ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" листопада 2023 р. Справа№ 910/1701/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Кропивної Л.В.
при секретарі: Реуцька Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Єфремова І.В. (довіреність від 21.12.2022 №05-1/05-106)
від відповідача: не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Проценко Тетяни Володимирівни
на рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2023
у справі №910/1701/23 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень"
до фізичної особи-підприємця Проценко Тетяни Володимирівни
про стягнення 454 584, 59 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2023 акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Проценко Тетяни Володимирівни про стягнення заборгованості у розмірі 454 584, 59 грн., з яких: прострочена заборгованість за основним зобов'язанням за період з 08.06.2022 по 27.01.2023 у розмірі 377 673, 27 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами за період з 08.06.2022 по 27.01.2023 у сумі 37, 41 грн, прострочена заборгованість за комісією за період з 08.06.2022 по 27.01.2023 у розмірі 76 873, 91 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2023 позовні вимоги акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" задоволено. Стягнуто з ФОП Проценко Тетяни Володимирівни на користь акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 377 673,27 грн. заборгованості за кредитом, 37,41 грн. заборгованості по процентам, 76 873,91 грн заборгованості по комісії та 6 818,78 грн. судового збору.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, фізична особа-підприємець Проценко Тетяна Володимирівна звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2023 про стягнення коштів та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на думку скаржника суд не врахував того, що:
1) кошти за кредитним договором надано для закупівлі медичного обладнання для здійснення профільної діяльності;
2) внаслідок ракетного удару по ТЦ Ретровіль пошкоджено все майно та обладнання, яке перебувало в орендованому у цьому ТЦ лоті відповідача, в т.ч. втрачено всю первинну та бухгалтерську документацію, вказане відповідач вважає настанням форс-мажорних обставин, що унеможливили виконання обов'язків відповідача. На підтвердження цього відповідач надає додаткові докази. Настання Форс-мажорних обставин ,також, на думку відповідача підтверджується розміщеним на офіційному сайті ТПП України листом від 28.02.2022 р. Вимогу банку не було отримано відповідачем через перебування у Німеччині під тимчасовим захистом.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2023 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Проценко Тетяни Володимирівни на рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/1701/23 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів про сплату судового збору, подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків. Роз'яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
14.07.2023 через канцелярію суду скаржником на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху подано клопотання про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Проценко Тетяни Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/1701/23. Справу №910/1701/23 призначено до розгляду на 26.09.2023 об 11 год. 15 хв.
18.09.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скарну, у якому він заперечує проти її задоволення з огляду на те, що скаржник не надала доказів неможливості виконання зобов'язання саме у зв'язку з наведеними нею обставинами.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 розгляд справи відкладено до 07.11.2023, в зв'язку з неявкою представника відповідача.
07.11.2023 представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи всі представники сторін були повідомлені належним чином.(а.с.130-134), а саме шляхом направлення процесуальних документів на офіційну електронну адресу сторін в підсистемі "Електронний суд", що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа (а.с.107,108), а також додатково була направлена ухвала на електронну адресу відповідача яка зазначена в процесуальних документах. (а.с.105,106,130)
Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового ухвалу є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового ухвалу на офіційну електронну адресу особи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача у судовому засіданні 07.11.2023.
Представник позивача, у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13 жовтня 2021 року між Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" (далі - банк) та Фізичною особою-підприємцем Проценко Тетяною Володимирівною, як позичальником укладено Кредитний договір № SME/BC/5-30 (а.с.10), умовами якого передбачено, що банк надає позичальнику кредит у сумі 430 000, 00 грн. на цілі, зазначені у пункті 1.4. цього договору, а позичальник зобов'язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, передбачені цим договором, використати кредит за цільовим призначенням, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором.
Згідно з п. 1.3. договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит банку 12.10.2024. Сторони дійшли згоди та встановили графік повернення кредиту та сплати інших платежів, що наведений у додатку № 1 до цього договору (а.с. 17-18).
Пунктом 4.2. договору передбачено, що кредит надається в безготівковій формі в день укладення цього договору шляхом перерахування з рахунку для обліку кредитної заборгованості на рахунок позичальника, зазначений у пункті 11.2. цього договору.
За умовами п. 5.1. договору, проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту, що фактично надана позичальнику і не повернена банку протягом всього строку наявності такої суми, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому день надання кредиту враховується, а день повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. Комісія за супроводження кредиту нараховується щомісяця на суму кредиту, зазначену в п. 1.1. договору.
У п. 5.2. договору сторони передбачили, що проценти та комісії, нараховані за місяць, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 15 календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому такі проценти та комісії були нараховані. Проценти та комісії, нараховані за місяць, в якому відбувається повне повернення кредиту, повинні бути сплачені не пізніше дня повернення кредиту. Позичальник має право сплатити комісію за супроводження кредиту за весь строк користування кредитом, в тому числі за рахунок отриманих кредитних коштів. При цьому у разі дострокового часткового або повного погашення кредиту комісія за супроводження кредиту не підлягає поверненню.
Відповідно до п. 5.4. договору, у випадку, якщо строк погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в додатку № 1 до цього договору припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до законодавства України, то позичальник має здійснити погашення заборгованості за кредитом не пізніше наступного робочого дня відповідного строку, встановленого для вчинення певної дії.
Згідно з п. 7.1. договору, позичальник зобов'язується повернути банку кредит у термін, зазначений у пункті 1.3. цього договору. Повернення кредиту до настання зазначеного терміну вважається достроковим. У випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України, позичальник зобов'язаний на вимогу банку повернути кредит достроково.
Цей договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до повного виконання зобов'язань позичальника за цим договором (п. 10.2 договору).
Відповідно до п. 10.5 Договору у випадку зміни будь-якого з реквізитів Сторін, чи платіжних реквізитів, зазначених у п. 11.1- 11.3 цього Договору, кожні зі сторін зобов'язана повідомити іншу сторону про такі зміни у строк не пізніше 7 календарних днів із дня, коли вони відбулись.
Додатком № 1 до кредитного договору № SME/BC/5-30 від 13.10.2021 сторони погодили графік повернення кредиту (а.с.17).
Випискою по особовим рахункам за 13.10.2021 підтверджується те, що позивач свої зобов'язання за договором виконав шляхом надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 430 000, 00 грн. (а.с.19)
Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач свої зобов'язання по погашенню кредиту у повному обсязі не виконав, грошові кошти згідно умов договору та затвердженого ним графіку (а.с.18) не оплачував.
06.12.2022 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №01-9/05/2610 від 29.11.2022 (а.с.23-25) про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором № SME/BC/5-30 від 13.10.2021, у зв'язку з порушенням графіку сплати коштів за наданим кредитом, відповідно до п. 9.6 Кредитного договору, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист з відтиском календарного штемпеля поштового відділення та копією накладної АТ «Укрпошта» 0103277512339.(а.с.26-28)
Відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав, заборгованість не погасив.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, зокрема щодо погашення заборгованості у розмірі 454 584, 59 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом за період з 08.06.2022 по 27.01.2023 у розмірі 377 673, 27 грн., заборгованості за нарахованими процентами за період з 08.06.2022 по 27.01.2023 у сумі 37, 41 грн. та заборгованості за комісією за період з 08.06.2022 по 27.01.2023 у розмірі 76873, 91 грн.
За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт порушення умов договору щодо погашення заборгованості у відповідності до встановленого сторонами графіку, що зумовило настання наслідків у вигляді виникнення у позивача права вимоги дострокового повернення суми коштів, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Згідно п. 1.3. договору, сторони дійшли згоди та встановили графік повернення кредиту та сплати інших платежів, що наведений у додатку №1 до цього договору. Так, позичальник має, починаючи з 15.11.2021, щомісячно не пізніше 15 числа місяця до 12.10.2024 включно сплачувати на погашення основної суми (тіла) кредиту по 11 944, 44 грн. та на погашення комісії по 6407, 00 грн. щомісячно.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 9.6. договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, сплати комісії за супроводження кредиту і виконання усіх інших зобов'язань позичальника за цим договором та після їх виконання в односторонньому порядку розірвати цей договір, зокрема у разі суттєвого порушення позичальником цього Договору.
Відповідно до п. 9.5. договору, суттєвим порушенням позичальником цього договору вважається будь-яка з наступних обставин:
- повне або часткове неповернення кредиту у строки, визначені пунктом 1.3. цього договору;
- повне або часткове прострочення сплати платежу за кредитом у визначені графіком повернення кредиту строки, якщо таке прострочення складає 10 і більше календарних днів;
- несплата або часткова несплата будь-якого зі штрафів, передбачених пунктом 9.2. цього договору, протягом 20 і більше календарних днів із дня одержання позичальником повідомлення банку про накладення штрафу;
- нецільове використання позичальником кредиту або його частини;
- недостовірність будь-якої з гарантій, наданих позичальником банку згідно з пунктом 3.1 цього договору.
Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано того, що востаннє відповідачем вносились чергові платежі 14.02.2022 р., доказів виконання відповідачем зобов'язань після вказаної дати - до матеріалів справи не надано.
Вимогу №01-9/05/2610 від 29.11.2022 (а.с.23-25) обґрунтовано з посиланням на визначене п. 9.6 Договору право вимагати дострокове повернення кредиту у випадку суттєвого порушення позичальником даного договору, яким у даному випадку відповідно до п. 9.5 Договору повне або часткове неповернення кредитку у строки, визначені п. 1.3 Договору, в контексті існування станом на дату вказаної вимоги простроченої заборгованості за основним зобов'язанням у розмірі 102950,99 грн., простроченої комісії у розмірі 6407 грн. та прострочених процентів на суму 28,31 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Докази сплати відповідачем заборгованості по кредиту за кредитним договором № SME/BC/5-30 від 13.10.2021 у період після 14.02.2022 р. - у матеріалах справи відсутні.
Вказана свідчить про те, що позивач обґрунтовано реалізував визначене договором право вимоги дострокового виконання зобов'язань.
Враховуючи викладене, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 377 673, 27 грн. заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1.2. договору, розмір процентів за користування кредитом складає 0,01% процентів річних. Додатково позичальник щомісяця сплачує на користь банку комісію за супроводження кредиту в розмірі 1,49 % процентів від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. договору.
За умовами п. 5.1. договору, проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту, що фактично надана позичальнику і не повернена банку протягом всього строку наявності такої суми, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому день надання кредиту враховується, а день повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. Комісія за супроводження кредиту нараховується щомісяця на суму кредиту, зазначену в п. 1.1. договору.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку процентів та комісії, з урахуванням того, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення кредиту, з урахуванням умов Кредитного договору № SME/BC/5-30 від 13.10.2021 колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що сума нарахованих та несплачених процентів за період з 08.06.2022 по 27.01.2023 складає 37,41 грн., а сума комісії за період з 08.06.2022 по 27.01.2023 складає 76 873, 91 грн., з огляду на що вказані вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.
При цьому, колегія суддів відхиляє як такі, що не спростовуються правильних висновків суду першої інстанції посилання відповідача на відсутність її вини у невиконання зобов'язань, що обґрунтовані з посиланням на настання форс-мажорних обставин, з огляду на наступне.
Укладений сторонами договір не містить положень про порядок дій сторін у випадку настання форс-мажорних обставин, з огляду на що до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні норми ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 617 ЦК, які можна використати у разі настання обставин непереборної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Свої твердження про наявність форс-мажорних обставин відповідач обґрунтовує з посиланням на лист ТПП від 28.02.2022 (міститься на офіційному сайті ТПП ) та те, що:
1) кошти за кредитним договором надано для закупівлі обладнання для здійснення профільної діяльності (медичного обладнання);
2) внаслідок ракетного удару по ТЦ Ретровіль пошкоджено все майно та обладнання, яке перебувало в орендованому у цьому ТЦ лоті відповідача, в т.ч. втрачено всю первинну та бухгалтерську документацію.
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований «Всім кого це стосується», згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
У цьому випадку необхідно з'ясувати, в який саме строк відповідач міг виконати свої зобов'язання за договором, чи були виконані дії, передбачені умовами договору для того, щоб сторона договору могла підпадати під дію форс-мажору, а також якими доказами підтверджується неможливість виконання своїх обов'язків за договором, оскільки підстави для звільнення від обов'язків за договором у зв'язку із запровадженим воєнним станом не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження. Вирішення питання про можливість звільнення сторони від виконання своїх обов'язків за договором має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи.
Саме по собі посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням обставин щодо неможливості виконання зобов'язання перед позивачем.
В той же час, відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов'язання за укладеним договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, як і не наведено причинно-наслідкового зв'язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчили б про повне зупинення та/або переривання господарської діяльності відповідача у зв'язку із веденням військового стану та як наслідок виникнення обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання зобов'язань за договором.
У пункті п. 1.4. Кредитного договору сторонами визначено, що кредит надається для поповнення обігових коштів, придбання основних засобів.
Доказів того, що отримані за договором у Кредит кошти було спрямовано за закупівлю саме медичного обладнання для здійснення профільної діяльності, знищення внаслідок ракетного удару по ТЦ Ретровіль саме цього обладнання, чи не здійснення відповідачем у 2022-2023 роках господарської діяльності - до матеріалів справи не надано.
Також відповідачем не доведено і причинно-наслідкового зв'язку між пошкодженням майна, а також втратою первинної та бухгалтерської документації, що знаходились у орендованому відповідачем у ТЦ Ретровіль (внаслідок ракетного удару по зазначеному ТЦ) та неможливістю виконання зобов'язань за Кредитним договором.
В той же час, матеріали справи не містять і доказів того, що відповідач повідомив позивача про неспроможність виконати зобов'язання (їх частину) по цьому Договору у зв'язку із обставинами непереборної сили, як і того, що у зв'язку з виїздом відповідачем до Німеччини, нею, у визначеному п. 10.5 Договору порядку було повідомлено позивача про зміну такого реквізиту, як поштова адреса.
Крім того, додана до апеляційної скарги копія сторінки закордонного паспорту громадянки України Проценко Тетяни свідчать про те, що вона виїхала з України 19.01.2022 та повернулась 26.05.2022, тобто до моменту направлення їй вимоги про дострокове погашення заборгованості за договором.(а.с.92,93)
Відтак посилання апелянта на форс-мажорні обставини та відсутність її вини у невиконанні зобов'язання у спірних правовідносинах є безпідставними та недоведеними, адже відповідачем не доведено зв'язок між невиконанням зобов'язань за договором та воєнними діями в Україні.
Крім того, відповідач не довів того, що не має інших джерел доходу окрім діяльності, яка здійснювалась ним на території ТЦ Ретровіль. Також матеріали справи не містять доказів перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі та того, що внаслідок воєнного стану відповідач не в змозі здійснювати господарську діяльність та виконувати взяті на себе грошові зобов'язання, які виникли у мирний час.
Сам по собі лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 фактично не свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між введенням військового стану, у зв'язку з військовою агресією рф проти України та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором саме відповідачем.
Крім того, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що наявність у позивача заборгованості за Кредитним договором, а також обставини ведення ним господарської діяльності, також не є достатніми підставами для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання кредитного договору так, як результати підприємницької діяльності відносяться до господарських ризиків особи яка таку діяльність здійснює.
Дослідивши матеріали наявні у справі, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дав належну оцінку доказам у справі та виніс законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищезазначене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надано, а тому погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/1701/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Проценко Тетяни Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/1701/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №910/1701/23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/1701/23 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 10.11.2023
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.В. Кропивна