ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
"13" листопада 2023 р. Справа№ 910/10742/21 (910/2324/23)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Копитової О.С.
Сотнікова С.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Парадайз фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023
у справі №910/10742/21(910/2324/23) (Чеберяк П.П.)
за позовом ОСОБА_1
до 1.Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова
Андрія Валерійовича
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Парадайз Фінанс"
3.Державного підприємства "Сетам"
про визнання недійсним акту
в межах справи №910/10742/21
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 року у справі №910/10742/21(910/2324/23) позовні вимоги задоволено, визнано недійсним акт №6511942/21-2 від 07.12.2021 про реалізацію предмета іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондаренко Г.О. та зареєстрованим в реєстрі за №4381, присуджено до стягнення з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. в дохід Державного бюджету України 1 342,00 грн. судового збору; присуджено до стягнення з ТОВ "ФК "Парадайз Фінанс" в дохід Державного бюджету України 1 342,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ФК "Парадайз Фінанс" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 року у справі №910/10742/21(910/2324/23) та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2023 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.
Ухвалою суду від 19.09.2023 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Парадайз Фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 року у справі №910/10742/21(910/2324/23), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10742/21(910/2324/23).
28.09.2023 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/10742/21(910/2324/23)/5876/2023 від 25.09.2023 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
За наслідками розгляду матеріалів поданої апеляційної скарги ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Парадайз фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 у справі №910/10742/21(910/2324/23) залишено без руху у зв'язку з її поданням після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та неповажності причин пропуску такого строку, а також неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
При цьому, п. 3 резолютивної частини ухвали від 03.10.2023 попереджено скаржника про передбачені ч. 4 ст. 174 та ч. 4 ст. 260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 2 її резолютивної частини строк.
У зв'язку із відсутністю в суді відповідного фінансування вищезазначену ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху направлено 05.10.2023 року на електронну адресу скаржника, відомості про яку містяться у відритому доступі в мережі Інтернет (info@paradisefin.com), докази відправки та роздруківку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань долучено до матеріалів справи.
Таким чином, граничний строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, з урахуванням вихідних днів, є 16.10.2023 року.
23.10.2023, через відділ документального забезпечення суду, тобто поза межами встановленого судом строку, скаржником на виконання ухвали суду від 03.10.2023 подано клопотання про усунення недоліків, до якого додано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №0267610009 про сплату судового збору у розмірі 4026,00 грн. та вказано підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 23.10.2023 року по 03.11.2023 року перебував у відпустці, а тому клопотання про усунення недоліків фактично передано головуючому судді 06.11.2023 року.
Згідно ч. 1 ст. 113 ГПК строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
У свою чергу, колегія суддів враховує, що після закінчення строку на усунення недоліків апеляційної скарги, встановленого судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження або про повернення апеляційної скарги, має дослідити, зокрема обставини виконання заявником апеляційної скарги вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги та встановити, чи виконав заявник апеляційної скарги вимоги цієї ухвали, тобто встановити той факт, чи надав він документи/докази, вимоги щодо надання яких містила ухвала про залишення апеляційної скарги без руху, та за результатами встановлених обставин застосувати відповідні процесуальні наслідки, зокрема передбачених ч. 4 ст. 174, ч. 6 ст. 260 та ч. 3 ст. 262 ГПК України (близька за змістом правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2021 у справі №910/7184/20; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №15/238-б, від 19.09.2022 у справі №917/80/22).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що хоча скаржником і пропущено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, однак оскільки такий пропуск строку не є значним і станом на 13.11.2023 року (дата вирішення судом питання щодо подальшого руху апеляційної скарги) скаржником подано клопотання на виконання вимог ухвали суду, уникаючи надмірного формалізму при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги або її повернення, колегією суддів прийнято до уваги подане клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.
Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням додаткових пояснень, наданих на виконання вимог ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні.
Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст оскаржуваного рішення складено 25.05.2023 року, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 року є 14.06.2023 року.
Скаржник, в свою чергу, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказане рішення місцевого господарського суду лише 15.09.2023, тобто з урахуванням вищенаведених положень законодавства, з пропуском визначеного процесуального строку на апеляційне оскарження більш ніж на три місяці.
Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.
Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.
Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст.ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом з своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, наведені норми пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі №Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
В силу положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідні докази повинні подаватись до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії і у випадку подання копії такого доказу, така копія має бути засвідчена належним чином, зокрема, відповідати вимогам п. 5.26 національного стандарту ДСТУ 4163:2020") Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів".
Так, в обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що оскаржуване рішення по даній справі судом першої інстанції направлено на електронну адресу скаржника, яка не є офіційною адресою і не за допомогою засобів ЄСІТС, як це вказується у ч. 11 ст. 242 ГПК України, натомість, оскаржуване рішення суду скаржник отримав нарочно 11.09.2023 року в приміщенні суду, що також підтверджується відповідною розпискою представника на зворотньому боці останнього аркушу рішення, а тому має право на поновлення строку на апеляційне оскарження,
Наведені доводи є неповажними та відхиляються судом з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема протоколу судового засідання та вступної частини рішення, в судовому засіданні 15.05.2023 року, в якому було проголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення, був присутній представник відповідача-2 - Загрійчук С.С.
Наведена обставина свідчить про обізнаність скаржника про прийняття оскаржуваного рішення саме 15.05.2023 року.
Крім того, в матеріалах справи наявні докази направлення 08.06.2023 року оскаржуваного рішення скаржнику на його офіційну електронну адресу: info@paradisefin.com, яка відповідає електронній адресі скаржника, відомості про яку містяться у відритому доступі в мережі Інтернет, а також представнику скаржника на електронну адресу: adv_taranenko@ukr.net
Судова колегія також зазначає, що відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріалами справи, та зобов'язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
В силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 року у справі №910/10742/21(910/2324/23) було оприлюднено 09.06.2023 року.
Колегія суддів враховує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. зокрема, через Єдиний державний реєстр судових рішень, а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання щодо вчасного подання апеляційної скарги, оскільки саме він не погоджується з ухвалою суду першої інстанції і ставить під сумнів її законність.
Відтак, апелянт мав можливість своєчасно ознайомитись з відповідним судовим рішенням суду першої інстанції з приводу відомої йому справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки, як було зазначено вище, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, зокрема, про наявність повного тексту прийнятого за його участю рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обізнаність скаржника з фактом прийняття оскаржуваного ним рішення в судовому засіданні 15.05.2023 та з його змістом 08.06.2023, тобто з дня отримання його на електронну адресу.
При цьому, у листі про направлення рішення суду електронною поштою секретарем судового засідання зазначено, що з огляду на обмеженість фінансування відправка поштовою кореспонденції засобами поштового зв'язку не здійснюється та звернуто увагу отримувачів, що паперовий примірник рішення сторони можуть отримати нарочно у приміщенні суду.
Отже, можливість отримання нарочно копії рішення з часу отримання повного його тексту на електронну адресу (08.06.2023) або ознайомлення з ним в Єдиному державному реєстрі судових рішень (починаючи з 09.06.2023) та подальше подання апеляційної скарги в установлений законом строк залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.
Суд наголошує, що апелянт, як сторона у справі у статусі відповідача, зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (певності), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII) та принцип res judicata, тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
У п. 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
Так, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.
Судова колегія зауважує, що згідно приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд може поновити пропущений встановлений законом процесуальний строк у разі визнання причини його пропуску поважними.
Однак, приймаючи участь 15.05.2023 в судовому засіданні при прийнятті оскаржуваного рішення, маючи доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та отримавши 08.06.2023 повний текст рішення засобами електронного зв'язку, апелянт не скористався своїм правом на вчасне подання апеляційної скарги.
При цьому, скаржником жодним чином не обґрунтовано та ані до апеляційної скарги, ані до клопотання про усунення недоліків не надано доказів на підтвердження обставин неотримання відповідного судового рішення електронною поштою, а також неможливості подати апеляційну скаргу протягом тривалого періоду часу з дня складення повного тексту судового рішення та його оприлюднення.
Посилання апелянта на неотримання ним копії рішення суду на офіційну електронну адресу та засобами поштового зв'язку у паперовому вигляді не спростовує факту обізнаності апелянта з фактом прийняття оскаржуваного ним рішення в судовому засіданні 15.05.2023 року та не надає йому права на зволікання з оскарженням такого рішення протягом тривалого періоду часу.
Отже, за висновками суду, несвоєчасне оскарження судового акту місцевого господарського суду, з огляду на наведені скаржником доводи, зумовлене не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.
Таким чином, при зверненні до суду з апеляційною скаргою на судове рішення через 4 місяці після його прийняття скаржником не наведено достатніх обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, з якими закон пов'язує можливість відновлення такого строку після спливу значного періоду часу, не зазначено жодних непереборних обставин, які б унеможливили вчинення ним процесуальних дій упродовж цього терміну та не надано доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин.
Таким чином, у поданому на виконання вимог ухвали суду від 03.10.2023 року клопотанні із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, які, на думку скаржника, у сукупності перешкодили поданню апеляційної скарги у встановлений законом строк, апелянтом не зазначено жодних вагомих та переконливих причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, ніж ті, які були зазначені в апеляційній скарзі.
Вказане клопотання, за своєю суттю, містить лише пояснення причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які вже були розглянуті судом та визнані неповажними, та фактично є незгодою з прийнятою апеляційним судом ухвалою про залишення апеляційної скарги з цих підстав без руху.
За таких обставин, скаржником при зверненні до суду з апеляційною скаргою на судове рішення після закінчення строку на його апеляційне оскарження, не наведено достатніх обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, з якими закон пов'язує можливість відновлення такого строку після спливу періоду часу, не зазначено беззаперечних та обґрунтованих причин, які б унеможливили вчинення ним процесуальних дій упродовж цього терміну та не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин.
Враховуючи викладене, дослідивши подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням поданого на виконання вимог ухвали суду від 03.10.2023 року у якості усунення недоліків апеляційної скарги клопотання з додатковим обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку, суд апеляційної інстанції визнав наведені в ньому доводи та причини обґрунтування неповажними.
Суд наголошує, що в іншому випадку, поновлення строку за подібних обставин може зумовити зловживання з боку учасників судового процесу, що є неприпустимим.
Відповідно до ч. 4 ст. 260 ГПК України зазначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 261 ГПК України).
За вказаних обставин, оскільки причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнані судом неповажними, колегія суддів відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Парадайз фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 у справі №910/10742/21(910/2324/23).
Враховуючи викладене та керуючись статтями 234, 256, 260, 261 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Парадайз фінанс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 у справі №910/10742/21(910/2324/23).
2. Апеляційну скаргу та додані до неї документи надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Парадайз фінанс".
3. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.
4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді О.С. Копитова
С.В. Сотніков