ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Додаткова постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2023 року м.Дніпро Справа № 904/3696/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крани України" про ухвалення додаткового рішення у справі №904/3696/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крани України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Інвест"
про стягнення заборгованості за договором №08/09/2020 від 08.09.2020 у загальному розмірі 966 001, 32 грн.
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2022 року Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крани України" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Інвест" про стягнення заборгованості за договором підряду №08/09/2020 від 08.09.2020 у загальному розмірі 966 001,32 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 270 750,00 грн., пеня у розмірі 648 765,00 грн., 3% річних у розмірі 5 332,32 грн., інфляційні втрати у розмірі 41 154,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крани України" задоволено частково.
Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крани України" основний борг у розмірі 270 750,00 грн, пеню у розмірі 46 417,60 грн, 3% річних у розмірі 4 998,52 грн, інфляційні втрати у розмірі 41 154,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 449,80 грн.
В решті позову суд відмовив.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Інвест" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя: Березкіна О.В.(доповідача), судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.) від 25.09.2023 у справі №908/3696/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Інвест" - залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 року у справі №904/3696/22 - залишено без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на апелянта.
25.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Крани України" звернулось з заявою, в який просить ухвалити додаткове рішення по справі, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу в розмірі 40 000 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.09.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі головуючий суддя: Березкіна О.В.(доповідача),судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.
16.10.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/3696/22 у зв'язку з відставкою судді Березкіної О.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023, справу №904/3696/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
Ухвалою суду від 18.10.2023 здійснено запит матеріалів справи, які надійшли до суду апеляційної інстанції 23.10.2023.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/3696/22 прийнято та призначено до розгляду у судове засідання на 09.11.2023.
Від відповідача до суду 25.10.2023 (зареєстровано судом 26.10.2023) надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу на 90%, в якому він, посилається на те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн. не відповідає критерію реальності витрат, розумності та співмірності, вважає справедливою та співрозмірною компенсацію витрат на правничу допомогу у розмірі 10% від заявленої суми, що складає 4 000 грн. Одночасно із зазначеним клопотанням наведено клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
30.10.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
09.11.2023 у призначений час засідання в режимі відеокофнеренції не відбулось через відсутність зв'язку з учасниками процесу, про що складений акт Центральним апеляційним господарським судом.
В судовому засіданні 09.11.2023 підписані вступна та резолютивна частина додаткової постанови у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крани України" про ухвалення додаткового рішення у справі №904/3696/22, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Частиною 1 статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див. пункт 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.23 року між ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ» та адвокатом Сторожуком Д.І. був укладений Договір № 128 про надання правової (правничої допомоги).
Відповідно до п. 1 цього Договору Клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання-доручення (усно або письмово), а Адвокат зобов'язується відповідно до завдання-доручення Клієнта надати йому за плату юридичні послуги, щодо здійснення представництва (правової(правничої) допомоги) прав та інтересів Клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах тощо.
Згідно з п.3.1. цього Договору Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату вартість послуг адвоката (гонорар), що надаються, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях), які є невід'ємною частиною Договору.
На підставі п.3.1. Договору між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 25.09.2023.
Згідно з п. 1 додаткової угоди № 1 до Договору № 128 від 25.07.2023 Клієнт на підставі Договору № 128 про надання правової (правничої) допомоги від « 25» липня 2023 року доручає Адвокату здійснити наступні види правової (правничої) допомоги (послуги) у суді другої інстанції (Центральний апеляційний господарський суд).
Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 до Договору № 128 від 25.07.2023 згідно цієї додаткової угоди до договору №128 від 25.07.2023 Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату вартість послуг адвоката (гонорар), що надається у розмірі 40 000,00 (сорока тисяч гривень), що є фіксованою платою, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, у наступному порядку - протягом 15 робочих днів з дня проголошення рішення суду другої інстанції.
На підтвердження наданої правової допомоги адвокатом Сторожук Д.І. надано розрахунок часу та переліку видів правової допомоги у справі № 904/3696/22, в якому зазначено детальний опис наданих послуг до складу яких увійшли:
1. Проведення усної консультації, вивчення документів (апеляційної скарги), підготовка відповіді на апеляційну скаргу у справі № 904/3696/22 та подача її до суду - 16 год.
2. Підготовка необхідних заяв та клопотань, передбачених ГПК України по справі №904/3696/22 - 2 год.
3. Підготовка заяви про надання доказів витрат по справі № 904/3696/22 - 0,5 год.
4. Підготовка розрахунку часу і переліку видів правової допомоги по справі №904/3696/22 - 0,5 год.
5. Підготовка клопотання про ухвалення додаткового рішення по справі №904/3696/22 - 0,5 год.
6. Участь в судових засіданнях Центрального апеляційного господарського суду - 1 засідання.
Правову допомогу позивачу надавав адвокат Сторожук Д.І. згідно ордеру серії ВН №1262401 від 01.08.2023, свідоцтво №003109 від 15.11.2017.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України колегія суддів не вбачає підстав для присудження на користь позивача всі його витрати на професійну правову допомогу.
Як зазначено вище, позивач заявив про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу вартість яких складає 40 000 грн.
Зазначене не суперечить вимогам законодавства, зокрема положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Однак, такий розмір вартості адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у встановленому розмірі з іншої сторони. В будь-якому разі розмір витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати. Наведена правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №916/1830/19.
Всупереч вимог чинного законодавства, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір та обґрунтованість витрат на оплату послуг адвоката, який приймав участь у справі, через що неможливо встановити час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, та обсяг наданих адвокатом послуг, а також вирішити питання обґрунтованості розміру цих витрат та його пропорційності предмету спору.
Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що адвокатом витрачено час на підготовку процесуальних документів та участь у судових засіданнях, вартість чого складає 40 000, 00 грн., що виходить за розумні межі вартості цих послуг у даному випадку. Не є співмірним визначений сторонами розмір гонорару обсягу документів та часу витраченому адвокатом на надання правничої допомоги.
Зокрема, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором про надання послуг, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі; адвокатом згідно з детальним описом робіт надані такі послуги: 1) усна консультація, вивчення документів (апеляційної скарги), підготовка відзиву на апеляційну скаргу та подача її до суду - 16 годин; 2) підготовка заяв та клопотань, передбачених ГПК України у справі - 2 години; 3) підготовка заяви про надання доказів витрат у цій справі - 0,5 годин; 4) підготовка розрахунку часу та переліку видів правової допомоги у даній справі - 0,5 годин; 5) підготовка клопотання про ухвалення додаткового рішення у цій справі - 0,5 годин. Разом з тим, вказані послуги за своєю суттю складають одну послугу щодо консультування Клієнта та підготовки однієї процесуальної заяви по суті справи та трьох процесуальних заяв однотипного характеру.
Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, наведену у справах № 756/2114/17 і № 911/3386/17, відповідно до якої підготовка справи в суді не вимагає великого обсягу юридичної й технічної роботи в разі незмінності правової позиції сторони у судах попередніх інстанцій, з огляду на що, не підтверджується наявність об'єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу учаснику процесу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права.
Таким чином, враховуючи вищевказане, заявлені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв'язку з чим виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі у суді апеляційної інстанції та стягнення з відповідача на користь позивача 8000,00 грн., оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, в стягненні решті суми витрат суд відмовляє, оскільки такі витрати неспівмірні з необхідним обсягом правничих послуг на етапі апеляційного перегляду.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крани України" про ухвалення додаткового рішення у справі №904/3696/22 - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крани України" 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
В решті вимог заяви відмовити.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст додаткової постанови виготовлено та підписано 13.11.2023.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков