СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
13 листопада 2023 року м. Харків Справа №905/438/23
Східний апеляційний господарський суд у складі судді:
суддя Гетьман Р.А.
розглянувши матеріали апеляційної Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» (вх.№2386Д від 09.11.2023) на рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2023 у справі №905/438/23 (м. Харків, суддя Паляниця Ю.О., повний текст рішення складено 17.10.2023),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго», м. Запоріжжя,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод», м.Маріуполь, Донецька область,
про стягнення 2624783,49 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго», м.Запоріжжя звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод», м.Маріуполь про стягнення основного боргу у розмірі 2176021,55 грн, втрат від інфляції у розмірі 383660,14 грн, трьох відсотків річних у розмірі 65101,80 грн та пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 1006356,85 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №044 від 08.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію за період січень-березень 2022 року у розмірі 2176021,55 грн, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та процентів річних.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.09.2023 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго» від позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» в частині стягнення 1006356,85 грн пені, закрито провадження у справі №905/438/23 у відповідній частині.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.09.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативенерго» основний борг у розмірі 2176021,55 грн, втрати від інфляції у розмірі 383660,14 грн, три відсотки річних у розмірі 64918,31 грн, а також судовий збір в сумі 39369,01 грн. Ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» з вказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить ухвалити постанову якою скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2023 у справі №905/438/23 в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Альтернативенерго» до ТОВ «Південний механо-ливарний завод», в задоволенні позову у цій справі відмовити повністю; стягнути з ТОВ «Альтернативенерго» судові витрати понесені в рамках розгляду справи №905/438/23.
Також разом з апеляційною скаргою апелянт подав клопотання (вх.№13746 від 09.11.2023), в якому просить зменшити ТОВ «ПМЛЗ» встановлений розмір судового збору у сумі 59053,53 грн за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2023 у справі №905/438/23 та надати можливість його сплати на умовах відстрочення платежу у зв'язку з фінансовою неспроможністю підприємства та втратою майна, яка відбулась через збройну агресію рф та тимчасову окупацію територій міста Маріуполь та міста Бердянськ.
Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення її без руху, враховуючи таке.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
По-перше, 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», яким зокрема внесено зміни до положень ГПК України.
Так, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку та електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно до положень ст. 6 ГПК України (в редакції від 19.10.2023) визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» віднесено до категорії осіб, які зобов'язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
В апеляційній скарзі відсутня інформація про наявність або відсутність у скаржника електронного кабінету. Згідно інформації, яка міститься в системі «Діловодство спеціалізованого суду» Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» не зареєструвало електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Таким чином, відповідний недолік, підлягає усуненню шляхом надання суду інформації про наявність електронного кабінету у Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод».
По-друге, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції на день подання скарги, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, справляється судовий збір у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із позовних заяв немайнового характеру - справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Отже, розмір судового збору, який мав сплатити скаржник, звертаючись із апеляційною скаргою, становить 59 053,50 грн ((2 624 600,00 грн х 1,5%) х 150%). Однак доказів відповідного до суду не надав.
Натомість, скаржником заявлено клопотання про зменшення встановленого розміру судового збору та відстрочення платежу, яке мотивовано тим, що тимчасова окупація рф міст Маріуполя та Бердянська призвела до втрати всього майна ТОВ «Південний механо-ливарний завод», яке знаходилось на цих територіях. Вказані обставини позбавили підприємство можливості продовжувати подальшу господарську діяльність, з огляду на що апелянт позбавлений фінансової спроможності сплатити встановлений розмір судового збору. На підтвердження зазначеного скаржником надана копія довідки АТ «Банк Кредит Дніпро» №53/2/8-26/217 від 01.11.2023 та копія довідки АТ «ОТП Банк» №200-3-200-3-200-3/691 від 01.11.2023 про залишки грошових коштів на рахунках апелянта.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати з підстав викладених вище. Цей перелік умов є вичерпним.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).
Отже, з огляду на те, що предметом спору у дані справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, доводи клопотання про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору суд відхиляє.
Близька за змістом правова позиція щодо застосування положень частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» викладена в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20 та в ухвалах Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 906/979/20, від 21.12.2021 у справі № 913/104/21, від 20.07.2022 у справі 4/30.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18.
Отже, єдиною підставою за якою суд має право (однак не зобов'язаний) відстрочити чи розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати є врахування судом майнового стану заявника.
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Натомість, визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від поданих доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2018 року у справі №686/114/16-ц, положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Тобто, підтвердження рівня майнового стану сторони має бути повним та всестороннім, для чого особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна обґрунтувати та підтвердити свої доводи відповідними доказами, які б відображали усі аспекти майнової неспроможності сплатити передбачений законом розмір судового збору.
Скаржником на підтвердження факту неспроможності сплати судового збору до свого клопотання додано копію довідки АТ «Банк Кредит Дніпро» №53/2/8-26/217 від 01.11.2023 та копію довідки АТ «ОТП Банк» №200-3-200-3-200-3/691 від 01.11.2023, з яких вбачається недостатність грошових коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.
Проте суд зауважує, що надані скаржником відомості не можуть в повній мірі свідчити про те, що апелянт не має інших фінансових можливостей для сплати судового збору.
Крім того, скаржник не надав будь-яких доказів, які б свідчили про вжиття останнім всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» №28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено Господарським процесуальним кодексом України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд наголошує, що звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати с дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи, підтвердженим належними доказами.
Оскільки предметом спору у дані справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, до поданого клопотання заявником не надано належних доказів фінансової неспроможності сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для задоволення поданого клопотання про зменшення розміру судового збору та відстрочення сплати судового збору, що, як наслідок, є недоліком апеляційної скарги та потребує усунення шляхом надання апелянтом суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі - 59 053,50 грн.
Відповідно частини 2 статті 260 до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Враховуючи викладене, суддя-доповідач дійшов висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних вище недоліків, а саме, апелянт повинен докази сплати судового збору у розмірі 59 053,50 грн та докази наявності електронного кабінету у Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод».
Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний механо-ливарний завод» (вх.№2386Д від 09.11.2023) на рішення Господарського суду Донецької області від 28.09.2023 у справі №905/438/23 залишити без руху.
2.Встановити апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.
3.Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи з використанням програми «Електронний суд». Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/
4.Повідомити апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п'ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.
5.Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
6.Звернути увагу скаржника, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати за веб-адресою https://court.gov.ua/sud4875
Суддя Р.А. Гетьман