ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
10 листопада 2023 року м. ОдесаСправа № 916/335/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 (повний текст складено та підписано 12.04.2023, суддя Найфлейш В.Д.)
у справі №916/335/18
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Скло"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/335/18 задоволено заяву ліквідатора ТОВ „Діамант - Скло” арбітражної керуючої Колмикової Т.О. про відшкодування вартості майна та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Діамант - Скло” грошові кошти у сумі 503584,02 грн.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на вищевказану ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/335/18.
Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/335/18.
В обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що не отримував копії оскаржуваної ухвали. За твердженням апелянта від Кілійського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеси) йому стало відомо про накладення на нього Господарським судом Одеської області стягнення відповідно до судового наказу №916/335/18 від 12.04.2023. Після цього, апелянт 21.09.2023 уклав договір з адвокатом, який протягом 26.09.2023-05.10.2023 ознайомився з матеріалами справи та зокрема з оскаржуваною ухвалою.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 витребувано від Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/335/18 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/335/18 до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
До суду апеляційної інстанції надійшли усі матеріли справи №916/335/18 від Господарського суду Одеської області.
Ознайомившись з наявними матеріалами справи та поданими матеріалами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції 04.04.2023. Повний текст складено та підписано також 12.04.2023.
Отже, з урахуванням дати складання повного тексту оскаржуваної ухвали, останнім днем строку подання апеляційної скарги на неї є 24.04.2023, з урахуванням вихідних днів.
Втім, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/335/18 була надіслана до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку 16.10.2023, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржувана ухвала 18.04.2023 була надіслана судом першої інстанції на адресу ОСОБА_1 , однак повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (т. 11, а.с. 11-14).
У відповідності до наявних матеріалів справи, адресою місця проживання ОСОБА_1 вказано -
АДРЕСА_1 адреса також зазначена скаржником в апеляційній скарзі.
Саме за вказаною, єдиною відомою суду першої інстанції адресою, було надіслано оскаржувану ухвалу.
Отже, вказане дає підстави вважати, що така адреса апелянта є актуальною, а відтак саме на особу, місцепроживання якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
Колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Однак, відомостей про те, що апелянт повідомляв суд першої інстанції про зміну адреси місця проживання наявні матеріали справи не містять.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про дотримання місцевим господарським судом вимог ГПК України щодо належного повідомлення скаржника про прийняття оскаржуваного рішення та обізнаність останнього про його наявність.
Також, за змістом ст.2 Закону України “Про доступ до судових рішень” кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскаржувана ухвала була оприлюднена 17.02.2023, а тому з названої дати скаржник мав можливість ознайомитись з оскаржуваною ухвалою.
Натомість, стверджуючи про те, що від Кілійського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеси) апелянту стало відомо про накладення на нього Господарським судом Одеської області стягнення відповідно до судового наказу №916/335/18 від 12.04.2023, скаржник не вказує коли саме ним було отримано відповідні відомості, зокрема ухвалу про відкриття виконавчого провадження, тощо.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні “Пономарьов проти України” Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Мушта проти України” зазначено: “право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані”.
Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.
Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вирішуючи питання щодо поважності пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 04.04.2023, з огляду на підстави наведені апелянтом, також зазначає наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, на виконання свого процесуального обов'язку, арбітражна керуюча направила на адресу апелянта копію заяви про відшкодування вартості майна з додатками (т.10, а.с. 203, 206).
Ухвалою суду першої інстанції від 14.03.2023, серед іншого, призначено справу до розгляду на 04.04.2023, залучено ОСОБА_1 до участі у заяві про відшкодування вартості майна, зобов'язано ОСОБА_1 надати відзив на заяву про відшкодування вартості майна та викликано ОСОБА_1 в засідання суду.
Дану ухвалу направлено за відомою суду адресою ОСОБА_1 , однак повернуто відділенням поштового зв'язку (т.11, а.с. 6-8).
Вищенаведене обставини у сукупності свідчать про те, що апелянт був належним чином повідомлений про наявність у провадженні Господарського суду Одеської області даної справи та заяви арбітражної керуючої про відшкодування вартості майна.
Згідно з ч.2 ст.260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, та відповідно апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків, а саме апелянту необхідно вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/335/18.
Керуючись ст. 174, ст. 234, ст. 258, ст. 259, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/335/18 залишити без руху.
ОСОБА_1 усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/335/18, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Повідомити ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Філінюк І.Г.