ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" жовтня 2023 р. Справа№ 911/858/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,
за участю представників:
від позивача - Дзюбайло О.О.,
від відповідача - Гаврин Д.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі №911/858/22 (суддя Подоляк Ю.В., повний текст складено - 21.08.2023) за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" про стягнення 987000 грн. та зобов'язання виконати пункти договору.
ВСТАНОВИВ наступне.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" (далі - відповідач) про 987000 грн. неустойки та зобов'язання виконати умови п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору від 20.04.2015 №02.5-14/1-30, а саме: надати ДП МА "Бориспіль" довідки про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за звітний місяць відповідно до предмету цього Договору, за червень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року за підписом керівника і головного бухгалтера ТОВ "Аеро Ресторанс" та періодичні місячні звіти, видані касовими апаратами з фіскальними номерами 3000531477, 3000372233 за червень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року, які містять обов'язкові реквізити і дані, визначені п.п. 14, 19 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 199 "Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування" (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.04.2015 № 02.5-14/1-30 щодо надання позивачу у спірному періоді довідок про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності в орендованому приміщенні та періодичних місячних звітів, виданих касовими апаратами, які відповідають вимогам чинного законодавства.
Рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі №911/858/22 позов задоволено частково; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" виконати умови п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору від 20.04.2015 № 02.5-14/1-30, а саме: надати ДП МА "Бориспіль" довідки про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за звітний місяць відповідно до предмету цього Договору, за червень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року за підписом керівника і головного бухгалтера ТОВ "Аеро Ресторанс" та періодичні місячні звіти, видані касовими апаратами з фіскальними номерами 3000531477, 3000372233 за червень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року, які містять обов'язкові реквізити і дані, визначені п.п. 14, 19 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 199 "Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування"; стягнуто з відповідача на користь позивача 419000 (чотириста дев'ятнадцять тисяч) грн. неустойки, 15051 (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят одну) грн. витрат зі сплати судового збору; в решті позовних вимог про стягнення 568000 грн. неустойки відмовлено.
При прийнятті вказаного рішення суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного надання довідок про чистий дохід.
Задовольняючи частково вимогу про стягнення неустойки суд першої інстанції виходив з того, що позивач за несвоєчасне надання довідок про чистий дохід нарахував неустойку поза межами шестимісячного строку, що суперечить положенням ч. 6 ст. 232 ГК України.
Здійснивши власний перерахунок місцевим господарським судом було визначено обґрунтований розмір неустойки, який склав 838 000 грн.
При цьому, суд частково задовольнив клопотання відповідача в частині зменшення розміру неустойки та зменшив її на 50%.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови у стягненні 568 000 грн штрафу та прийняти нове, яким задовольнити наведену вимогу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на погодження сторонами у п. 4.3 договору іншого періоду нарахування штрафу, аніж встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Крім цього, скаржник вказує про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки на 50 %.
Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області - орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росінтер Аеро України", яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" - орендар було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2014 № 1609 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 20,0 кв.м (далі - майно), розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, на 3-му поверсі термінального комплексу "D" (інв № 47578), загальною площею 107850,5 кв.м, що перебуває на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (позивач - балансоутримувач) (п. 1.1 договору оренди).
Відповідно до п. 5.10 договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, шляхом компенсації комунальних послуг, податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та цін згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло - і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.
Орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно - державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частини приміщення №№ 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 20 кв.м., яке розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7 на 3-му поверсі термінального комплексу "D" (інв. № 47578), що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 06.02.2015.
Між сторонами у справі було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.04.2015 № 02.5-14/1-30 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого у зв'язку з наданням орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 20 кв.м, для розміщення та експлуатації бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи: балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці № 1 цього договору.
Пунктом 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 п. 1 договору передбачено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, щомісячна плата за які встановлена в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, за мінусом орендної плати (без ПДВ), де: чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів в орендованому приміщенні. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць.
Відповідно до п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору орендар зобов'язався, щомісячно, до 5-го числа місяця, наступного за звітним надавати до бухгалтерії балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за звітний місяць відповідно до предмету цього договору та Періодичний місячний звіт, виданий касовим апаратом. Довідка має бути підписана керівником та головним бухгалтером Орендаря.
Згідно з п.п. 2.2.3 п. 2.2 договору орендар зобов'язується щомісяця з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт приймання-здачі виконаних послуг.
У зв'язку із порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань передбачених пп. 2.2.2 п. 2.2 договору щодо надання позивачу Довідок про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за звітний місяць відповідно до предмета Договору та Періодичних місячних звітів, виданих належними відповідачу касовими апаратами, позивач не мав можливість розрахувати вартість наданої відповідачу у період червень 2019 - травень 2021 року послуги, визначеної п. 8 Таблиці № 1 пп. 1.1.1 п. 1.1 Договору про відшкодування, у зв'язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом до відповідача, в якому просило зобов'язати відповідача виконати встановлені пп. 2.2.2 п. 2.2 договору від 20.04.2015 № 02.5-14/1-30 зобов'язання.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі № 911/2631/21 позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" виконати встановлені пп. 2.2.2 п. 2.2 Договору від 20.04.2015 року № 02.5-14/1-30 зобов'язання відповідно до погоджених сторонами Договору умов, а саме надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль": Довідки про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за звітний місяць відповідно до предмета Договору за: червень 2019 року, липень 2019 року, серпень 2019 року, вересень 2019 року, жовтень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року, лютий 2020 року, березень 2020 року, квітень 2020 року, травень 2020 року, червень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, лютий 2021 року, березень 2021 року, квітень 2021 року, травень 2021 року за підписом керівника і головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс"; Періодичні місячні звіти, видані касовими апаратами з фіскальними номерами 3000531477, 3000372233 за: червень 2019 року, липень 2019 року, серпень 2019 року, вересень 2019 року, жовтень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року, лютий 2020 року, березень 2020 року, квітень 2020 року, травень 2020 року, червень 2020 року, липень 2020 року, серпень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, лютий 2021 року, березень 2021 року, квітень 2021 року, травень 2021 року, які містять обов'язкові реквізити і дані, визначені п.п. 14, 19 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року № 199 "Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У зв'язку із подальшим невиконанням відповідачем обов'язку встановленого п.п.п 2.2.2 п. 2.2 договору щодо надання довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні та Періодичних місячних звітів, виданих належними відповідачу касовими апаратами за червень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року, а також допущенням прострочення виконання зобов'язання щодо надання довідок про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за період з січня 2021 року по лютий 2022 року включно, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 987000 грн. неустойки та зобов'язання відповідача виконати умови п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору від 20.04.2015 № 02.5-14/1-30, а саме: надати ДП МА "Бориспіль" довідки про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за звітний місяць відповідно до предмету цього Договору за червень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року за підписом керівника і головного бухгалтера ТОВ "Аеро Ресторанс" та періодичні місячні звіти, видані касовими апаратами з фіскальними номерами 3000531477, 3000372233 за червень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року, які містять обов'язкові реквізити і дані, визначені п.п. 14, 19 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 199 "Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування".
Як вже було вказано, наведені позовні вимоги були задоволені місцевим господарським судом частково; зобов'язано надати відповідача визначені вище довідки про чистий дохід, а також стягнуто 419000 (чотириста дев'ятнадцять тисяч) грн. неустойки.
Задовольняючи частково вимогу про стягнення неустойки суд першої інстанції виходив з того, що позивач за несвоєчасне надання довідок про чистий дохід нарахував неустойку поза межами шестимісячного строку, що суперечить положенням ч. 6 ст. 232 ГК України.
Здійснивши власний перерахунок місцевим господарським судом було визначено обґрунтований розмір неустойки, який склав 838 000 грн.
При цьому, враховуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення зобов'язання та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, суд частково задовольнив клопотання відповідача в частині зменшення розміру неустойки та зменшив її на 50%.
Рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі №911/858/22 оскаржується позивачем в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 568 000 грн. штрафу, а тому враховуючи вимоги ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частино 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень підпункту 2.2.2. пункту 2.2 договору орендар зобов'язався, щомісячно, до 5-го числа місяця, наступного за звітним надавати до бухгалтерії балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за звітний місяць відповідно до предмету цього договору та Періодичний місячний звіт, виданий касовим апаратом. Довідка має бути підписана керівником та головним бухгалтером Орендаря.
Зазначені довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні та Періодичні місячні звіти, видані касовими апаратами, у відповідності до положень договору є основою для розрахунку вартості наданих відповідачу послуг, передбачених пунктом 8 таблиці № 1 підпункту 1.1.1 пункту 1 договору.
Обов'язок відповідача надавати довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні та періодичні касові звіти щомісяця до 5 числа звітного місяця встановлений з метою нарахування позивачем вартості послуг та виставлення до 10 числа місяця, наступного за звітним, акту приймання-здачі виконаних послуг та рахунку для оплати послуг, які надаються відповідно до п. 8 таблиці № 1 пп. 1.1.1 п. 1 договору.
Отже, відповідач зобов'язаний був надавати позивачу щомісяця довідку про чистий дохід за звітний місяць, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні із зазначенням у цій довідці даних про чистий дохід та Періодичні місячні звіти, видані касовими апаратами.
Матеріали справи не містять належні та допустимі докази того, що довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за період з січня 2021 року по лютий 2022 року включно були подані відповідачем своєчасно.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов'язаний сплачувати балансоутримувачу штраф в розмірі 1000 грн. без урахування ПДВ за кожний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.
Колегія суддів вказує, що визначена у наведеному пункті договору, як штраф, санкція за своєю правовою природою є пенею.
Так, згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
У пункті 4.3 договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов'язаний сплачувати балансоутримувачу штраф в розмірі 1000 грн. без урахування ПДВ за кожний день прострочення.
Належним чином дослідивши умови Договору, місцевий господарський суд правильно встановив, що п. 4.3. договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.
Відтак, умову, передбачену у п. 4.3. укладеного сторонами у цій справі Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20.
Враховуючи викладене, доводи скаржника про погодження сторонами у п. 4.3 договору іншого періоду нарахування штрафу визнаються колегією суддів необґрунтованими.
Таким чином, згідно з правильним арифметичним розрахунком неустойки, який зроблений судом першої інстанції з урахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, зокрема, ч. 6 ст. 232 ГК України, в межах періоду нарахування неустойки заявленого позивачем, обґрунтованим розміром неустойки за загальний період прострочення з 01.12.2021 по 31.07.2022 є 838000 грн.
Стосовно зменшення судом першої інстанції на 50 % розміру неустойки, колегія суддів зазначає наступне.
Так, частина третя статті 551 Цивільного кодексу України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.
У свою чергу норми статті 233 Господарського кодексу України визначають як обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов'язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Колегія суддів звертає увагу, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19, від 29.04.2020 у справі № 917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.
Слід також зазначити, що чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та 25.02.2020 у справі №904/2542/19).
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру неустойки на 50 % та враховує значний її розмір, заявлений до стягнення з відповідача, тоді як матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків у зв'язку з простроченням виконання відповідачем обов'язку, а також з огляду на те, що більша частина періоду прострочення, за який підприємство нарахувало неустойку припадає на воєнний стан, введений в Україні Указом Президента від 24.02.2022, у зв'язку з чим відповідач не здійснює свою господарську діяльність в орендованому приміщенні на території Міжнародного аеропорту "Бориспіль".
Колегія суддів звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд з урахуванням положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, і такі дії суду не можуть бути підставою для скасування судового рішення в цій частині при відсутності інших порушень норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим господарським судом положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, оскільки суд першої інстанції в повній мірі дослідив відповідні обставини, передбачені зазначеними статтями та правильно застосував їх положення.
Стосовно посилань представника апелянта на п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, слід зазначити наступне.
Колегія суддів вказує, що скаржником невірно тлумачиться наведене положення закону стосовно продовження строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.
Так, наведений пункт 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачає не збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання понад, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, а продовження строку на звернення до суду з відповідними вимогами про стягнення штрафних санкцій.
У протилежному випадку, а саме збільшення саме строку нарахування штрафних санкцій, суперечило б меті Закону, який спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що в оскаржуваній частині рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі №911/858/22 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови (враховуючи перебування судді Барсук М.А. у відпустці з 02.11.2023 по 10.11.2023) складено: 13.11.2023 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук