерухомості 731393312101, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В. В. та зареєстрований в реєстрі № 3175. На підставі вказаного договору купівлі-продажу Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності за ТОВ «Грандсіті-Інвест», номер запису про право власності: 11590368.
В подальшому, 26.10.2015 між ТОВ «Грандсіті-Інвест» та ТОВ «Капітал строй груп» укладено договір купівлі-продажу 50/100 нежитлового приміщення, торгівельного комплексу літ. А-1 приміщення №1,2 загальною площею 90,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкту нерухомості 731393312101, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т. М. та зареєстрований в реєстрі № 3229. На підставі вказаного договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бойченко Т. М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ «Капітал строй груп», номер запису про право власності: 11759600.
Також, 28.04.2016 між ТОВ «Грандсіті-Інвест» та ТОВ «Грантсіті-Інвест» укладено договір купівлі-продажу 50/100 нежитлового приміщення, торгівельний комплекс літ. А-1 приміщення №1,2 загальною площею 90,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкту нерухомості 731393312101, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шаулова М. О. та зареєстрований в реєстрі № 1603. На підставі вказаного договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шауловою М. О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ «Грантсіті-Інвест», номер запису про право власності: 14371526.
10.05.2016р. між ТОВ «Капітал строй груп» та ТОВ «Грантсіті-Інвест» укладено договір поділу нерухомого майна № 240, відповідно до якого:
- ТОВ "Капітал строй груп" став власником нежитлового приміщення, торгівельного павільйону літ. А-1 нежитлове приміщення І поз.1 загальною площею 45 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкту нерухомості 922663912101, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. На підставі вказаного договору поділу приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ «КАПІТАЛ СТРОЙ ГРУП», номер запису про право власності: 14525061;
- ТОВ "Грантсіті-Інвест" став власником нежитлового приміщення,
торгівельного павільйону літ. А-1 нежитлове приміщення II поз.2 загальною площею 45кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкту нерухомості 922685312101, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. На підставі договору поділу приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ "Грантсіті-Інвест", номер запису про право власності: 14525386.
20.10.2016 між ТОВ "Капітал строй груп" та ТОВ "Таймс Білдінг" укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення І поз. 1 торгівельного комплексу літ. А-1, загальною площею 45 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. Благоєва, буд. 28-к, реєстраційний номер об'єкту нерухомості 922663912101, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кабельницьким С. І. та зареєстрований в реєстрі № 271. На підставі вказаного договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кабельницьким С. І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ "Таймс Білдінг" номер запису про право власності: 17002870.
24.06.2016 між ТОВ "Грантсіті-Інвест" та ТОВ "Таймс Білдінг" укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, торгівельного павільйону літ. А-1 нежитлове приміщення II поз.2 загальною площею 45 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. Благоєва, буд. 28-к, реєстраційний номер об'єкту нерухомості 922685312101, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко Р. О. та зареєстрований в реєстрі № 1038. На підставі вказаного договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко Р. О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ "Таймс Білдінг", номер запису про право власності: 15128047.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03.06.2021 у справі №202/7990/15-ц, скасовано рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2015 у справі №202/7090/15-ц та відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. про розірвання договору, визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 05.08.2021 року у справі №202/7090/15-ц.
Таким чином, правовстановлюючий документ, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності - скасовано.
Позивач зазначає, що на час розгляду справи власником торгівельного павільйону літ. А-1, за адресою: АДРЕСА_4 , який складається з: нежитлове приміщення II поз.2 загальною площею 45 кв.м. реєстраційний номер об'єкту нерухомості 922685312101, нежитлове приміщення І поз.1 загальною площею 45 кв.м. реєстраційній номер об'єкту нерухомості 922663912101 є ТОВ «Таймс Білдінг».
Земельна ділянка, на якій розташовано вказане самочинно побудоване нерухоме майно по АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді міста Дніпро, в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності відповідно до ст. ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Спірна земельна ділянка ОСОБА_1 та будь-якій іншій особі не надавалась під будівництво, у право власності чи користування.
Згідно інформації Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, що викладена в листі № 4/11-752 від 20.09.2021, цивільно-правові угоди щодо спірної земельної ділянки між міською радою та фізичними або юридичними особами не укладались.
Крім того, згідно з листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 10 вересня 2021 року № 4/1-301 управлінням не реєструвалось декларації про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність об'єкта до експлуатації по об'єкту, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд. 28-К.
За викладених обставин позивач зазначає про необхідність у вирішенні в судовому порядку питань щодо усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, належної на праві комунальної власності територіальній громаді міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Стаття 120 Земельного кодексу України не гарантує прав на земельну ділянку у разі самочинного будівництва об'єкта нерухомості на ній та його відповідної реєстрації.
Порядок набуття права власності на новозбудовану річ (нерухоме майно) регулюється законодавством про містобудівну діяльність та відповідними державними будівельними нормами.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Цивільного кодексу України).
Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).
При цьому згідно з висновками Верховного Суду державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти.
Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).
Відповідно до статті 13 Конституції України земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
За приписами статей 187, 188 3емельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Підпунктом 6 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Відповідно до частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Таким чином, обов'язковою умовою правомірного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Як вище встановлено, цивільно-правові угоди щодо спірної земельної ділянки між міською радою та фізичними або юридичними особами не укладались, що підтверджується листом № 4/11-752 від 20.09.2021 департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради.
Крім того, згідно з листом управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 10 вересня 2021 року № 4/1-301 управлінням не реєструвалось декларації про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність об'єкта до експлуатації по об'єкту, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд. 28-К.
Таким чином, законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки відсутні, що свідчить про самовільне її зайняття.
Оскільки спірне нерухоме майно побудовано на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети та за відсутності декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об'єкту до експлуатації, а також дозволів про те, що спірне нерухоме майно в установленому законом порядку введено в експлуатацію, вказане свідчить про відсутність правових підстав вважати, що Сидоров Є.В. набув права власності на нього. Тому, об'єкт будівництва за адресою: м. Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд. 28-К є об'єктом самочинного будівництва.
Як зазначалось вище, ТОВ "Таймс Білдінг" набуто право власності на спірний об'єкт в цілому, на підставі договорів: купівлі-продажу нежитлового від 20.10.2016, укладених між ТОВ "Капітал строй груп" та ТОВ "Таймс Білдінг"; купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24.06.2016, укладеного між ТОВ "Грантсіті-Інвест" та ТОВ "Таймс Білдінг".
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.
При цьому, під час укладання спірних договорів сторонами порушено вимоги статті 203 Цивільного кодексу України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Крім того, статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина 2 статті 228 Цивільного кодексу України).
Щодо належності способу захисту суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 Земельного кодексу України).
Також необхідно зазначити, що відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, у власності або користуванні.
За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.
Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення наведеного об'єкту нерухомості, правовий режим зазначеного об'єкта будівництва як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.
Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.
Згідно із нормою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України)
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на викладене, вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.
Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15 (провадження № 61-976св18), висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.
За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт “б” частини 3 статті 152 Земельного кодексу України).
Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Таким чином, з огляду на те, що зазначений об'єкт збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена і на теперішній час, за змістом положень частин 1, 2, 4 статті 376, статті 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, реалізуючи право комунальної власності на земельну ділянку, Дніпровська міська рада наділена повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки та єдиним способом захисту передбачено саме знесення самочинно збудованого майна.
Власник має право вимагати від ТОВ "Таймс Білдінг" усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно збудованого майна, ТОВ "Таймс Білдінг" набуло усі права та обов'язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому воно є належним відповідачем за заявленими у цій справі вимогами, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17 (провадження № 61-10992св18).
В свою чергу наявність зареєстрованого права власності, перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності, його передачі відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання майна, земельної ділянки.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) та частини 4 статті 15 вказаного Закону (в редакції станом на момент внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Статтею 24 Закону визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Як зазначалось вище, постановою Дніпровського апеляційного суду від 03.06.2021 року у справі № 202/7090/15-ц скасовано рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2015 та відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 05.08.2021 року у справі №202/7090/15-ц.
Отже, правовстановлюючий документ, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності - скасовано.
З огляду на викладене, державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 , та в подальшому за ТОВ "Таймс Білдінг" на спірні нажитлові будівлі, здійснено за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та підлягає скасуванню.
Законом України від 05.12.2019 № 340-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству”, який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) викладено у новій редакції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону № 1952-IV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.
При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19.
З урахуванням викладеного, з метою усунення перешкод Дніпровській міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном - земельною ділянкою комунальної власності, наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: торгівельний павільйон літ. А-1, нежитлове приміщення II поз. 2, загальною площею 45 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 922685312101); торгівельний павільйон літ. А-1, нежитлове приміщення І поз.1, загальною площею 45кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 922663912101); торгівельний комплекс літ. А-1, нежитлове приміщення №1,2 загальною площею 90 кв.м, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд. 28-К, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 731393312101), з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Таймс Білдінг" на зазначені об'єкти нерухомого майна.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Усунути перешкоди Дніпровській міській раді (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) у користуванні земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, вул. Сергія Подолинського, 28К; зобов'язавши Товариство з обмеженою відповідальністю «Таймс Білдінг» (49000, м. Дніпро, вул. Суворова, буд. 11-К, код ЄДРПОУ 40590057) знести самочинно збудоване нерухоме майно - торгівельний павільйон літ. А-1, що складається з нежитлового приміщення II поз.2, загальною площею 45 кв.м, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 922685312101) та нежитлове приміщення І поз.1, загальною площею 45 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 922663912101).
3. Скасувати державну реєстрацію та припинити право власності із закриттям розділу на об'єкти нерухомого майна, а саме:
- торгівельний павільйон літ. А-1, нежитлове приміщення II поз. 2, загальною площею 45 кв.м, що розташоване за адресою: м.Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд. 28-К, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 922685312101);
- торгівельний павільйон літ. А-1, нежитлове приміщення І поз.1, загальною площею 45кв.м, що розташоване за адресою: м.Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд. 28-К, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 922663912101);
- торгівельний комплекс літ. А-1, нежитлове приміщення №1,2 загальною площею 90 кв.м, що розташоване за адресою: м.Дніпро, вул. Сергія Подолинського, буд. 28-К, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 731393312101).
3. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Таймс Білдінг» (49000, м. Дніпро, вул. Суворова, буд. 11-К, код ЄДРПОУ 40590057) на користь позивача - Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75 код ЄДРПОУ 26510514) : 5 368,00грн - витрат по сплаті судового збору.
Видати відповідні накази після набрання рішенням чинності.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 13.11.23р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Васильєв О.Ю.