ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" листопада 2023 р. Справа №926/1639/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущака
Г.В. Орищин,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи лояльності» б/н і дати (вх. № 01-05/2511/23 від 03.08.2023)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.07.2023 (повний текст рішення складено 10.07.2023, м. Чернівці, суддя В.П.Ярошенко)
у справі № 926/1639/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи лояльності», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стармакс Буковина», м. Чернівці
про стягнення заборгованості у сумі 147 339,74 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Системи лояльності» звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Стармакс Буковина» заборгованості в сумі 147 339,74 грн, з яких: 100 510,92 грн - основна заборгованість, 35 936,10 грн - пеня, 2 156,17 грн - 3% річних, 8 736,55 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідача зобов'язань за Договором № 06-СТЛ/2019 про участь у програмі лояльності «ЛОКАЛЬ» від 15.03.2019, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у загальній сумі 147 339,74 грн.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.07.2023 в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Системи лояльності» відмовлено.
Рішення Господарського суду Чернівецької області мотивоване тим, що позивач на виконання умов спірного договору, не надав жодної інформації щодо кількості нарахованих та списаних бофонів за звітний період, що свідчить про необґрунтованість відомостей, що вказані в актах наданих послуг №79 від 20 травня 2022 та №94 від 09 червня 2022, оскільки з них неможливо розкрити суть та зміст господарської інформації, а також підтвердити грошовий вираз вартості послуг.
Разом з тим, місцевий господарський суд, надаючи оцінку змісту самим актам, зазначає, що вони не підписані представником відповідача, що свідчить про їх неприйняття, спірність та наявність зауважень згідно із пунктом 4.10 Договору.
Актів наданих послуг, підписаних сторонами, матеріали справи не містять, відтак позивач не може покликатись на відсутність претензій сторін одна до одної щодо виконання умов Договору та належності якості наданих послуг.
Відтак, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав належних та допустимих доказів надання відповідачеві послуг.
Не погодившись з даним рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю «Системи лояльності» подало апеляційну скаргу № 738/01.5.-11/16в від 19.05.2023 (вх. № 01-05/1620/23 від 22.05.2023), в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 05.07.2023, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не грунтуються на вимогах умов договору, приписах законодавства та дійсних обставинах справи.
А саме, апелянт вказує, що приписи закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов'язують обов'язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі актів приймання. Окрім того, судом також не застосовано принцип добросовісності дій відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стармакс Буковина» подало до суду відзив на апеляційну скаргу (Вх №01-09/5956/23), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
15.03.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «Системи лояльності» (Оператор, Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Реберня під арсеналом Чернівці» (Партнер, у подальшому змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Стармакс Буковина», Відповідач) укладено договір №06-СТЛ/2019 про участь у Програмі лояльності «ЛОКАЛЬ» (далі - Договір), за умовами якого:
- визначено, що програма лояльності «ЛОКАЛЬ» - це комплекс взаємопов'язаних маркетингових, організаційних та інших процедур, спрямованих на формування та підтримання довгострокового стійкого інтересу та позитивного ставлення учасника до постачальника товару (робіт, послуг) чи правовласника торгової марки (знаку для товарів і послуг), внаслідок чого він продовжує купувати відповідний товар (роботи, послуги), не зважаючи на наявність інших пропозицій на ринку у цій сфері (надалі - програма). Програма є довготерміновою і відкритою для участі всіх учасників (пункт 1.1.);
- бофон - облікова одиниця, яка нараховується оператором на рахунок учасника відповідно до правил програми, встановлених оператором і/чи партнером, і які списуються оператором при отриманні учасником винагороди, чи які погашаються відповідно до даних правил. Бофони використовуються з метою обліку для визначення поточного об'єму прав кожного учасника на отримання винагороди відповідно до умов програми. Бофони не є і не можуть бути засобами платежу чи яким-небудь видом валюти чи цінного паперу (пункт 1.8);
- картка «ЛОКАЛЬ» - пластиковий або інший носій з унікальним номером, який служить для ідентифікації учасника. Унікальний номер ембосується та/або наноситься на магнітну стрічку, та/або наноситься за допомогою штрихкоду. Емітентом та власником карток є оператор. При реалізації товарів (робіт, послу) учаснику на умовах публічного договору купівлі-продажу та оплатою готівкою або платіжною банківською карткою у локаціях партнера, за умови пред'явлення картки «ЛОКАЛЬ» до закриття трансакції, проводиться реєстрація покупки, яка фіксується у процесинговому центрі на рахунку учасника. На основі цієї інформації учаснику здійснюється нарахування бофонів за придбаний товар (роботу, послугу) згідно правил програми. При придбанні винагороди учасником на умовах публічного договору купівлі-продажу (поставки) із оплатою готівкою або платіжною банківського карткою у локаціях партнера, за умови пред'явлення картки «ЛОКАЛЬ» до закриття транзакції, проводиться реєстрація бофонів, що мають бути списані із рахунку учасника за придбану винагороду. Оператор проводить списання бофонів у процесинговому центрі у режимі реального часу. Для цього у локаціях встановлюється постійний зв'язок (on-line) із процесинговим центром. У випадку відсутності зв'язку трансакції нарахування бофонів зберігаються у буфері POS систем партнера і надсилаються до процесингового центру при відновленні зв'язку. Транзакції списання бофонів при відсутності зв'язку не здійснюються (пункт 1.9);
- процесинговий центр - це сукупність програмно-апаратних засобів, які належать оператору або третім особам і на відповідних правових підставах використовуються оператором, що дає можливість обліковувати та обробляти всю інформацію щодо операцій у межах програми лояльності ЛОКАЛЬ. У процесинювому центрі обробляється, обліковується та зберігається вся особиста інформація про учасника, інформація про операції із накопичення та списання бофонів, інша необхідна для роботи програми інформація. Інформація про здійснене учасником придбання товарів (робіт, послуг) підлягає індивідуальному обліку в процесинговому центрі шляхом нарахування бофонів на особистому рахунку учасника. Інформація про здійснене учасником придбання винагороди підлягає індивідуальному обліку в процесингговому центрі шляхом списання бофонів з особистого рахунку Учасника (пункт 1.11);
- стартовий пакет - це сукупність матеріалів, які містять всю необхідну та достатню інформацію про програму лояльності «ЛОКАЛЬ» для того, щоб стати її учасником, і обов'язково містить картку «ЛОКАЛЬ». Правила програми та анкету учасника. Стартовий пакет видається згідно правил програми в локаціях партнера. Особа, що отримала стартовий пакет, стає неавторизованим учасником програми до моменту, поки особисті дані з анкети учасника не будуть внесені в процесинговий центр (пункт 1.15).
Відповідно до п. 2.1 Договору позивач надає відповідачу за плату:
« 2.1.1. послуги із адміністрування необхідної для реалізації програми інформації про учасників, а саме:
- емітує та надає партнерові стартові пакети «ЛОКАЛЬ» для наступного розповсюдження серед учасників;
- здійснює централізоване накопичення, обробку та зберігання інформації про учасників через процесинговий центр, надає необхідну інформацію партнерові;
- інформує потенційних учасників про програму засобами комунікації».
Згідно з п. 2.1.2 Договору інші послуги, якщо такі обумовлені сторонами додатково шляхом підписання додаткових угод, в тому числі під час проведення акцій.
Відповідно до п. 3.1.1. Договору надавати послуги, що передбачені п. 2.1 даного Договору, у порядку та в строки передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 3.1.2. Договору, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за тим періодом, у якому фактично надавалися послуги, надавати партнеру інформацію щодо кількості нарахованих та списаних бофонів згідно схеми співпраці в межах програми лояльності «ЛОКАЛЬ» за здійснені у локації партнера придбання послуги, рахунок за надані у відповідному звітному місяці послуги та акт наданих послуг. Джерелом інформації є процесинговий центр програми.
У пункті 4.1 Договору сторони дійшли згоди, що партнер зобов'язаний оплатити оператору послуги, що передбачені п. 2.1 даного Договору, за результатами відповідного звітного періоду, в розмірі 1 (одна) гривня, в тому числі ПІДВ, за кожний нарахований учаснику бофон згідно схеми співпраці в межах програми лояльності «ЛОКАЛЬ» у локаціях партнера протягом звітного періоду (один місяць).
Пунктом 4.6 Договору обумовлено, що партнер зобов'язаний оплатити вартість послуг протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання акту наданих послуг, але не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, якщо інший порядок та розміри розрахунків не будуть передбачені сторонами у додатках (додаткових угодах) до цього Договору.
Пунктом 4.7 Договору визначено, що оплата вартості послуги здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок. Розрахунки за послуги здійснюються в грошовій одиниці України - гривні. Інші податки та інші обов'язкові платежі включаються сторонами у вартість (ціну) послуг відповідно до вимог чинного законодавства.
У відповідності до пункту 4.9 Договору акт наданих послуг підписується обома сторонами щомісячно протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту закінчення звітного періоду надання послуг.
Відповідно до п. 4.10 Договору, підписання акту наданих послуг представниками партнера та оператора є підтвердженням відсутності претензій сторін одна до одної щодо виконання умов цього Договору та належності і якості наданих послуг;
Відповідно до пункту 7.1 Договору він набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань з цим Договором. Надання послуг за цим Договору здійснюється сторонами з моменту укладення цього Договору, починаючи з 15 березня 2019 року (включно) до 15 березня 2020 року (включно). У випадку, якщо протягом тридцяти календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонгується (продовжується) ще на один рік.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору надсилав відповідачу акти наданих послуг та рахунки на оплату.
16.03.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплати борг в розмірі 100 510,92 грн. Вказана претензія залишена без відповіді.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
При визначені правової природи договору врахуванню підлягають його умови, права та обов'язки сторін, а також предмет.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли, свідчать, що за своєю юридичною природою між сторонами у справі укладений договір про надання послуг.
Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживасться в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Позивач факт надання послуг підтверджує наявними в матеріалах справи актами надання послуг №79 від 20 травня 2022, №94 від 09 червня 2022. Вказані акти не підписані відповідачем.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договору виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України).
Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов'язок виконавця з надання певної послуги кореспондує обов'язок замовника з оплати.
Щодо наданих актів надання послуг колегія суддів вказує наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у Постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).
3 огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов'язку доказування та подання доказів, на позивача, у даному випадку, покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме надання послуг відповідачу на виконання умов Договору (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у Постанові від 18 березня 2020 року по справі №927/986/17).
Позивач, згідно із пунктом 3.1.2 Договору, зобов'язаний до 10 (десятого) числа місяця, наступного за тим періодом, у якому фактично надавалися послуги, надавати партнеру інформацію щодо кількості нарахованих та списаних бофонів згідно схеми співпраці в межах програми лояльності «ЛОКАЛЬ» за здійснені у локації партнера придбання послуги, рахунок за надані у відповідному звітному місяці послуги та акт наданих послуг. Джерелом інформації с процесинговий центр програми.
Аналіз положень даного пункту свідчить про те, що позивач зобов'язаний до 10 числа наступного місяця за звітним надати відповідачу інформацію щодо кількості нарахованих та списаних бофонів на основі даних процесингового центру, рахунок за надані послуги, акт наданих послуг.
В матеріалах справи наявні лише акти наданих послуг, жодної інформації щодо кількості нарахованих та списаних бофонів за звітний період матеріали справи не містять, що свідчить про необґрунтованість відомостей, що вказані в актах, оскільки з них неможливо розкрити суть та зміст господарської інформації, а також підтвердити грошовий вираз вартості послуг.
Окрім того, послуги, що вказані в договорі належать до безтоварних. А тому на підтвердження надання таких послуг можуть бути надані акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджують фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що розкривають суть та зміст господарської операції, необхідність її отримання. результати наданих послуг, їх якісні, кількісні показники та деталізовано їх зміст. Схожа правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 23.04.2019 (справа №810/5114/13-а).
Зокрема у Постанові від 11.12.2018 (справа № 826/19299/15) Верховний Суд відхилив акти здачі-приймання наданих послуг як доказ надання послуг, оскільки у них міститься лише найменування наданої послуги, з них неможливо встановити обсяг проведених робіт, кількість витраченого часу, використані інформаційні матеріали, а також ідентифікувати участь контрагентів у виконанні робіт/наданні послуг, не розкривається спектр наданих послуг (які дії включали в себе послуги).
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що акти виконаних робіт, не підписані представником відповідача, що свідчить про їх неприйняття, спірності та наявності зауважень згідно із пунктом 4.10 Договору.
Так, відповідно до п. 4.10 Договору, підписання акту наданих послуг представниками партнера та оператора є підтвердженням відсутності претензій сторін одна до одної щодо виконання умов цього Договору та належності і якості наданих послуг.
Актів наданих послуг, підписаних сторонами, матеріали справи не містять.
Окрім того, змістом послуги згідно пункту 2.1.1 Договору є послуги із адміністрування необхідної для реалізації програми (програми лояльності «ЛОКАЛЬ») інформації про учасників, у той же час в актах надання послуг від 20.05.2022 та 09.06.2022 йде мова про послуги із адміністрування необхідної для реалізації системи.
Спірним Договором не передбачено надання такого виду послуг, не визначено поняття системи, тобто найменування послуги, що вказана в актах надання послуг є відмінним від тієї, що передбачена Договором.
Разом з тим, пунктом 4.6 Договору обумовлено, що партнер зобов'язаний оплатити вартість послуг протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання акту наданих послуг, але не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, якщо інший порядок та розміри розрахунків не будуть передбачені сторонами у додатках (додаткових угодах) до цього Договору.
Щодо наданих витягів з електоронної пошти, як доказів скерування відповідачу актів наданих послуг, колегія суддів вказує наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах (аналогічна правова позиція у Постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №927/986/17).
Відповідач вказує про те, що зазначена у витягах електрона пошта йому не належить, позивач не надав доказів листування між сторонами в електронній формі, в тому числі підписання актів надання послуг за допомогою електронного підпису.
Колегія суддів зазначає, матеріали справи не містять документів, де б відповідач підтверджував приналежність йому вказаної позивачем електронної пошти, така інформація не відображена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відтак, у колегії суддів відсутня можливість встановити авторів цього листування, тому суд критично оцінює надані витяги з електоронної пошти.
Однак, судом встановлено та не заперечується представником відповідача, акти наданих послуг були отримані 17.03.2023, після спливу дев'яти місяців з моменту припинення Договору.
Відтак, колегія суддів не погоджується з твердженням позивача, про те, що акти наданих послуг мали бути сплачені у строк до 20.07.2022.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів, що відповідач знав або міг знати про суми наданих ним послуг, відтак умова про те, що відповідач має оплатити вартість наданих послуг у строк до не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним є безпідставним, оскільки ця умова договору кореспондує обов'язок оператора надати у строк до 10 числа місяця наступного за звітним такі відомості партнеру. Без виконання такого обов'язку позивача відповідач не має та не мав змоги отримати інформацію з процесингового центру, так як він належить оператору або третім особам і на відповідних правових підставах використовуються оператором (пункт 1.11 Договору).
Позивач також долучив до матеріалів справи акт взаємозвірки, як доказ часткової оплати відповідачем наданих послуг. Акт взаємозвірки не підписаний відповідачем.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим)документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.
Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі на підтвердження певних обставин, зокрема на підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених осіб.
Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником боргу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18. Від 04.12.2019 у справі № 916/17127/17, від 21.12.2020 у справ № 916/499/20.
Враховуючи те, що акт взаємозвірки не підписаний з боку відповідача та те, що інформація вказана в акті звірки не підтверджена належними і допустимими доказами, колегія суддів не бере такий доказ до уваги.
Враховуючи наведене позивач не надав суду доказів надання послуг відповідачу та доказів неналежного виконання відповідачем умов спірного договору.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.07.2023 у справі №926/1639/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційних скаргах доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заявив клопотання про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 15 000, 00 грн.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.07.2023 в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Системи лояльності» відмовлено.
Колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Системи лояльності» б/н і дати (вх. № 01-05/2511/23 від 03.08.2023) без задоволення. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.07.2023 у справі № 926/1639/23 залишити без змін.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання по судові витрати.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
21.04.2023 між адвокатом Чепишко Д.В. та товариством з обмеженою відповідальністю «Стармакс Буковина» укладено договір про надання правничої допомоги адвокатом (далі - Договір).
Предметом зазначеного договору визначено, що адвокат зобов'язується за завданням клієнта надавати клієнту правову допомогу (далі - «послуги»), а клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього договору.
За надані адвокатом послуги клієнт сплачує гонорар у сумі та в порядку, визначеному додатками та/або актами прийому-передачі наданих послуг.
На підтвердження обсягу і видів правової допомоги адвоката Чепишка Д.В. до відзиву доданий акт приймання-передачі наданих послуг від 01.09.2023 на суму 15 000,00 грн, який підписаний виконавцем адвокатом Чепишком Д.В. та замовником товариством з обмеженою відповідальністю «Стармакс Буковина».
Детальний опис наданих послуг складається із: (1) зустрічі з клієнтом, надання усних консультацій з приводу подання позивачем апеляційної скарги, складання додатку до договору про надання правової допомоги, тривалість 1 год.; (2) підготовки та направлення відзиву на апеляційну скаргу (ознайомлення із апеляційною скаргою та додатками до неї, опрацювання доводів апеляційної скарги, аналіз рішення суду першої інстанції, формування правової позиції, складення відзиву на апеляційну скаргу, його оформлення, надсилання позивачу та суду), тривалість 4 год.
Вартість однієї години правової (правничої) допомоги відповідачем та її представником погоджено в сумі 3000 грн.
Пунктом 3 актуприймання передачі від 01.09.2023 сторони домовились, що загальна вартість наданих послуг по даній апеляційній скарзі - 15 000 грн (3000 грн * 5 год.) сплачується відповідачем її представнику протягом 10 робочих днів з моменту розгляду Західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ «Системи лояльності» на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.07.2023.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Колегія суддів зазначає, що саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частини восьмої ст.129 ГПК України , виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Разом з цим, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги та інші обставини.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20 та від 16 березня 2023 року по справі № 927/153/22.
Як слідує з матеріалів справи, правова позиція представника позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору, адвокат був обізнаний у справі з усіма деталями що з неї випливають, тому, питання підготовки відзиву на апеляційну скаргу не вимагає значних затрат часу та зусиль. Разом з тим, колегія судів зазначає, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснювався в порядку письмового провадження без виклику сторін справи.
Колегія суддів зазначає, що, дослідивши обсяг виконаних робіт представником відповідача по наданню правової допомоги у суді апеляційної інстанції у даній справі, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу у сумі 15 000, 00 грн є надто завищеними та неспівмірними із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт в суді апеляційної інстанції, і у зв'язку з цим, вони не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Апеляційний суд зазначає, що доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, співпадають з доводами, які було надано позивачем до місцевого господарського суду.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених товариством з обмеженою відповідальністю «Стармакс Буковина» в розмірі 12 000, 00 грн.
Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється. Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Системи лояльності» б/н і дати (вх. № 01-05/2511/23 від 03.08.2023) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.07.2023 у справі № 926/1639/23 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Системи лояльності» (79008, м. Львів, вул. Федорова, 29; код ЄДРПОУ 37801313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стармакс Буковина» (60314, Чернівецька область, Чернівецький район, село Буда, вулиця Московської Олімпіади, будинок 5; код ЄДРПОУ 42756912) 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд апеляційної скарги.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя О.І. Матущак
Суддя Г.В. Орищин