ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
08 листопада 2023 року Справа № 903/821/23
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І. О., за участі секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу №903/821/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший Український сільськогосподарський кооператив”, м. Умань, Черкаської області
до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка, с. Губин Перший, Горохівського району, Волинської області
про стягнення 1 465 079,33 грн.,
за участю представників:
від позивача: н/з,
від відповідача: Овчарук А.О. - адвокат (ордер АС №1069451 від31.08.2023),
ВСТАНОВИВ:
08.08.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №231 від 04.08.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший Український сільськогосподарський кооператив” про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 1465079,33 грн., з них: 752627,70 грн. заборгованості за товар, переданий на підставі договору поставки нафтопродуктів №09/08/2022 від 09.08.2022, 475462,63 грн. процентів річних, 236989 грн. пені. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.
На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо повного та своєчасного розрахунку за переданий на підставі договору поставки нафтопродуктів №09/08/2022 від 09.08.2022 товар.
Ухвалою суду від 14.08.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.09.2023 на 10:30 год.; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 11.09.2023.
04.09.2023 на адресу суду від відповідача - ПОСП ім. Івана Франка надійшли:
- відзив на позовну заяву від 31.08.2023;
- зустрічний позов від 31.08.2023 ПОСП ім. Івана Франка до Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший Український сільськогосподарський кооператив”.
У відзиві на позовну заяву від 31.08.2023 представник відповідача просить не брати до уваги додатки (надані у копіях) до позовної заяви на підставі абз. 2 ч. 6 ст. 91 ГПК України та/або ч. 9 ст. 80 ГПК України; у задоволенні позовної заяви відмовити повністю; зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90% до 23698,90 грн. та процентів річних на 90% до 47546,26 грн. (у випадку задоволення позовних вимог).
Ухвалою суду від 12.09.2023 було повернуто зустрічну позовну заяву Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка від 31.08.2023 на 5-ти аркушах позивачу.
08.09.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання №236 від 05.09.2023, в якому позивач просить здійснити розгляд справи 13.09.2023 у підготовчому засіданні за відсутності представника позивача.
Ухвалою суду від 13.09.2023 було відкладено підготовче засідання на 04.10.2023; постановлено позивачу надіслати суду до 02.10.2023 оригінали документів: договору поставки нафтопродуктів №09/08/2022 від 09.08.2022 з додатком №9 до договору поставки нафтопродуктів №09/08/2022 від 16.11.2022; видаткової накладної №3051 від 18.11.2022; товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №819 від 18.11.2022; рахунку №2678 від 16.11.2022; запропоновано позивачу подати суду до 02.10.2023 відповідь на відзив відповідача.
18.09.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив №237 від 13.09.2023.
29.09.2023 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 27.09.2023
29.09.2023 від позивача до суду надійшли оригінали документів: договору поставки нафтопродуктів №09/08/2022 від 09.08.2022 з додатком №9 до договору поставки нафтопродуктів №09/08/2022 від 16.11.2022; видаткової накладної №3051 від 18.11.2022; товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №819 від 18.11.2022; рахунку №2678 від 16.11.2022.
29.09.2023 від позивача до суду надійшло клопотання №239 від 25.09.2023 про повернення оригіналів, в якому позивач зазначає, що у нього є нагальна потреба у поверненні оригіналів документів, надісланих на виконання вимог ухвали суду від 13.09.2023 та просить повернути оригінали документів одразу після їх дослідження.
04.10.2023 в судове засідання представник позивача не з'явився, про судове засідання позивач був повідомлений шляхом надіслання ухвали суду від 13.09.2023 на електронну адресу позивача, що зазначена у позовній заяві.
Ухвалою від 04.10.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 25.10.2023.
У судовому засіданні 25.10.2023 представник відповідача заявив клопотання про винесення судом окремої ухвали на адресу позивача, посилаючись на те, що позивач не надав відповіді на адвокатський запит від 30.08.2023.
Відповідно до ч.1 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
На підтвердження надіслання позивачу адвокатського запиту представник відповідача надав копію фіскального чека про надіслання рекомендованого листа від 30.08.2023, проте без опису вкладення. Фіскальним чеком не підтверджується надіслання відповідачу адвокатського запиту від 30.08.2023.
Разом з цим, постановлення окремої ухвали - право суду, яке він реалізує, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб.
З огляду на викладене клопотання представника відповідача про постановлення окремої ухвали до задоволення не підлягає.
В судовому засіданні з 25.10.2023 до 08.11.2023 було оголошено перерву.
08.11.2023 справу розглянуто за відсутності представника позивача. У клопотанні № 268 від 01.11.2023 позивач просить розглядати справу за відсутності його представника.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково з огляду на наступне.
06.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПУСК" як постачальником та ПОСП імені Івана Франка як покупцем було укладено договір поставки нафтопродуктів №09/08/2022.
Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити, на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - «товар», найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформляються на кожну окрему партію товару.
Згідно з п.п.2.7., 4.3., 4.4. договору постачальник забезпечує відвантаження товару протягом 5 календарних днів від дати отримання 100% попередньої оплати вартості товару та довіреності на отримання товару або в сроки, узгоджені в додаткової угоді. Покупець зобов'язується оплатити повну вартість товару шляхом 100% попередньої оплати його вартості впродовж 2-банківських днів, рахуючи день виставлення рахунку. Постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати. Якщо покупцем не здійснено 100% попередньої оплати вартості товару, а товар йому фактично поставлено (передано у власність), то вартість такого товару покупець зобов'язаний оплатити протягом 3(трьох) банківських днів з дати поставки, зо визначена у видатковій накладній на товар.
Покупець зобов'зується оплатити повну вартість товару шляхом 100% попередньої оплати його вартості впродовж 2-ох банківських днів, рахуючи день виставлення рахунку.
Постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати. Якщо покупцем не здійснено 100% попередньої оплати вартості товару, а товар йому фактично поставлено (передано у власність) , то вартість такого товару покупець зобов'язаний сплатити протягом 3-ох банківських днів з дати поставки, що визначена у видатковій накладній на товар.
Пунктом 5.2. договору передбачено сплату покупцем пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки, пунктом 5.4. - 15% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Згідно з п.5.5. договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити постачальнику 15% річних від простроченої суми за перші 7 календарних днів прострочення. Якщо прострочка виконання грошового зобов'язання триває більше 7 календарних днів, то покупець зобов'язаний, починаючи з 8-го календарного дня прострочки виконання грошового зобов'язання сплатити постачальнику 100% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
До договору поставки нафтопродуктів №09/08/2022 від 09.08.2022 укладено додаток від 16.11.2022, яким узгоджено кількість та ціну товару: 30000 л палива дизельного на загальну суму 1 529 886 грн. з ПДВ; строк оплати - до 10.12.2022; сплату пені у випадку прострочення оплати.
Оскільки у відзиві на позов відповідач заявив про те, що ставить під сумнів усі копії документів, які додані до позовної заяви, у позивача було витребувано для огляду в судовому засіданні оригінали цих документів.
На вимогу суду позивач надіслав оригінали документів: договору поставки нафтопродуктів №09/08/2022 від 09.08.2022 з додатком №9 до договору поставки нафтопродуктів №09/08/2022 від 16.11.2022; видаткової накладної №3051 від 18.11.2022; товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №819 від 18.11.2022; рахунку №2678 від 16.11.2022, які були оглянуті у судовому засіданні.
Договір поставки нафтопродуктів №09/08/2022 від 09.08.2022, додаток №9 від 16.11.2022 до договору поставки нафтопродуктів №09/08/2022 від 16.11.2022 підписані представниками сторін, скріплені печатками підприємств.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 529 886 грн., що підтверджується копіями видаткової накладної №3051 від 18.11.2022, товарно-транспортної накладної від 18.11.2022, доданими до позовної заяви, а також оригіналами, надісланими позивачем для огляду. Видаткова накладна №3051 від 18.11.2022, товарно-транспортна накладна від 18.11.2022 підписані представниками сторін, скріплені печатками.
Вартість отриманого товару відповідач оплатив частково - на суму 745000 грн., що підтверджується копіями платіжних інструкцій №11381 від 12.12.2022, №1666 від 27.02.2023. Окрім цього, у позовній заяві позивач пояснює, що в рахунок оплати переданого товару позивач зарахував 32258,30 грн. переплати, яка виникла у відповідача до передачі товару 18.11.2022.
Докази, додані до позовної заяви, оригінали документів, надісланих позивачем на виконання вимог суду, свідчать про те, що між сторонами у справі склалися правовідносини господарського характеру з передачі позивачем відповідачу товару.
Враховуючи докази, надані позивачем на підтвердження факту передачі товару, докази на підтвердження оплати товару, заборгованість відповідача перед позивачем на момент розгляду справи за переданий товар становить 752 627,70 грн.
Доказів, які б спростовували заборгованість у розмірі 752 627,70 грн., або доказів її оплати, відповідач у процесі розгляду справи суду не надав.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У зв'язку із неоплатою відповідачем вартості отриманого товару у повному обсязі підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 752627,70 грн. заборгованості.
У зв'язку із порушенням відповідачем строку оплати товару, визначеного договором №09/08/2022 від 09.08.2022, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 236 989 грн. пені, 475462,63 грн. процентів річних.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно із статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Сплата відповідачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу від простроченої суми передбачена п.5.2. договору.
Враховуючи порушення відповідачем строку виконання зобов'язання з оплати вартості товару, визначеного договором поставки, є правові підстави для стягнення з відповідача 236 989 грн. пені.
Розрахунок пені, наданий позивачем, відповідає вимогам ч.6 ст. 232 ГК України.
Також позивач на підставі пункту 5.5. договору поставки нарахував і просить стягнути з відповідача проценти річних у розмірі 475 462 грн.
Згідно з п. 5.5. договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити постачальнику 15% річних від простроченої суми за перші 7 календарних днів прострочення. Якщо прострочка виконання грошового зобов'язання триває більше 7 календарних днів, то покупець зобов'язаний, починаючи з 8-го календарного дня прострочки виконання грошового зобов'язання сплатити постачальнику 100% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначеним законодавчим положенням передбачено право сторін за домовленістю погодити у договорі інший розмір процентів річних, ніж встановлений цією нормою.
Договором поставки нафтопродуктів, укладеним між сторонами у справі, встановлений інший розмір процентів - 100 %.
Оскільки прострочка виконання грошового зобов'язання тривала більше 7 календарних днів, позивач правомірно нарахував, а відповідач зобов'язаний, починаючи з 8-го календарного дня прострочки виконання грошового зобов'язання, сплатити постачальнику 100% річних від простроченої суми за весь час прострочення, що узгоджується з умовою п.5.5. договору поставки, підписаного відповідачем.
Як передбачено статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач та відповідач самостійно визначили умови договору поставки товару, в тому числі й щодо сплати процентів річних за прострочення платежу, що узгоджується зі свободою договору, та зобов'язані його виконувати на тих умовах, які вони узгодили.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, три відсотки річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає через невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати переданого товару більше, ніж 7 календарних дні, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача, починаючи з 8-го календарного дня прострочки виконання грошового зобов'язання сплатити 100% річних від простроченої суми є обгрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст.625 Цивільного кодексу України, умовам договору поставки.
Проте, оцінка розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів річних і пені дають підстави суду для висновку про їх зменшення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 також викладено висновок, згідно з яким, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК, і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.
У справі №903/821/23 предметом спору є стягнення з відповідача 752627,70 грн. заборгованості за товар, переданий на підставі договору поставки нафтопродуктів, 475462,63 грн. 100% процентів річних, 236989 грн. пені.
У справі № 903/821/23 сторони у договору поставки (п.5.5.) також погодили зміну розміру процентної ставки в залежності від кількості днів прострочення.
У справі № 903/821/23 заявлено до стягнення 475462,63 грн. 100% процентів річних, що становить 63,17% від суми боргу, 236989 грн. пені, що становить 31,49% від суми боргу, що також не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, а тому справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи буде обмеження розміру:
- процентів річних до 30% і стягнення 142638,79 грн. процентів річних(475 462,63 грн. х 30%);
- пені до 30% і стягнення 71 096,70 грн. пені (236 989 грн. х 30%).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить про те, що закон не передбачає вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.
Проте, зменшуючи розмір заявлених до стягнення процентів річних і пені, судом у справі №903/821/23 також враховано, що термін прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати не перевищує одного року, зобов'язання з оплати частково виконано (із 1 529 886 грн. сплачено 745 000 грн., що становить 48,70%), одночасне стягнення пені та 100 % річних у повному обсязі створить нерівність у правовідносинах сторін, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача.
У зв'язку із зменшенням розміру заявлених до стягнення процентів річних і пені у задоволенні позову про стягнення 332 823,84 грн. (475462,63 - 142638,79) процентів річних, 165 892,30 грн. (236989 - 71096,70) пені слід відмовити.
Статтею 213 ЦК України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (частини перша та друга).
Зі змісту ст.213 Цивільного кодексу України випливає, що зміст правочину тлумачиться за вимогою сторін, і не випливає, що може тлумачитися за усним клопотанням.
Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору/його частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст правочину/його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючи умови угоди. Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов.
З огляду на викладене, тлумачення змісту правочину, про яке усно заявляв представник відповідача, виходить за межі предмету спору у справі №903/821/23, у якій розглядається вимога про стягнення суми заборгованості за переданий товар, пені, процентів річних за порушення строків оплати, а також у відзиві відповідача не наведено доводів на обгрунтування тлумачення судом правочину під час розгляду справи №903/821/23.
Проте, й при вирішенні спору про стягнення суми заборгованості, пені та процентів річних суд аналізує зміст спірних правовідносин та аналізує зміст договору, укладеного між сторонами у справі.
На підставі ст. 129 ГПК України витрати, пов'язані з оплатою судового збору, покладаються на відповідача, при цьому зменшення розміру процентів річних і пені не враховується.
Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший Український сільськогосподарський кооператив”(10302, Черкаська область, м. Умань, вул.. Гонти, буд. 3, код ЄДРПОУ 412303391)
-752627 грн. 70 коп. заборгованості за товар,
- 142 638 грн. 79 коп. процентів річних,
- 71096 грн. 40 коп. пені,
- 21976 грн. 19 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
3. У задоволенні позову про стягнення 332 823 грн. 84 коп. процентів річних, 165 892 грн. 30 коп. пені відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено і підписано 13.11.2023.
Суддя І. О. Якушева