ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року м. ОдесаСправа № 916/853/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Савицького Я.Ф., Таран С.В.
секретар судового засідання: Кратковський Р.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Карлашевич Д.В., довіреність №09/01/2023-П від 09.01.2023; Бугаєнко К.В. на підставі положення;
від відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ПРАЙМ ГРУПП НАФТА”
на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023, повний текст складено та підписано 20.07.2023
у справі №916/853/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ПАРИТЕТ”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ПРАЙМ ГРУПП НАФТА”
про: стягнення 295 652,26 грн,-
головуючий суддя - Літвінов С.В.
місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 09.11.2023 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ПАРИТЕТ” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ПРАЙМ ГРУПП НАФТА”, в якій просило суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 295 652,26 грн., з якої: 153 600 грн. - сума боргу; 13 529,42 грн. - проценти за користування чужими коштами (пеня); 87 072 грн. - збитки; 41 450,84 грн. - 3% річних та інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки нафтопродуктів № 227 від 19.11.2021 щодо надання у власність позивача дизельного палива, а починаючи з 20.07.2022 року взагалі відмовилося від взятих на себе договірних зобов'язань, внаслідок чого ТОВ ,,ПАРИТЕТ” було позбавлено можливості отримати решту оплаченого та заборгованого палива у об'ємі 4800 літрів, внаслідок чого позивачем на суму боргу нараховано проценти за користування чужими коштами (пеню), збитки, відсотки річних та інфляційні втрати у зазначеному вище розмірі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2023р. у справі №916/853/23 (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ" суму основної заборгованості в розмірі 153 600 грн 00 коп, 3% річних в розмірі 4595 грн 38 коп, інфляційні витрати в розмірі 36855грн. 45коп, збитки в розмірі 87 072грн. 00 коп та судовий збір в розмірі 4 213 грн 04 коп. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позов місцевий господарський суд послався на доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором поставки нафтопродуктів №227 від 19.11.2021 щодо надання у власність ТОВ «ПАРИТЕТ» дизельного палива, внаслідок чого позивача було позбавленим можливості отримати решту оплаченого та заборгованого дизельного палива у об'ємі 4800 літрів, що складає 153 600,00 грн.
Крім того, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем до стягнення 87 072 грн.- збитків та 41 450,84 грн. -3% річних та інфляційних втрат.
Разом з тим, судом було відмовлено у задоволенні вимоги позивача про стягнення 13529,42грн. пені, оскільки між позивачем та відповідачем в договорі відсутня домовленість щодо узгодження в її стягненні.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 у справі №916/853/23 як таке, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та невірним застосуванням норм процесуального права, та за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
Заявник апеляційної інстанції зазначає, що із укладанням договору ПММ, отриманими коштами та сумою, на яку позивач не забрав ПММ він погоджується та визнає.
Щодо нарахування 3% річних, інфляційних втрат та збитків, апелянт не погоджується та зазначає, що позивач вказує а порушенням умов договору поставки, при цьому жодного належного та допустимого доказу цього порушення саме з боку відповідача не надано. Йде війна, є руйнування, у тому числі деяких АЗС, по яким позивач міг би отримати ПММ. Але відкриті інші, де позивач має можливість отримати ПММ. Доказів такої відмови позивачем не надано.
Крім цього, скаржник вказує, що між сторонами було укладено договір про постачання ПММ, відповідно до п.7.1 якого, він набирає силу з моменту його підписання та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань сторонами. Позивач звернувся до суду 27.02.2023 року, при цьому в розрахунках використовує час - із січня 2022 року. Якщо використовувати 1 рік - то відлік починається з 19.11.2022, а якщо до «повного виконання» - то Договір не закінчився, а як наслідок - зобов'язань по поверненню суми оплати у відповідача не виникло. Судом цього не враховано.
При ухваленні про стягнення збитків у розмірі 87 072 грн., судом не враховано наступне: сума, яку начебто втратив позивач на різниці вартості ПММ, між датами закупівлі ПММ та датою звернення до суду (ця сума встановлена судом та становить 80 072 грн), вже увійшла до складу інфляційних витрат та 3% річних, про які йдеться в рішенні.
Також, апелянт зазначає, що 03.07.2023 представник відповідача звернувся на адресу суду із клопотанням про проведення удового засідання по справі 10.07.2023 за допомогою відеоконференції. Разом з тим, представник відповідача до 10.07.2023 не отримав жодного судового рішення щодо заявленого клопотання. Вказана обставина не дала процесуальної можливості для представника відповідача у прийнятті участі у засіданні та відстоюванні своєї позиції по справі. Таким чином, апелянт вважає, що судом порушено право відповідача на захист, на доступ до правосуддя, на відкритий розгляд справи у суді, за участю відповідача (представника).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ПРАЙМ ГРУПП НАФТА” про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю ,,ПРАЙМ ГРУПП НАФТА” строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 року у справі № 916/853/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ПРАЙМ ГРУПП НАФТА” на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023, повний текст складено та підписано 20.07.2023, у справі №916/853/23.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ" у відзиві на апеляційну скаргу висловило заперечення щодо її задоволення, посилаючись на її необґрунтованість та просило рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 09.11.2023 представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, а також зважаючи, що явка сторін обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
19 листопада 2021 року ТОВ «ПАРИТЕТ» (Покупець) та ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» (Постачальник) уклали Договір поставки нафтопродуктів № 227 (надалі за текстом - Договір) за умовами якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця на умовах оптової торгівлі паливно-мастильні матеріали (надалі по тексту - ПММ) через Пункти реалізації ПММ (окрім міст Львів та Мелітополь), а Покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до пункту 3.1. Договору продаж ПММ здійснюється виключно безготівковим розрахунком. Розрахунок за ПММ проводиться Покупцем, шляхом попереднього перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника. Оплата за ПММ проводиться Покупцем в залежності від бажаного обсягу вибірки ПММ на підставі наданого Постачальником Рахунку, відповідно до умов даного Договору. Перерахування грошових коштів Покупцем повинно бути здійснено протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання Рахунку.
Згідно пункту 3.2. Договору ціна і кількість ПММ є зафіксованими на момент надходження грошових коштів згідно з Рахунком. Виконанням Покупцем умов оплати ПММ вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
23.02.2022 року ТОВ «ПАРИТЕТ» з метою купівлі 10 000 (десять тисяч) літрів дизельного палива отримало від ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» рахунок-фактуру № 308709 від 23.02.2022 року на суму 320 000,00 грн. (триста двадцять тисяч грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ. Вартість була розрахована із розрахунку 32,00 грн, в т.ч. ПДВ, за 1 літр дизельного палива на дату виставлення рахунку.
23.02.2022 року ТОВ «ПАРИТЕТ» здійснило оплату рахунку-фактури № 308709 від 23.02.2022 року у повному обсязі та в строки, передбачені Договором, що підтверджується платіжним дорученням №1557363 від 23.02.2022 року.
Відповідно до абзацу другого пункту 3.2. Договору, Покупець має право, без термінів після оплати отримати ПММ в Пунктах реалізації Постачальника в межах оплаченого ліміту в літрах.
Згідно пункту 2.3. Договору, передача ПММ здійснюється через Пункти реалізації ПММ (окрім міст Львів та Мелітополь), без обмеження термінів, після оплати ПММ відповідно до пункту 3.2. Договору на підставі електронних талонів чи паливних карт. Пункти реалізації ПММ виконують роль складу передплаченого Покупцем. Сторони домовилися, що Постачальник зобов'язаний зберігати ПММ, оплачені Покупцем, до їх передачі Покупцю, в повному обсязі.
23.02.2022 року ТОВ «ПАРИТЕТ» було одержано 700 літрів дизельного палива через Пункт реалізації ПММ в місті Одеса.
01.03.2022 року ТОВ «ПАРИТЕТ» звернулося до ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» щодо отримання решти оплаченого та заборгованого дизельного палива у об'ємі 9300 літрів.
Оскільки ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» не мало у наявності того об'єму дизельного палива, яке за пунктом 2.3. Договору повинно було зберігати до повної передачі ТОВ «ПАРИТЕТ», менеджером Кобзарем Богданом Юрійовичем (телефон якого зазначено в особистому кабінеті ТОВ «ПАРИТЕТ» за веб-адресою https://diesel-manager.com/uk) у телефонному режимі було запропоновано здійснювати поставку заборгованого дизельного палива на умовах: 10 % (десять відсотків) об'єму заборгованого дизельного палива передавалось Покупцю від кількості ново замовлених Покупцем паливно-мастильних матеріалів. Тобто, умовою для отримання оплаченого ТОВ «ПАРИТЕТ» дизельного палива було здійснення купівлі нового дизельного палива, що не відповідає умовам Договору.
Оскільки ТОВ «ПАРИТЕТ» було заінтересованим в отриманні оплаченого дизельного палива, воно було вимушеним погодитися на поставку на умовах ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА».
Таким чином, з 01.03.2022 року по 18.07.2022 року ТОВ «ПАРИТЕТ» здійснило купівлю нового дизельного палива у ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» загальним об'ємом 45 000 літрів. Вказане відображено в Особистому кабінеті ТОВ «ПАРИТЕТ» як Покупця ПММ у розділі «Рахунки» - «Схвалені рахунки» за веб-адресою https://diesel-manager.com/uk, де зазначено дату створення рахунку, дату його схвалення для отримання палива, а також кількість оплаченого ТОВ «ПАРИТЕТ» дизельного палива, його ціну та суму оплати.
Поруч із кожним рахунком, на підставі якого ТОВ «ПАРИТЕТ» здійснювало купівлю нового дизельного палива, тією ж датою в Особистому кабінеті ТОВ «ПАРИТЕТ» у розділі «Рахунки» - «Схвалені рахунки» створювався рахунок на 10 % (десять відсотків) заборгованого дизельного палива від кількості ново замовленого дизельного палива. Такі рахунки на 10 % (десять відсотків) заборгованого дизельного палива схвалювалися одночасно із оплатою ТОВ «ПАРИТЕТ» рахунків на купівлю нового дизельного палива. Саме на підставі таких схвалених ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» рахунків, ТОВ «ПАРИТЕТ» отримувало заборговане дизельне паливо.
Тобто, з 01.03.2022 року та по 18.07.2022 року через Пункти реалізації ПММ на умовах 10 % (десять відсотків) об'єму заборгованого дизельного палива від кількості ново замовленого об'єму дизельного палива ТОВ «ПАРИТЕТ» отримало 4500 літрів заборгованого дизельного палива.
Таким чином, станом на 18.07.2022 року загальна кількість отриманого від ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» заборгованого дизельного палива становить 5200 літрів. Тобто об'єм решти заборгованого дизельного палива, що має бути переданий у власність ТОВ «ПАРИТЕТ», становить 4 800 літрів.
20.07.2022 року ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» повідомив позивача про припинення подальшого повернення заборгованого дизельного палива.
Попри наступні здійснення ТОВ «ПАРИТЕТ» купівель нового дизельного палива, відпуск заборгованого дизельного палива ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» не здійснювався. Вказане підтверджується припиненням відображення в Особистому кабінету ТОВ «ПАРИТЕТ» як Покупця ПММ у розділі «Рахунки» - «Схвалені рахунки» за веб-адресою https://diesel-manager.com/uk інформації про створені та схвалені ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» рахунки на 10 % (десять відсотків) заборгованого дизельного палива від кількості ново замовленого дизельного палива.
Ненадання ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» заборгованого дизельного палива також підтверджується Актом №1, складеним 13.08.2022 року водієм ТОВ «ПАРИТЕТ» ОСОБА_1 , керівником департаменту транспорту та логістики ТОВ «ПАРИТЕТ» Братчиковою Т.В. та керівником служби безпеки «ПАРИТЕТ» Рябчуком А.Е., яким зафіксовано факт відмови від передачі ТОВ «ПАРИТЕТ» заборгованого дизельного палива за Пунктом реалізації ПММ в місті Одеса за адресою 12 км автодороги М16 Одеса-Кучурган.
Одночасно із цим відбулося обнуління балансу дизельного палива в Особистому кабінеті ТОВ «ПАРИТЕТ» як Покупця ПММ за веб-адресою https://diesel-manager.com/uk, де відображалася інформація щодо заборгованого дизельного палива.
Таким чином, починаючи з 01.03.2022 року ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» порушило умови Договору щодо надання у власність ТОВ «ПАРИТЕТ» дизельного палива, а починаючи з 20.07.2022 року взагалі відмовилося від взятих на себе договірних зобов'язань, внаслідок чого ТОВ «ПАРИТЕТ» було позбавленим можливості отримати решту оплаченого та заборгованого дизельного палива у об'ємі 4800 літрів, що складає 153 600,00 грн.
03.11.2022 року ТОВ «ПАРИТЕТ» належним чином надіслало ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» претензію про повернення коштів за непоставлену продукцію та сплату штрафних санкцій. Один примірник був надісланий на юридичну адресу ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» - 61082, м. Харків, Московський пров., будинок 273, офіс 27 (за даними ЄДР станом на дату відправлення), що підтверджується описом, фіскальним чеком та накладною № 6500707223337.
Приймаючи до уваги, що відповідачем не були повернуті кошти, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду з відповідним позовом, що розглядається судом в межах цієї справи. Водночас, окрім основного боргу в сумі 153 600,00 грн., позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами (пеня) - 13 529,42 грн., збитки - 87 072,00 грн., 3% річних та інфляційні втрати - 41 450,84 грн..
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України, параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 Цивільного кодексу України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 Цивільного кодексу України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 Цивільного кодексу України, розділом V Господарського кодексу України.
Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 Цивільного кодексу України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 пп. 5, 8 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із приписами статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Так, апеляційним судом встановлено, що 19.11.2021 року ОВ «ПАРИТЕТ» та ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» уклали Договір поставки нафтопродуктів № 227 за умовами якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця на умовах оптової торгівлі паливно-мастильні матеріали через Пункти реалізації ПММ (окрім міст Львів та Мелітополь), а Покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених даним Договором.
23.02.2022 року ТОВ «ПАРИТЕТ» з метою купівлі 10 000 (десять тисяч) літрів дизельного палива отримало від ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» рахунок-фактуру № 308709 від 23.02.2022 року на суму 320 000,00 грн. (триста двадцять тисяч грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ. Вартість була розрахована із розрахунку 32,00 грн, в т.ч. ПДВ, за 1 літр дизельного палива на дату виставлення рахунку.
23.02.2022 року ТОВ «ПАРИТЕТ» здійснило оплату рахунку-фактури № 308709 від 23.02.2022 року у повному обсязі та в строки, передбачені Договором, що підтверджується платіжним дорученням №1557363 від 23.02.2022 року.
Однак, в порушення умов Договору відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав.
Так, станом на 18.07.2022 року загальна кількість отриманого від ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» заборгованого дизельного палива становить 5200 літрів. Тобто об'єм решти заборгованого дизельного палива, що має бути переданий у власність ТОВ «ПАРИТЕТ», становить 4 800 літрів.
Таким чином, ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» порушило умови Договору щодо надання у власність ТОВ «ПАРИТЕТ» дизельного палива, внаслідок чого ТОВ «ПАРИТЕТ» було позбавленим можливості отримати решту оплаченого та заборгованого дизельного палива у об'ємі 4800 літрів, що складає 153 600,00 грн. у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення 153600грн. підлягає задоволенню та повністю визнається відповідачем за текстом апеляційної скарги
Щодо вимоги про стягнення 13529,42грн пені, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, останнім нараховано відповідачу розмір процентів за користування чужими коштами (пеню) з 01.03.2022 по 27.02.2023, який становить 13529,42грн.
Разом з тим, як вірно встановлено судом та підтверджено під час апеляційного перегляду, між позивачем та відповідачем в договорі відсутня домовленість щодо узгодження нарахування пені, а тому у задоволені такої вимоги слід відмовити.
Крім того, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 4595,38 грн та інфляційні витрати в розмірі 36855,45 грн.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 4595,38 грн та інфляційні витрати в розмірі 36855,45 грн., суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок позивача є вірним, відтак, така вимога є правомірною.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за Договором від 19.11.2021 року за періоди з 01.03.2022 по 27.02.2023 складають суму в розмірі 36 855,46 грн. Судом апеляційної інстанції встановлено правильність розрахунку виконаного позивачем.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
Відповідно до розрахунку позивача 3% за Договором від 19.11.2021 року за періоди з 01.03.2022 по 27.02.2023 складають суму в розмірі 4595,38 грн. Судом апеляційної інстанції встановлено правильність розрахунку виконаного позивачем.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 87072грн. збитків, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
Відповідно до частини 2 статті 220 ГК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Частинами 1, 2 та 3 статті 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до інформації середніх цін на дизельне пальне Одеської області, наданої на веб-ресурсі: https://index.minfin.com.ua/ua/markets/fuel/reg/odesskaya/, вартість 1 літра дизельного палива станом на 27.02.2023 року становить 50,14 грн.
Тобто, у зв'язку із значним ростом цін на дизельне паливо станом на 27.02.2023 року 4800 літрів дизельного палива коштують 240 672,00 грн., із розрахунку 50,14 грн. за 1 літр дизельного палива.
Вказане свідчить, що для відновлення ТОВ «ПАРИТЕТ» свого порушеного права на отримання 4800 літрів дизельного палива, Товариство повинно понести значні витрати, розмір яких на 27.02.2023 року становить 87 072,00 грн.
Колегія суддів зазначає про правомірність вказаних нарахувань, та зазначає,що розмір збитків які має понести ТОВ «ПАРИТЕТ» для відновлення свого порушеного права становить 87 072,00 грн. тому позовна вимога про стягнення збитків в розмірі 87072,00грн. також підлягає задоволенню.
Доводи скаржника про помилковість розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, здійснених позивачем, колегія суддів вважає безпідставними.
Згідно пункту 2.3. Договору, передача ПММ здійснюється через Пункти реалізації ПММ (окрім міст Львів та Мелітополь), без обмеження термінів, після оплати ПММ відповідно до пункту 3.2. Договору на підставі електронних талонів чи паливних карт. Пункти реалізації ПММ виконують роль складу передплаченого Покупцем. Сторони домовилися, що Постачальник зобов'язаний зберігати ПММ, оплачені Покупцем, до їх передачі Покупцю, в повному обсязі.
Згідно частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, оскільки порушення умов Договору поставки ПММ зі сторони відповідача виникли до моменту звернення позивача до суду для захисту своїх прав, а саме з 01.03.2022 року, позивач вважає обґрунтованим здійснення нарахування штрафних санкцій за неповернення коштів за непоставлене дизельне паливо з моменту порушення відповідачем прав позивача отримати дизельне паливо у повному обсязі.
Посилання апелянта на те, що розмір збитків входить в суму інфляційних втрат і 3% річних, колегія суддів відхиляє та зазначає, що збитки, інфляційні втрати та 3% річних не є тотожними видами відповідальності.
Щодо доводів скаржника про порушення судом права відповідача на судовий захист, на доступ до правосуддя та на відкритий розгляд справи у суді, за участю відповідача (представника).
Так, дійсно, як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2023 представник відповідача звернувся на адресу суду із клопотанням про проведення судового засідання по справі 10.07.2023 за допомогою відеоконференції.
В матеріалах справи відсутня ухвала суду про задоволення вказаного клопотання.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судове засідання 10.07.2023 відбувалось в режимі відеоконференції, від представника відповідача зазначено Кузьміна Євгена Валерійовича.
Таким чином, посилання скаржника на ту обставину, що суд позбавив його право на відкритий розгляд справи у суді за участю представника відповідача спростовується вищевикладеним.
Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Викладене вище свідчить, що позивачем доведені ті обставини, на які він посилався в позовній заяві, оскільки оцінка зібраним у справі доказам у їх сукупності в цілому дозволяє суду зробити висновок про їх достатність та достовірність.
За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженого процесуального акту колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п. "в" ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п.«в» ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ПРАЙМ ГРУПП НАФТА” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2023р. у справі №916/853/23залишити без змін.
Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.
Повний текст постанови
складено „14” листопада 2023 року
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Я.Ф. Савицький
Суддя С.В. Таран